Рішення

від 17.03.2020 по справі 702/580/19

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/702/15/20 Справа №702/580/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Діденко Т.І.,

з участю секретаря судового засідання - Прилуцької О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними та скасування наказів директора 05 листопада 2018 року № 148-К та від 30 травня 2019 року № 69-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконним та скасування наказів директора від 05 листопада 2018 року № 148-К та від 30 травня 2019 року № 69-К про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Підставами своїх вимог позивач вважає те, що вона працювала на посаді головного бухгалтера територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району з 15 червня 2005 року до 30 травня 2019 року.

Наказом № 70-К від 30 травня 2019 року її звільнено із посади головного бухгалтера за відсутність на роботі (прогул) без поважних причин з 13 квітня 2019 року до 21 травня 2019 року. При винесенні наказу посилання на відповідні норми права не зазначені, однак у виданій їй відповідачем трудовій книжці вказано, що її звільнено в зв`язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України.

Звільнення її з роботи позивач вважає незаконним у зв`язку з тим, що в період часу з 13 квітня 2019 року до 21 травня 2019 року включно вона перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Монастирищенської центральної районної лікарні Черкаської області. За таких обставин звільнення її з роботи слід визнати незаконним та поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району.

У день звільнення 30 травня 2019 року вона дізналася, що відносно неї винесено накази № 148-К від 05 листопада 2018 року та № 69-К від 30 травня 2019 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Наказ від 30 травня 2019 року № 69-К Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Манько В.О. вважає незаконним у зв`язку з тим, що як підставу притягнення її до дисциплінарної відповідальності зазначено виявлення порушень при перевірці управлінням Держпраці у Черкаській області та згідно з пропозицією головного Державного інспектора праці № ЧК-879 від 12 жовтня 2018 року за невиконання посадових обов`язків, зокрема проведення формування штатного розпису з грубим порушенням чинного законодавства про працю.

Проте, у формуванні штатного розпису територіального центру вона участі не брала, оскільки з 15 грудня 2017 року до 11 квітня 2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні та у відпустці, на вказаному штатному розписі її підпис відсутній. Крім того, наказ № 69-К від 30 травня 2019 року винесений з порушенням встановленого законом строку для застосування дисциплінарного стягнення.

Наказ від 05 листопада 2018 року № 148-К Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Манько В.О. вважає незаконним у зв`язку з тим, що в її діях відсутній склад правопорушення. Так, згідно з наказом № 34-АГ від 09 жовтня 2018 року Про перерозподіл посадових обов`язків її зобов`язано в строк до 25 жовтня 2018 року провести аналіз навантаження посадовими обов`язками працівників бухгалтерії (на одну штатну одиницю), за результатами аналізу здійснити перерозподіл посадових обов`язків серед працівників бухгалтерії. Вважає, що в посадовій інструкції головного бухгалтера відсутні обов`язки по проведенню аналізу навантаження посадовими обов`язками та здійснення перерозподілу обов`язків. Вона виконала наказ № 34-АГ в частині проведення аналізу навантаження та в усній формі про це повідомила керівника, так як письмового звіту не вимагалося.

Позивач вважає, що при винесенні наказу № 148-К грубо порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення - не запропоновано дати письмові пояснення з приводу обставин, за які на неї накладено стягнення.

03 липня 2019 року вона отримала довідку територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району про її середньоденну заробітну плату від 02 липня 2019 року №164/07, в якій зазначено, що вона складає 201,81 грн. Однак, такий розмір її середньоденного заробітку визначений з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

В період часу з 06 листопада 2018 року до 21 травня 2019 року вона не працювала в зв`язку з перебуванням на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Монастирищенський центральній районній лікарні Черкаської області.

Позивачка вважає, що середньоденний заробіток повинен обчислюватися згідно з абзацом 18 п. 4 Порядку, коли працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Отже, при обчисленні її середньої заробітної плати у розрахунок слід включати посадовий (місячний) оклад за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому її звільнено, тобто за березень та квітень 2019 року, в розмірі посадового окладу 5187 грн. 00 коп. та доплати у розмірі 40 % від посадового (місячного окладу), що разом складає 7262 (сім тисяч двісті шістдесят дві) гривні 00 коп. на місяць.

У березні та квітні 2019 року було по 20 робочих днів, тобто всього 40 робочих днів.

Її середньоденна заробітна плата складає 363 (триста шістдесят три) гривні 10 коп. (7262,00 х 2) : 40 = 363,10).

02 липня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі на посаді головного бухгалтера територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району (справа № 702/580/19, провадження № 2/702/270/19).

16 липня 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 702/636/19, провадження № 2/702/285/19).

15 листопада 2019 року ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області об`єднано в одне провадження цивільні справи № 702/580/19 (провадження № 2/702/270/19) № 702/636/19 (провадження № 2/702/285/19), присвоєно справі №702/580/19 (провадження № 2/702/270/19).

28 серпня 2019 року позивачка до початку першого судового засідання збільшила розмір позовних вимог, доповнивши вимогою щодо визнання незаконним та скасування наказу директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району від 30 травня 2019 року № 69-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оголошення догани та позбавлення надбавки за складність та напруженість відповідно до п. 7.5. Колективного договору на 2018-2021 роки (а.с.43-45).

30 серпня 2019 року позивачка до початку першого судового засідання збільшила розмір позовних вимог, доповнивши вимогою щодо визнання незаконним та скасування наказу директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району від 05 листопада 2018 року № 148-К про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, оголошення догани та позбавлення надбавки за складність та напруженість, згідно з п. 7.5. Колективного договору на 2018-2021 роки (а.с.56-57.

Позивачка просить поновити її на посаді головного бухгалтера Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району, допустити негайне виконання судового рішення про поновлення на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, визнати незаконними та скасувати накази директора від 05 листопада 2018 року № 148-К та від 30 травня 2019 року № 69-К про притягнення її до дисциплінарної відповідальності; стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору.

Позивачка позовні вимоги підтримала повністю, просить їх задовольнити, справу розглядати без неї, про що подала заяву від 25.09.2019.

Представник відповідача - територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району, ОСОБА_2 .В. позовні вимоги не визнала, просить розглядати справу без неї, про що подала заяву від 16.03.2020.

Представник відповідача - територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району, Підліснюк В.Ю. позовні вимоги не визнав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, оскільки:

Щодо позовних вимог про поновлення на роботі.

Судом встановлено, що:

Згідно даних наказу директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району від 30 травня 2019 року № 70-К Про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 30 травня 2019 року головний бухгалтер ОСОБА_1 звільнена за відсутність на роботі (прогул) без поважних причин з 13 квітня 2019 року по 21 травня 2019 року (а.с.7, 80).

Згідно даних записів в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 15 червня 2005 року зарахована на посаду головного бухгалтера територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району; 30 травня 2019 року її звільнено в зв`язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП, наказ № 70-К від 30 травня 2019 року (а.с. 8,9, 81).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно ст.9 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Верховною Радою України 04 лютого 1994 року , тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в ст.4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Згідно довідки Монастирищенської центральної районної лікарні № 25 від 21 травня 2019 року позивачка ОСОБА_3 з 13 квітня 2019 року до 21 травня 2019 року перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Монастирищенської ЦРЛ (а.с. 10).

Позивачку звільнено з займаної посади 30 травня 2019 року.

Згідно даних протоколу засідання комісії територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 23 травня 2019 року та згідно даних протоколу засідання Ради трудового колективу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району № 5 від 30 травня 2019 року головний бухгалтер ОСОБА_1 виконувала трудові обов`язки і взяла участь у засіданні (протокол № 2), де повідомила, що з 22 травня 2019 року приступила до роботи, стан здоров`я дозволяє їй виконувати посадові обов`язки та звернулась із заявою про надання щорічної відпустки. На засіданні комісії виступила директор Мариніна І.В., яка повідомила, що ОСОБА_4 надала листок непрацездатності серії АДФ № 778097, яким підтверджується, що вона дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні з 09 березня 2019 року до 12 квітня 2019 року; надала довідку Монастирищенської ЦРЛ від 21 травня 2015 року № 25 про те, що вона дійсно перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні з 13 квітня 2019 року до 21 травня 2019 року, але у довідці не вказано з якого числа ОСОБА_1 має стати до роботи та чи може виконувати свої посадові обов`язки. За результатами засідання постановили рішення, за яким ОСОБА_1 повинна була надати роз`яснення щодо стану здоров`я на можливість виконувати свої посадові обов`язки (а.с. 138).

З наведених протоколів вбачається, що директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району 23 травня 2019 року достовірно знала, що в період з 13 квітня 2019 року по 21 травня 2019 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні.

На підтвердження заперечення проти позовних вимог відповідачем подано копії табелів обліку робочого часу за березень та квітень місяці 2019 року.

Згідно з табелем обліку робочого часу за березень місяць 2019 року з 11 березня 2019 року до 31 березня 2019 року навпроти головного бухгалтера ОСОБА_5 .О. стоїть позначка НЗ (а.с. 130).

Згідно з табелем обліку робочого часу за квітень місяць 2019 року з 01 квітня 2019 року до 30 квітня 2019 року навпроти ОСОБА_1 стоїть позначка НЗ (а.с. 131).

Судом при дослідженні табелів обліку робочого часу встановлено, що позивачці всупереч наданому листку непрацездатності АДФ № 778097, що підтверджує непрацездатність позивачки та звільнення її від роботи у період з 09 березня 2019 року до 12 квітня 2019 року, проставлені значення НЗ , тобто не з`явився, замість непрацездатності.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

Оскільки, звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, то звільнення повинно здійснюватися із додержанням правил, встановлених ст.149 КЗпП для застосування дисциплінарних стягнень.

Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин. Тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази. При цьому відсутність працівника на роботі зумовлена станом здоров`я може підтверджуватися не тільки лікарняним листком, а й довідкою медичної установи.

Суд вважає, що перебування позивачки з 13 квітня 2019 року до 21 травня 2019 року на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Монастирищенської ЦРЛ, що підтверджено довідкою Монастирищенської центральної районної лікарні № 25 від 21 травня 2019 року (а.с.10) та випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 937 про перебування на стацлікуванні з 09.03.2019 до 21.05.19 (а.с.82-83), є поважною причиною відсутності на роботі і не може бути визнано як прогул в розумінні п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України і тягнути за собою наслідки, передбачених п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Доводи відповідача, що довідка медичного закладу не є документом, що засвідчує поважність відсутності працівника на роботі, посилання відповідача на лист управління охорони здоров`я Черкаської обласної державної адміністрації від 04 жовтня 2019 року № 02/12-01-15/4554 про те, що довідка Монастирищенської ЦРЛ від 21 травня 2019 року № 25 щодо перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 13 квітня 2019 року до 21 травня 2019 року видана пацієнтці з порушенням чинного законодавства (а.с.140) не спростовує наявності захворювання у позивачки, суду не надано доказів вини позивачки в тому, що її непрацездатність підтверджена даною довідкою, а не листом непрацездатності. Такі доводи відповідача спростовуються постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 у справі №676/4299/16-ц, провадження №61-15992св18, згідно якої стан здоров`я може бути підтверджений іншими доказами - випискою з медичної картки, показаннями свідків, відсутність працівника на робочому місці через погіршення стану його здоров`я є поважною причиною.

Згідно ухвали ВСУ від 31 жовтня 2020 року у справі 6-10006кс02, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п.4 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і врахувати будь-які докази. При цьому відсутність працівника за станом здоров`я може підтверджується не тільки лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування наявність листка непрацездатностві є обов`язковою передумовою виникнення в застрахованої особи права на матеріальне забезпечення внаслідок настання страхового випадку та не може вважатись єдиним документом, який підтверджує незадовільний стан здоров`я працівника.

Відповідач надав суду докази того, що ОСОБА_1 лікувалася у медичному закладі: табелі обліку робочого часу, протокол засідання комісії територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 16 травня 2019 року № 1, лист головному лікарю ЦРЛ № 122/07 від 16 травня 2019 року, лист головному лікарю КЗ ЦПМСД Монастирищенського району № 123/07 від 16 травня 2019 року, протокол засідання комісії територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням від 23 травня 2019 року № 2 (а.с.127-138).

Суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення, не в повній мірі перевірив обставини, не з`ясував поважність причини відсутності позивача на робочому місці, не надав належної оцінки причинам відсутності позивачки на робочому місці.

Згідно зі ст. 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. За даних умов суд вважає причину відсутності працівника (позивачки) на роботі за станом здоров`я поважною, а оспорюваний наказ таким, що винесений з порушеннями діючого законодавства, зокрема вимог ст.149 КЗпП України, без законних підстав, відповідно, позовні вимоги про поновлення на роботі підлягають до задоволення повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з довідок територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в Монастирищенському районі №167/07 від 02 липня 2019 року та № 357/07 від 03.12.2019 середньоденна зарплата позивачки обчислена відповідно до постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 і для виплати компенсації за невикористані відпустки становить із заробітної плати за 12 попередніх місяців 201,81 грн.; для виплати вимушеного прогулу 259,35 грн. (а.с. 19/88, 159). Відповідач вирахував середноденну зарплату позивачки із окладу головного бухгалтера, яка діяла з 01.01.2019, не врахував надбавку за складність та напруженість в розмірі 40% від посадового окладу в розмірі 2074,80 грн., яка вказана в штатному розписі, який діє з 01.01.2019 (а.с.15-16).

Позивач вважає, що її середньоденний заробіток відповідачем визначений з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, оскільки, останні 4 місяці вона не працювала, то середньоденний заробіток повинен обчислюватись виходячи з установлених в трудовому договорі тарифної ставки, посадового місячного окладу, з включенням основної заробітної плати, доплат і надбавок та повинен складати 363,10 грн.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок).

Згідно з абз.3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідачем заробітна плата визначена за останні два місяці, що передували звільненню. Проте, в період часу з 06 листопада 2018 року до 21 травня 2019 року позивач не працювала у зв`язку з перебуванням на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Монастирищенській центральній районній лікарні Черкаської області, що підтверджується повідомленням Монастирищенської ЦРЛ від 12 серпня 2019 року № 694 (а.с. 55), випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 937 (а.с. 82,83).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абзацом 18 п. 4 Порядку в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно з абз. 1,3 п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження у розрахунок включаються: основна заробітна плата, доплати і надбавки; усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Відповідно до штатного розпису територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району , введеного в дію з 01 січня 2019 року, посадовий оклад головного бухгалтера складає 5187 грн., доплата 40 % за складність і напруженість складає 2075 грн. (а.с. 15-18/84-87).

При обчисленні середньої заробітної плати у розрахунок слід включати посадовий (місячний) оклад за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю у якому позивачку звільнено, тобто за березень та квітень 2019 року в сумі, що складає 7262 грн. на місяць (посадовий оклад + доплата за складність і напруженість).

Згідно абзацу 2 пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

У березні та квітні місяцях 2019 року було 40 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата складає 363,10 грн. (7262,00х2):40 = 363,10).

За період з 30.05.2019 до 17.03.2020 кількість робочих днів складає 206, з них 154 дні в 2019 році та 52 робочих дні в 2020 році станом на 17.03.2020).

Сума, яка підлягає стягненню як середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2019 до 17.03.2020 становить 74798,60 грн. (363,10 грн. х 206 робочих днів=74798,60 грн.).

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу директора від 05 листопада 2018 року № 148-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з даними наказу директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району № 148-К від 05 листопада 2018 року до головного бухгалтера Манько Валентини Олексіївни 05 листопада 2018 року застосовано стягнення за порушення трудової дисципліни - її оголошено догану та відповідно до п. 7.5 Колективного договору на 2018-2021 роки, позбавлено надбавки за складність і напруженість (а.с. 60).

Підставою для винесення даного наказу зазначено 1. Наказ директора територіального центру від 09 жовтня 2018 року № 34-АГ; 2. Акт про відмову надавати пояснення від 05 жовтня 2018 року (а.с.61). В констатуючій частині (преамбулі) наказу зазначено, що 09 жовтня 2018 року головний бухгалтер ОСОБА_1 отримала наказ директора територіального центру від 09 жовтня 2018 року № 34-АГ, в якому зобов`язано головного бухгалтера провести аналіз навантаження посадових обов`язків в термін до 25 жовтня 2018 року; станом на 05 листопада 2018 року наказ не виконано, письмове пояснення щодо невиконання даного надати відмовилась; своїми діями порушила п. 2 та п. 3.1.4 Посадової інструкції, правил внутрішнього трудового розпорядку; ОСОБА_1 під розпис ознайомлена з правилами внутрішнього розпорядку, колективним договором на 2018-2021 роки, посадовою інструкцією.

Оспорюваний наказ від 05 листопада 2018 року № 148-К позивачка отримала 30 травня 2019 року, про що свідчить напис про ознайомлення з наказом та чого не заперечує відповідач. Станом на 17.03.2020 відповідач не надав суду доказів зворотнього. Відповідно до ст. 233 КЗпП строк звернення до суду з вимогою про вирішення трудового спору позивачкою дотримано.

Згідно ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

Органами, правомочними застосовувати дисциплінарні стягнення, відповідно до ст. 147-1 КЗпП України є орган, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Наказом № 34-АГ від 09 жовтня 2018 року головного бухгалтера ОСОБА_1 в термін до 25 жовтня 2018 року зобов`язано провести аналіз навантаження посадовими обов`язками працівників бухгалтерії (на одну штатну одиницю), за результатами аналізу навантаження здійснити перерозподіл посадових обов`язків серед працівників бухгалтерії (а.с. 59).

Обов`язки, які покладені наказом директора № 34-АГ відповідають змісту його посадових обов`язків, що підтверджується посадовою інструкцією головного бухгалтера.

Твердження позивачки про те, що в посадові інструкції головного бухгалтера відсутні обов`язки по проведенню аналізу навантаження посадовими обов`язками працівників бухгалтерії та здійсненню перерозподілу посадових обов`язків серед працівників бухгалтеріх (п. 2 оспорюваного наказу) спростовуються п. 3.1.4. Посадової інструкції головного бухгалтера Виконання наказу та розпорядження директора територіального центру, безпосередніх керівників, внутрішні положення, інструкції та інші локальні нормативні акти організації (посилання є в наказі № 148-К від 05 листопада 2018 року, а.с. 60). Крім того, посадові обов`язки працівника можуть визначатися не лише посадовою інструкцією, але і наказами керівника.

В тексті наказу № 148-К від 05 листопада 2018 року відсутній запис про невиконання перерозподілу посадових обов`язків серед працівників бухгалтерії.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини працівника.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які є підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

В наказі № 148-К від 05 листопада 2018 року крім зазначення обставин, які послугували підставою для застосування дисциплінарного стягнення, відповідачем не наведено і не доведено вини позивачки у вчиненні дисциплінарного стягнення. З даного наказу неможливо дати правову оцінку діям чи бездіяльності позивача: чи дійсно ці порушення мали місце, чи проводився відповідачем аналіз навантаження посадовими обов`язками, якщо проводився, то які допущені помилки при його складанні, тощо. Крім того, в наказі № 34-АГ від 09 жовтня 2018 року не покладено на ОСОБА_1 обов`язку проводити аналіз навантаження в письмовій формі. Позивачка вказала, що вона доповідала результати аналізу керівнику в усній формі.

Суду не надано доказів того, що відповідач пропонував позивачці надати пояснення про обставини невиконання наказу директора від 09.10.2018 № 34-АГ. Під час підготовки та видачі наказу від 05 листопада 2018 року № 148-К відповідачем порушені вимоги ст.149 КЗпП України.

Відповідно до вимог КзпП України відмова від дачі письмових пояснень є підставою для прийняття наказу без їх врахування, але не є підставою для накладення дисциплінарного стягнення без наявності дисциплінарного проступку.

Згідно ст.63 Конституції України кожен має право відмовитись від дачі показань щодо себе, і це не має наслідком будь-якої відповідальності. Тому, суд вважає, що підстава, яка зазначена у наказі - акт про відмову надавати пояснення, не може бути підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано суду доказів вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, доказів вини позивачки, доказів наявності законних підстав для накладенні дисциплінарного стягнення, тому суд вважає, що наказ № 148-К від 05 листопада 2018 року територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району є незаконним та підлягає скасуванню, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу директора від 30 травня 2019 року № 69-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із ст. 139 КЗпП працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення.

Згідно ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду даного працівника.

Згідно наказу директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району № 69-К від 30 травня 2019 року (а.с. 54) головного бухгалтера ОСОБА_1 Олексіївну 30 травня 2019 року притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошено догану та відповідно до п. 7.5 Колективного договору на 2018-2021 роки позбавлено надбавки за складність і напруженість (даної надбавки позивачка вже позбавлена наказом № 148-К від 05 листопада 2018 року).

Підставою для винесення наказу вказано: акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧК-879/362/АВ від 12.10.2018, пропозиція головного інспектора праці № ЧК-879 від 12.10.2018, лист управління Держпраці у Черкаській області № 10201/01-24/7919 від 30 листопада 2018 року, пояснення ОСОБА_1 щодо виявлених порушень.

Оспорюваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності оскаржується з підстав порушення строку для застосування дисциплінарного стягнення та відсутності в діях працівника порушення трудової дисципліни.

Згідно ч.3 ст. 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередньою роботу працівника. Відповідачем порушені ці вимоги трудового законодавства.

Зміст наказу № 69-К не містить вказівок на фактичні обставини, які стали підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення особою, яка застосовувала дисциплінарне стягнення.

Із змісту позовних заяв встановлено, що позивачку притягнуто до дисциплінарної відповідальності за проведення формування штатного розпису з грубим порушенням чинного законодавства про працю.

Дослідивши штатний розпис апарату територіального центру (а.с. 50-51), суд встановив, що він підписаний директором ОСОБА_6 , підпису головного бухгалтера ОСОБА_4 О ОСОБА_7 на ньому немає. Суду не надано доказів - документів, які б підтверджували неправильне, з грубим порушенням чинного законодавства про працю, формування штатного розпису позивачем та стали підставою для винесення наказу про накладення дисциплінарного стягнення, а саме: акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧК-879/362/АВ від 12.10.2018, пропозицію головного інспектора праці № ЧК-879 від 12.10.2018, лист управління Держпраці у Черкаській області № 10201/01-24/7919 від 30 листопада 2018 року , а тому суд вважає, що самі по собі заперечення відповідача без надання підтверджуючих документів не можуть бути належним доказом вчинення позивачем порушення трудової дисципліни чи невиконання нею своїх посадових обов`язків.

Суд вважає, що загальне посилання у наказі на норми права та акти і документи без зазначення конкретних дій, бездіяльності позивачки, що вказують на порушення цих норм, не є достатнім та не розкриває змісту вчиненого дисциплінарного проступку, наявності вини особи, що притягується до відповідальності, підстав застосування обраного виду стягнення.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником чи уповноваженим ним органом, передбачені ст. 147-1-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини працівника.

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Днем виявлення дисциплінарного стягнення суд вважає день складання акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧК-879/362/АВ від 12 жовтня 2018 року та пропозиції головного державного інспектора праці № ЧК-879 від 12 жовтня 2018 року, тобто 12 жовтня 2018 року (на які відповідач посилається в наказі про накладення дисциплінарного стягнення). Доказів виявлення правопорушення іншою датою (днем ознайомлення з актом, тощо) суду не надано.

Суд вважає, що днем вчинення проступку слід вважати вчинення будь- яких дій по формуванню штатного розпису (підпис головного бухгалтера на сформованому штатному розписі, надання пропозицій тощо). Доказів вчинення будь-яких дій головним бухгалтером ОСОБА_1 при формуванні штатного розпису суду не надано. Але у будь-якому разі формування штатного розпису передувало введенню його в дію з 01 січня 2018 року.

За таких обставин суд вважає, що з дня вчинення проступку пройшло більше шести місяців, а тому строк притягнення до відповідальності станом на день винесення оскаржуваного наказу 30 травня 2019 року закінчився.

Крім того, суду не надано доказів того, що відповідач пропонував позивачці надати пояснення про обставини до застосування дисциплінарного стягнення відповідно до вимог ст.149 КЗпП України . Під час підготовки та видачі наказу відповідачем не виконані вимоги ст.149 КЗпП України.

Згідно з ст. 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Виходячи із засад ратифікованої Україною 04.02.1994 року Конвенції Міжнародної організації праці, положень Конституції України та чинного трудового законодавства, обов`язок доведення правомірності притягнення працівника до відповідальності покладається на роботодавця.

Відповідачем не надано суду доказів правомірності накладення на працівника дисциплінарного стягнення з дотримання строків накладення дисциплінарного стягнення, а тому наказ територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району № 69-К від 30 травня 2019 року є незаконним та підлягає скасуванню, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок їх в сукупності, суд прийшов до переконання, що заявлені позивачем вимоги повністю доведені наявними у справі матеріалами та підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судові витрати підлягають стягненню із відповідача.

Керуючись ст.43 Коституції України, ст.36, 40, 147, 148, 149, 245 КЗпП; ст.9 Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року; постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"; Законом України Про оплату праці , Порядком обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати ; ст. 6, 12, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району про поновлення на роботі , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними та скасування наказів директора 05 листопада 2018 року № 148-К та від 30 травня 2019 року № 69-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

Скасувати наказ директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району №70-К від 30 травня 2019 року Про звільнення головного бухгалтера Манько В.О. та поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району.

Скасувати наказ територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району № 148-К від 05 листопада 2018 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера Манько В.О.

Скасувати наказ директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району № 69-К від 30 травня 2019 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера ОСОБА_1

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Стягнути з територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району (код за ЄДРПОУ 24413758) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.05.2019 до 17.03.2020 за 206 робочих днів в загальній сумі 74798,60 грн. та судові витрати в сумі 1536,80 грн., а всього в загальній сумі 76335,40 грн. (сімдесят шість тисяч триста тридцять п`ять гривень сорок копійок).

Стягнути із територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району (код за ЄДРПОУ 24413758) на користь держави, стягувач: Державна судова адміністрація України, судовий збір в сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району, місцезнаходження: вул. Соборна,93, м.Монастирище Черкаської області, 19101, ЄДРПОУ 24413758.

Суддя Т.І. Діденко