Рішення

від 03.03.2020 по справі 207/1862/18

БАГЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

№ 207/1862/18

№ 2/207/417/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Кам`янське

Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бакшєєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Вантаж про виплату заробітної плати, стягнення середнього заробітку, виплати за вислугу років, вихідної допомоги та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Вантаж про виплату заробітної плати, стягнення середнього заробітку, виплати за вислугу років, вихідної допомоги та моральної шкоди,

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначив, що 26.09.2017р. звільнений з роботи в ТОВ ВКП Вантаж з посади складача потягів (локомотивні бригади).

Позивач вказує на те, що він не отримав заробітної плати за період з 01.09.2017р. по 26.09.2017р. Також, що йому було знижено розмір заробітної плати за серпень 2017 року.

Відповідачем порушено вимоги ст. 115 КЗпПУ та ст. 24 Закону України Про оплату праці . Відповідно до ст. 117 КЗпПУ підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно вимог Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р. середній заробіток обчислюється виходячи з заробітку за останні два місяці.

Позивач вважав, що за серпень 2017р. його заробітна плата повинна скласти - 4000,00 грн. (попередній заробіток) + 25% (вислуга) = 5000,00 грн. - 2651,43грн. нарахованих, за вересень 2017р. його заробітна плата повинна скласти - 4000,00 грн. (попередній заробіток) + 25 % (вислуга) = 5000,00 грн.

Середній заробіток за період з 25.09.2017р. по 25.07.2019р. становить: 5 000,00 х 22 місяці = 110 000,00 грн. Разом 117348,57 грн.

Також позивач заявив вимогу сплатити йому вислугу років, на яку він має право згідно вимог ст.ст. 14, 15, 22 Закону України Про оплату праці , Закону України Про колективні договори , ст.ст. 5, 8, 9 Галузевої угоди між міністерством інфраструктури України і Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України, ст. 52, ст. 55 п. а Закону України Про пенсійне забезпечення .

Згідно з положеннями Галузевої угоди п. 3.3.18 встановлено наступні відсотки по відношенню до заробітної плати залежно від стажу роботи:

1-3 роки - 7%

3-5 років - 10 %

5-10 років - 15%

10-15 років - 20%

15-20 років - 25 %

Розрахунок виплат по вислузі років проведений на базі індивідуальних відомостей про застраховану особу видану ПФУ складає 27 434,84 грн.

Також позивач зазначив, що порушено його право на отримання вихідної допомоги (ст.38, ст. 44 КЗпПУ).

Крім цього, позивач заявив вимогу про стягнення моральної шкоди. Через те, що відповідач не сплатив внески до пенсійного фонду своєчасно, не сплатив позивачу вислугу років, розмір пенсії позивача став нижчим. Виплата за вислугу років знецінилася, що викликало у позивача переживання, безсоння, погіршення стану здоров`я.

Сюди також позивач відніс наступні порушення з боку відповідача: 1. Невнесення записів до трудової книжки. 2. Не зараховано спец стаж. 3. Колективний договір належним чином не зареєстрований. 4. З наказом стосовно вислуги, сумісництва (річні стрілочні переводи), звільнення з роботи не був ознайомлений.

Моральну шкоду оцінює в 25 000,00 грн.

На підставі вищезазначеного позивач просив стягнути з ТОВ ВКП Вантаж : середній заробіток за період з 26.09.2017 року по 26.07.2019 року - 117 348,57, виплату за вислугу років - 27 434, 84 грн., вихідну допомогу - 24 000,00 грн., моральну шкоду - 25 000,00 грн. Разом 193 783,41 грн., а також судовий збір сплачений позивачем у розмірі 1423,50 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позові. Додатково пояснив, що основним його місцем роботи був ДП ВО Південний машинобудівний завод ім. А.М.Макарова ). Також він працював на ТОВ ВКП Вантаж за сумісництвом. 25.09.2017 року він був звільнений з роботи за власним бажанням. Разом з цим при звільненні підприємство не доплатило йому заробітну за серпень 2017 року та взагалі не виплатила заробітну плату за вересень 2017 року. Взагалі працівники підприємства отримували заробітну плату в касі підприємства і розписувались у відомостях. Зазвичай йому нараховувалось заробітна плата у розмірі 4000грн. на місяць, тоді як за серпень 2017 року йому було нараховано приблизно 2600грн.

Позивач ОСОБА_1 також послався на те, що він не працював за графіками ТОВ ВКП Вантаж , а виходив на роботу за графіками у ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова , хоча він і знає про існування своїх графіків на ТОВ ВКП Вантаж . Зазначав, що ніколи не працював за графіками ТОВ ВКП Вантаж , а виконував роботу по підприємству ТОВ ВКП Вантаж в той час, коли виходив працювати на ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова . Він підписував графіки виходу на роботу у ТОВ ВКП Вантаж , але що там було він не знає. Також позивачем було підтверджено, що він не надавав трудову книжку на ТОВ ВКП Вантаж для внесення запису. Його трудова книжка зберігалась на заводі ДП ВО Південний машинобудівний завод ім. А.М.Макарова , за його основним місцем роботи. За час праці на ТОВ ВКП Вантаж він не приносив трудову книжку з проханням поставити в ній запис, після того як він звільнився письмово до ТОВ ВКП Вантаж з даного приводу він не звертався.

Відповідач позов не визнав та надав відзив на уточнення позовних вимог, у якому зазначив наступні обставини.

ОСОБА_1 працював за сумісництвом в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємстві Вантаж з 01.06.2001р. по 25.09.2017р. на посаді складача поїздів.

В серпні 2017 року було складено графік роботи складачів тепловозів на вересень 2017р., згідно якого робочими днями складача поїздів ОСОБА_1 були - 06.09.2017р., 15.09.2017р., 22.09.2017р. Але у вказані робочі дні ОСОБА_1 на роботу не вийшов, через що начальником служби експлуатації ОСОБА_2 директору ТОВ ВКП Вантаж були подані докладні записки від 07.09.2017р., від 18.09.2017р., і рапорт від 25.09.2017р., оригінали яких було долучено до матеріалів справи 13.03.2019р. З усних пояснень ОСОБА_1 останній був відсутній на роботі 06.09.2017р., 15.09.2017р., 22.09.2017р., оскільки займався оформленням своєї пенсії.

Відповідно до довідки № 86/124 від 21.06.2019р., наданої ДП ВО Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова, ОСОБА_1 06.09.2017р., 15.09.2017р., 22.09.2017р. прохідну підприємства не перетинав та на території не перебував.

Згідно Наказу № 29-ОК від 25.09.2017р. на підставі власноруч поданої заяви про звільнення, ОСОБА_1 було звільнено 25.09.2017р. за власним бажанням. В цей же день йому видали довідку про стаж роботи № 72.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про оплату праці та ст. 102 прим. 1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 з власної вини не прибув на робоче місце 06.09.2017р., 15.09.2017р., 22.09.2017р., не виконав роботу, тому заробітну плату було розраховано згідно фактично відпрацьованого часу.

Згідно табелю обліку робочого часу за серпень 2017р. ОСОБА_1 фактично відпрацьовано 4 дня, про що нараховано 2651,43 грн., видано на руки 2134,40 грн., що підтверджується платіжними відомостями від 21.08.2017р. та 07.09.2017р.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватись через установи банків на вказаний ними рахунок, про що зазначено у ст. 24 Закону України Про оплату праці .

Позивачу товариством пропонувалось отримувати заробітну плату на картковий рахунок, але він відмовився від цього та за своїм власним бажанням отримував заробітну плату на руки в касі товариства.

Заробітна плата ОСОБА_1 за серпень 2017р. була нарахована та виплачена в повному обсязі у відповідності до обсягів виконаної ним роботи, що підтверджується відомістю від 01.09.2017р.

Позивач в обґрунтування вимог по сплаті вислуги років посилається на Галузеву угоду між міністерством інфраструктури України і Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України.

Відповідно до п. 2.1. зазначеної угоди дія цієї Угоди поширюється на працівників метрополітенів, міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту, дирекцій будівництва метрополітенів, працівників інших підприємств, установ, організацій залізничного транспорту, що виготовляють продукцію та/або надають послуги для залізничного транспорту і безпосередньо підпорядковуються Мінінфраструктури, найманих працівників Державної спеціальної служби транспорту, а також пенсіонерів, студентів, виборних і штатних профспілкових працівників.

Відповідач зазначає, що ТОВ ВКП Вантаж є юридичною особою приватного права за законодавством України та відповідно володіє відокремленим майном, майновими та особистими немайновими правами, має право від свого імені укладати будь-які цивільно-правові угоди, веде звітність у встановленому законом порядку. Товариство не підпорядковується Мінінфраструктури і тому дія зазначеної угоди, якою передбачено вислугу років, не може поширюватись на працівників Товариства, що підтверджується Статутом товариства і витягом із ЄДРПОУ.

Умови оплати праці ТОВ ВКП Вантаж передбачено штатним розкладом, який затверджений директором ТОВ ВКП Вантаж ОСОБА_3 , тому надбавка за вислугу років на ТОВ ВКП Вантаж жодній особі не виплачувалася, оскільки не передбачена штатним розкладом.

Умови виплати вихідної допомоги зазначені у ст. 44 КЗпП України, у якій вказаний чіткий перелік обставин, при яких виплачується та у якому розмірі вихідна допомога. Згідно даної статті, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

ОСОБА_1 був звільнений відповідно п. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, на підставі власноруч написаної заяви про звільнення. У зв`язку із чим, виплату вихідної допомоги за таких умов КЗпП не передбачено.

Відповідач зазначає, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою, оскільки, моральна шкода є похідною вимогою, але з боку Товариства відсутні будь-які порушення трудових прав ОСОБА_1 , тому і твердження про моральну шкоду нанесену є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім цього, якщо у позивача дійсно погіршився стан здоров`я, на чому він наполягає, він повинен був надати докази, які б це підтверджували.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993р. на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Відповідач зазначає, що за весь час роботи ОСОБА_1 не надавав трудову книжку для внесення записів до неї, що підтверджується журналом руху обліку трудових книжок, оскільки його трудова книжка перебувала за основним місцем роботи ДП ВО Південний машинобудівний завод ім. А.М.Макарова . Це також підтверджується самим ОСОБА_1 , у судовому засіданні ОСОБА_1 зазначає, що не надавав трудову книжку для внесення запису.

Відповідач зазначає, що твердження позивача про не зарахування спец стажу є необґрунтованими, відповідач вказує на те, що у товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємстві Вантаж відсутні посади, праця на яких зараховується до спец стажу, що підтверджується штатним розкладом.

Щодо твердження позивача, що колективний договір належним чином не зареєстрований, відповідач зазначає, що колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ ВКП Вантаж зареєстровано виконкомом Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, реєстровий номер 91 від 19.07.2007р., про що є напис, який міститься на останній сторінці колективного договору за підписом заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів та печатки виконкому Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради.

Щодо твердження позивача, що він не був ознайомлений з наказом про звільнення, позивач вказує на те, що відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Копію наказу та оригінал довідки про стаж роботи ОСОБА_1 отримав 25.09.2017р. При цьому, відповідно акту від 25.09.2017р. ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом про звільнення, але відмовився від підпису.

Таким чином, відповідач вважає, що жодного доказу щодо понесеної моральної шкоди позивач не надав, оскільки моральної шкоди завданої Товариством не могло бути взагалі.

Позивачем була надана відповідь на відзив, у якій він зазначив, що відповідач вказує на графік роботи складачів поїздів, який зроблений заднім числом і не відповідає дійсності, та, що в цеху № 86 є тільки дві локомотивні бригади, які виходили по графіку Південмашу , та позивач фізично не міг працювати по намальованому графіку, що наданий суду відповідачем.

Позивач у відповіді на відзив вказує на те, що відповідачем порушено ст. 30 Закону України Про оплату праці , не видаючи на руки роздруковані табуляграми.

Позивач зазначає, що відповідачем порушені вимоги ст.ст. 14,15,21,22 Закону України Про оплату праці щодо виплати за вислугу років.

Також, що відсутній колективний договір за 2017 рік та відповідачем порушені вимоги ст.ст. 5,8,9 Закону України Про колективні договори .

Позивач зазначає, про виплату йому вихідної допомоги відповідачем, яка передбачена ст. 44 КЗпП України.

Відповідачем були надані заперечення на відповідь на відзив позивача та зазначено наступне.

ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова - це основне місце роботи позивача, де робочий день складає 12 годин, графік та заробітна плата на якому очевидно є відмінним від ТОВ ВКП Вантаж . На ТОВ ВКП Вантаж позивач працював за сумісництвом, де відповідно був інший графік роботи та виплачувалась заробітна плата за фактично виконану роботу.

Графіки роботи існували завжди, на його основній праці у ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова був один графік, на праці по сумісництву у ТОВ ВКП Вантаж був інший графік роботи, оскільки не можливо пропрацювати 12 годин за основним місцем роботи, а потім ще 4 години працювати за сумісництвом.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про оплату праці при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

При нарахуванні заробітної плати відповідачем робився розрахунковий лист, у якому були вказані суми належні до виплати, ці розрахункові листи є в вільному доступі для кожного працівника. Жодних порушень вказаної статті з боку Товариства не вбачається, оскільки при виплаті заробітної плати позивачу завжди повідомлялось в письмовій формі скільки йому нараховано, за яку кількість відпрацьованих годин, скільки відраховано та видається на руки, з чим він погоджувався та ставив свій підпис на платіжній відомостях про видачу заробітної плати. Жодного разу позивач не заперечував проти розміру своєї заробітної плати або ще чогось та не вимагав надати так звані табуляграми.

Умови оплати праці ТОВ ВКП Вантаж передбачено штатним розкладом, який затверджений директором ТОВ ВКП Вантаж ОСОБА_3 , тому надбавка за вислугу років на ТОВ ВКП Вантаж жодній особі не виплачувалася, оскільки не передбачена штатним розкладом.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про колективні договори та угоди колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою.

Тобто, зазначеною нормою передбачено, що навіть при закінченні строку дії колективний договір продовжує діяти. Повідомна реєстрація продовження строку чинності колективного договору законодавством не передбачена.

Колективний договір наданий ними до суду є чинним на теперішній час та у 2017 році не було необхідності укладати новий колективний договір або переглядати чинний.

Перелік статей Закону України Про колективні договори та угоди , Закону України Про оплату праці , які начебто порушені Товариством не містять жодного обґрунтування та зазначення у чому саме полягає порушення тієї чи іншої норми закону.

ОСОБА_1 був звільнений відповідно до п. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, на підставі власноруч написаної заяви про звільнення. У зв`язку із чим, виплату вихідної допомоги за таких умов КЗпП не передбачено.

Так, відповідач просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює головним бухгалтером на ТОВ ВКП Вантаж . ОСОБА_1 працював на ТОВ ВКП Вантаж на посаді складача поїздів за сумісництвом. Заробітну сплату позивач, як і інші працівники, отримував двічі на місяць (аванс та безпосередньо заробітна плата) своєчасно і в повному обсязі в касі підприємства. Свідок підтвердила, що в усіх відомостях про отримання заробітної плати ОСОБА_1 розписувався особисто і отримував грошові кошти в тому розмірі, за який розписувався у відомості. Позивач не звертався до бухгалтерії підприємства з заявою, щоб отримувати заробітну плату через банкомат. Свою трудову книжку позивач взагалі не приносив на підприємство ТОВ ВКП Вантаж , тому йому і не було проведено відповідний запис. На підприємстві складався графів роботи, за яким і працював ОСОБА_1 . Особа, яка відповідальна за кадровими питаннями по підприємству, веде облік робочого часу.

Спочатку позивач збирався звільнятися з підприємства у квітні 2017 року, але потім передумав та дотягнув до вересня і був звільнений 25.09.2017 року. Він просив звільнити його в один день з його звільненням з заводу ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова .

При цьому після звільнення ОСОБА_1 ніяких претензій щодо не донарахування йому заробітної плати не пред`являв. Лише через дев`ять місяців після звільнення ОСОБА_1 з`явився на підприємство та почав всіх звинувачувати в тому, що у нього невеликий розмір пенсії. Спочатку він пред`являв претензії за ненарахування йому заробітної плати за вересень 2017 року, однак потім він підтвердив, що у вересні 2017 року він не працював. Що стосується претензій ОСОБА_1 щодо не нарахування йому сум за вислугу років, то на ТОВ ВКП Вантаж не передбачена виплата за вислугу років ні колективним договором ні штатним розписом. Галузева угода не має ніякого відношення до ТОВ ВКП Вантаж , так як ТОВ ВКП Вантаж ніколи не було галузевим підприємством.

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він працює начальником дільниці експлуатації залізничного цеху на ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова та працює за сумісництвом на ТОВ ВКП Вантаж начальником дільниці експлуатації залізничного цеху. ОСОБА_1 працював під його підпорядкуванням. Свідок пояснив, що як на ТОВ ВКП Вантаж , так і на ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова складалися графіки роботи. Кожне підприємство працювало за своїми відмінними графіками, тобто ці графіки не пересікалися та взагалі ніколи не співпадали. У вересні 2017 року ОСОБА_1 взагалі не працював на ТОВ ВКП Вантаж , з приводу чого ним особисто були написані директору ТОВ ВКП Вантаж докладні записки від 07.09.2017р., від 18.09.2017р. і рапорт від 25.09.2017р. 25.вересня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що вона працює менеджером транспортно-експедиторської діяльності та відповідальна за відділ кадрів на ТОВ ВКП Вантаж . В її обов`язки входить складання графіків виходів на роботу на ТОВ ВКП Вантаж . Графіки роботи складалися таким чином, що в один день працівники працювали на ТОВ ВКП Вантаж , а в інші, відмінні від цих днів на ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова .

Що стосується ОСОБА_1 , то він взагалі не виходив на роботу на ТОВ ВКП Вантаж у вересні 2017 року, хоча за графіком мав три зміни, а у серпні 2017 року відпрацював чотири зміни, що склало 14 годин. Свідок ОСОБА_6 підтвердила, що з приводу не виходу на роботу ОСОБА_1 06.09.2017р., 15.09.2017р. та 22.09.2017р., хоча це були його робочі зміни за графіком, нею особисто була написана пояснювальна записка від 25.09.2017р. на ім`я директора ТОВ ВКП Вантаж .

Про те, що він буде звільнятися з ТОВ ВКП Вантаж , ОСОБА_1 повідомляв керівництво та її ще в квітні 2017 року, але по факту вирішив звільнитися у вересні 2017 року. 25.09.2017 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням. Заяву на звільнення ОСОБА_1 писав особисто. Наказ про його звільнення та довідку про стаж вона бачила особисто в своєму кабінеті.

Також свідок зазначила, що на ТОВ ВКП Вантаж не передбачена виплата за вислугу років ні колективним договором ні штатним розписом. Вона особисто виписувала ОСОБА_1 довідку №72 про стаж роботи. На підприємстві є така форма і в ній просто зазначено загальну кількість років, які відпрацював позивач на ТОВ ВКП Вантаж .

Суд, заслухавши позивача, його представника та представника відповідача, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків:

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Ніким не заперечується та відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України вважається доведеним, що ОСОБА_1 працював за сумісництвом в Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємстві Вантаж з 01.06.2001р. по 25.09.2017р. на посаді складача поїздів.

Також судом встановлено, що в серпні 2017 року було складено графік роботи складачів тепловозів на вересень 2017р., згідно якого робочими днями складача поїздів ОСОБА_1 були - 06.09.2017р., 15.09.2017р., 22.09.2017р. (т.1 ар.с.215).

Але у вказані робочі дні ОСОБА_1 на роботу не вийшов, через що начальником служби експлуатації ОСОБА_2 директору ТОВ ВКП Вантаж були подані докладні записки від 07.09.2017р., від 18.09.2017р., і рапорт від 25.09.2017р. (т.1 ар.с.221-223), оригінали яких було долучено до матеріалів справи 13.03.2019р. З усних пояснень ОСОБА_1 останній був відсутній на роботі 06.09.2017р., 15.09.2017р., 22.09.2017р., оскільки не працював за графіками роботи, встановленими ТОВ ВКП Вантаж .

У судовому засіданні було встановлено і це не заперечувалось сторонами, що ТОВ ВКП Вантаж здійснює свою виробничу діяльність на території Державного підприємства виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова, тому ОСОБА_1 прямуючи на роботу перетинав контрольно-пропускний пункт підприємства. 19.06.2019р. ТОВ ВКП Вантаж звернулось до ДП ВО Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова з проханням надати інформацію чи перетинав прохідну та чи перебував на території ДП ВО Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова ОСОБА_1 06.09.2017р., 15.09.2017р., 22.09.2017р. (т.1 ар.с.231).

Відповідно до довідки № 86/124 від 21.06.2019р. наданої ДП ВО Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова ОСОБА_1 06.09.2017р., 15.09.2017р., 22.09.2017р. прохідну підприємства не перетинав та на території не перебував (т.1 ар.с.232).

Згідно Наказу № 29-ОК від 25.09.2017р. на підставі власноруч поданої заяви про звільнення ОСОБА_1 було звільнено 25.09.2017р. за власним бажанням. В цей же день йому видали довідку про стаж роботи № 72 (т.1 ар.с.218,219).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про оплату праці та ст. 102 прим. 1 КЗпП України працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 24.12.1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату працi роз`яснено, що вiдповiдно до ст. 102-1 КЗпП працiвники, якi працюють за сумiсництвом (виконують, крiм основної, у вiльний вiд неї час й iншу роботу на умовах трудового договору в того самого чи iншого роботодавця), одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу без обмеження її певним розмiром.

Надбавки, доплати, премiї та iншi виплати, передбаченi умовами оплати працi, виплачуються сумiсникам у порядку, передбаченому для таких працiвникiв на пiдприємствах, в установах, органiзацiях.

Виконання працiвником-сумiсником певного обсягу робiт вiдображається в документах первинного бухгалтерського облiку: за погодинної оплати працi ведуться табелi облiку використання робочого часу.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 з власної вини не прибув на робоче місце 06.09.2017р., 15.09.2017р., 22.09.2017р., не виконав роботу, тому заробітна плата за вересень 2017 року йому не була нарахована.

Згідно табелю обліку робочого часу за серпень 2017р. (т.1 ар.с.216) ОСОБА_1 фактично відпрацьовано 4 дня, про що нараховано 2651,43 грн., видано на руки 2134,40 грн., що підтверджується платіжними відомостями від 21.08.2017р. та 07.09.2017р. (т.1 ар.с.225, 226).

Заробітна плата ОСОБА_1 за серпень 2017р. була нарахована та виплачена в повному обсязі у відповідності до обсягів виконаної ним роботи, що підтверджується відомістю від 01.09.2017р.(т.1 ар.с.230).

Щодо посилань позивача ОСОБА_1 на те, що він не працював за графіками ТОВ ВКП Вантаж , а виходив на роботу за графіками у ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова , то з даного приводу позивач ніяких доказів не надав. Окрім цього він зазначав, що ніколи не працював за графіками ТОВ ВКП Вантаж , а виконував роботу по підприємству ТОВ ВКП Вантаж , коли виходив працювати на ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова . Тоді тим більше є незрозумілим, за що ТОВ ВКП Вантаж виплачувало позивачу заробітну плату, оскільки, як з його слів виходить, він не виходив працювати за графіками за сумісництвом.

Разом з цим судом встановлено, що на основній роботі позивача у ДП Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова був один графік, а на роботі по сумісництву у ТОВ ВКП Вантаж був інший графік роботи, оскільки не можливо пропрацювати 12 годин за основним місцем роботи, а потім ще 4 години працювати за сумісництвом в той же день.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватись через установи банків на вказаний ними рахунок, про що зазначено у ст. 24 Закону України Про оплату праці .

Позивач в обґрунтування вимог по сплаті вислуги років посилається на Галузеву угоду між міністерством інфраструктури України і Радою профспілки залізничників і транспортних будівельників України.

Відповідно до п. 2.1. зазначеної угоди дія цієї Угоди поширюється на працівників метрополітенів, міжгалузевих підприємств промислового залізничного транспорту, дирекцій будівництва метрополітенів, працівників інших підприємств, установ, організацій залізничного транспорту, що виготовляють продукцію та/або надають послуги для залізничного транспорту і безпосередньо підпорядковуються Мінінфраструктури, найманих працівників Державної спеціальної служби транспорту, а також пенсіонерів, студентів, виборних і штатних профспілкових працівників.

ТОВ ВКП Вантаж є юридичною особою приватного права за законодавством України та відповідно володіє відокремленим майном, майновими та особистими немайновими правами, має право від свого імені укладати будь-які цивільно-правові угоди, веде звітність у встановленому законом порядку. Товариство не підпорядковується Мінінфраструктури і тому дія зазначеної угоди, якою передбачено вислугу років, не може поширюватись на працівників Товариства, що підтверджується Статутом товариства і витягом із ЄДРПОУ (т.1 ар.с.199-210).

Відсутнє обґрунтування і розрахунок суми в розрахунку виплат за вислугою років.

Умови оплати праці ТОВ ВКП Вантаж передбачено штатним розкладом, який затверджений директором ТОВ ВКП Вантаж ОСОБА_3., витяг з якого надано суду, тому надбавка за вислугу років на ТОВ ВКП Вантаж не виплачувалася, оскільки не передбачена штатним розкладом (т.1 ар.с.214). Оклад ОСОБА_1 на посаді складача поїздів складав 8000,00 грн.

Щодо розрахунку середнього заробітку наведеному позивачем у заяві про уточнення позовних вимог, то позивач у своїй заяві наводить наступний розрахунок: за серпень 2017р. - 4000,00 грн. (попередній заробіток) + 25% (вислуга) = 5000,00 грн. - 2651,43 (нарахованих), а за вересень 2017р. - 4000,00 грн. (попередній заробіток) + 25 % (вислуга) = 5000,00 грн.

Середній заробіток за період з 25.09.2017р. по 25.07.2019р. становить: 5 000,00 *22 місяці = 110 000,00 грн. Разом 117348,57 грн.

Позивач при розрахунку середньої заробітної плати, яку начебто йому заборгувало ТОВ ВКП Вантаж , чомусь вирішив взяти суму 5 000,00 грн., із якої як він вважає - 4000,00 грн. його попередній заробіток, а 1000,00 грн. - це 25 % відсотків за вислугу років.

Разом з цим наведений позивачем розрахунок є невірним, враховано вересень, у якому він фактично не працював та який взагалі відповідно постанови КМУ №100 від 8 лютого 1995 р. не повинен братися для розрахунку, невірна взята сума і за серпень місяць, оскільки ОСОБА_1 фактично відпрацьовано 4 дня, про що нараховано 2651.43 грн. видано на руки 2134,40 грн., що підтверджується платіжними відомостями від 21.08.2017р. та 07.09.2017р., тому кінцева сума у розмірі 117 348,57 взагалі є необґрунтованою та надуманою.

Щодо стягнення вихідної допомоги в сумі 24 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Умови виплати вихідної допомоги зазначені у ст. 44 КЗпП України, у якій вказаний чіткий перелік обставин при яких виплачується та у якому розмірі вихідна допомога. Згідно якої, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

ОСОБА_1 був звільнений відповідно п. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку із чим, виплату вихідної допомоги за таких умов КЗпП не передбачено.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Вимога позивача про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою, оскільки, моральна шкода є похідною вимогою, оскільки з боку відповідача відсутні будь-які порушення трудових прав ОСОБА_1 , тому і твердження про моральну шкоду нанесену ТОВ ВКП Вантаж позивачу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач зазначає: Через те, що відповідач не сплатив внески до пенсійного фонду своєчасно, не сплатив мені вислугу років, розмір моєї пенсії став нижчим. Виплата за вислугу років знецінилася, що викликало у мене переживання, безсоння, погіршення стану здоров`я.

За які внески йде мова незрозуміло, у своїй останній уточненій заяві (т.1 ар.с.182-184) позивач нічого не зазначає з приводу будь-яких внесків. Якщо це маються на увазі внески за серпень, як ним було вказано у попередніх уточненнях, то єдиний внесок до Пенсійного фонду за серпень місяць був сплачений 21.08.2017р. та 07.09.2017р. у встановлений законом строк, що підтверджується копіями платіжних доручень № 355 від 21.08.2017р. та № 370 від 07.09.2017р., які знаходяться в матеріалах справи (т.1 ар.с.227-228). , ОСОБА_1 у судовому засіданні було підтверджено, що внески в Пенсійний фонд за серпень місяць були сплачені відповідно квитанцій.

Знов таки позивач наполягає на виплаті по вислузі років та зазначає, що з вини ТОВ ВКП Вантаж вона знецінилась, більш того, що з цього приводу у позивача погіршилось здоров`я. Разом з цим у судовому засіданні було встановлено, що ТОВ ВКП Вантаж не зобов`язано виплачувати вислугу років та на цьому підприємстві вона не передбачена, ї до її знецінення відповідач жодного відношення не має. Крім цього, якщо у позивача дійсно погіршився стан здоров`я, на чому він наполягає, він повинен був надати докази, які б це підтверджували.

В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач послався також на невнесення записів до його трудової книжки.

Разом з цим, відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993р. на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

За весь час роботи на ТОВ ВКП Вантаж ОСОБА_1 не надавав трудову книжку для внесення записів до неї, оскільки його трудова книжка перебувала за основним місцем роботи ДП ВО Південний машинобудівний завод ім. А.М.Макарова . Це також підтверджувалось і самим ОСОБА_1 у судовому засіданні, що він не надавав трудову книжку для внесення запису.

Щодо твердження позивача, що колективний договір належним чином не зареєстрований, то судом було встановлено, що колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом ТОВ ВКП Вантаж зареєстровано виконкомом Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, реєстровий номер 91 від 19.07.2007р., про що є напис, який міститься на останній сторінці колективного договору за підписом заступника голови районної у місті ради з питань діяльності виконавчих органів та печатки виконкому Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради (т.1 ар.с.211-213).

Щодо твердження позивача, що він не був ознайомлений з наказом про звільнення, то суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Копію наказу та оригінал довідки про стаж роботи ОСОБА_1 отримав 25.09.2017р. При цьому, відповідно акту від 25.09.2017р. ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом про звільнення, але відмовився від підпису (т.1 ар.с.220).

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи.

Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.

Таким чином, жодного доказу щодо понесеної моральної шкоди позивач не надав.

На підставі вищезазначеного, ретельно дослідивши всі надані суду докази та проаналізувавши досконало законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Вантаж (код за ЄДРПОУ 24608670, адреса: 49008, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 168, кв. 37) про виплату заробітної плати, стягнення середнього заробітку за період з 26.09.2017 року по 26.07.2019 року в сумі 117 348,57грн., виплати за вислугу років в сумі 27 434, 84 грн., вихідної допомоги в сумі 24 000,00 грн. та моральної шкоди в сумі 25 000,00 грн.,- відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляються з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 06 березня 2020 року.

Суддя І.М. Юрченко