Постанова

від 23.03.2021 по справі 921/202/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. Справа №921/202/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.,

без виклику сторін

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю БМБУД за № 31/08/20-1 від 31.08.2020

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2020 суддя: Чопко Ю.О. м. Тернопіль, повний текст рішення складено - 22.07.2020

за позовом виробничо-комерційної фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Піат ЛТД , м. Бережани, Тернопільська область

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю БМБУД , м. Тернопіль

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог .

23.03.2020 в Господарський суд Тернопільської області звернулось виробничо-комерційна фірма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Піат ЛТД (далі по тексту ТОВ Піат ЛТД ) до товариства з обмеженою відповідальністю БМБУД (далі по тексту ТОВ БМБУД ) про стягнення 136 676,50 грн. - основної заборгованості, з якої: 40 182,50 грн. - заборгованості, яка виникла за договором №9/07 від 07.09.2018 та 96 494,00 грн. - заборгованості, яка виникла за договором №01 від 02.01.2019.

Позов мотивовано тим, що відповідач (покупець) порушив умови договорів №9/07 від 07.09.2018 та №01 від 02.01.2019 в частині своєчасного та повного розрахунку з продавцем (позивачем) за передані нафтопродукти.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 530, 625, 626, 692, 712 ЦК України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 220, 224 ГК України.

Заявою б/н від 01.07.2020 (вх.№4153 від 01.07.2020) (а.с.193-195,т.1), яка прийнята судом у судовому засіданні 20.07.2020, позивач відмовився від частини позовних вимог на суму 20 000,00 грн., а саме: 116 676,50 грн. - основної заборгованості, з якої 40 182,50 грн. за договором №7/09 від 07.09.2018 та 76 494,00 грн. за договором №01 від 02.01.2019, вказану заяву мотивовано тим, що відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем на суму 20 000,00 грн., згідно з платіжним дорученням №1895 від 07.05.2020.

Одночасно збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути 5 072,59 грн. - інфляційних втрат, що нараховані зі січня 2019 року по травень 2020 року (включно), 4 235,26 грн. - 3% річних, які розраховані з суми боргу 40 182,50 грн. на підставі ст.625 ЦК України за неналежне виконання договірних зобов`язань, в частині оплати за договором №7/09 від 07.09.2018 за період з 11.01.2019 по 01.07.2020 (537 днів), з суми боргу 96 494,00 грн. по договору №01 від 02.01.2019 за період з 14.08.2019 по 06.05.2020 (266 днів), та з суми боргу 76 494,00 грн. по договору №01 від 02.01.2019 за період з 07.05.2020 по 01.07.2020 (56 днів).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.07.2020 у справі №921/202/20 прийнято відмову від позову в частині стягнення 20 000,00 грн. та закрито провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2020 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ БМБУД на користь ТОВ Піат ЛТД 116 676,50 грн. - основного боргу, 5 072,59 грн. - інфляційних втрат, 4 235,26 грн. - 3% річних, 2 190,00 грн. - судового збору та 5000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач здійснив неповну оплату за поставлені позивачем нафтопродукти, а оплачена частина здійснена з порушенням строків, визначених пунктом 4.3 договору №9/07 від 09.07.2018 та пунктом 2.2 договору №01 від 02.01.2019, внаслідок чого суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення суми неоплаченого боргу й застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Також суд першої інстанції на підставі ч. 2, 5, 6 ст. 126 ГПК України визнав документально підтвердженими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., врахувавши при цьому відсутність заперечень відповідача з приводу їх стягнення. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача розмір пропорційно сплаченого останнім судового збору при поданні позовної заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що:

1)суд першої інстанції безпідставно розглянув спір за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які не заявлялись при поданні позову;

2)заява про зменшення позовних вимог не отримувалась відповідачем, оскільки надсилалась за неналежною адресою.

Позивач не скорився своїм правом на подання відзиву, яке передбачене ст.263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Згідно з протоколом від 22.03.2021 про повторний автоматизований розподіл судової справи №921/202/20, який проводився у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Якімець Г.Г., здійснено її заміну на суддю Матущака О.І.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 136 676,50 грн., що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102,00 * 100 = 210 200,00 грн.), вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що позов у справі, що розглядається, подано продавцем до покупця за договором купівлі-продажу нафтопродуктів з вимогою про стягнення грошової суми до складу якої входить неоплачена частина поставленого товару, а також 3% річних та інфляційні втрати які нараховані за несвоєчасне виконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару.

Місцевим господарським судом встановлено, що спірні відносини врегульовані ст. 655, 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, оскільки виникли на підставі договорів №9/07 від 09.07.2018 та №01 від 02.01.2019 за змістом яких продавець зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти, мастила, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з пунктом 4.3 договору №9/07 від 09.07.2018 та за пунктом 2.2 договору №01 від 02.01.2019 за змістом яких оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 5 днів з моменту отримання товару за видатковою накладною.

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивачем у період з 16.07.2018 по 31.12.2018 на виконання договору №9/07 від 09.07.2018 поставлено відповідачеві товар на загальну суму 1 750 124,50 грн., який прийнятий ним згідно з видатковими накладними (а.с.11-40,т.1), що узгоджуються з відомостями, які зазначені у податкових накладних (а.с.41-78,т.1). Вартість поставленого товару частково оплачена відповідачем на суму 1 579 942,00 грн., що підтверджується виписками з рахунків (а.с.79-106,т.1), а тому його заборгованість перед позивачем, яка утворилась внаслідок порушення умов договору №9/07 від 09.07.2018 щодо нездійснення або своєчасної оплати вартості отриманого товару, становить 170 182,50 грн.

У період з 09.01.2019 по 31.01.2019 позивачем на виконання договору №01 від 02.01.2019 поставлено відповідачеві товар на загальну суму 337 494,00 грн., який прийнятий ним згідно з видатковими накладними (а.с.11-40,т.1). Вартість поставленого товару частково оплачена відповідачем на суму 241 000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунків (а.с.79-106,т.1), а тому його заборгованість перед позивачем, яка утворилась внаслідок порушення умов договору №01 від 02.01.2019 щодо нездійснення або своєчасної оплати вартості отриманого товару, становить 94 494,00 грн.

Тобто, суд першої інстанцій, встановивши характер спірних правовідносин, а також визначивши закон, який їх регулює, дійшов до висновку, що між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли відносини щодо поставки товару, які регулюються положеннями ст. 655, 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, що стосуються поставки. Встановивши факт невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару, а також визначивши розмір цієї неоплати, місцевий господарський суд повністю задоволив вимоги про стягнення основної заборгованості та у відповідності до цього, перевірив правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, стягнення яких задоволив частково у зв`язку з неправильним їх нарахуванням позивачем.

Водночас, доводи апеляційної скарги зводяться лише до оскарження процесуального питання наявності чи відсутності підстав для розгляду заяви б/н від 01.07.2020 (вх.№4153 від 01.07.2020) (а.с.193-195,т.1), в якій первинно заявлену позовну вимогу про стягнення основної заборгованості збільшено на розмір стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які частково стягнуті згідно з рішенням суду першої інстанції.

Натомість відповідачем не заперечуються висновки суду першої інстанції про стягнення основної суми заборгованості.

Під час апеляційного перегляду даної справи, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права або неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а тому не реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

У зв`язку з цим, апеляційний господарський суд не аналізує в межах цього апеляційного перегляду правильні висновки суду першої інстанції, щодо стягнення основної суми боргу внаслідок правильного застосуванням норм матеріального та процесуального права в цій частині вимог.

Здійснивши перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які полягають у незгоді відповідача з висновками суду першої інстанції про стягнення частини заявлених позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Оскільки предметом апеляційного перегляду є наявність чи відсутність у суду першої інстанції процесуальних підстав для розгляду справи з урахуванням заяви б/н від 01.07.2020 (вх.№4153 від 01.07.2020) (а.с.193-195,т.1) в якій первинно заявлену позовну вимоги про стягнення основної заборгованості збільшено на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.03.2020 позовну заяву ТОВ Піат ЛТД до ТОВ БМБУД про стягнення 136 676,50 грн. - основної заборгованості, що виникла внаслідок невиконання договорів №9/07 від 07.09.2018 та №01 від 02.01.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/202/20, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Частиною четвертою статті 252 ГПК України регламентовано, що перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України (в редакції Закону №540-IX від 30.03.2020 ) визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, який, в наступному згідно з постановами Кабінету Міністрів України №291 від 22.04.2020 та №343 від 04.05.2020 був продовжений до 22 травня 2020 року.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 установлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020 зазначений вище карантин продовжено до 31 липня 2020 року.

Таким чином, строк на подання позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог розпочав свій перебіг з наступного дня після відкриття провадження у справі - 25.03.2020, мав сплинути 19.04.2020 за п`ять днів до початку першого судового засідання - 23.04.2020 (тридцятий день з дня відкриття провадження по справі), однак був продовжений до 31.07.2020 на підставі п. 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України (в редакції Закону №540-IX від 30.03.2020 ).

Зі заявою б/н від 01.07.2020 (а.с.193-195,т.1), в якій первинно заявлену позовну вимоги про стягнення 136 676,50 грн. - основної заборгованості, збільшено в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, позивач звернувся до суду 01.07.2020, тобто в межах продовжених процесуальних строків.

Що стосується покликань апелянта на те, що заява б/н від 01.07.2020 (а.с.193-195,т.1) не отримувалась відповідачем, оскільки надсилалась за неналежною адресою, то апеляційний господарський суд їх відхиляє, оскільки ст. 169, 170 ГПК України не визначають обов`язок заявника надсилати такий вид заяв іншим учасникам справи.

З приводу правової кваліфікації змісту заяви позивача б/н від 01.07.2020 (а.с.193-195,т.1), то апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

При цьому не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №910/10954/19.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи:

1)заміна одних позовних вимог іншими;

2)доповнення позовних вимог новими;

3)вилучення деяких із позовних вимог;

4)пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При цьому під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

За змістом позовної заяви в даній справі, предметом позову постачальника - ТОВ Піат ЛТД є стягнення суми грошового зобов`язання у розмірі 136 676,50 грн., яка являється основною заборгованістю, а підставою - порушення покупцем - ТОВ БМБУД умов договорів поставки в частині повної оплати поставленого йому товару.

У своїй заяві б/н від 01.07.2020 (а.с.193-195,т.1) позивач не доповнював існуючю вимогу про стягнення суми грошового зобов`язання новою вимогою, а лише збільшив розмір грошового зобов`язання, яке просить суд стягнути, у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України у зв`язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати.

Тобто в даному випадку відбулось збільшення розміру позовних вимог, а не одночасна зміна предмета і підстав позов, як це помилково стверджує апелянт.

З цих підстав суд першої інстанції правомірно розглянув справу з урахуванням заяви б/н від 01.07.2020 (а.с.193-195,т.1).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги .

З огляду на наведене, апелянтом не спростовано правильні висновки суду першої інстанції в частині наявності процесуальних підстав для розгляду справи з урахуванням заяви б/н від 01.07.2020 (вх.№4153 від 01.07.2020) (а.с.193-195,т.1), що не тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення в цій частині, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019 ), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 3153,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю БМБУД за № 31/08/20-1 від 31.08.2020 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2020 в справі №921/202/20 - залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3153,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

Матущак О.І.