Постанова від 19.03.2020 по справі 916/1109/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1109/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретаря судового засідання Богатиря К.В. Мишкіної М.А., Бєляновського В.В. Арустамян К.А. за участю представників сторін: Від Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ Адвокат Кулинич К.С., посвідчення №003605, дата видачі: 16.01.2019; розглянувши апеляційні скарги - Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , - Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ на рішення господарського суду Одеської області від 09 квітня 2019 року (колегія суддів суду першої інстанції: головуючий суддя - Волков Р.В., судді - Невінгловська Ю.М., Цісельський О.В.; час і місце винесення рішення: 09.04.2019 о 15:35, пр. Шевченка, 29, м. Одеса, 65119, Господарський суд Одеської області, зал судового засідання №15) у справі№ 916/1109/18 за позовом до відповідача про Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ стягнення 188 886 732,85 грн., ВСТАНОВИВ:

06 червня 2018 року Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (найменування позивача 21.03.2019 змінено, попереднє найменування - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" (далі - Позивач, АТ НАК Нафтогаз України , Продавець) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання (далі - Відповідач, ТОВ Одесагаз-Постачання , Покупець) про стягнення з останнього на користь Позивача заборгованості у розмірі 188 886 732,85 грн., з яких: 93 424 423,17 грн. пені, 23 466 057,10 грн. в якості 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат у сумі 71 996 252,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною оплатою Відповідачем переданого йому газу на загальну суму 2 677 767 173,10 грн. на підставі укладеного між сторонами Договору від 28.10.2016 за №16-482-Н (далі - Договір) та, відповідно, невиконання свого зобов`язання щодо розрахування з Позивачем за отриманий газ у визначений Договором строк.

31.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання до суду першої інстанції було подано зустрічний позов про визнання недійсним пункту 6.1. договору №16-482-Н від 28.10.2016. Ухвалою суду першої інстанції від 05.11.2018р., яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018, зустрічну позовну заяву повернуто.

Ухвалою Верховного суду від 04.02.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №916/1109/18 за касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.11.2018.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 по справі №916/1109/18 (головуючий суддя Волков Р.В., судді: Невінгловська Ю.М., Цісельський О.В.) позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 934 244,23 грн. - пені, 23 466 057,10 грн. - 3% річних, 381 638,02 грн. - витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

У вказаному рішенні Господарський суд Одеської області дійшов висновку про доведеність Позивачем факту неналежного виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 №16-482-Н в частині вчасної оплати газу, а саме: Покупцем було оплачено переданий йому газ із пропущенням встановлених умовами Договору строків оплати.

Задовольняючи частково вимоги про стягнення пені та 3% річних, суд першої інстанції виходив з порушення Відповідачем встановлених Договором строків оплати поставленого Позивачем природного газу, а відмовляючи в задоволенні решти вимог про стягнення пені та інфляційних втрат, суд вказав про надмірно великий розмір нарахованої у позовної заяві пені і про недоведеність наявності збитків, завданих Позивачу зі сторони Відповідача, а також, про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат, у зв`язку з встановленням судом прострочення сплати заборгованості Відповідачем в період менший, ніж місяць.

При цьому, місцевий господарський суд врахував відсутність заборгованості за Договором у Відповідача перед Позивачем на момент звернення останнього до суду з відповідним позовом та на момент розгляду справи.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на залежність розрахунку з боку Відповідача за газ від своєчасності розрахунків населення за спожитий природний газ та від дій учасників відносин з організації розрахунків за природний газ шляхом перерахування субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам.

Також, при винесенні свого рішення Господарський суд Одеської області посилався на аналогічну правову позицію, що висловлена у постановах Верховного Суду у справі № 910/16072/16 від 21.02.2018, у справі № 904/7401/16 від 25.04.2018, у справі № 905/1851/17 від 06.03.2019, у справі № 913/284/18 від 26.03.2019.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 10.05.2019 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на відсутність досліджень місцевим судом усіх істотних обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 у справі №916/1109/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 92 490 178,94 грн. та щодо відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 71 996 252,58 грн. і прийняти нове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги АТ НАК Нафтогаз України , а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання на користь АТ НАК Нафтогаз України неустойку у сумі 92 490 178,94 грн. та інфляційні втрати у сумі 71 996 252,58 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області винесено за неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи; із невідповідністю висновків фактичним обставинам справи; із незастосуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню, а також, із порушенням норм процесуального права.

Апелянт стверджує, що рішення Господарського суду Одеської області у частині зменшення судом розміру пені прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема статті 233 Господарського кодексу України, статей 549 - 552, 599, 625 Цивільного кодексу України та без дослідження всіх істотних обставин справи.

Так, апелянт вказує, що зменшуючи розмір пені, судом першої інстанції не було враховано інтереси Позивача; не взято до уваги, зокрема, положення Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 1 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ; судом не з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання та не було оцінено розмір таких збитків.

Крім цього, АТ НАК Нафтогаз України вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими порівняно із невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу, у зв`язку з чим, Господарський суд Одеської області не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 Цивільного кодексу України.

Також в обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, Позивач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до хибних висновків, встановивши, що термін прострочення Відповідачем виконання зобов`язання з оплати отриманого товару за кожен період окремо становить менше місяця, тому відсутні підстави для нарахування та стягнення з Відповідача інфляційних втрат.

АТ НАК Нафтогаз України наполягає на тому, що здійснений ним розрахунок інфляційних втрат на суму боргу є законним та обґрунтованим, відповідає приписам, викладеним у Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 та п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013.

Водночас, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить у задоволенні апеляційної скарги АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України відмовити у повному обсязі; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 у справі №916/1109/18 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, в якому у задоволенні позову АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до ТОВ Одесагаз-Постачання відмовити у повному обсязі. Водночас, апелянт просив поновити строк на подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТОВ Одесагаз-Постачання зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області винесено із незастосуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню, а також, із порушенням норм процесуального права.

Відповідач наполягає на тому, що Господарським судом Одеської області в оскаржуваному рішенні від 09.04.2019 не враховано, що в даних правовідносинах Покупець не був вільним в укладенні Договору і виборі контрагента, а саме: Договір від 28.10.2016 був укладений Відповідачем на виконання обов`язку, встановленого статтею 11 Закону України Про ринок природного газу від 09.04.2015 та Постанови Кабінету Міністрів України №758 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) від 01.10.2015.

Апелянт зауважує, що чинне на момент укладення та дії Договору №16-482-Н законодавство містило норми, що регулюють порядок та строки виконання зобов`язання, які відрізняються від умов, викладених в пункті 6.1 Договору, а саме: спеціальні обов`язки ТОВ Одесагаз-Постачання підпадають під визначення публічного зобов`язання , яке встановлено в статті 178 Господарського кодексу України.

Відповідач зазначає, що приписи зазначеної статті Господарського кодексу України, положення Закону України Про ринок природного газу та Постанови Кабінету Міністрів України свідчать про те, що умови публічного зобов`язання для ТОВ Одесагаз-Постачання відрізняються від умов, визначених в пункті 6.1 Договору від 28.10.2016, що, керуючись ст. 178 Господарського кодексу України, дає право стверджувати про недійсність даного пункту Договору в силу прямих приписів Закону.

Крім того, ТОВ Одесагаз-Постачання звертає увагу на те, що Господарським судом Одеської області у рішенні від 09.04.2019 не застосовано до даних правовідносин, що містять елементи адміністративно-правового регулювання в частині надання пільг, субсидій та компенсацій населенню м. Одеси та Одеської області, за Договором № 16-482-Н від 28.10.2016 положення норм бюджетного законодавства, ст.ст. 178, 218 Господарського кодексу України, ст. 614 Цивільного кодексу України, - тобто, не застосовано норми Закону, які підлягали застосуванню.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Порядок). Даний Порядок вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Відповідач зазначає, що пунктом 1.2. Порядку визначено, що розрахунки проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння та спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками цих розрахунків.

Також, Відповідач наполягає, що у нього відсутня заборгованість за поставлений у жовтні 2016 р.- березні 2017 р. природний газ, оскільки розрахунок за нього відбувся в порядку та строки, передбачені Договором від 28.10.2016 р. з урахуванням умов Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

21.08.2019 до Верховного суду надійшла Касаційна скарга АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України від 31.07.2019 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 916/1109/18. В даній скарзі позивач просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в сумі 71 996 252,58 грн та пені в сумі 92 490 178,94 грн, а постанову апеляційного господарського суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в своїй касаційній скарзі вказує, що судом апеляційної інстанції в постанові не враховано аргументи, доводи, докази Позивача, не зазначено мотивів такого неврахування, чим порушено вимоги статей 7, 86, 236, 238 ГПК України. Окрім того, апеляційним господарським судом не враховано, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до умов договору, а тому Позивачем правомірно нараховано неустойку, 3% річних та інфляційні втрати у зазначених в позовній заяві сумах. Позивач також зазначив, що судами не взято до уваги висновки, викладені в постановах Верховного Суду у справах № 910/3657/18, №910/16072/16, №918/1395/15, №922/1010/16. Також, суди не врахували, що Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо і нормативними актами не передбачено заборону здійснення розрахунків поза межами механізму автоматичного розподілу коштів, а тому Відповідач мав передбачену умовами договору можливість впливу на стан розрахунків, проте не використав її в повному обсязі та не виконав умови пункту 6.3 договору.

Окрім того, до Верховного суду від позивача надходили письмові пояснення з посиланням в них на судову практику Верховного Суду у справах №921/739/17-г/5, №921/574/17-г/5, 910/16181/18, №905/1449/18.

16 жовтня 2019 року до Верховного суду від ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ надійшов відзив на касаційну скаргу АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України від 31.07.2019 в якому відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що погашення заборгованості за надані Позивачем послуги відбулося у порядку та строки, передбачені спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, а тому дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. На думку відповідача, доводи касаційної скарги зводяться до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями та оцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідач також надав до Верховного суд письмові пояснення з посиланням в них на судову практику Верховного Суду у справі №916/2140/18.

Постановою Верховного суду від 11.12.2019 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі №916/1109/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний суд у своїй постанові звертає увагу на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не врахував, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними саме в цій частині встановлюється інший (відмінний від загального) порядок розрахунків та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому, суди попередніх інстанцій встановили, що частину коштів в сумі 1 996 857 198,20 грн Відповідач сплатив шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця, а не на підставі спільних протокольних рішень і, в тому числі, ця сума є складовою суми оплати за поставлений газ, яка, як зазначає апеляційний господарський суд, була сплачена Відповідачем несвоєчасно, тобто, з простроченням. Однак, всупереч положенням процесуального законодавства (статті 86, 210 ГПК України) апеляційний господарський суд не встановив всіх обставин, які входять до предмета доказування у цій справі, а саме, встановивши прострочення здійснення платежів, не з`ясував, в який термін Покупець мав оплатити придбаний ним природний газ, коли фактично Покупець здійснив оплату та за рахунок яких саме коштів. Внаслідок наведеного суд залишив поза увагою необхідність дослідження обставин щодо порушення Відповідачем зобов`язання в частині сплати вартості придбаного газу іншими грошовими коштами, ніж за спільними протокольними рішеннями у співвідношенні із конкретними періодами, актами приймання-передачі та з урахуванням сплаченого відповідно до протокольних рішень.

Також, колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи Позивача про те, що Відповідач не обмежувався в здійсненні розрахунків лише рахунками із спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість власними коштами та міг впливати на стан розрахунку. Фактично, судом не надано оцінки умовам пункту 6.3 договору, яким визначено, що за наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.

Верховний Суд у своїй постанові зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд також дослідив, що Відповідач здійснював розрахунки із Позивачем за рахунок коштів державного бюджету, що перераховувалися на підставі Порядку № 256 від 04.03.2002. При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 951 від 08.11.2017, на підставі якої з 01.01.2018 втратила чинність Постанова №20, та внесено зміни до Постанови №256, а тому з 01.01.2018 припинено розрахунки з використанням спільних протокольних рішень, що укладалися відповідно до Постанови № 20. В подальшому, як встановлено апеляційним господарським судом, за платіжним дорученням №3 від 07.02.2018, розрахунки на суму 7 493 469,07 грн здійснювалися відповідно до Постанови №256.

Окрім того, Верховний Суд вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що наслідком підписання сторонами cпільних протокольних рішень є фактична зміна визначеного у договорі №16-482-Н порядку і строку проведення розрахунків за природний газ відносно сум, які охоплюються такими рішеннями, проте, з`ясувавши, що частина розрахунків (7 493 469,07 грн за платіжним дорученням №3 від 07.02.2018) була проведена Відповідачем відповідно до Постанови №256, суд ототожнив ці розрахунки із розрахунками, проведеними як за спільними протокольними рішеннями, проте, не навів правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми права та встановлених відповідних обставин справи.

Верховний Суд також вказує, що виходячи з підстав позову, Позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на всю суму заборгованості, що включала в себе кошти, сплачені за спільними протокольними рішеннями, кошти, сплачені відповідно до Постанови №256, а також кошти, перераховані із поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. Зважаючи на наведені вище обставини, суду апеляційної інстанції необхідно також перевірити наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням нарахованих Позивачем до стягнення санкцій, виходячи з документів (документальне обґрунтування), які були додані до матеріалів позовної заяви (розрахунок позовних вимог), тобто, в разі наявності підстав для стягнення слід дослідити, на які саме суми заборгованості нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати, зокрема, чи здійснено розрахунок позовних вимог з урахуванням сум, сплачених за спільними протокольними рішеннями.

Підсумовуючи все вищезазначене Верховний Суд дійшов до висновку, що з огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України, у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи та прийняти законне рішення, а тому постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

15.01.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/1109/18.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 та Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.01.2020 для розгляду апеляційних скарг Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 по справі № 916/1109/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Мишкіної М.А., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 призначено справу № 916/1109/18 до нового розгляду в Південно-західному апеляційному господарському суді у судовому засіданні на 17 лютого 2020 року о 14:00 год; об`єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 17.02.2020 о 14:00год.

Відповідно до протоколу судового засідання від 17.02.2020 по справі №916/1109/18 було оголошено перерву до 10.03.2020 о 15:00.

Враховуючи положення п.п. 17.4 п. 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п. 2.3.25, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.2010, у зв`язку з тим, що суддя Поліщук Л.В. з 02.03.2020 була тимчасово непрацездатною, розпорядженням керівника апарату суду № 101 від 10.03.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/1109/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2020 року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Мишкіна М.А., Бєляновський В.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 прийнято апеляційні скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 по справі № 916/1109/18 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Мишкіної М.А., Бєляновського В.В. з призначеним розглядом на 10.03.2020 о 15:00год.

02.03.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ адвоката Кімлика І.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому також просить постановити ухвалу про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (в процесі розгляду даної справи, розгляд якої призначено на 10.03.2020 о 15:00 год.) в приміщенні Господарського суду Київської області (02000, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 16).

04.03.2020 Південно-західним апеляційним господарським судом було складено акт, про те, що за даними WEB-програми Бронювання систем відеоконференцзв`язку" https://vr.court.gov.ua подання заявки на проведення судового засідання по справі №916/1109/18 10 березня 2020 року о 15:00 в режимі відеоконференції з Господарським судом Київської області неможливе у зв`язку з резервуванням залу судових засідань, обладнаного системою відеоконференцзв`язку, для проведення судових засідань Господарського суду Київської області з 09:00 до 17:00.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 в задоволенні клопотання представника ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ адвоката Кімлика І.В. про участь у судовому засіданні 10.03.2020 о 15:00 в режимі відеоконференції по справі № 916/1109/18 відмовлено.

Відповідно до протоколу судового засідання від 10.03.2020 по справі №916/1109/18 було оголошено перерву до 19.03.2020 о 10:30. При цьому у судовому засіданні 10.03.2020 були присутні представники обох сторін.

18.03.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про відкладення розгляду справи на іншу дату.

У судове засідання 19.03.2020 з`явився представник ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ - адвокат Кулинич К.С., інші представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином (в тому числі представники позивача), оскільки вони були присутні в судовому засіданні 10.03.2020, були обізнані та підписалися під повідомленням про дату, час та місце наступного судового засідання.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 19.03.2020, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційні скарги ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ та Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019, до суду не повідомлялося.

Щодо клопотання Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України про відкладення розгляду справи на іншу дату, колегія суддів зазначає наступне. Представник Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надав необхідні пояснення по суті справи в попередніх судових засіданнях в усній формі та в своїх письмових поясненнях, які долучені до справи. Причину неявки у зв`язку з великою завантаженістю працівників Юридичного департаменту суд не вважає поважною, а клопотання залишає без задоволення (ухвала в протокольній формі).

Таким чином, на думку колегії суддів в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційних скарг ТОВ ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ та Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 по суті, не дивлячись на відсутність представника позивача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника позивача у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Фактичні обставини, встановлені судом.

28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та ТОВ Одесагаз-Постачання (Покупець), керуючись Законом України Про ринок природного газу та Постановою КМУ №758 від 01.10.2015 Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) , укладено Договір купівлі-продажу природного газу №16-482-Н.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов`язується передати Покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, природний газ, що передається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Пунктом 2.1. Договору (з урахуванням Додаткових угод №1 від 30.11.2016, №2 від 20.01.2017 (а.с.17-18) визначено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 436 131,184 тис. куб. метрів.

Сторонами узгоджено, що приймання-передача природного газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі (п.3.2. Договору).

При цьому, у розумінні п.3.3. Договору, підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.1. ціна за 1 000 куб. метрів природного газу, який передається за цим Договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов`язками (включно) становить 4 955,20 грн. За 1 000 куб. метрів природного газу, крім того, податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків.

У разі зміни ціни природного газу або порядку її визначення пункт 5.1. цього договору, нова ціна застосовується сторонами під час складання актів приймання-передачі природного газу та проведення розрахунків за цим договором з моменту набрання чинності відповідним рішенням Кабінету Міністрів України (п.5.2. Договору).

Порядок та умови проведення розрахунків визначені розділом 6 Договору.

Так, відповідно до п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом 3 п. 6.1., здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

При цьому, абзацом 3 п.6.1. Договору визначено, що остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (Офіційний вісник України, 2005 р., №2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Також, пунктом 6.1. Договору встановлено, що вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку якщо Покупець надасть Продавцеві передбачений абзацом четвертим цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми, зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання Продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування Продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння Продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний Покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 (Офіційний вісник України, 2005р., №2, ст.88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 і після спливу 90-денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

За наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. При цьому кошти, які надійшли від Покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором (п.6.3. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

У відповідності п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Пунктом 11.1. Договору сторонами узгоджено, зокрема, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині продажу природного газу до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Договору від 28.10.2016 №16-482-Н АТ НАК Нафтогаз України поставило Відповідачу протягом жовтня 2016 - березня 2017р. природний газ на загальну суму 2 677 767 173,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2016 на суму 232 161 944,14 грн.;

- від 30.11.2016 на суму 360 998 953,78 грн.;

- від 31.12.2016 на суму 573 082 193,63 грн.;

- від 31.01.2017 на суму 670 079 103,84 грн.;

- від 28.02.2017 на суму 522 302 558,69 грн.;

- від 31.03.2017 на суму 319 142 419,02 грн., які підписані та скріплені печатками сторін без зауважень (т.1 а.с.25-30).

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що Відповідач здійснив повну оплату за поставлений газ на суму 2 677 767 173,10 грн., що не заперечується Позивачем та встановлено судом першої інстанції. Останній платіж було здійснено 08.02.2018. Дана сума сплачувалася наступним чином:

1 996 857 198, 20 грн. шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (т.1 а.с. 188-194);

680 909 974,88 грн. шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок Позивача , а саме:

- 673 416 505,81 грн. - відповідно до укладених 162 спільних протокольних рішень "Про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України", що підтверджується копіями СПР та платіжних доручень за період з 27.12.2016 по 27.12.2017;

- 7 493 469,07 грн. - відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002, які сплачені платіжним дорученням №3 від 07.02.2018.

Також необхідно зазначити, що кошти, які перераховувалися із поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця не були в самостійному та вільному розпорядженні Покупця та автоматично розподілялися банком відповідно до алгоритму, встановленого на підставі Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516 Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки .

Колегія суддів зазначає, що дані факти підтверджуються довідкою по операціях за договором №16-482-Н у період з 01.10.2016 по 28.02.2018, яку було додано позивачем до позовної заяви. Як вбачається з даної довідки, кошти за договором №16-482-Н від 28.10.2016 потрапляли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця наступним чином:

- Шляхом розподілу коштів від населення згідно договору №16-482-Н та постанови НКРЕКП № 47 від 19.01.2017 ;

- Шляхом розподілу коштів від населення згідно договору №16-482-Н та постанови НКРЕКП № 2035 від 25.11.2016 ;

- Шляхом розподілу коштів від населення згідно договору №16-482-Н та постанови НКРЕКП № 192 від 14.02.2017 ;

- Шляхом розподілу коштів від населення згідно договору №16-482-Н та постанови НКРЕКП № 295 від 21.03.2017 ;

- Шляхом розподілу коштів від населення згідно договору №16-482-Н та постанови КМУ № 187 від 22.03.2017 ;

- Шляхом укладення спільних протокольних рішень на підставі постанови КМУ №20 від 11.01.2005 ;

- Шляхом перерахування коштів на підставі постанови КМУ №256 від 04.03.2002 .

Окрім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням (департаментом) відповідної районної державної адміністрації (міської ради), управлінням (департаментом) соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації (міської ради), ТОВ Одесагаз-постачання та ПАТ НАК Нафтогаз України укладено 162 Спільних протокольних рішень, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ №20 від 11.01.2005 Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій .

Відповідно зазначеним Спільним протокольним рішенням Відповідач перераховує Позивачу грошові кошти за природний газ за Договором №16-482-Н (пункт 2.7. Спільних протокольних рішень).

Колегія суддів дійшла до висновку, що ТОВ Одесагаз-постачання не здійснювало розрахунки по договору №16-482-Н від 28.10.2016 за рахунок власних коштів, а лише шляхом автоматичного розподілу коштів населення, укладення спільних протокольних рішень та перерахування коштів на підставі постанови КМУ №256 від 04.03.2002 .

Окрім того у матеріалах справи наявні балансові довідки №3255 від 21.12.2016 та №2400 від 22.05.2017 Відповідача, згідно з якими станом на 30.11.2016 заборгованість населення м. Одеси та Одеської області з спожитий природний газ становить 647 839 588,00 грн., а станом на 30.04.2017 заборгованість становить 1 307 891 456,00 грн. (т.1 а.с. 249-250).

Колегія суддів звертає увагу, що даний розмір заборгованості наводиться без урахування заборгованості Держави в особі Управлінь соціального захисту населення м. Одеси та Одеської області щодо компенсації населенню пільг та субсидій за спожитий природний газ.

Окрім того у матеріалах справи наявні довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання (№ 2625 від 08.11.2016, № 1651 від 10.04.2017) про стан заборгованості, яка утворилась в поточному році по пільгах та субсидіях, наданих населенню, які фінансуються з загального фонду Державного бюджету України, що погоджені директором департаменту фінансів Одеської обласної державної адміністрації (том 2 а.с.46-47):

Згідно з даними довідками станом на 01.11.2016 (перший місяць здійснення оплат за отриманий у жовтні 2016 природний газ по Договору) заборгованість Держави перед ТОВ Одесагаз-Постачання становила 103 664 724,25 грн.; станом на 01.04.2017 (останній місяць постачання природного газу по Договору) - 347 338 314,64 грн.

Незважаючи на це та посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання оплатило отриманий за Договором від 28.10.2016 №16-482-Н природний газ з порушеннями строків оплати, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 188 886 732,85 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правовідносини у сфері постачання природного газу регулюються спеціальними нормативно-правовими актами, в тому числі Законом України Про ринок природного газу .

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України Про ринок природного газу з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України.

Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.

Відповідно до частини 5 даної статті вибір суб`єкта або суб`єктів ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки відповідно до частини першої цієї статті, здійснюється у прозорий і недискримінаційний спосіб на підставі критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, та не має створювати перешкод для реалізації прав споживачів на вільний вибір постачальника.

Частиною 6 статті 11 Закону України Про ринок природного газу визначено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів .

Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов`язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України .

Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурні підрозділи передбачають у відповідному договорі про відкриття банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ .

Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок.

Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ , відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на:

1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов`язків, покладених на такого продавця ;

2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;

3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;

4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

У договорі купівлі-продажу природного газу, укладеному між постачальником, на якого покладені спеціальні обов`язки, і оптовим продавцем, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику, на виконання спеціальних обов`язків, покладених на такого продавця, та у договорі про постачання природного газу, укладеному між таким постачальником та споживачем, визначаються умови оплати за реалізований та поставлений природний газ, а також відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання.

На кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями суб`єктів ринку природного газу.

На кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ .

Відповідно до зазначеного Порядку постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог .

Уповноважений банк подає НКРЕКП перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.

Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до НКРЕКП на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв`язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.

Газопостачальні підприємства інформують упродовж 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок .

Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання .

При цьому слід зазначити, що постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки (далі - Алгоритм) , згідно з яким визначено порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу , на яких покладені спеціальні обов`язки, що надходять за використаний природний газ від побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності), виробників теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для релігійних організацій та надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а також механізм розрахунку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки (далі - газопостачальні підприємства), нормативів перерахування коштів на поточні рахунки операторів газотранспортної та газорозподільних систем, газопостачальних підприємств та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам .

Згідно з пунктами 4, 6 Алгоритму газопостачальні підприємства та їх структурні підрозділи обумовлюють у відповідному договорі банківського рахунку право банку на договірне списання (перерахування) без платіжних доручень з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ від категорій "населення" та "ТКЕ - населення", згідно з положеннями цього Алгоритму. Споживачі, які відносяться до категорій "населення" та "ТКЕ - населення" оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами та їх структурними підрозділами.

На виконання вимог зазначеної постанови ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" відкрило у АБ УКРГАЗБАНК поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення, № НОМЕР_1 . Ці кошти банк розподіляв відповідно до визначеного алгоритму без участі відповідача .

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідач може здійснювати розрахунки із позивачем за умовами договору коштами від населення лише через поточний рахунок із спеціальним режимом використання, при цьому сам відповідач самостійно не має можливості вплинути на проведення населенням розрахунків за спожитий природний газ, оскільки всі кошти, які потрапляють на рахунок відповідача, уповноважений банк самостійно розподіляє згідно із затвердженим алгоритмом та перераховує на рахунок позивача, тобто держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від участі у розподілі отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд і полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків відповідача на спеціальні рахунки позивача за визначеними нормативами.

За змістом Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, на відповідача як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Згідно з пунктом 14 зазначеного Положення постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується відповідно до законодавства.

Відповідно до Додатку до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період) , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, ТОВ Одесагаз-Постачання входить до переліку постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до зміни постачальника природного газу. Таким чином, підписуючи договір № 16-482-Н від 28.10.2016, ТОВ Одесагаз-Постачання , перш за все, виконувала покладені на неї Постановою КМУ зобов`язання.

Таким чином в частині поставленого природного газу на суму 1 996 857 198, 20 грн., за який розрахунок з позивачем відбувався коштами від населення через рахунки відповідача та позивача із спеціальним режимом використання, тобто за особливою процедурою та на підставі спеціального Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, встановленого постановою Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає неможливим застосування порядку та строків оплати, встановлених пунктом 6.1. Договору №16-482-Н від 28.10.2016. Фактично державою через відповідні нормативно-правові акти був встановлений інший порядок розрахунків за поставлений природний газ, який є відмінним від порядку розрахунків (в тому числі й по строках оплати), встановленого умовами договору. Оскільки сторони договору при виконанні його умов застосували саме спеціальний порядок розрахунків згідно постанов КМУ, то будь-якого прострочення оплати з боку відповідача на умовах договору не відбулося.

Що стосується твердження позивача про те, що відповідач не був обмежений виконувати грошові зобов`язання за договором шляхом перерахування власних коштів із поточного рахунку без спеціального режиму використання на поточний рахунок позивача із спеціальним режимом використання у встановлений договором строк на умовах п. 6.3 цього Договору, то з цього приводу колегія суддів визначає наступне.

Дійсно пунктом 6.3 Договору №16-482-Н від 28.10.2016 передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця . При цьому кошти, які надійшли від Покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

Тобто правовідносини між сторонами при виконанні вищевказаного Договору були врегульовані як спеціальними нормативно-правовими актами, так і умовами самого договору. Безпосередньо вказане стосується проведення розрахунків між сторонами за природний газ - або на умовах договору власними коштами, або відповідно до спеціального Порядку, визначеного нормативним актом КМУ, коштами від населення.

Як було вже встановлено колегією суддів, сторонами Договору були проведені повні розрахунки на суму 1 996 857 198, 20 грн. за поставлений природний газ із застосуванням спеціального Порядку шляхом перерахування коштів від населення з рахунку із спеціальним режимом використання відповідача на рахунок із спеціальним режимом використання позивача. Позивач вказані платежі прийняв без заперечень щодо їх неправомірності. Доказів використання відповідачем власних коштів на умовах п. 6.3 Договору при проведенні розрахунків із позивачем, матеріали даної справи не містять.

Щодо розрахунків між сторонами за рахунок коштів державного бюджету, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 6.1. Договору №16-482-Н від 28.10.2016р., передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу і саме на підставі цього пункту суд першої інстанції погодився з нарахуванням Відповідачу 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи та на що наполягає позивач, у вищевказаному пункті Договору сторони погодили, зокрема, що підписання Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим Договором.

Сутність спору в цій частині полягає у примусовому стягненні з Відповідача 3% річних, нарахованих відповідно до ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України на суму порушених (прострочених у виконанні) грошових зобов`язань з оплати поставленого АТ НАК Нафтогаз України природного газу, передбачених п.6.1. відповідного Договору.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що суб`єктивне право вимоги виконання спірного грошового зобов`язання, на захист якого спрямовано заявлений позов, ґрунтується на Договорі купівлі-продажу природного газу №16-482-Н від 28.10.2016р.

Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та не спростовану презумпцію правомірності Договору, суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Тобто, розрахування Відповідачем в повному обсязі за отриманий природний газ власними коштами (маються на увазі кошти суб`єкта господарювання, якими він володіє та розпоряджається вільно, на власний розсуд, без обмежень з боку держави) з порушенням строків, встановлених Договором №16-482-Н, свідчить про неналежне виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

У відповідності до норм статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України, наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої п.6.1 Договору.

Однак, окрім іншого, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням (департаментом) відповідної районної державної адміністрації (міської ради), управлінням (департаментом) соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації (міської ради), ТОВ "Одесагаз-постачання" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладено 162 Спільних протокольних рішень, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ №20 від 11.01.2005р. "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно з положеннями частин 1 - 3 статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Таке регулювання визначено у Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

За змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації .

Аналогічні положення викладено у Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок фінансування видатків), згідно з пунктом 4 якого перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Таким чином, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами .

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами Договору №16-482-Н від 28.10.2016 у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства .

Тобто, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків на суму 673 416 505,81 грн., сторони у такий спосіб погодилося зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ за Договором №16-482-Н від 28.10.2016р., що стосується вищевказаної суми. Тому застосування умов Договору щодо строку оплати в цій частині є неможливим, будь-яке прострочення оплати з боку відповідача на вищевказану суму є відсутнім.

Зазначений правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Аналогічний правовий висновок колегія суддів робить стосовно оплати позивачу за поставлений природний газ за рахунок державних коштів на суму 7 493 469,07 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002, які сплачені платіжним дорученням №3 від 07.02.2018. Відповідач, отримавши від держави вказані кошти без будь-яких заперечень, тим самим своїми діями погодив зміну порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ за Договором №16-482-Н від 28.10.2016р., що стосується вищевказаної суми. Тому застосування умов Договору щодо строку оплати в цій частині є неможливим, будь-яке прострочення оплати з боку відповідача на вищевказану суму є також відсутнім.

Для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору № 16-482-Н, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України, необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманого газу власними коштами поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями та постановою Кабінету Міністрів України №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16.

На думку колегії суддів підставою для стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання у даній конкретній справі могла би бути наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, спеціального Порядку розрахунків за спожитий природний газ та Алгоритму розподілу коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, і яка була би несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Разом із тим судом першої інстанції не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено наявності суми боргу, яку відповідач несвоєчасно сплатив би за рахунок власних коштів; наведений позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи, а отже немає правових підстав для застосування положень статті 611 та частини 2 статті 625 ЦК України, пункту 7.2 Договору і стягнення з відповідача 93 424 423,17 грн. пені, 23 466 057,10 грн 3 % річних і 71 996 252,58 грн інфляційних втрат.

Правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із непідтвердженням позивачем наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів, наведено у постановах, ухвалених Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у справах № 918/181/18 від 06.03.2019, № 918/910/15 від 28.03.2019, № 902/514/18 від 21.06.2019, № 907/864/17 від 25.06.2019, № 908/885/18 від 23.09.2019, правовідносини в яких є подібними з правовідносинами сторін у цій справі.

Отже, судова колегія зазначає, що позиція Позивача та суду першої інстанції про пріоритетність застосування умов договору щодо порядку та строку проведення розрахунків за поставлений природний газ по відношенню до такої категорії правочинів не ґрунтується на чинному законодавстві та не відповідає меті запровадження розрахунків, передбачених відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Опосередковане виконання вищенаведених рішень Уряду, втручання в законні (обумовлені ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України) очікування позивача на отримання спірних нарахувань на суму заборгованості, відносно якої Державою вжито спеціальних механізмів погашення, виправдовується легітимною метою такого втручання задля гарантованого отримання Державою коштів від населення за спожитий природний газ, фінансування пільг та субсидій населення, здійснюваного за рахунок джерел Держави, у тому числі з метою захисту прав та інтересів Позивача, зважаючи на приналежність останнього до державного сектору економіки.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанцій та вважає, що відповідач здійснював оплату за природний газ у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки", на підставі спільних протокольних рішень, укладених відповідно до умов постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, також на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, але одночасно із дотриманням умов пунктів 6.1, 6.2 договору № 16-482-Н від 28.10.2016 в частині, що не суперечать вказаним нормативно-правовим актам, при цьому порядок та строки розрахунків між сторонами договору фактично були змінені, прострочення виконання грошового зобов`язання на умовах договору не відбулося, а тому правові підстави для нарахування відповідачу пені, 3 % річних та інфляційних втрат відсутні.

Висновки апеляційного господарського суду:

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку колегією суддів встановлено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що привело до прийняття неправильного рішення судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 по справі № 916/1109/18 скасуванню в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позові. В частині відмови у задоволенні позовних вимог оскаржене рішення підлягає залишенню без змін, але з підстав, викладених в мотивувальній частині даної постанови.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 по справі № 916/1109/18 задоволенню не підлягає як безпідставна.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судом апеляційної інстанції при здійснені перегляду рішення господарського суду першої інстанції рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог та залишено без змін в частині відмови у задоволенні позову, тобто у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, а тому витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Що стосується судових витрат за розгляд апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги задоволення апеляційної скарги відповідача, судова колегія вважає за необхідне стягнути з АТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на користь ТОВ Одесагаз-Постачання 925 050,00 грн. у якості відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Що стосується розподілу судових витрат за подачу апеляційної скарги позивачем, то у зв`язку із залишенням апеляційним господарським судом вказаної скарги без задоволення витрати покладаються на апелянта в особі позивача.

Керуючись статтями 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України відмовити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 по справі №916/1109/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат (пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення).

Постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Судові витрати за подачу позову покласти на позивача.

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2019 по справі №916/1109/18 в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Одесагаз-Постачання (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 925 050 (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятдесят) грн. 00 коп..

Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з дотриманням Закону України Про виконавче провадження щодо вимог до виконавчого документу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.03.2020.

Головуючий суддя Богатир К.В.

Суддя Бєляновський В.В.

Суддя Мишкіна М.А.