Постанова

від 19.03.2020 по справі 814/3905/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

Київ

справа №814/3905/14

адміністративне провадження №К/9901/27286/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Малих О.В. від 02 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук О.А., суддів Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г. від 21 жовтня 2015 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Україна до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Приватне сільськогосподарське підприємство Україна (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2014 року №0002232200.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Підприємства з Приватним підприємством виробничо-комерційної фірмою Лорд , код ЄДРПОУ 35638678 (далі - ПП ВКФ Лорд ) за період з червня по жовтень 2013 року.

Підприємство не погодилось із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Застосувавши при вирішенні спору пункт 44.1 статті 44, пункти 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, 3, частину першу статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV), накази Мінтрансу/Мінстату України №488/346 від 29 грудня 1995 року Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля , Мінтрансу України №363 від 14 жовтня 1997 року Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , суд дійшов висновку, що реальність операцій між позивачем та ПП ВКФ Лорд щодо поставки останнім нафтопродуктів й використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Підприємства підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентом своїх зобов`язань за угодою, укладеною із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування ґрунтуються лише на припущеннях та недоведених обставинах.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 жовтня 2015 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. По суті порушує питання щодо неправильного застосування судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами; до того ж зазначає, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності не встановлено реальності господарської діяльності останнього з контрагентами-постачальниками.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу Інспекції проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи її безпідставною. На думку позивача, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у період з 10 по 14 листопада 2014 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за червень - жовтень 2013 року по взаємовідносинам з платником податків контрагентом-постачальником ПП ВКФ Лорд (код ЄДРПОУ 35638678) та контрагентами-покупцями, за результатами якої складено акт від 21 листопада 2014 року №174/23/32178530, у якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, з урахуванням вимог Закону №996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ по придбаним товарно-матеріальним цінностям у ПП ВКФ Лорд всього на суму 110714,17 грн., в тому числі за червень 2013 - 22400 грн., липень 2013 - 46000 грн., серпень 2013 - 36130 грн., жовтень 2013 - 6184,17 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновків про формування Товариством податкового кредиту у розмірі 110714,17 грн. по взаємовідносинам з ПП ВКФ Лорд без дотримання відповідних законодавчих підстав, оскільки, на думку відповідача, такі відносини не мали реального характеру, що обґрунтовується посиланням на наявність в товарно-транспортній та супровідній їй документації певних недоліків; проведеним аналізом в системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та отриманої податкова інформація, у тому числі у вигляді актів перевірок контрагента та його постачальників, яка свідчить про відсутність здійснення господарських операцій тощо.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2014 року №0002232200, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 110714,17 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 27678,54 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням статті 1 Закону №996-ХІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної та реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Як встановлено судами та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, 20 червня 2013 року між ПП ВКФ Лорд (постачальник) та Підприємством (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №200613, предметом якого є поставка товару - нафтопродуктів, найменування, ціна за одиницю, кількість, а також строки поставки та інші характеристики вказуються в номенклатурній Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. За умовами договору доставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника; право власності на продукцію переходить до покупця з дня поставки продукції, а датою поставки вважається дата, вказана в накладних на відпуск продукціїі/або акті прийому-передачі.

За висновком судів поставка контрагентом обумовлених договором нафтопродуктів підтверджується залученими до матеріалів справи документами: податковими накладними; товарно-транспортними накладними; видатковими накладними; лімітно-заборними картками; актами приймання-передачі кожної партії нафтопродуктів; сертифікати якості нафтопродуктів; меморіальними ордерами; рахунками-фактурами; платіжними дорученнями та виписками по рахунку.

Вказані документи, як зазначено судами, вцілому містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

З`ясовано, що нафтопродукти, які поставлені ПП ВКФ Лорд , були використані в господарській діяльності позивача в оподатковуваних операціях, а саме для проведення сільськогосподарських робіт, що підтверджується подорожніми листами про рух нафтопродуктів працівниками Підприємства та визнається відповідачем у акті перевірки.

Як зазначили суди, досліджені у ході розгляду справи документи спростовують висновок контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за господарськими операціями із зазначеним вище контрагентом, оскільки такі реально проведені, а витрати з придбання товарно-матеріальних цінностей відповідають господарській меті Підприємства.

Слід погодитися з висновком судів про те, що певні незначні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, нескладення деяких супровідних поставці документів, а також інформація за результатами податкового контролю контрагента, у даному випадку, не є такими, що можуть свідчити про нереальність господарських операцій з урахуванням встановлених у справі обставин на підставі поданих позивачем доказів.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, дублюють аргументи акту перевірки та апеляційної скарги, належна правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, про які вказується у касаційній скарзі, не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду