Рішення

від 05.03.2020 по справі 520/2224/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/2224/19

Провадження № 2/947/122/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.,

за участю секретаря судового засідання Бродецької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_1 , про переведення прав покупця, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2019 позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_1 , про переведення прав покупця, скасування записів та визнання права власності , в якому просив суд перевести на нього права покупця 1/8, 1/8, 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний , номери записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20586490, 20259010, 20586432, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи 20586490, 20259010, 20586432 про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний права власності на вказані частки та визнати за позивачем право власності на 1/8, 1/8, 1/2 частку нежитлової будівлі офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

02.04.2019 відповідач ТОВ Бізнес центр Шкільний надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що внесення нерухомого майна до статутного капіталу як вклад засновника (учасника) не можна розцінювати як міну чи купівлю-продаж.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

04.03.2019 представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 були надані пояснення третьої особи щодо позову, згідно з якими третя особа ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення всіх позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, дослідивши пматеріали справи та наявні докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2013 у справі №1512/2-1074/11 було визнано недійсним договір дарування, укладений 28.01.2005 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно з яким ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 нежитлову будівлю офісного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на нежитлову будівлю офісного центру; визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як на майно спільно набуте під час перебування у шлюбі з ОСОБА_6 ; визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/8 частині нежитлової будівлі (за кожним) в порядку спадкування за законом; витребувано від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , будівлю офісного центру.

Рішення набрало законної сили 30.10.2013 року.

26.04.2017 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2013 у цивільній справі №1512/2-1074/11 за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №20259010 було зареєстровано право власності на 1/8 частку нежитлової будівлі офісного центру, за адресою: АДРЕСА_1 .

24.05.2017 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 1/8 частку нежитлової будівлі офісного центру, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20659206.

24.05.2017 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 1/8 частку нежитлової будівлі офісного центру, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 20659264.

23.05.2017 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 1/8 та 1/2 частки нежитлової будівлі офісного центру, номери записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 20586490 та 20586432 відповідно.

Тобто на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2013 нежитлова будівля офісного центру, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 902030851101) належала на праві спільної часткової власності чотирьом співвласникам - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.02.2019 у справі було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, від юридичного департаменту Одеської міської ради витребувано засвідчені копії документів, які знаходяться в реєстраційній справі на ТОВ Бізнес центр Шкільний та копії документів, які знаходяться в реєстраційній справі на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю офісного центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З реєстраційної справи на ТОВ Бізнес центр Шкільний вбачається, що за протоколом №1 від 03.12.2018 установчих зборів засновників товариства, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було вирішено створити товариство, встановити грошову оцінку майна, як вклад учасників товариства, визначити розмір статутного капіталу товариства - 1000000,00 грн. та розподілити частки у статутному капіталі.

У протоколі також було вирішено визначити грошову оцінку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1000000 грн., учасників товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Щодо розподілу часток між учасниками, вирішено, що ОСОБА_3 володіє часткою у статутному капіталі товариства - частиною нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що визначена у розмірі 170000,00 грн., та відповідає 17% від загального розміру статутного капіталу. ОСОБА_2 володіє часткою у статутному капіталі товариства частиною нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що визначена у розмірі 830000,00 грн., та відповідає 83% від загального розміру статутного капіталу.

100% статутного капіталу товариства учасники вносять у негрошовій формі протягом шести місяців з дня державної реєстрації товариства.

03.12.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про створення товариства, засновниками якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З метою формування статутного капіталу, 05.12.2018 за актом приймання-передачі майна у статутний капітал ОСОБА_2 передала, а товариство прийняло до статутного капіталу належне ОСОБА_2 нерухоме майно: 1/2 та 1/8 частини зазначеної нежитлової будівлі офісного центру за узгодженою сторонами ціною - 830000,00 грн.

05.12.2018 за актом приймання-передачі майна до статутного капіталу ОСОБА_3 передав, а ТОВ Бізнес центр Шкільний прийняло до статутного капіталу належне ОСОБА_3 нерухоме майно: 1/8 частину цієї нежитлової будівлі офісного центру за узгодженою сторонами ціною - 170000,00 грн.

06.12.2018 рішенням №44463396 державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко А.В. було внесено зміни до записів про право власності за номером 20586490 та 20586432 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 902030851101, зазначено, що власником 1/8 та 1/2 часток, які належали ОСОБА_2 , є ТОВ Бізнес центр Шкільний .

Підставою для внесення записівв Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено: акт від 05.12.2018 року приймання-передачі майна у статутний капітал товариства, б/н, видавник: ОСОБА_2 та ТОВ Бізнес центр Шкільний .

06.12.2018 рішенням №44464122 державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Южненської міської ради Одеської області Голубенко А.В. було внесено зміни до запису про право власності за номером 20259010 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 902030851101, власником 1/8 частки, яка належала ОСОБА_3 , є ТОВ Бізнес центр Шкільний .

Підставою для внесення записів вказано: акт від 05.12.2018 року приймання-передачі майна у статутний капітал товариства, б/н, видавник: ОСОБА_3 та ТОВ Бізнес центр Шкільний .

Тобто, після передачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належних їм часток у праві власності на будівлю офісного центру до статутного капіталу товариства та реєстрації права власності, співвласниками нежитлової будівлі офісного центру за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ОСОБА_1 (1/8 частка у праві власності), ОСОБА_1 (1/8 частка), ТОВ Бізнес центр Шкільний (1/2, 1/8, 1/8 частки, що в сукупності ск ладають 6/8 частки).

11.12.2018 року на підставі договору купівлі-продажу №1 від 11.12.2018 ОСОБА_3 відчужив корпоративні права - свою частку у статутному капіталі товариства у розмірі 170000,00 грн. на користь ОСОБА_7 , що зафіксовано у акті №1 прийому передачі частки в статутному капіталі товариства від 11.12.2018.

Так само за договором купівлі-продажу №2 від 12.12.2018 ОСОБА_2 відчужила свою частку у статутному капіталі товариства у розмірі 830000,00 грн. на користь ОСОБА_8 , що зафіксовано в акті №2 прийому-передачі частки в статутному капіталі від 12.12.2018.

13.12.2018 року були внесені до ЄДР зміни до відомостей про товариство щодо складу учасників.

Внесення учасником (засновником) вкладу до статутного капіталу товариства за своєю суттю є договором міни, що випливає з наступного.

Частиною 1 ст. 115 ЦК України, ст. 85 Господарського кодексу України визначено, що власністю господарського товариства, зокрема, є майно, передане йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Одним із джерел формування майна суб`єктів господарювання, відповідно до ч. 1 ст. 140 ГК України, є грошові та матеріальні внески засновників.

Частиною 2 ст. 115 ЦК України передбачено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Статтею 12 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю визначено, що розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариствам додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Вкладом учасника товариства відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 13 вказаного Закону можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщоінше не встановлено законом.

Частиною 3 ст. 13 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю встановлено, що вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

Таким чином, право власності на вклад, внесений засновником до статутного капіталу товариства, набуває товариство.

Для визначення вартісної величини корпоративних прав учасників їхній внесок оцінюється в грошовому вимірі в установчих документах і в такий спосіб він відображає відповідну частку засновника в статутному капіталі товариства.

Рішенням засновників товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оформленого протоколом №1 від 03.12.2018 установчих зборів засновників, було вирішено встановити грошову оцінку належного їм майна - часток у праві власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, як вклад учасників товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та визначено статутний капітал товариства у розмірі 1000000 грн.

Статтею 14 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю передбачено, що кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Рішенням засновників товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оформленого протоколом №1 від 03.12.2018 установчих зборів засновників, було визначено наступний розмір вкладів учасників: ОСОБА_3 володіє часткою у статутному капіталі товариства частиною нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що визначена у розмірі 170000,00 грн. та відповідає 17% від загального розміру статутного капіталу, а ОСОБА_2 володіє часткою у статутному капіталі товариства частиною нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що визначена у розмірі 830000,00 грн. та відповідає 83% від загального розміру статутного капіталу.

Внаслідок передання майна (частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру) в якості вкладу до статутного капіталу товариства, оформленого актами приймання-передачі майна у статутний капітал товариства від 05.12.2018, право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (учасників товариства) на це майно припинилося, його власником стало товариство (відповідач).

В обмін на внесений ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вклад вони набули права власності на частку у статутному капіталі товариства (корпоративні права).

При цьому, після внесення вкладу до статутного капіталу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в подальшому могли розпорядитися лише часткою (її частиною) у статутному капіталі товариства, а право власності на 1/8 та 5/8 часток у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру перейшли до товариства.

З огляду на зазначене, внесення учасником вкладу до статутного капіталу товариства за своєю суттю є відплатним договором.

Корпоративними правами, відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України. є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Тобто, внесення учасником вкладу до статутного капіталу товариства, внаслідок якого він набуває корпоративних прав, за своєю правовою природою є договором міни.

Так як в такому випадку власник майна, яке вноситься до статутного капіталу юридичної особи, отримує замість нього інше майно, яким є корпоративні права такої юридичної особи.

Майном, як особливим об`єктом відповідно до ст. 190 ЦК України, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ст. 715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Договір міни є різновидом договору купівлі-продажу (§ 6 Міна розміщений углаві 54 Купівля-продаж ЦК України); сторонами договору міни, як і сторонами договору купівлі-продажу, є продавець і покупець (стаття 655, частина друга статті 715 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №227/1506/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права.

До договору міни, відповідно до ст. 716 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Однак право продажу належної співвласнику частки у праві спільної часткової власності обмежене переважним правом інших співвласників на її придбання, а також обов`язком співвласника, який має намір відчужити майно, запропонувати придбати це майно іншим співвласникам.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлюза ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності, відповідно до ч. 2 зазначеної статті зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказати ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

З матеріалів справи вбачається, що відчуження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майна, що знаходилося у спільній частковій власності, було здійснено без відома інших співвласників та за відсутності їхньої згоди, з пропозицією до інших співвласників щодо придбання часток у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю офісного центру ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_2 не зверталися, письмової згоди на передачу майна у власність товариства, як внесок до статутного капіталу, від ОСОБА_1 та ОСОБА_1 не отримували.

Обов`язок осіб, які вносять належні їм частки у праві власності на нерухоме майно до статутного капіталу товариства, отримати згоду інших співвласників, встановлений також Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127.

Відповідно до п. 48 Порядку для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду) , вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) , державному реєстратору подається письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Тобто. умови реалізації співвласником свого права на внесення майна до статутного капіталу, встановлені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, аналогічні умовам ст. 362 ЦК України для продажу частки у праві спільної часткової власності.

Частиною 4 ст. 362 ЦК України передбачено, що, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі, співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що внесення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вкладу у вигляді часток у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру до статутного капіталу товариства, за яким товариство набуло право власності на передане йому нерухоме майно, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взамін набули у власність корпоративні права, є договором міни, до якого застосовуються положення договору купівлі-продажу.

Так як ОСОБА_1 та ОСОБА_1 не надавали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згоди на відчуження спільного майна, їм не було запропоновано реалізувати переважне право на придбання часток, то позивач має право на переведення на нього прав та обов`язків покупця за ціною, за якою майно було відчужене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь товариства - 1000000 грн.

При цьому, інші співвласники нежитлового приміщення офісного центру протягом року з моменту вчинення правочину та за весь час розгляду справи судом не заявляли вимог про переведення на них прав та обов`язків покупця.

Тому твердження представника ОСОБА_3 про необхідність отримання згоди від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не можуть прийнятті до уваги.

Суд встановив, що позивач виконав свій обов`язок покупця щодо сплати вартості майна, в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 362 ЦК України, до подання позову вніс на депозитний рахунок суду 1000000 грн., 30.01.2019 вніс 295000,00 грн., 31.01.2019 - 290000,00 грн., 285000,00 грн., 130000,00 грн.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області 05.02.2019 № інф/с14-19-10/19 підтвердило зарахування 1000000 грн., сплачених ОСОБА_1 на депозитний рахунок.

Доводи представників відповідачів товариства та ОСОБА_3 , що позивач мав внести на депозит суду суму, яка дорівнює оціночній (ринковій) вартості внесених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 часток у праві спільної часткової власності на нежитлову будівлю офісного центру, не відповідають вимогам законодавства, оскільки ч. 4 ст. 362 ЦК України прямо передбачає обов`язок позивача внести на депозитний рахунок суду суму, яку за договором повинен сплатити покупець, тобто, суму, за яку майно було реально відчужено.

Доказів того, що частки у праві власності на нежитлове приміщення офісного центру були відчужені за іншу суму, відповідачі суду не надали.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що грошова оцінка внесених до товариства вкладів у вигляді часток у праві власності на нерухоме майно була затверджена рішенням загальних зборів учасників, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оцінили вартість належних їм часток на суму 830000 грн. та 170000 грн., що в сукупності становить 1000000 грн. Саме на таку суму вони сформували статутний капітал товариства й розподілили частки, а також за ціною 830000 грн. та 170000 грн . згодом відчужили належні їм корпоративні права у товаристві.

Тому суд вважає, що позивач саме 1000000 грн. був зобов`язаний внести та вніс на депозит суду.

Внесення на депозит суду іншої вартості відчуженого майна, ніж тієї, яку погодили сторони правочину, законодавством не передбачено.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_3 щодо позиції Верховного Суду про необхідність сплати позивачем дійсної вартості майна станом на час розгляду справи, викладеної в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №533/1940/12, так як правова позиція Верховного Суду у цій справі стосується застосування норм ст.114 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), з урахуванням роз`яснень цієї статті, викладених в постанові Пленуму ВСУ від 22.12.1995 р. №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності . При цьому, ст. 114 ЦК УРСР, на відміну від ст. 362 ЦК України, взагалі не передбачала обов`язку позивача при зверненні до суду з позовом про переведення на нього прав та обов`язків покупця вносити на депозитний рахунок суду відповідну суму та не встановлювала її розмір, правовідносини у тій справі виникли під час дії ЦК УРСР.

Також суд відхиляє посилання представника відповідача ОСОБА_3 на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13.11.2013 у справі №6-34941св13, так як предметом спору в цій справі є визнання угоди удаваною, визнання укладеним договору купівлі-продажу частки нежитлових будівель і споруд, переведення прав покупця за цим договором та визнання за ним права власності на спірну частину будівель, що не є тотожним предмету спору у справі 520/2224/19.

Чинна редакція ЦПК України не містить повноважень суду при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, які надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Щодо доводів представника товариства, що частки у праві власності на нерухоме майно передавались до статутного капіталу товариства на підставі акту приймання-передачі, який не є правочином, а є лише первинним документом, який не може прирівнюватись до правочину купівлі-продажу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Правочином , згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України , є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Право власності товариства на частки у праві власності на нежитлове приміщення офісного центру виникло на підставі правочинів - договорів міни, укладення яких підтверджується актами приймання-передачі від 05.12.2018, за якими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали свої частки у майні до статутного капіталу товариства та обміняли їх на корпоративні права.

Тобто, акти приймання-передачі майна у статутний капітал товариства не є правочинами, а є правовими документами, які підтверджують вчинення ОСОБА_2 та товариством, а також ОСОБА_3 та товариством відповідних правочинів міни, за якими товариство набуло у власність 6/8 часток у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру.

Щодо форми правочинів, суд зазначає, що пунктом 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, в редакції Порядку на час вчинення правочинів та проведення державної реєстрації , для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи, як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) подаються:

1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документі, щопідтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат ;

3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);

4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Тобто, правовстановлюючим документом для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, який підтверджував передачу майна у власність юридичної особи, як внесок до статутного капіталу, чинне законодавство визначало саме акт приймання-передачі майна, справжність підписів на якому засвідчена нотаріально.

Таким чином, оформлення актами приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства фактичного вчинення відповідачами правочинів міни не суперечить вимогам законодавства.

У зв`язку з цим, суд не приймає до уваги посилання представника товариства на постанови ВС від 29.05.2019 у справі №362/3810/16-ц, від 22.05.2018 у справі №910/12258/17, від 910/12827/17 від 11.04.2018, від 11.06.2018 у справі №916/613/17, оскільки ці судові рішення прийняті за наслідками розгляду справ з іншими правовідносинами.

Враховуючи, що основною вимогою в даному спорі є вимога про переведення на позивача прав покупця часток у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, то будь-які інші вимоги, в тому числі, й щодо скасування державної реєстрації, визнання за ОСОБА_1 права власності є похідними і вирішуються в залежності від наслідків вирішення основної вимоги. З огляду на зазначене, записи, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №20586490, №20586432, № НОМЕР_1 про реєстрацію за товариством права власності на 1/8, 1/2, 1/8 частки нежитлової будівлі офісного центру, загальною площею 631,4 м 2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 902030851101) мають бути скасовані.

Абзацем 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції від 05.12.2019 передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У зв`язку з переведенням на ОСОБА_1 прав покупця (набувача) часток у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, з метою ефективного захисту прав позивача, задоволенню підлягає також вимога ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на 1/8, 1/8, 1/2 частки нежитлової будівлі офісного центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майну Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 902030851101).

Обов`язок щодо перерахування товариству1000000 грн. вартості часток у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру реалізується шляхом виплати товариству цієї суми з депозитного рахунку суду за рахунок внесених позивачем коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову ОСОБА_1 сплатив 9605,00 грн., згідно з квитанцією про сплату №63575 від 31.01.2019.

Разом з позовом, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, за подання якої 04.02.2019 ним було сплачено 384,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №66679.

18.02.2019 позивачем було сплачено 384,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в цій справі складають 10373,40 грн., які за наслідками розгляду справи мають бути стягнуті з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 141, 263-265ЦПК України, ст.ст. 115, 190, 202, 328, 355, 356, 362, 715, 716 ЦК України, ст. ст. 85, 167 ГК України, ст. ст. 12-14 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , про переведення прав покупця, скасування запису, визнання права власності задовольнити повністю.

Перевести на ОСОБА_1 права покупця 1/8 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний (код за ЄДРПОУ 42664775), номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20586490.

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 20586490) про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний (код за ЄДРПОУ 42664775) права власності на 1/8 частку нежитлової будівлі офісного центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевести на ОСОБА_1 права покупця 1/2 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний (код за ЄДРПОУ 42664775), номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20586432.

Скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 20586432) про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний (код ЄДРПОУ 42664775) права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі офісного центру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Перевести на ОСОБА_1 права покупця 1/8 частки у праві власності на нежитлову будівлю офісного центру,що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний (код за ЄДРПОУ 42664775), номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20259010.

Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 20259010) про реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний (код за ЄДРПОУ 42664775) права власності на 1/8 частку нежитлової будівлі офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8, 1/8, 1/2 частку нежитлової будівлі офісного центру, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Виплатити товариству з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний (код за ЄДРПОУ 42664775) 1000000 (один мільйон) гривень з внесених ОСОБА_1 на депозитний рахунок Київського районного суду м. Одеси, згідно з квитанцією 0.0.1254861243.1 від 30.01.2019, на суму 295000,00 грн., квитанцією 0.0.1255414559.1 від 31.01.2019 на суму 290000,00 грн., квитанцією 0.0.1255551479.1 від 31.01.2019 на суму 285000,00 грн., квитанцією 0.0.1255712421.1 від 31.01.2019 на суму 130000,00 грн. вартості 1/8, 1/8, 1/2 часток нежитлової будівлі офісного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , придбаних товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу від 05.12.2018, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний , що посвідчений 05.12.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернишевою Н.Г., та на підставі акту приймання-передачі майнад до статутного капіталу від 05.12.2018, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний , посвідченого 05.12.2018 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чернишевою Н.Г.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес центр Шкільний , код за ЄДРПОУ 42664775, місцезнаходження: 65121, Одеська обл., м. Одеса, Шкільний аеродром, 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір у розмірі 3457,80 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , судовийзбір у розмірі 3457,80 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень 80 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , судовий збір у розмірі 3457,80 грн. (три тисячі чотириста п`ятдесят сім гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Пучкова І. М.