Ухвала

від 24.02.2020 по справі 743/139/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 743/139/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/63/20 Категорія - Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 року Чернігівський апеляційний суд у складі:

Головуючого суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12.017.270.220.000.303, за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_6 та обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2019 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Стара Рудня, Поліського району Київської області, проживаючої АДРЕСА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

представника потерпілої ОСОБА_10 ,

потерпілої ОСОБА_11 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

встановив:

Вироком місцевого суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн..

ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання, на підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_11 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В задоволенні решти вимог відмовлено

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

В апеляційній скарзі потерпіла просить змінити вирок місцевого суду. Визнати обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 вчинення злочину щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю та призначити їй покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі строком на 6 місяців. Збільшити суму морального відшкодування та стягнути з ОСОБА_7 на її користь 30000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вирок залишити без змін. Зазначає, що встановлена судом моральна шкода у розмірі 3000 грн. 00 коп. є явно не справедливою.

В апеляційній скарзі обвинувачена просить скасувати вирок місцевого суду та закрити кримінальне провадження. Вказує, що жодний доказ, який би вказував на вчинення інкримінуємого їй злочину у справі відсутній, є тільки свідчення потерпілої та свідків, які є зацікавленими особами з боку потерпілої. На порушення цих вимог закону, органами досудового розслідування та судом допущена однобічність і неповнота дослідження обставин справи, котрі роблять неправосудним судове рішення. Обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, належним чином не з`ясовані. Зокрема, не було досліджено спосіб та обстановку в якій нібито вона наносила тілесні ушкодження ОСОБА_11 , судом не враховано як доказ слідчий експеримент за її участю з приводу подій 30 червня 2017 року. Також судом першої інстанції не взяті до уваги тілесні ушкодження, які вона отримала від ОСОБА_11 ..

На апеляційну скаргу обвинуваченої від потерпілої надійшло заперечення, в якому просить залишити її без задоволення.

Як встановив доведеним суд І інстанції, 30 червня 2017 року, близько 13 год. 00 хв, ОСОБА_7 , знаходячись на земельній ділянці на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, поза межами населеного пункту, за територією домоволодіння по АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_11 , умисно нанесла останній як мінімум 1 удар рукою в ділянку обличчя, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін захисту та обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

З матеріалів кримінального провадження видно, що умисні дії обвинуваченої правильно кваліфіковані досудовим слідством за ч. 2 ст. 125 КК України.

Висновок місцевого суду про доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання, місцевий суд в повній мірі врахував досудову доповідь, згідно якої органом пробації вказано про можливість виправлення обвинуваченої без реального позбавлення або обмеження волі на певний строк.

Окрім того, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про застосування до обвинуваченої Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, оскільки на підставі п. "е" ст. 1 цього Закону підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, які визнані винуватими у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України та є потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи й підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_7 має статус громадянки, яка постійно працювала чи працює, або проживала чи проживає у зоні безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1987-1993 р.р. (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням (Серія НОМЕР_1 ), виданим на ім`я ОСОБА_13 та копією свідоцтва про укладення шлюбу ( НОМЕР_2 ).

Злочин, вчинений обвинуваченою, є злочином невеликої тяжкості та вчинений нею до 07 вересня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Розмір моральної шкоди визначається судом, виходячи з глибини фізичних, душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на характер тілесних ушкоджень, особу обвинуваченої та доводів потерпілої на обґрунтування моральної шкоди, колегія суддів не знаходить підстав для її збільшення.

Доводи ОСОБА_7 , що вона була побита Герасименками, які порвали на ній кофту, срібну цепку, яка загубилася, колегія суддів до уваги не бере, бо ці обставини не були предметом досудового розслідування і не перевірялися місцевим судом.

Щодо визнання потерпілою особою похилого віку колегія суддів виходить із того, що ця обставина обвинуваченій не інкримінувалося слідчим.

Таким чином порушень закону які давали б підстави для зміни чи скасування вироку місцевого суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги потерпілої та обвинуваченої залишити без задоволення, а вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2019 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, а касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4