Постанова

від 17.03.2020 по справі 922/3368/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. Справа № 922/3368/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Стойка О.В.

за участі секретаря судового засідання Полупан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - ТОВ ВКП "Локарно" (вх. № 349Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 19 грудня 2019 року (повний текст складено 20.12.2019) у справі № 922/3368/19

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Локарно", м. Миколаїв;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайський кабельний завод", м. Первомайський Харківської області;

про стягнення 62494,01 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року ТОВ ВКП "Локарно" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Первомайський кабельний завод", в якій просить розірвати договір поставки від 12.06.2019, укладений між сторонами в усній формі та стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в загальній сумі 62494,01 грн, яка складається з: 57960,00 грн основного боргу, 4162,01 грн пені, 372,00 грн 3% річних від простроченої суми за весь час користування чужими коштами. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору та приписів ст.ст. 530, 693 ЦК України, не в повному обсязі поставив оплачений позивачем товар.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.12.2019 у справі № 922/3368/19 (суддя Кухар Н.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач - ТОВ ВКП "Локарно" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що в порушення ст. 693 ЦК України відповідач, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, що є істотним порушенням умов договору та є підставою для стягнення суми боргу за недопоставлений товар, пені та 3% річних, а також розірвання договору за рішенням суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 клопотання позивача про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено та поновлено строк на подання скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до розгляду на 17.03.2020 об 10:30 год. та викликано в судове засідання учасників справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу та направлення у судове засідання свого представника, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими зворотнім рекомендованим повідомленням № 6102230965691.

05.03.2020 за вх. № 2231 позивач надіслав заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу без участі його представника, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим зворотнім рекомендованим повідомленням № 616102230965683.

13.03.2020 у зв`язку з відпусткою судді Істоміної О.А. проведено повторний автоматичний розподіл справи № 922/3368/19 та для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. та суддя Стойка О.В.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду рішення суду першої інстанції без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційні скарзі, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 12.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Локарно" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Первомайський кабельний завод" (відповідач) було укладено усний договір поставки, відповідно до якого відповідач, як постачальник, зобов`язався передати у власність позивача, як покупця, наступний товар:

- рукавичка трикотажна робоча універсальна з ПВХ крапкою арт. 7К103, у кількості 800 пар, вартістю 8,70 грн за пару (з ПДВ), на загальну суму 6960,00 грн (з ПДВ);

- рукавичка трикотажна робоча універсальна з ПВХ крапкою арт. 7К104, у кількості 12000 пар, вартістю 6,25 грн за пару (з ПДВ), на загальну суму 75000,00 грн (з ПДВ).

В свою чергу, позивач зобов`язався прийняти вищезазначений товар та сплатити за нього постачальнику 81960,00 грн (у тому числі ПДВ 13660,00 грн).

12.06.2019 відповідачем було надано позивачу рахунок на оплату № 140 на вищезазначений товар на загальну суму 81960,00 грн (у тому числі ПДВ 13660,00грн).

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 139 від 12.06.2019 вбачається, що позивач сплатив на поточний рахунок відповідача 81960,00 грн (в тому числі ПДВ 20% 13660,00 грн) із зазначенням призначення платежу "За рукавички трикотажні робочі згідно рах. № 140 від 12.06.2019 р. ПДВ 20% 13660,00 грн".

20.07.2019 відповідач відпустив зі складу ТОВ "ПКЗ" позивачу товар "рукавичка трикотажна робоча універсальна з ПВХ крапкою арт. 7К104", у кількості 3840 пар, вартістю 6,25 грн за пару (з ПДВ), на загальну суму 24000,00 грн (з ПДВ), про що було складено та підписано обома сторонами видаткову накладну № 152 від 20.07.2019, місце складання: м. Первомайський, вул. Дорожня, 3.

Отже, як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем не було поставлено наступний товар:

- рукавичка трикотажна робоча універсальна з ПВХ крапкою арт. 7К103, у кількості 800 пар, вартістю 8,70 грн за пару (з ПДВ), на загальну суму 6960,00 грн (з ПДВ);

- рукавичка трикотажна робоча універсальна з ПВХ крапкою арт. 7К104, у кількості 8160 пар, вартістю 6,25 грн за пару (з ПДВ), на загальну суму 51000,00 грн (з ПДВ).

Всього на загальну суму 57960,00 грн (з ПДВ).

За таких обставин, позивач вважає, що сплачені ним 12.06.2019 кошти в сумі 57960,00 грн, є коштами, які відповідач утримує в себе тривалий час безпідставно та повинен повернути позивачу. При цьому, на вказану грошову суму за період прострочення з 21.07.2019 по 06.10.2019 позивачем на підставі ст. 549 ЦК України нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 4162,01 грн, та на підставі ст. 625 ЦК України - 3% річних від простроченої суми за весь час користування чужими коштами в сумі 372,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 1, п.п. 1 п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 cт. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України передбачено право сторін укласти господарський договір у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозиція (оферта) укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Як свідчать матеріали справи, 12.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Локарно" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Первомайський кабельний завод" (відповідач) було укладено договір поставки в усній формі.

Умови договору поставки товарів були викладені в рахунку на оплату № 140 від 12.06.2019, а саме визначено асортимент, кількість, ціну товару, платіжні реквізити постачальника, порядок та умови отримання товару покупцем.

При цьому, в рахунку № 140 від 12.06.2019 зазначено: "Оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта".

Платіжним дорученням № 139 від 12.06.2019 позивач здійснив 100% попередню оплату товару в сумі 81960,00 грн, що свідчить про погодження позивачем всіх істотних умов договору поставки, зокрема отримання товару самовивозом.

Надана позивачем до позовної заяви видаткова накладна № 152 від 20.07.2019 підтверджує поставку товару частково на загальну суму 24000,00 грн, решта товару на суму 57960,00 грн залишилась непоставленою.

У апеляційній скарзі позивач стверджує про те, що 20.07.2019 він звертався до відповідача з вимогою про відпуск товару, проте, йому було відпущено лише частину, і відповідно до норм ч.2 ст. 530 ЦК України залишок товару він мав отримати протягом 7 днів, тобто не пізніше 27.07.2019.

На думку позивача, недопоставка залишку товару у строк до 27.07.2019, є істотним порушенням відповідачем умов договору, що у відповідності до ст. 693 ЦК України є підставою для стягнення суми боргу за недопоставлений товар, пені та 3% річних, а також розірвання договору за рішенням суду.

Колегія суддів не може погодитись з таким твердженням позивача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,- відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

При цьому, ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як вже зазначалось, в рахунку на оплату № 140 від 12.06.2019 сторони визначили всі істотні умови усного договору поставки, а саме: асортимент, кількість, ціну товару, платіжні реквізити постачальника, порядок та умови отримання товару покупцем. Зокрема було зазначено, що товар відпускається самовивозом, за наявності довіреності та паспорта".

Таким чином, у зазначеному рахунку № 140 від 12.06.2019 сторони передбачили порядок поставки, проте не встановили строк, в який товар повинен бути готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

За таких обставин, до вказаних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, тобто позивач має право вимагати виконання узгодженого сторонами зобов`язання у 7-миденний строк від дня пред`явлення вимоги. Зазначена вимога в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як свідчать матеріали справи, позивач не надав суду доказів звернення до відповідача з листом-вимогою щодо поставки залишку товару або повернення попередньої оплати за товар.

Також, позивачем не надано суду будь-яких доказів (письмових або електронних) на підтвердження відмови відповідача у видачі зі свого складу іншої частини товару представнику позивача, уповноваженому на отримання товару шляхом самовивозу.

Згідно з ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України (кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а у частині першій статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен насамперед слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Однак, з наданих позивачем доказів не вбачається факту порушення відповідачем істотних умов договору поставки та прав позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Приймаючи до уваги, що позивачем не доведено строку порушення відповідачем умов договору поставки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження позовних вимог щодо стягнення вартості неотриманого товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2019 у справі № 922/587/18, від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, висновки яких, відповідно до вимог ст. 236 Господарського процесуального кодексу України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача - ТОВ ВКП "Локарно" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 19 грудня 2019 року у справі № 922/3368/19 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ ВКП "Локарно" на рішення Господарського суду Харківської області від 19 грудня 2019 року у справі № 922/3368/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19 грудня 2019 року у справі № 922/3368/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.03.2020.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.В. Стойка