Рішення

від 20.07.2020 по справі 921/202/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/202/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Виробничо-комерційної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Піат ЛТД", вул. Лесі Українки, буд.14, м. Бережани, Тернопільська область, 47501

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бмбуд", вул. Микулинецька, буд. 3А, офіс №214, м.Тернопіль, 46008

про стягнення боргу в загальній сумі 136 676,50 грн.

За участю представників сторін:

позивача:

відповідача:

Суть справи:

Виробничо-комерційна фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Піат ЛТД"звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бмбуд" про стягнення боргу в загальній сумі 136 676,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами Договорів купівлі-продажу №9/07 від 09.07.2018 та №01 від 02.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

З 12 березня 2020, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", на усій території України установлено карантин.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Однак, з метою вжиття заходів з мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, забезпечення безпеки працівників суду і відвідувачів суду та органів системи правосуддя, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", рекомендації Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020р. та розпорядження Господарського суду Тернопільської області №7-р від 16.03.2020р. "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину", повідомлено учасників судового процесу про те, що про призначення у справі судового засідання їх буде повідомлено додатково.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.05.2020 призначено у справі № 921/202/20 підготовче засідання на 01 липня 2020 на 12:00 год. який відкладено на 20 липня 2020 року на 15:40 год. з підстав викладених у відповідній ухвалі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву б/н від 01.07.2020 (вх.№4153 від 01.07.2020) про зменшення позовних вимог в частині прийняття до розгляду 5 072,59 грн інфляційних нарахувань та 4 235,26 грн 3% річних.

Суд, розглянувши заяву, приймає її до розгляду і предметом спору в справі є 116 676,50 грн основна сума заборгованості (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог), 5 072,59 грн інфляційні нарахування та 4 235,26 грн 3% річних.

Також, позивачем подана заява б/н від 01.07.2020 про вирішення питання про судові витрати (вх.№4155 від 01.07.2020) в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 2102 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач в судове засідання не з`явився. У поданій заяві від 01.07.2020 позовні вимоги в частині 116 676,50 визнав у повному обсязі. Також у поданій заяві просив зменшити розмір відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги до 1 000 грн, оскільки позивачем, оскільки на його думку сума заявлене до відшкодування не відповідає критерію розумності та реальності. Вважає її не підтвердженою належними та допустимими доказами.

У поданих запереченнях проти заяв позивача про зменшення розміру позовних вимоги та вирішення питання про судові витрати №20/07/20-01 від 20.07.2020 (вх.№4681 від 20.07.2020) просить суд зменшити розмір відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги до 1000 грн. Щодо нарахованих позивачем інфляційних та річних то просить суд відмовити в задоволенні заяви так як відповідачем сама заява про їх нарахування не отримана в порядку визначеному законодавством. Також звертає увагу суду на те, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№4153) подана суду 01.07.2020до початку першого судового засідання, тобто вчасно, суцд приймає її до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позовні вимоги задовольнити.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09.07.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (далі Покупець) та Виробничо-комерційною фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Піат ЛТД" (далі Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №9/07 (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого - на умовах даного Договору, Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар за узгодженою ціною згідно виставлених рахунків та видаткових накладних.

Ціна, кількість, асортимент поставленої партії Товару вказується у видаткових накладних, які надані Продавцем Покупцеві, та які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.3. Договору).

Перехід права власності на Товар відбувається в момент його передачі Продавцем Покупцеві, що оформляється видатковою накладною. Передача Товару також може бути оформлена шляхом підписання Сторонами акта прийому - передачі (п.3.6. Договору).

Загальна сума договору становить вартість всього отриманого за Договором Товару за час його дії (п.4.1. Договору).

Вартість одиниці Товару, що передається згідно з цим Договором, визначається в накладних (п.4.2. Договору).

Оплата Товару (партії Товару) здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця протягом 5 днів з моменту отримання Товару за видатковою накладною (п.4.3. Договору).

Пунктом 8.1. Договору Сторони погодили, що останній набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє по 31.12.2018.

Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від обов`язку повного виконання обов`язків, які виникли за час його дії (п.8.2. Договору).

Також, 02.01.2019 між Виробничо-комерційною фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Піат ЛТД" (далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (далі Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №01 (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого - Продавець зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти в асортименті (далі Товар), згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати Товар на умовах Договору.

Кількість та асортимент Товару зазначається у Специфікаціях (форма Специфікації затверджується сторонами Додатком №1), що складаються Покупцем та підтверджується шляхом підписання Постачальником на умовах Договору. Кожна Специфікація є невід`ємною частиною даного Договору.

Найменування, ціна та кількість Товару обумовлюється в рахунку фактурі на кожну партію товару (п.1.2. Договору).

Покупець проводить оплату за товар протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання Товару (п.2.2. Договору).

Пунктом 5.1. Договору Сторони погодили, що останній діє з моменту його підписання Сторонами до 31 грудня 2021 при умові повного розрахунку між сторонами по даному Договору.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 9/07 від 09.07.2018 продавцем поставлено товар на загальну суму 1 750 124,50 грн, що підтверджується видатковими накладними: №96 від 16.07.2018 на суму 95 375 грн, №99 від 18.07.2018 на суму 65 750 грн, №107 від 16.07.2018 на суму 1 719 грн, №108 від 01.08.2018 на суму 43 125 грн, №111 від 16.07.2018 на суму 32 725 грн, №113 від 06.08.2018 на суму 16 678,50 грн, №116 від 16.08.2018 на суму 103 701 грн, №122 від 27.08.2018 на суму 97 616 грн, №128 від 31.08.2018 на суму 41 976,50 грн, №130 від 31.08.2018 на суму 6 172 грн, №137 від 06.09.2018 на суму 77 469,50 грн, №148 від 17.09.2018 на суму 43 772,50 грн, №156 від 24.09.2018 на суму 40 350 грн, №165 від 28.09.2018 на суму 34 674,50 грн, №171 від 04.10.2018 на суму 20 191,50 грн, №174 від 08.10.2018 на суму 68 057,50 грн, №181 від 16.10.2018 на суму 86 432,50 грн, №188 від 23.10.2018 на суму 59 220 грн, №197 від 31.10.2018 на суму 92 684,48 грн, №202 від 01.11.2018 на суму 21 760 грн, №208 від 08.11.2018 на суму 90 045,50 грн, №214 від 15.11.2018 на суму 69 642,52 грн, №223 від 26.11.2018 на суму 90 803,50 грн, №232 від 30.11.2018 на суму 96 545 грн, №243 від 10.12.2018 на суму 79 174,50 грн, №249 від 17.12.2018 на суму 140 680 грн, №255 від 21.12.2018 на суму 81 117 грн, №257 від 26.12.2018 на суму 33 975 грн, №266 від 31.12.2018 на суму 18 691 грн.

На виконання умов договору №01 від 02.01.2019 продавцем поставлено товар на загальну суму 337 494 грн, що підтверджується видатковими накладними: №7 від 09.01.2019 на суму 112 965 грн, №15 від 18.01.2019 на суму 87 730 грн, №23 від 25.01.2019 на суму 58 239 грн, №28 від 31.01.2019 на суму 78 560 грн.

Додатково поставки підтверджуються копіями податкових накладних, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору купівлі - продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525 ЦК України та 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Як стверджує позивач та вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов`язання по оплаті товару здійснив частково, і станом на день вирішення справи за ним рахувалася заборгованість по договору №9/07 від 07.09.2018 в сумі 40 182,50 грн, а по договору №01 від 02.01.2019 в сумі 76 494 грн, а всього на суму 116 676,50 грн.

Як вже зазначалося, відповідач заявою б/н від 01.07.2020 (вх.№4152 від 01.07.2020) визнав позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 116 676 грн.

Приписами п.1 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 4, 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову в частині основної заборгованості, суд зазначає, що директор ТОВ "БМБУД" В.В.Носик, яким підписано заяву, не обмежений у повноваженнях на подання до суду такої заяви, а визнання позову не суперечить закону та не порушує будь-чиїх прав та інтересів.

Враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши надані суду докази, що підтверджують розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача заборгованості а також те, що відповідач визнав позовні вимоги в частині основної заборгованості, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 116 676 грн підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 4 235,26 грн. З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані за період з 14.08.2019 по 01.07.2020.

Також позивачем здійснено нарахування інфляційних нарахувань, що складають відповідно до розрахунку 5072,59 грн за період з січень 2019 по травень 2020.

З огляду на встановлений судом та не заперечений відповідачем факт неналежного виконання останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем згідно Договорів №7/09 від 07.09.2018 та №01 від 02.01.2019 товару, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 4 235,26 грн 3% річних та 5 072,59 грн інфляційних нарахувань є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються, зокрема з витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У порядку ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи 25.02.2020 між адвокатом Горба В.В. (далі - Адвокат), діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №481 та Виробничо-комерційною фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Піат ЛТД" (далі - Клієнт), укладено Договір про надання правничої допомоги, за умовами п.1.1. якого Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити послуги у порядку та строки обумовлені Сторонами..

Комплекс послуг правової допомоги передбачений п.1.2. Договору.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що за правничу допомогу, передбачену п.1.2., Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 10 000 грн.

З долучених позивачем до матеріалів справи копій квитанцій до прибуткового касового ордера №1 від 03.03.2020 та №5 від 15.06.2020 вбачається перерахування позивачем коштів в сумі 10 000 грн ОСОБА_1 .

Окрім того, в матеріалах справи знаходиться ордер серії ТР № 084226.

Ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

З огляду на наведене, суд вважає, що підписаний Договір про надання правничої допомоги №52 від 25.02.2020, сплачені кошти в сумі 10 000 грн на виконання саме даного правочину, ордер є належними доказами понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн які заявлені до стягнення.

Разом з тим, суд вважає за можливе обмежитися сумою в 5 000 грн., виходячи з того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката повинен бути співмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом на виконання робіт; обсягом наданих послуг і ціною позову (ч.4 ст. 126 ГПК України). Крім того, визнання відповідачем суми основної заборгованості зі сторони відповідача говорить про нескладний характер справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 13, 73, 74 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД", м.Тернопіль, вул. Микулинецька, буд. 3А, оф. №214 (код 41037833) на користь Виробничо-комерційної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Піат Лтд", Тернопільська область, м.Бережани, вул. Лесі Українки, буд. 14 (код 24627086) - 116 676 (сто шістнадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 50 коп. основного боргу, 5 072 (п`ять тисяч сімдесят дві) грн. 59 коп. інфляційних, 4 235 (чотири тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 26 коп. 3% річних, 2 190 (дві тисячі сто дев`яносто) грн. рівно судового збору і 5 000 (п`ять тисяч) грн. рівно витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Сторони мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 липня 2020 року.

Суддя Ю.О. Чопко