Рішення

від 30.10.2008 по справі 2-5/2008

АРМЯНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №2-5/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2008 року

Армянський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді Шестаковської Л.П., за участю секретаря Клюєвої В.Ю., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Армянську АР Крим цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Кримхліб» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, вказуючи, . що позивач, перебуваючи на посаді директора Армянського хлібокомбінату, що є структурним підрозділом ВАТ «Кримхліб», 23.04.1997 року та 28.08.1997 року, ігноруючи позицію спеціалістів підприємства щодо збитковості договорів, уклав на завідомо збиткових для підприємства умовах з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 договори на виготовлення хлібу. В результаті протиправних дії відповідача позивачу завдано збитків на суму 45969, 94 гривень..

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач та його представник позов не визнали.

Суд, в рамках заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, вислухавши представників позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що відповідач з 12.04.1984 р. по 30.10.1997 року працював на посаді директора Армянського хлібокомбінату /а.с. 11/. На підставі наказу № 174 від 28.10.1997 р. ОСОБА_3 звільнено у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків керівника підприємства /а.с. 18, 95/.

За обставинами, викладеними позивачем у позовній заяві, Красноперекопською міжрайонною прокуратурою було порушено кримінальну справу за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст. 165 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року). Постановою слідчого Красноперекопської міжрайонної прокуратури від 03.04.2000 року кримінальну справу відносно ОСОБА_6 закрито.

Мотивуючи позовні вимоги, представники позивача посилаються на висновки проведеної в рамках досудового розслідування по вказаній кримінальній справі судово-бухгалтерської експертизи, згідно яких в результаті укладення 23.04.1997 р. та 28.08.2008 р. між Армянським хлібокомбінатом та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 договорів, Армянському хлібокомбінату завдано збитків у розмірі 45969, 94 гривень.

Однак, приймаючи рішення у справі, висновки вказаної експертизи суд не може прийняти до у ваги як доказ, оскільки вона була зроблена в ході досудового слідства по

кримінальній справі, провадження по якій було закрито і обвинувальний вирок не постановлявся.

Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана, та вини останнього в її заподіянні.

Належних доказів існування збитків та їх розміру, на які посилається позивач, протиправності дій відповідача, та наявності причинного зв'язку між начеб то протиправними діями відповідача на спричиненням збитків позивачу його представниками суду не надано. Вину відповідача у скоєнні інкримінованого злочину у встановленому законом порядку не доведено.

Частина 1 статті 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладанні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно зі ст. 133 КЗпП України, керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

Згідно з п.п. 1, 3 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

•   -     між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

•   -     шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, при цьому така вина такої особи має бути встановлена вироком суду.

Письмового договору повну матеріальну відповідальність між сторонами укладено не було. Доказів спричинення позивачу шкоди вчиненням ним злочину, встановленого у порядку кримінального судочинства, позивачем не надано.

Підстав для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, які б витікали із зобов'язання або із делікту - судом не виявлено.

Керуючись ст. ст. 10-11, 57-60, 62-64, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 130, 133, 134 п.п. 1, 3 КЗпП України, ст. 62 Конституції України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 45969 грн. 94 коп. -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.