Рішення

від 17.03.2020 по справі 480/343/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 р. Справа № 480/343/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

представника позивача - Брайко Ю.В.,

представника відповідача - Лисиці Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/343/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИФАРБА" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "СУМИФАРБА" (далі по тексту - позивач, ТОВ "СУМИФАРБА") з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладання штрафу №СМ 2053/1627/АВ/П/ТД-ФС від 20 грудня 2019 року у розмірі 125190,00 грн. (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто грн. 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, за наслідками проведеного інспекційного відвідування, безпідставно встановив факт допуску до роботи ОСОБА_1 без оформлення трудового договору, у зв`язку чим, встановлено порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.

Позивач зазначає, що вказана особа надавала позивачу послуги з прибирання частини приміщення СТО на підставі цивільно-правового договору, який був наданий відповідачу разом з запереченням на акт інспекційного відвідування. Доводи відповідача, що вказані послуги можуть надаватись виключно в межах трудових відносин, позивач вважає необґрунтованими, оскільки вказані послуги були не систематичними та організовувались самостійно ОСОБА_1 , та не були обмежені трудовим розпорядком позивача.

З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Управлінням Держпраці у Сумській області було проведено інспекційне відвідування позивача, у ході якого було встановлено порушення норм трудового законодавства, у зв`язку з чим, була прийнята оскаржувана постанова. Зазначає, що відповідачем встановлено, що позивач допустив до роботи ОСОБА_1 без оформлення трудового договору, що підтверджується відеозаписом. Також відповідач зазначає, що надана позивачем цивільно-правова угода, яка укладена між ним та ОСОБА_1 , не може бути врахована відповідачем, оскільки послуги з прибирання можуть виконуватись виключно на підставі трудового договору.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 було задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення свідка, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 1745 від 24.10.2019 та направлення № 606/СМ2053 від 24.10.2019, в період з 24.10.2019 по 25.10.2019 було проведено інспекційне відвідування ТОВ "СУМИФАРБА".

За наслідками вказаного інспекційного відвідування був складений акт № СМ2053/1627/АВ від 25.10.2019, яким засвідчено порушення вимог законодавства, виявлених під час перевірки, а саме частини 3 статті 24 КЗпП України в частині допущення до роботи працівника без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Так, під час інспекційного відвідування в приміщенні позивача СТО , працювала ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), яка виконувала роботу прибиральниці. Директором ТОВ "СУМИФАРБА" під час інспекційного відвідування не було надано документів, які б підтверджували належне оформлення трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 .

Підписуючи вказаний акт, директор позивача зазначила, що вказаний акт підписує з зауваженнями, які будуть надані у встановлений строк.

30.10.2019 позивачем були надані відповідачу письмові заперечення на вищевказаний акт, у якому позивач зазначає, що ОСОБА_1 надавала послуги по прибиранню частини приміщення позивача за цивільно-правовим договором від 10 жовтня 2019 року. Також зазначено, що відповідно до вказаної угоди, ОСОБА_1 самостійно організовує процес надання послуг, у тому числі використовує власні засоби та матеріали, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, у зв`язку з чим позивач зазначав, що ним не порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Листом від 04.11.2019 №70/04-29/2019/10136 Щодо розгляду заперечення , відповідач повідомив позивача про наслідки розгляду його заперечення, а саме зазначив, що ОСОБА_1 в ході інспекційного відвідування надала пояснення про відсутність будь-яких договорів з ТОВ "СУМИФАРБА", відносно виконуваної нею роботи чи надання послуг. Зазначене підтверджується відеозаписом. Також, у ході інспекційного відвідування директору ТОВ "СУМИФАРБА" - ОСОБА_2 , інспекторами праці неодноразово ставилися питання щодо відносин, які склалися між Товариством та ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_2 повідомила, що їй невідома особа прибиральниці, однак не заперечувала щодо виконання останньою функцій прибиральниці. Зазначене підтверджується відеозаписом. Щодо наданого цивільно-правового договору відповідач зазначив, що згідно умовам даного договору, завдання та обов`язки Виконавця , повністю відповідають посаді Прибиральник виробничих приміщень , відповідно до розділу Підсобні робітники та прибиральники в конторах, готелях та інших установах Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників ДК 003:2010 (далі - Довідник). Відповідно до пункту 6, у Довіднику визначено перелік основних робіт, які притаманні тій або іншій посаді, виходячи із встановленого в галузях економіки поділу і кооперації праці. Тобто обов`язки, які виконувала ОСОБА_1 , відповідають обов`язкам працівника за посадою Прибиральник виробничих приміщень , що на думку відповідача свідчить саме про трудовий характер відносин між вищезазначеною особою та ТОВ "СУМИФАРБА". Таким чином, висновки, викладені в акті інспекційного відвідування ТОВ "СУМИФАРБА" від №СМ2053/1627/АВ від 25.10.2019 щодо допуску до роботи ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин, залишились в силі.

05.11.2019 відповідач видав припис про усунення виявлених порушень №СМ 2053/1627/АВ/П, у якому відповідач зобов`язав позивача в строк до 20.11.2019 усунути виявлені порушення.

20.12.2019 заступником начальника Управління Антоненко Н.Г. було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №СМ2053/1627/АВ/П/ТД-ФС від 20.12.2019 у сумі 125190,00 грн. Як підставу для прийняття оскаржуваної постанови, у ній було зазначено, що суперечності між поясненнями керівника позивача, наданими в ході інспекційного відвідування та документами, наданими разом із запереченнями до акту інспекційного відвідування, дають відповідачу підстави вважати, що керівник ТОВ "СУМИФАРБА" в порушення підпункту 2 частини 5 Закону України Про зайнятість населення вчиняє дії, спрямовані на приховування трудових відносин. Щодо наданої цивільно-правової угоди відповідач зазначив, що у ній не визначається обсяг виконуваної роботи, не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо. Робота вказана в договорах не є індивідуально визначеною, (функції, які виконувана особа за вказаними договором, не с самостійними, а здійснювались за графіком роботи СТО), що виключає можливість роботи в будь-який зручний час. Таким чином, відповідач зробив висновок, що виконання вищевказаних робіт, є саме процесом трудової діяльності, та не передбачає отримання певного матеріального результату, що притаманно саме трудовим відносинам.

Суд, задовольняючи позовні вимоги, своє рішення обґрунтовує наступним.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже встановлений контролюючим органом факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до заперечення на акт інспекційного відвідування було надано цивільно-правовий договір від 10.10.2019, укладений між позивачем (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець). За умовами договору Виконавець зобов`язувався надати Замовнику послуги по прибиранню в частині приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а Замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити (а.с.14).

Також, 08.11.2019 до вказаного договору була укладена додаткова угода, якою змінювався п. 6.1. вищевказаного договору, а саме, дата його дії визначалася як з 10.10.2019 по 08.11.2019 (а.с.15).

Відповідно до наданих у судовому засіданні показів свідка - ОСОБА_2 , яка є директором позивача, вказаний цивільно-правовий договорів не був наданий безпосередньо в момент інспекційного відвідування у зв`язку з надто короткими строками його проведення та у зв`язку з тим, що фактично юридична особа знаходиться за іншою юридичною адресою, а саме: м. Суми, вул. Воровського, 20 , що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, як зазначив свідок, посадовими особами відповідача не надавалась вимога про надання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю. У той же час, вказаний договір був наданий разом з запереченням на акт інспекційного відвідування, про що зазначено відповідачем в оскаржуваній постанові.

Позиція відповідача зводиться до того, що між позивачем та ОСОБА_1 мали місце трудові відносини, разом з тим, укладений між ними цивільно-правовий договір не є трудовим договором, а тому позивачем допущено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

За позицією позивача, між ним та ОСОБА_1 мали місце відносини цивільно-правового характеру на підставі цивільно-правового договору про виконання робіт, а отже, висновок відповідача про порушення ним вимог ч.3 ст.24 КЗпП України (не укладення трудового договору з працівником), є безпідставним.

З огляду на наведене, суд вважає, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі, є наявність ознак трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Натомість, у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ст. 24 КзпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 , 10.10.2019 було укладено цивільно-правовий договір строком до 21.12.2019, відповідно до умов якого, Замовник, в особі директора ОСОБА_2 доручає, а Виконавець, в особі ОСОБА_1 , приймає на себе зобов`язання виконати роботу, а саме: надати послуги по прибиранню в частині приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані послуги. З урахуванням додаткової угоди, термін дії договору був скорочений до 08.11.2019.

Вищевказаний договір укладений відповідно до положень ст. 626, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Умовами договору визначено строк його дій (п.6.1 Договорів).

Отже виконання робіт, визначених в договорі, мають тимчасовий характер, натомість, як зазначено вище, робота за трудовим договором має постійний характер, а договір укладається, як правило, на невизначений строк.

На цивільно-правовий, а не трудовий характер договору вказує і те, що Виконавець виконує роботи на свій ризик та самостійно їх організовує (п.1.3, п.1.4 Договору). При цьому, встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 при виконанні договору підряду як особа, що працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковувалась правилам внутрішнього трудового розпорядку, при цьому, сама організовувала свою роботу і виконувала її на власний ризик, тобто самостійно організовувала виконання робіт у зручний для неї час, оскільки саме результат виконаних робіт їх повнота та якість були предметом зазначеної цивільно-правової угоди.

Відповідно до наданих у судовому засіданні показів свідка ОСОБА_2 , яка є директором позивача, вказані послуги ОСОБА_1 надавала один раз на тиждень у зручний для позивача та виконавця час і виключно з використанням власних засобів.

Іншого суду відповідачем доведено не було.

Ще одна відмінність між зазначеними договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Умовами вищезазначеного договору укладеного між позивачем та ОСОБА_1 передбачено, що винагорода виплачується вищевказаній особі за актам приймання виконаних робіт на об`єкті.

На підтвердження зазначеного, позивачем був наданий до суду акт приймання виконаних робіт до цивільно-правового договору від 10.10.2019. Даний акт складений 08.09.2019. Відповідно до змісту вказаного акту за період з 10.10.2019 по 08.11.2019 Виконавець надав Замовнику послуги по прибиранню в частині приміщень на 1000 грн. (а.с.16).

При цьому позивачем, у зв`язку із нарахуванням вказаній особі доходу, сплачено відповідні збори і податки (а.с.17).

Отже відповідачем, під час проведення інспекційного відвідування, не було встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 здійснювала функції (виконувала роботу), яким би були притаманні ознаки трудових відносин, а саме: не було встановлено наявність робочого місця; не було встановлено систематичне виконання робіт згідно із специфікою діяльності закладу та його розпорядку діяльності; не було встановлено підпорядкування вказаних осіб правилам внутрішнього трудового розпорядку; не було встановлено систематичність оплати праці, що б свідчило про виплату працівнику гарантованої заробітної плати, оскільки за цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи (надання послуг) і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата (що мало місце у спірному випадку).

При цьому, встановлені обставини справи, свідчать про те, що висновки про порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України відповідачем зроблено виключно із аналізу положень цивільно-правової угоди. Проте, з таким аналізом цивільно-правової угоди суд не погоджується, з огляду на вищевикладені ознаки трудової та цивільно-правової угоди.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками суду апеляційної інстанції у подібних правовідносинах, а саме у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №160/6758/19.

Окрім вищевикладеного, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач обґрунтовує її прийняття посиланням на відеозапис, здійсненний перевіряючими під час проведення інспекційного відвідування позивача.

Судом, в ході судового розгляду, у судовому засіданні були досліджені відеофайли, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Так, в ході дослідження відеоматеріалів (10241615_0251.MP4), судом встановлено, що усні пояснення у ОСОБА_1 отримувались до моменту пред`явлення направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання.

З пояснень, зафіксованих на вказаних відеоматеріалах (10241615_0251.MP4), судом встановлено, що посадовою особою відповідача ОСОБА_1 ставились питання, а саме: на кого вона працює, ким вона працює, чи укладала вона договір, с ким вона домовлялась, як давно вона працює, як вона дізналась про роботу та чи є у неї встановлене місце роботи. На вказані запитання відповідно до відеозапису (10241615_0251.MP4) ОСОБА_1 пояснила, що про відповідну роботу домовлялась з якимись хлопцями, робочого місця не має, працює не довго, про можливість надання вказаних послуг дізналась від знайомих, договір не укладала.

Також з відеозапису (10241615_0251.MP4) встановлено, що в момент інспекційного відвідування ОСОБА_1 прибирала в приміщенні, яке належить ОСОБА_3 .

У двох інших відеоматеріалах (10241646_0092.MP4, 10241647_0254.MP4), наданих відповідачем, у яких начебто підтверджується обставини, встановлені відповідачем щодо допуску до роботи ОСОБА_1 , судом не було встановлено вказаних обставин, оскільки на вказаних відеозаписах неможливо встановити особу, про яку йде мова на відео, оскільки прізвище, ім`я, по батькові не зазначаються жодним чином.

З невідомих суду причин, посадовими особами відповідача, письмові пояснення у ОСОБА_1 не відбирались.

З метою усунення протиріч, наявних у вказаних відеоматеріалах та доказах, наданих під час подання заперечення на акт інспекційного відвідування, судом був допитаний свідок ОСОБА_2 , яка є директором позивача. Вказаний свідок будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, дала свідчення, що нею 10.10.2019, як замовником, був укладений цивільно-правовий договорів з ОСОБА_1 (Виконавець). Предметом вказаного договору було надання послуг по прибиранню. Вказані послуги ОСОБА_1 надавала своїми засобами в період з 10.10.2019 до 08.11.2019. Послуги були надані 4 рази, за що їй були сплачені кошти у сумі 1000 грн. Вказані послуги були разові, оскільки працівники СТО самостійно прибирають своє робоче місце. Також свідок пояснила, що в момент інспекційного відвідування їй не пропонували надати цивільно-правові договори. Неточності в усних поясненнях, наданих посадовим особам відповідача в момент інспекційного відвідування, пояснила значним хвилюванням, оскільки на посаді директора це у неї була перша перевірка.

Вищевказані свідчення свідка не протирічать її письмовим поясненням, наданим під час інспекційного відвідування (а.с. 64).

Враховуючи вищевикладені обставини, судом не встановлено доказів в підтвердження порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області в сумі 2732,61 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИФАРБА" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області №СМ 2053/1627/АВ/П/ТД-ФС від 20 грудня 2019 року про накладання штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "СУМИФАРБА" у розмірі 125190,00 грн. (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто грн. 00 коп.).

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИФАРБА" (вул. Воровського, 20, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 31849873) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 39857622) суму судового збору в розмірі 2732,61 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 березня 2020 року.

Суддя С.М. Глазько