Рішення

від 11.03.2020 по справі 914/738/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 справа № 914/738/18

м. Львів

За позовом: Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон , м. Львів

про стягнення вартості частки майна та прибутку товариства учасником, що вийшов у розмірі 224 330 130, 00 грн.

Суддя Мороз Н.В.

при секретарі Банзулі М. С.

Представники:

Від позивача: Курібло В. А.

Від відповідача: н/з

Хід розгляду спору:

Позовну заяву подано Зовнішньоекономічним підприємством Азовімпекс у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон про стягнення вартості частки майна та прибутку товариства учасником, що вийшов.

Ухвалою господарського суду від 27.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.05.2018.

В підготовчому засіданні 22.05.2018 та 05.06.2018 було оголошено перерву, про що представників сторін ознайомлено під розписку.

24.05.2018 директором відповідача через службу діловодства господарського суду подано відзив на позовну заяву.

Заявою від 05.06.2018 представник позивача збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість належної останньому як учаснику, який вийшов, частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі та частину прибутку ТзОВ Регіон , одержаного в 2016 році, а саме в розмірі 224 330 130, 00 грн.

Ухвалою суду від 18.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 30.07.2018.

У зв`язку із порушенням справи про банкрутство щодо відповідача - ТзОВ Регіон (справа №914/1096/18), ухвалою суду від 30.07.2018 було зупинено провадження у справі № 914/738/18 до вирішення питання про визнання позивача кредитором відповідача та визнання відповідача банкрутом.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.10.2018 у справі №914/1096/18 про розгляд вимог Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі ТзОВ - скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі ТзОВ про визнання грошових вимог до боржника - ТзОВ "Регіон" на суму 224 330 130, 00 грн. задоволено. Визнано вимоги Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі ТзОВ до боржника - ТзОВ "Регіон" на суму 224 330 130,00 грн. та включено їх до четвертої черги задоволення згідно ст.45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №914/1096/18 залишено без змін.

На підставі зазначеного, за клопотанням позивача, ухвалою суду від 15.03.2019 поновлено провадження у справі № 914/738/18 та призначено підготовче засідання на 09.04.2019.

08.04.2019 від представника позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України та повернення судового збору у розмірі 618 462, 00 грн.

Ухвалою суду від 09.04.2019 було закрито провадження у справі та повернуто позивачу з державного бюджету України судовий збір, сплачений за подання позову.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.08.2019 у справі №914/1096/18, ухвалу суду від 26.06.2018, якою відкрито провадження стосовно банкрутства ТзОВ Регіон , було скасовано в результаті її перегляду судом за нововиявленими обставинами. Постановлено нову ухвалу про відмову ТзОВ КМПЗ у відкритті провадження у справі про банкрутство ТзОВ Регіон .

У зв`язку із зазначеними обставинами, Зовнішньоекономічне підприємство "Азовімпекс" у формі ТзОВ звернулося до суду у даній справі із заявою від 05.09.2019 про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 09.04.2019 у справі № 914/738/18 за нововиявленими обставинами. Вказана заява була залишена без руху ухвалою суду від 16.09.2019, для усунення виявлених недоліків.

В результаті усунення позивачем виявлених недоліків заяви, ухвалою суду від 15.10.2019 було відкрито провадження за заявою Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі ТзОВ про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 09.04.2019 про закриття провадження у справі №914/738/18. Розгляд заяви призначено на 01.11.2019.

У зв`язку із неявкою представників сторін в судове засідання 01.11.2019, розгляд заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами було відкладено на 20.11.2019, про що сторін повідомлено ухвалами про виклик, в порядку ст. 120 ГПК України.

18.11.2019 через службу діловодства господарського суду заявником подано заяву від 11.11.2019 про зміну предмету заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, згідно якої останній просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.04.2019, прийняту у справі №914/738/18, розглянути справу за правилами позовного провадження та винести рішення по суті спору (справи).

Ухвалою суду від 20.11.2019 (з урахуванням ухвали від 02.12.2019 про виправлення описки) заяву Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі ТзОВ про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 09.04.2019 у справі №914/738/18 задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.04.2019 про закриття провадження у справі №914/738/18 скасовано. Справу №914/738/18 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому засіданні на 17.12.2019.

13.12.2019 на адресу господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про приєднання доказів, зокрема, копії висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 559-18 від 14.09.2018, щодо визначення вартості частки майна ТзОВ Регіон , що була пропорційна частці Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі ТзОВ у розмірі 17 % статутного капіталу ТзОВ Регіон , станом на 31.12.2016.

Представник відповідача 17.12.2019 подав клопотання про призначення у справі судової експертизи для визначення вартості частки та визначення розміру прибутку, що належить до виплати Зовнішньоекономічному підприємству Азовімпекс у формі ТзОВ, у зв`язку із його виходом зі складу учасників ТзОВ Регіон .

В підготовчому засіданні 17.12.2019 оголошувалась перерва до 16.01.2020, про що представників сторін було ознайомлено під розписку.

Представник позивача 13.01.2020 на поштову адресу господарського суду надіслав заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 16.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.01.2020.

Представник відповідача 27.01.2020 подав додаткові пояснення до клопотання про призначення експертизи.

В підготовчому засіданні 28.01.2020 оголошувалась перерва до 11.02.2020, про що представників сторін було ознайомлено під розписку.

11.02.2020 від представника позивача через службу діловодства господарського суду надійшла письмова позиція з приводу клопотання відповідача про призначення експертизи та долученого до матеріалів справи звіту про незалежну оцінку вартості частки.

Ухвалою суду від 11.02.2020 відмовлено у клопотанні ТзОВ Регіон про призначення експертизи та закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.02.2020.

У зв`язку із першою неявкою представника відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, враховуючи клопотання відповідача про відкладення судового засідання, ухвалою суду від 26.02.2020 відкладено розгляд справи по суті на 11.03.2020.

В судове засідання 11.03.2020 представник позивача з`явився, надав усні пояснення по суті спору. Позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви від 05.06.2018 про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Зовнішньоекономічне підприємство Азовімпекс у формі ТзОВ, будучи учасником ТзОВ Регіон з 27.12.2006 року, з часткою у статутному капіталі 17 %, на підставі рішення позачергових загальних зборів учасників Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі ТзОВ, оформленого протоколом № 89 від 22.12.2016, звернулося до відповідача із нотаріально посвідченою заявою від 23.12.2016 про вихід зі складу учасників ТзОВ Регіон та виплату учаснику його частки у статутному капіталі товариства в розмірі 17 % вартості майна та прибутку ТзОВ Регіон у 2016 році, яку відповідач отримав 28.12.2016.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо здійснення розрахунків з позивачем, як учасником який вийшов зі складу товариства, останній звернувся з даним позовом до суду у якому, відповідно до заяви від 05.06.2018 про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача вартість належної Зовнішньоекономічному підприємству Азовімпекс у формі ТзОВ як учаснику, який вийшов, частки майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі та частину прибутку ТзОВ Регіон , одержаного у 2016 році, в розмірі 224 330 130, 00 грн.

При цьому, позивач наголошує на необхідності визначення належної йому частки у статутному капіталі ТзОВ Регіон на підставі балансу та звіту товариства за 2016 рік, у зв`язку із чим просить взяти до уваги, долучений ним до матеріалів справи в якості доказу, висновок експерта № 559-18 від 14.09.2018, в якому визначено вартість частки майна ТзОВ Регіон , що була пропорційна частці Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі ТзОВ у розмірі 17 % статутного капіталу ТзОВ Регіон , станом на 31.12.2016, в розмірі 224 330 130, 00 грн. Також, позивач просить взяти до уваги долучений ним до матеріалів справи Звіт про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТзОВ Регіон станом на 30.06.2018, виконаного ПП Каштан ЛВ .

Правова позиція відповідача.

Згідно відзиву на позовну заяву, поданого до суду представником відповідача 24.05.2018, останній заперечував щодо позову з підстав того, що позивачем не доведено факту сплати його вкладу до статутного фонду ТзОВ Регіон у розмірі 1 925, 30 грн. Незважаючи на те, що позивач набув статусу учасника ТзОВ Регіон , за відсутності його внеску до статутного капіталу товариства, останній не має права на отримання частки у статутному капіталі та частини прибутку товариства, при його виході з учасників ТзОВ Регіон .

В подальшому, під час розгляду справи представник відповідача наголошував на тому, що вартість частки у статутному капіталі та частини прибутку товариства, належної до виплати позивачу, у зв`язку із його виходом зі складу учасників ТзОВ Регіон , слід визначати виходячи із дійсної (ринкової) вартості майна відповідача, а не на підставі балансу та звіту ТзОВ Регіон . Свою позицію відповідач обґрунтовує посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду наведену у Постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14.

Разом з тим, відповідач зазначив, що заявлена позивачем до стягнення вартість частки позивача у статутному капіталі ТзОВ Регіон , обрахована виходячи із даних балансу товариства станом на 31.12.2016, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості частки в статутному капіталі ТзОВ Регіон , виконаного ПП Донецько-східний брокерський торговий дім у 2019 році, який долучено відповідачем до матеріалів справи, ринкова вартість 17 % частки у статутному капіталі ТзОВ Регіон станом на 31.12.2016 становить 61 212 000, 00 грн.

Як зазначив відповідач, внаслідок окупації території м. Донецьк, де було зареєстроване та провадило господарську діяльність ТзОВ Регіон , відповідач втратив контроль над частиною його активів, у зв`язку із чим звернувся до правоохоронних органів із заявою від 03.03.2016 про вчинення кримінального правопорушення, яка була прийнята та об`єднана з матеріалами кримінального провадження № 12014050490001450. Також, повідомленням від 09.06.2017 №969/1 відповідач повідомляв Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про неможливість вивезення первинних документів ТзОВ Регіон з тимчасово окупованої території (копія повідомлення міститься в матеріалах справи).

Відповідач стверджує, що майно ТзОВ Регіон , яке знаходиться на тимчасово окупованій території не є активом товариства, хоча і було відображене в балансі за 2016 рік. Однак, взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Так, баланс ТзОВ Регіон за 2016 рік не відображає реального стану активів товариства, тому врахування його даних при визначенні вартості частки ЗEП у формі ТзОВ Азовімпекс у статутному капіталі відповідача є помилковим.

Таким чином, відповідач вважає, що заявлена позивачем до стягнення вартість частки майна ТзОВ Регіон в розмірі 224 330 130, 00 грн., належної до виплати позивачу при виході з учасників товариства, не відповідає дійсності та недоведена належними та вірогідними доказами.

Обставини справи.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

На зборах учасників ТзОВ Регіон , оформлених протоколом № 35 від 27.12.2006, було прийнято рішення про прийняття Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі товариства з обмеженою відповідальністю до складу учасників ТзОВ Регіон та збільшення статутного фонду ТзОВ Регіон до 11 325, 30 грн. за рахунок внеску нового учасника - Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі ТзОВ в розмірі 1 925, 30 грн. (копія протоколу міститься в матеріалах справи).

Позивачем 12.01.2007 було сплачено його внесок у статутний фонд ТзОВ Регіон в розмірі 1 925, 30 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, а саме: платіжним дорученням №24 від 12.01.2007; банківською випискою з особового рахунку позивача про рух коштів за період з 12.01.2007 по 15.01.2007 року; балансом відповідача за 2016 рік, де у графі неоплачений капітал стоїть прочерк.

Згідно п. 1.3. та п. 7.3. Статуту ТзОВ Регіон , затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТзОВ Регіон № 2 від 19.02.2016, учасниками товариства вказано: фізичну особу - ОСОБА_2 , з внеском учасника у статутний капітал товариства в розмірі 9 400, 00 грн. та часткою у статутному капіталі товариства 83 %, та юридичну особу - Зовнішньоекономічне підприємство Азовімпекс у формі товариства з обмеженою відповідальністю, з внеском учасника у статутний капітал товариства в розмірі 1 925, 30 грн. та часткою у статутному капіталі товариства 17 %.

Пунктами 8.6. та 8.7. вищезгаданого Статуту передбачено, що учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу. Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Виплата відбувається після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців із дня виходу.

На позачергових загальних зборах учасників Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі ТзОВ, оформлених протоколом № 89 від 22.12.2016, було прийнято рішення про вихід Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі ТзОВ зі складу учасників ТзОВ Регіон (копія протоколу міститься в матеріалах справи).

23.12.2016 позивач надіслав на юридичну адресу відповідача ( АДРЕСА_1 , що зазначена у п. 1.5. Статуту товариства за 2016 рік) нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників ТзОВ Регіон та виплату учаснику 17 % вартості майна та прибутку ТзОВ Регіон у 2016 році (докази надіслання містяться в матеріалах справи). Згідно витягу із сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення, вказану заяву відповідач отримав 28.12.2016.

Як вбачається із Статуту ТзОВ Регіон , затвердженого протоколом позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Регіон № 3 від 25.04.2017, копію якого долучено відповідачем до матеріалів справи, до складу учасників товариства входить лише фізична особа - ОСОБА_2 , з внеском учасника у статутному капіталі товариства в розмірі 11 325, 30 грн. та 100 % часткою статутного капіталу, що підтверджує факт виключення позивача зі складу учасників ТзОВ Регіон .

Однак, ТзОВ Регіон впродовж 12-місячного строку, встановленого статутом товариства та законом, свого обов`язку по виплаті позивачу вартості частини майна та прибутку ТзОВ Регіон визначених на дату виходу позивача зі складу його учасників, не виконало, що стало підставою для звернення позивача за захистом свого права з даним позовом до суду.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 113 ЦК України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

За змістом ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ст. 10 Закону України Про господарські товариства , учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства. Аналогічні положення закріплені в п.3 ч.1 ст.116 ЦК України, відповідно до якого учасники господарського товариства мають право в порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти з товариства.

Статтею 148 ЦК України, у редакції від 02.11.2016, що діяла на момент виходу позивача зі складу учасників ТзОВ Регіон (надалі у цій редакції - ЦК України) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

За умовами п.п. 8.6. та 8.7. Статуту ТзОВ Регіон за 2016 рік, учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу. Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Виплата відбувається після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов із товариства, і в строк до 12 місяців із дня виходу.

Згідно п. 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4, під час вирішення спорів, пов`язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству. Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.

Відповідно до ст. 54 Закону України Про господарські товариства , у редакції від 02.11.2016, що діяла на момент виходу позивача зі складу учасників ТзОВ Регіон , при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Згідно п. 4.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4, під час розгляду спорів про стягнення вартості частини майна ТОВ та розміру частини прибутку господарські суди повинні мати на увазі, що вартість майна та розмір частини прибутку товариства, що належать до виплати учаснику, який вийшов, обчислюються на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства. Судам слід враховувати, що у разі виходу учасника з товариства чинне законодавство не передбачає настання у товариства обов`язку здійснити виплату такому учаснику вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, у строки, коротші, ніж встановлені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства". Водночас обов`язок товариства щодо розрахунків при виході з нього учасника виникає на підставі відповідного припису закону та не пов`язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати (п.4.15. Постанови).

Як роз`яснено у п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених законодавчих положень, п. 4.12., п. 4.14. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 25.02.2016 №4 та зазначених умов Статуту ТзОВ Регіон за 2016 рік, судом встановлено, факт виходу ЗЕП ТОВ Азовімпекс 23.12.2016 зі складу учасників ТзОВ Регіон підтверджений нотаріально посвідченою заявою, яку надіслано учасником товариства 23.12.2016 загальним зборам учасників ТзОВ Регіон поштовим відправленням, яке було вручено відповідачу 28.12.2016.

Відповідно до ч. 1. ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом ч. 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України, майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства (Правова позиція Великої Палати Верховного Суду наведена у п. 6.8 Постанови від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14).

Заперечення відповідача щодо факту сплати позивачем його вкладу до статутного фонду ТзОВ Регіон у розмірі 1 925, 30 грн. спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: платіжним дорученням №24 від 12.01.2007 про оплату позивачем на користь відповідача 1 925, 30 грн., з призначенням платежу - внесок у статутний фонд згідно протоколу № 35 від 12.07.2006; банківською випискою по рахунку позивача про рух коштів за період з 12.01.2007 по 15.01.2007 року; балансом відповідача за 2016 рік, де у рядку 1425 - неоплачений капітал стоїть прочерк.

Щодо позиції відповідача про те, що вартість частини майна ТзОВ Регіон , належна до сплати позивачу, як учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості майна товариства, яка базується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду наведеній у Постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, суд зазначає наступне.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду наведеного у Постанові від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. При цьому, як вбачається зі змісту вказаної Постанови, позивач у вказаній справі просив стягнути на його користь оцінену ринкову вартість частини майна при виході з товариства відповідача, пропорційну його частці у статутному капіталі.

Водночас, згідно правової позиції наведеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2018 у справі №913/966/16, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). При цьому, у вказаній Постанові Верховним Судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду наведену у справі № 925/1165/14, з приводу якої зазначено, що учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві, тобто така вимога є правом учасника, а не його обов`язком . Зокрема, у п. 35 постанови від 10.07.2018 зазначено, що законодавцем передбачено право учасника, який вийшов з товариства, вимагати визначення вартості його частки у статутному капіталі товариства, що підлягає йому до виплати у зв`язку з виходом з товариства, на підставі даних дійсної (ринкової) вартості майна товариства у разі незгоди учасника із вартістю, за якою майно обліковується на балансі товариства на дату виходу учасника з товариства.

Таким чином, враховуючи вищенаведені позиції Верховного Суду, визначення вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, за вибором учасника товариства може проводитись як на підставі даних дійсної (ринкової) вартості майна товариства, так і з вартості чистих активів товариства на підставі балансу.

Як вбачається з позовної заяви та неодноразово підтверджувалось представником позивача в процесі розгляду даної справи, позивач (учасник, що вийшов) просить визначити його частку у статутному капіталі ТзОВ Регіон на підставі балансу та звіту товариства станом на 31.12.2016. Дані балансу позивач не оспорював.

Доводи відповідача про те, що баланс ТзОВ Регіон станом на 31.12.2016 не відображає реального стану активів товариства, та не може враховуватись при визначенні вартості частки ЗЕП ТОВ Азовімпекс у статутному капіталі відповідача суд до уваги не приймає, виходячи із наступного.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" станом на 31.12.2016 вбачається, що законодавцем визначено поняття фінансової звітності як бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, інформація, що міститься в яких, після їх прийняття до обліку систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку товариства-суб`єкта господарювання складають та підписують уповноважені особи товариства та ці особи несуть відповідальність за недостовірність даних, відображених у таких документах.

Виходячи з наведеного, достовірність та дійсність відомостей щодо активу та пасиву ТзОВ Регіон , відображених у балансі товариства станом на 31.12.2016, підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера ТзОВ Регіон , та печаткою товариства на вказаній фінансовій звітності.

Згідно приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за достовірність даних при складенні бухгалтерських документів покладається на товариство, діяльності якого стосується звітність, а не на учасників такого товариства. При цьому, від наявності первинних документів в учасника товариства не може залежати реалізація його права на одержання частки у статутному капіталі товариства при виході з товариства.

Судом враховано обставини перебування частини активів ТОВ "Регіон" на тимчасово окупованій території у місті Донецьку, що унеможливлює проведення їх інвентаризації перед складанням фінансової звітності ТОВ "Регіон" та зумовлює застосування до спірних правовідносин передбаченого пунктом 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ №419 від 28.02.2000 (зі змінами та доповненнями), винятку щодо непроведення коригування даних балансу товариства-боржника до моменту, коли з`явиться реальна можливість безпечного та безперешкодного доступу до активів, первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку ТОВ "Регіон" на тимчасово окупованій території у місті Донецьку.

Відповідно до п. 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов`язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств.

Однак, відсутність правової підстави для коригування даних балансу до моменту проведення інвентаризації у відповідності до положень Порядку подання фінансової звітності, та відсутність первинної документації у відповідача, не можуть свідчити про наявність чи відсутність майна (активів) ТзОВ Регіон , а відтак бути підставою для відмови у виплаті позивачу як учаснику, який вийшов, частки майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі та частини прибутку ТзОВ Регіон , одержаного у 2016 році.

Суд також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наведений у Постанові від 12.02.2019 у справі №914/1096/18 (справа про банкрутство ТзОВ Регіон ), згідно якого, зважаючи на обставини проведення антитерористичної операції на території міста Донецька та обмеженість представників товариства-боржника у доступі до активів ТОВ "Регіон", що знаходяться на непідконтрольній державі Україна території у місті Донецьку, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про можливість визначення вартості частки спірного кредитора ЗЕП ТОВ "Азовімпекс" у статутному капіталі ТОВ "Регіон", виходячи з даних балансу товариства-боржника щодо його активу станом на 31.12.2016, оскільки неможливість впродовж тривалого періоду часу проведення інвентаризації активів ТОВ "Регіон", які знаходяться на території міста Донецька, для визначення дійсної (ринкової) вартості майна товариства-боржника матиме наслідком затягування розгляду кредиторських вимог ЗЕП ТОВ "Азовімпекс" та в цілому строків здійснення процедури розпорядження майном ТОВ "Регіон", що не відповідає вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумного строку розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, з урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, за наявності волевиявлення позивача про визначення частки майна ТзОВ Регіон належного до виплати позивачу, у зв`язку із його виходом з учасників товариства, на підставі балансу та звіту товариства, суд вважає правомірним визначення частки належної до виплати позивачу, у зв`язку із його виходом з учасників ТзОВ Регіон , виходячи з даних балансу та звіту про фінансові результати відповідача станом на 31.12.2016 (копії яких містяться в матеріалах справи).

Позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта Запорізького відділення Дніпропетровського НДІ судових експертиз № 559-18 від 14.09.2018, виконаний на замовлення адвоката позивача, згідно якого встановлено, що вартість частки майна ТзОВ Регіон , що була пропорційна частці ЗЕП ТОВ Азовімпекс у формі ТзОВ у розмірі 17 % статутного капіталу ТзОВ Регіон , станом на 31.12.2016, складає 224 330 130, 00 грн. Зі змісту наданого висновку вбачається, що вартість частки позивача у майні ТзОВ Регіон обчислено виходячи з даних про його активи станом на 31.12.2016, зазначених у балансі та звіті товариства, які становили суму 1 319 589 000, 00 грн.

Відповідно до положень ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 98 ГПК України , у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Тобто, висновок експертизи є одним із доказів на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і який оцінюється судом разом із іншими доказами за загальними правилами, однак висновок експертизи є докладним описом досліджень проведених експертом (фахівцем) в певній сфері знань з питань, які не можуть бути досліджені в межах судового засідання складом суду.

За змістом ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Отже, вищевказаний висновок експерта відповідає вимогам статей 98, 101 ГПК України та приймається судом до уваги як належний та допустимий доказ у справі.

При цьому, суд не приймає до уваги долучений відповідачем до матеріалів справи Звіт про незалежну оцінку вартості частки в статутному капіталі ТзОВ Регіон , виконаний ПП Донецько-східний брокерський торговий дім у 2019 році та долучений позивачем Звіт про фінансовий аналіз щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТзОВ Регіон станом на 30.06.2018, виконаний ПП Каштан ЛВ , у зв`язку із тим, що виконавці вказаних звітів не несуть відповідальності за надану їм інформацію для підготовки звіту та не були попереджені про кримінальну відповідальність за надання недостовірних відомостей. Крім того, вказані звіти виготовлялися з іншою метою, не для використання з метою визначення вартості частини майна ТзОВ Регіон при проведенні розрахунку з учасником що вийшов. Таким чином, зазначені документи є неналежними, недопустимими та менш вірогідними доказами по відношенню до висновку експерта № 559-18 від 14.09.2018 наданого позивачем.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши обставини даної справи, на підставі представлених сторонами доказів суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із нотаріально посвідченою заявою про вихід з учасників товариства та виплату його частки у майні товариства та частини прибутку ТзОВ Регіон в порядку встановленому законодавством. Відповідач, не здійснивши виплату позивачу вартості його частки та прибутку товариства у строки визначені законом, порушив його право на отримання коштів. Відтак, позивач вправі в порядку захисту свого порушеного права вимагати стягнення з відповідач в судовому порядку вартості належної йому як учаснику, який вийшов, частки майна товариства, пропорційну його частці 17 % у статутному капіталі ТзОВ Регіон та частину прибутку товариства, одержаного у 2016 році.

Виходячи із даних балансу ТзОВ Регіон на 31.12.2016, вартість чистих активів товариства станом на дату виходу позивача із учасників ТзОВ Регіон складала 1 319 589 000, 00 грн. Відповідно, вартість 17 % частки позивача в майні ТзОВ Регіон станом на 31.12.2016 становила 224 330 130, 00 грн. Зазначене підтверджується долученим позивачем до матеріалів справи висновком експерта Запорізького відділення Дніпропетровського НДІ судових експертиз № 559-18 від 14.09.2018.

Крім того, варто зазначити, що під час розгляду справи №914/1096/18 (про банкрутство ТзОВ Регіон ), до моменту перегляду за нововиявленими обставинами та скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 у справі №914/1096/18 про відкриття провадження стосовно банкрутства ТзОВ Регіон , постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 було визнано вимоги Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі ТзОВ до боржника - ТзОВ "Регіон" на суму 224 330 130,00 грн. та включено їх до четвертої черги задоволення згідно ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2019 було залишено без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №914/1096/18. Як вбачається зі змісту вказаних постанов, при визнанні вимог кредитора - Зовнішньоекономічного підприємства "Азовімпекс" у формі ТзОВ суд виходив з даних балансу ТзОВ "Регіон" станом на 31.12.2016.

Таким чином, сума заявленої позивачем до стягнення з відповідача належної Зовнішньоекономічному підприємству Азовімпекс у формі ТзОВ як учаснику, який вийшов, частки майна товариства, пропорційній його частці у статутному капіталі та частини прибутку ТзОВ Регіон , одержаного у 2016 році, в розмірі 224 330 130, 00 грн., є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України , належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України , достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України ).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України . Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати.

Згідно з п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами справляється судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позивачем за подання до суду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 09.04.2019 у справі № 914/738/18 (яка була скасована ухвалою суду від 20.11.2019) було сплачено судовий збір, у відповідності до п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в розмірі 925 050, 00 грн., згідно платіжних доручень від 01.10.2019 № 164 на суму 28 815, 00 грн. та від 15.11.2019 № 191 на суму 896 235, 00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України , у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за результатами розгляду даної справи сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон (79069, м. Львів, вул. Т. Шевченко, буд. 321, код ЄДРПОУ 25096372) на користь Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі товариства з обмеженою відповідальністю (87500, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Леніна, буд. 56, код ЄДРПОУ 23605421) - 224 330 130, 00 грн. - вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон пропорційної частці Зовнішньоекономічного підприємства Азовімпекс у формі ТзОВ у статутному капіталі та частини прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю Регіон та 925 050, 00 грн. - судового збору.

Рішення виготовлено 20.03.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256 , 257 ГПК України .

Суддя Мороз Н.В.