Постанова

від 20.03.2020 по справі 947/25329/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

cправа № 947/25329/19

провадження № 2-а/947/17/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2020 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:

суддя (головуючий) - Літвінова І.А.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі адміністративну справу № 947/25329/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції сержанта Рябчинського Владислава Васильовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ :

В жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області сержанта Рябчинського Владислава Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1481847 від 02.09.2019 р., якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КпАП України.

Посилається на те, що згідно оскаржуваної ним постанови серії ЕАВ №1481847 від 02.09.2019 р., та пояснень інспектора ОСОБА_3 - 02.09.2019 р. під час патрулювання поліцейськими було помічено як громадянин ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом Hyundai Sonata рухався по вул. Піонерська в темну пору доби без ввімкнених фар, чим порушив п.п. 19.1 (а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача не було вчинено ніякого адміністративного правопорушення. З оскаржуваної постанови вбачається, що він 02.09.2019 р. о 22:19 год. по вул. Піонерська керував транспортним засобом Hyundai Sonata , номерний знак НОМЕР_1 , нібито без ввімкненого ближнього світла фар, чим порушив п. 19.1 ПДР.

З винесеною відповідачем постановою позивач не погоджується та вважає неправомірним притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу.

Позивач також вказував, що є громадянином Лівану. Разом з тим, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення, як і всі пояснення поліцейських, були складені українською мовою, без надання відповідного перекладу.

Проте, факт незнання позивачем українською мови в обов`язковому порядку покладав на відповідача обов`язок забезпечити участь при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності перекладача з українською мови.

Розгляд справи проведено за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 про введення з 12 березня 2020 року карантину, рекомендацій Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 щодо утримання від участі в судових засіданнях особисто учасників процесу, введення особливого режиму у м. Одеса.

Матеріали справи є достатніми для її розгляду.

В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що складена з порушенням процедури винесення та не відповідає дійсним обставинам події.

Згідно постанови серії ЕАВ №1481847 від 02.09.2019 р., та пояснень інспектора ОСОБА_3 - 02.09.2019 р. під час патрулювання поліцейськими було помічено як громадянин ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом Hyundai Sonata рухався по вул. Піонерській в темну пору доби без ввімкнених фар, чим порушив п.п. 19.1 (а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Як зазначає відповідач та третя особа, водій зазначеного транспортного засобу не розмовляв українською мовою, проте, у зв`язку з тим, що поряд знаходилась дівчинка слов`янської зовнішності, яка переклала всю розмову, то поліцейські дійшли висновку про відсутність потреби у залученні перекладача.

Крім того, у запереченнях на позов вказано, що позивачу під час розгляду справи було роз`яснено його права та можливість користуватися ними, викладено суть правопорушення та надано відповідні докази, а позивач, в свою чергу, не заперечував факту порушення як тоді, так і на теперішній час.

Разом з тим, як зазначає позивач, на час складення постанови наведена особа була неповнолітньою, поліцейськими не було з`ясовано ні її вік, ні особу. Не зазначено таких даних також і у спірній постанові.

Згідно з положеннями ст. 268 КУпАП особа, яка не володіє мовою, якою ведеться провадження, має право виступати саме рідною мовою.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є громадянином Лівану. При цьому, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення, як і всі пояснення поліцейських, складені українською мовою, без надання відповідного перекладу.

Положеннями статті 274 КУпАП визначено, що обов`язок по залученню перекладача покладається на орган (посадову особу), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 12 розділу II. Документування адміністративних правопорушень Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС від 06.11.2015 р. № 1376, у разі якщо особа, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, не володіє українською мовою, протокол про адміністративне правопорушення складається за участю перекладача.

З викладеного вбачається, що факт не володіння позивачем українською мовою в обов`язковому порядку покладав на відповідача обов`язок забезпечити участь при розгляді справи та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності перекладача з українською мови на арабську.

Як було зазначено під час складання відповідачем оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, а також викладено у скарзі на адресу управління патрульної поліції в Одеській області ДПП, позивач є іноземцем та не володіє українською мовою, у зв`язку з чим просив залучити перекладача для надання пояснень та заперечень стосовно інкримінованого йому правопорушення, на що ним було отримано відмову. Тим самим, позивач був позбавлений права надати свої заперечення, належним чином ознайомитись зі змістом винесеної постанови, що, в свою чергу, виключає можливість визнання такої постанови правомірною.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що невиконання вищенаведених обов`язків поліцейським призвело до порушення прав позивача, закріплених положеннями статті 268 КУпАП.

Суд також враховує, що незважаючи на заперечення позивача при винесенні постанови, належних доказів порушення ним правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена частиною 2 ст. 122 КпАП України, представлено не було, свідки обставин правопорушення відсутні, фото-, відеофіксації обставин правопорушення також представлено не було.

У постанові про притягнення до адміністративної відповідальності в обов`язковому порядку мали бути зазначені відомості про технічний засіб, яким здійснювалась фото або відеозапис. Однак постанова, що оскаржується, жодної інформації про фіксацію правопорушення із застосуванням технічних засобів та про технічний засіб не містить.

Відповідно до ст. 251 КУпАП , орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Підставою для накладення інспектором поліції штрафу може бути фото- та відеофіксація, а також показання свідків. Візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення. Відповідну Постанову у справі № 357/10134/17 Верховний Суд прийняв 23.10.2019 року.

Крім того, доказом вчинення адміністративного правопорушення не може бути відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 760/3696/16-а .

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП ).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтями 73 , 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті роз`яснено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП . В ньому повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказати мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положення цієї статті також передбачають, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

В ході розгляду даної адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на обставини, встановлені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося без дослідження та врахування всіх наявних доказів, а також без урахування його заперечень, а також на підставі неналежно складеної постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто із порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 252, 280 КпАП України.

За таких обставин суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1481847 від 02.09.2019 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України підлягає скасуванню.

Щодо клопотання представника УПП в Одеській області ДПП про залишення позову без розгляду суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), а також чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом

04.11.2019 р. ухвалою суду позовна заява ОСОБА_1 залишалася без руху, зокрема для надання належним чином завірених доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, та після усунення недоліків позовної заяви було відкрито провадження у справі.

Таким чином, судом вже надавалась оцінка поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Положеннями ч. 2 ст. 240 КАС України також визначено, що заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідка про тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 05.09.2019, орган, що видав: 5103; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції сержанта Рябчинського Владислава Васильовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАВ № 1481847 від 02.09.2019 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором 3 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції сержантом поліції Рябчинським Владиславом Васильовичем 02.09.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України .

Суддя Літвінова І. А.