Постанова

від 10.03.2020 по справі 173/2789/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/643/20 Справа № 173/2789/18 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа перша Кам`янська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що постановою Верховного Суду України від 05.09.2018 року по справі № 178/560/16 встановлене наступне: у квітні 2016 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Кам`янська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5.17 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. ОСОБА_1 , є спадкоємцем за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, відповідно до якого ОСОБА_3 , заповіла йому належну їй земельну ділянку. Зазначив, що спадкоємцем ОСОБА_2 , яка у передбачений законом шестимісячний строк подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, успадковане майно, яке не входить до спадкової маси (за заповітом).

Також позивач вказала, що рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 ,. було відмовлено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.01.2017 року скасоване рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2017 року та ОСОБА_1 ,. визначений додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом, а Постановою Верховного суду України від 25.09.2018 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.01.2017 року скасоване та залишене в силі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2017 року. Оскільки суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , ухвалене відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права та всебічно з`ясовані всі обставини справи.

Проте з Інформаційної довідки № 144447851 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 листопада 2018 року, встановлено. що 29.03.2017 року державний нотаріус першої Кам`янської державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину серія та номер: 2-383, ОСОБА_1 , на земельну ділянку з кадастровий номер 1221087500:01:046:0502, площею 5.17 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Також встановлено, що 29.03.2018 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстроване за відповідачем на підставі означеного свідоцтва про право на спадщину.

За даних обставин видане відповідачу свідоцтво про право на спадщину на спірну земельну ділянку має бути визнаним недійсним, що й стало причиною звернення до суду.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 29 березня 2017 року, виданого ОСОБА_1 , на земельну ділянку за кадастровим номером 1221087500:01:046:0502, площею 5.17 га., з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстроване в реєстрі за № 2-383, у спадковій справі № 552/2012

Рішення суду мотивоване тим, що підстава за якою відповідачу було видане свідоцтво про право на спадщину відпала в результаті винесення постанови Верховним Судом України, яким залишене в силі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2017 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у визначенні додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .. Таким чином з моменту ухвалення даного рішення відповідач є особою, що не мав права на спадкування після смерті ОСОБА_3 ..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що підстава за якою відповідачу було видане свідоцтво про право на спадщину відпала, а тому свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним.

Колегія судді погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що постановою Верховного Суду від 05.09.2018 року по справі № 178/560/16 встановлене наступне: у квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5.17 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. ОСОБА_1 , є спадкоємцем за заповітом, за яким ОСОБА_3 , заповіла йому належну їй земельну ділянку. Зазначив, що спадкоємцем ОСОБА_2 , яка у передбачений законом шестимісячний строк подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, успадковане майно, яке не входить до спадкової маси (за заповітом).

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.01.2017 року скасоване рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2017 року та ОСОБА_1 визначений додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом.

Постановою Верховного Суду від 05.09.2018 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.01.2017 року скасоване та залишене в силі рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2017 року.

З Інформаційної довідки № 144447851 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.11.2018 року, вбачається, що 29.03.2017 року державний нотаріус першої Кам`янської державної нотаріальної контори видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину, а саме, на земельну ділянку, кадастровий номер 1221087500:01:046:0502, площею 5.17 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Також встановлено, що 29.03.2018 року право власності на вказану земельну ділянку зареєстроване за відповідачем на підставі цього свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким , що не прийняв її.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Встановивши вказані обставини справи, зокрема той факт, що відпала підстава за якою відповідачу було видане свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , в зв`язку із скасуванням судового рішення на підставі якого його було видано державним нотаріусом, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 ..

Доводи апелянта в скарзі про неналежне його повідомлення про розгляд справи, не дослідження судом першої інстанції оригіналу свідоцтва про право на спадщину від 29.03.2019 року, - колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки судом вірно було встановлено, що відпала підстава за якою відповідачу було видане свідоцтво про право на спадщину в результаті ухвалення постанови Верховним Судом, якою рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2017 року, яким ОСОБА_1 , відмовлено у визначенні додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 було залишене в силі.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко