Ухвала

від 24.03.2020 по справі 921/202/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24 березня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/202/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О. розглянув заяву Виробничо-комерційної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Піат ЛТД , Тернопільська область, м.Бережани

за позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БМБУД , м.Тернопіль

про стягнення заборгованості за придбані паливно-мастильні матеріали в розмірі 136 676 грн. 50 коп.

Без виклику учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Піат ЛТД" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" про стягнення заборгованості за паливно-мастильні матеріали в розмірі 136 676 грн. 50 коп.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах позовних вимог у розмірі 136 676 грн 50 коп. на грошові кошти, що знаходяться чи можуть знаходитися на всіх банківських рахунках ТОВ БМБУД , включаючи банківський рахунок, відкритий в Тернопільській філії АТ КБ Приватбанк .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки. Зазначені обставини дають можливість заявнику вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне:

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову можуть бути застосовані господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. З цією метою, на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, покладено обов`язок обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. При цьому, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Також, суд зазначає, що інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись, а не тих, які, з настанням певних обставин, можуть бути порушені в майбутньому.

Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що заява заявника про забезпечення позову не містить достатніх обґрунтувань необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти в межах суми стягнення в розмірі 136 676 грн. 50 коп.

Відмову надати зустрічне забезпечення заявник мотивує своєю зниженою фінансовою спроможністю , котра не дозволяє його виділити кошти для здійснення зустрічного забезпечення . Але ж зустрічне забезпечення, власне, і повинно гарантувати від тих випадків, коли позивач не спроможний покрити збитків, завданих можливим незаконним забезпеченням (ч.1 ст. 141 ГПК). Тому суд вважає, що позивач не виконав свого обов`язку, передбаченого п. 7 ч.1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу, а саме, обов`язку надати суду пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову та відомостей, потрібних для забезпечення позову, а тому у задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Виробничо-комерційної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Піат ЛТД" про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 24 березня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу надіслати заявнику рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Ю.О. Чопко