Постанова

від 12.04.2021 по справі 702/580/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 702/580/19

провадження № 61-13655св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району Черкаської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району

на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 17 березня 2020 року у складі судді Діденко Т. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2020 року у складі колегії суддів:

Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району Черкаської області про поновлення на роботі.

Позов обґрунтовано тим, що вона працювала на посаді головного бухгалтера Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району з 15 червня 2005 року до 30 травня 2019 року.

Наказом від 30 травня 2019 року № 70-К позивача звільнено з посади головного бухгалтера за відсутність на роботі (прогул) без поважних причин з 13 квітня

до 21 травня 2019 року. При винесенні наказу посилання на відповідні норми права не зазначені, однак у виданій позивачу відповідачем трудовій книжці вказано, що її звільнено в зв`язку з прогулом без поважних причин, пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Звільнення її з роботи позивач вважає незаконним у зв`язку з тим, що в період часу з 13 квітня до 21 травня 2019 року включно вона перебувала

на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Монастирищенської центральної районної лікарні Черкаської області.

На підставі викладеного позивач просила суд поновити її на роботі на посаді головного бухгалтера Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району.

29 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій зазначала, що наказом директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району Черкаської області від 30 травня 2019 року № 69-К її притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оголошено догану та відповідно до пункту 7.5 колективного договору на 2018-2021 роки позбавлено надбавки за складність та напруженість. Як підставу притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначено виявлення порушень при перевірці управлінням Держпраці у Черкаській області та згідно

з пропозицією головного Державного інспектора праці № ЧК-879 від 12 жовтня 2018 року за невиконання посадових обов`язків, зокрема проведення формування штатного розпису з грубим порушенням чинного законодавства про працю.

Проте, за вказане порушення спливли строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, крім того у формуванні штатного розпису територіального центру позивач участі не брала, оскільки з 15 грудня 2017 року до 11 квітня

2018 року перебувала на стаціонарному лікуванні та у відпустці, на вказаному штатному розписі її підпис відсутній.

На підставі викладеного позивач просила суд доповнити пунктом позовні вимоги в прохальній частині наступного змісту: визнати незаконним

та скасувати наказ директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району Черкаської області від 30 травня 2019 року № 69-К про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, оголошення догани та позбавлення надбавки за складність та напруженість відповідно до пункту 7.5. колективного договору на 2018-2021 роки.

30 серпня 2019 року позивач звернулась до суду із заявою, в якій вказувала,

що наказом директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району Черкаської області

від 05 листопада 2018 року № 148-К їй оголошено догану та відповідно до пункту 7.5 колективного договору на 2018-2021 роки позбавлено надбавки

за складність та напруженість. Даний наказ позивач вважає незаконним

у зв`язку з тим, що в її діях відсутній склад правопорушення - порушення трудової дисципліни, за яке може бути накладено дисциплінарне стягнення. Так, згідно з наказом № 34-АГ від 09 жовтня 2018 року Про перерозподіл посадових обов`язків її зобов`язано в строк до 25 жовтня 2018 року провести аналіз навантаження посадовими обов`язками працівників бухгалтерії (на одну штатну одиницю), за результатами аналізу здійснити перерозподіл посадових обов`язків серед працівників бухгалтерії. Вважає, що в посадовій інструкції головного бухгалтера відсутні обов`язки по проведенню аналізу навантаження посадовими обов`язками та здійснення перерозподілу обов`язків. Вона виконала наказ

№ 34-АГ в частині проведення аналізу навантаження та в усній формі про

це повідомила керівника, так як письмового звіту не вимагалося.

Вказує, що при винесенні наказу № 148-К грубо порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення, а саме не запропоновано дати письмові пояснення

з приводу обставин, за які на неї накладено стягнення.

Тому позивач просила суд доповнити позовні вимоги наступним: визнати незаконним та скасувати наказ директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району Черкаської області від 05 листопада 2018 року № 148-К про притягнення

до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера ОСОБА_1 , оголошення догани та позбавлення надбавки за складність та напруженість відповідно до пункту 7.5. колективного договору на 2018-2021 роки.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що наказом № 70-К від 30 травня 2019 року її звільнено з посади головного бухгалтера за відсутність на роботі (прогул) без поважних причин

з 13 квітня 2019 року до 21 травня 2019 року. Вказане звільнення вважає незаконним.

03 липня 2019 року позивач отримала довідку Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району про її середньоденну заробітну плату від 02 липня 2019 року № 164/07,

в якій зазначено, що вона складає 201,81 грн. Вважає, що такий розмір середньоденного заробітку визначений з порушенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

У період часу з 06 листопада 2018 року до 21 травня 2019 року вона не працювала в зв`язку з перебуванням на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в Монастирищенський центральній районній лікарні Черкаської області.

Позивач вказує, що середньоденний заробіток повинен обчислюватися згідно

з абзацом 18 пункту 4 Порядку, коли працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Отже, при обчисленні її середньої заробітної плати у розрахунок слід включати посадовий (місячний) оклад за останні 2 календарні місяці роботи,

що передують місяцю, в якому її звільнено, тобто за березень та квітень

2019 року, в розмірі посадового окладу 5 187,00 грн та доплати у розмірі 40 % від посадового (місячного окладу), що разом складає 7 262,00 грн на місяць.

У березні та квітні 2019 року було по 20 робочих днів, тобто всього 40 робочих днів. Середньоденна заробітна плата позивача складає 363,10 грн

(7262 х 2) : 40 = 363,10).

На підставі викладеного позивач просила суд стягнути з відповідача

на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, остаточний розмір якого визначити на день ухвалення рішення суду виходячи з її середньоденної заробітної плати в сумі 363,10 грн.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області 15 листопада 2019 року об`єднано в одне провадження цивільні справи № 702/580/19 (про поновлення на роботі на посаді головного бухгалтера територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району) та № 702/636/19 (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області

від 17 березня 2020 року позов задоволено.

Скасовано наказ директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району № 70-К від 30 травня 2019 року Про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району.

Скасовано наказ територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району № 148-К від 05 листопада

2018 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера ОСОБА_1

Скасувано наказ директора територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району № 69-К від 30 травня 2019 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного бухгалтера ОСОБА_1

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Стягнено з територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2019 року

до 17 березня 2020 року за 206 робочих днів в загальній сумі 74 798,60 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішено питання судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення не в повній мірі перевірив обставини, не з`ясував поважність причини відсутності позивача

на робочому місці, не надав належної оцінки причинам відсутності позивача

на робочому місці. Також, згідно частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Відповідачем не надано суду доказів вчинення позивачкою дисциплінарного проступку, доказів вини позивачки, доказів наявності законних підстав для накладенні дисциплінарного стягнення, тому суд прийшов до висновку, що оскаржувані накази є незаконними та підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2020 року рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 березня

2020 року в частині визнання незаконними та скасування наказів

від 05 листопада 2018 року № 148-К та від 30 травня 2019 року № 69-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності скасовано. Заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, подані до суду 29 серпня 2019 року та 30 серпня 2019 року, про визнання незаконними та скасування наказів від 05 листопада 2018 року № 148-К та від 30 травня 2019 року № 69-К про притягнення

до дисциплінарної відповідальності повернуто заявнику. В решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність на роботі в зв`язку з захворюванням є поважною причиною, тому наявні підстави для поновлення незаконно звільненого працівника. Разом з тим,

що стосується збільшених позовних вимог про визнання незаконними

та скасування наказів директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району Черкаської області від 30 травня 2019 року № 69-К та від 05 листопада 2018 року № 148-К про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, суд допустив порушення норм процесуального права, оскільки у порушення частини п`ятої статті 49 ЦПК України позивач про направлення копій таких заяв

та доданих до них документів іншим учасникам справи, що є підставою для повернення заяви.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2020 року Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району просить суд касаційної інстанції рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 березня 2020 року в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку

за час вимушеного прогулу та постанову Черкаського апеляційного суду

від 30 липня 2020 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення судів попередніх інстанції в частинівизнання незаконними

та скасування наказів від 05 листопада 2018 року № 148-К та від 30 травня

2019 року № 69-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності

не оскаржено, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається

на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України), а саме неналежним чином засвідченої копії довідки Монастирищенської центральної районної лікарні (далі - Монастирищенська ЦРЛ) № 25 від 21 травня 2019 року та виписки з медичної карти стаціонарного хворого Монастирищенська ЦРЛ № 937 від 21 травня 2019 року.

Доводи інших учасників справи

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. У якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки рішення ухвалені на підставі належних та допустимих доказів.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 702/580/19, витребувано її з Монастирищенського районного суду Черкаської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 встановлено,

що ОСОБА_1 15 червня 2005 року зарахована на посаду головного бухгалтера Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району та 30 травня 2019 року її звільнено

в зв`язку з прогулом без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП, наказ № 70-К від 30 травня 2019 року (а. с. 8-9).

Згідно з наказом № 70-к від 30 травня 2019 року Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району підставою звільнення ОСОБА_1 є відсутність на роботі (прогул) без поважних причин з 13 квітня по 21 травня 2019 року.

ОСОБА_1 у період з 13 квітня по 21 травня 2019 року, тобто період який визначений в наказі про звільнення як прогул, перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Монастирищенської ЦРЛ,

що підтверджується, довідкою Монастирищенської ЦРЛ (а. с. 10), випискою

з медичної карти стаціонарного хворого Монастирнищенської ЦРЛ (а. с. 82, 83), листом Управління хорони здоров`я Черкаської обласної Державної адміністрації від 04 жовтня 2019 року. (а. с. 140)

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України , провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір

до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності

на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни

до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада

1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених

за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того,

що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати

за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, тому суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази з числа передбачених статтею 76 ЦПК України. При цьому відсутність працівника на роботі за станом здоров`я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також показаннями свідків чи іншими доказами.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що непрацездатність

ОСОБА_1 через хворобу у робочі дні, а саме з 13 квітня по 21 травня

2019 року, які відповідачем були визнані прогулом без поважних причин, була доведена нею належними та допустимими доказами, а саме довідкою Монастирищенської ЦРЛ, випискою з медичної карти стаціонарного хворого Монастирнищенської ЦРЛ.

Доводи касаційної скарги, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів не заслуговують на увагу, оскільки

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення

у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих

та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2020 року

в частині скасування наказу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району від 30 травня

2019 року № 70-К Про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1

та поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Монастирищенського району залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська