Ухвала

від 27.05.2020 по справі 743/139/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 743/139/19

провадження № 51-2479 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року щодо ОСОБА_5 ,

встановив:

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2019 року ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкуУкраїни, уродженкуКиївської області (Поліський район, с. Стара Рудня), проживаючу та зареєстровану у АДРЕСА_1 , раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст.125 КК Українидо покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованихмінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі п. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 3 000грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , що спричинили короткочасний розлад здоров?я останньої, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у вироку.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 порушує питання про зміну вироку районного суду та ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову. Просить визнати обставиною, що обтяжує покарання засудженій - вчинення злочину щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю та призначити їй покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі строком на 6 місяців та збільшити суму моральної шкоди до 30000 гривень. Потерпіла посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, через м`якість. При цьому зазначає на те, що суд першої інстанції не врахував, що завдана їй моральна шкода пов?язана безпосередньо з активними діями обвинуваченої та її прямим умислом на вчинення злочину, крім того, наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне використання її часу та залучення значних матеріальних ресурсів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши копії оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до вимогст. 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно зіст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_5 та кваліфікація її дій у вчиненні інкримінованого їйкримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги потерпілої про порушення щодо засудженої загальних засад призначення покарання, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Відповідно до ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Як убачається з копії судового рішення, суд першої інстанції обґрунтовуючи висновок щодо виду та розміру покарання ОСОБА_5 врахував дані про її особу, а саме, те, що вона одружена, пенсіонерка, працює завідуючою звалищем в ТОВ «СЕРВІС-ЦЕНТР», має статус громадянки, яка постійно працювала чи працює, або проживала чи проживає у зоні безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1987-1993 р.р. (категорія 3), до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалась.

Також суд врахував відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_5 , зазначивши при цьому, що в обвинувальному акті не вказана, як обставина, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку. Крім того, суд взяв до уваги позицію потерпілої та досудову доповідь, згідно якої органом пробації вказано про можливість виправлення обвинуваченої без реального позбавлення або обмеження волі на певний строк.

Таким чином, врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно призначив покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України та прийшов до обґрунтованого висновку про застосування до обвинуваченоїп. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року.

Отже, на переконання колегії суддів, призначене засудженій покарання відповідає вимогам закону, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 і попередження нових злочинів, справедливим, та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Крім того, при розгляді апеляційної скарги потерпілої, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи скарги, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів, з яких апеляційну скаргу потерпілої в цій частині залишив без задоволення.

Що стосується доводів касаційної скарги потерпілої щодо неправильного вирішення цивільного позову в частині стягнення відшкодування моральної шкоди, то вони також не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначенимиКПК України, і при цьому застосовуються нормиЦПК України.

Згідно з ч.1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 2ст. 23 ЦК Україниморальна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 127 КПКУкраїнишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров?я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Усупереч доводам, викладеним у касаційній скарзі потерпілої, заявлений потерпілою цивільний позов у частині стягнення моральної шкоди, суд вирішив іздодержанням правилглави 9 КПК Україниіз урахуванням положень ст. ст.23,1167 ЦК України.

При цьому, суд врахував обставини щодо характеру і способу завдання втрат ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_4 , зокрема, те, що остання, як особа з інвалідністю 2 групи, зазнала фізичного болю, душевних страждань від отриманих ушкоджень, та прийняв до уваги те, що завдання моральної шкоди репутації та престижу ОСОБА_4 виходить за межі судового розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, доводи потерпілої ОСОБА_4 про неправильне визначення розміру відшкодування моральної шкоди судомпершої інстанції були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який належним чином їх розглянув, зазначивши відповідні правові підстави, та умотивовано залишив без задоволення її апеляційну скаргу.

При цьому, як убачається з мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції, щодо визначення та обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_4 , її розмір був встановлений судом з достатнім урахуванням характеру вчиненого злочину, його наслідків, глибини та тривалості моральних та фізичних страждань потерпілої та особи обвинуваченої, яка є пенсіонером, з урахуванням її майнового стану та доводів потерпілої на обгрунтування моральної шкоди.

Також виходячи при цьому з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд врахував конкретні обставини провадження та діяв на власний розсуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Таким чином, рішення суду щодо розміру відшкодування потерпілій ОСОБА_4 розміру моральної шкодиу сумі 3 000 грн.узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу моральних її страждань.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2ст. 428 КПК Українисуд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2ст. 428 КПК України.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року щодо ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3