Постанова

від 17.03.2020 по справі 914/1003/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. Справа №914/1003/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.П. Дубник,

О.В. Зварич,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

представники сторін - не з`явилися( належно повідомлені),

розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 09.12.2019 б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2019, повний текст рішення складено 18.11.2019,

у справі : №914/1003/19 (суддя Кітаєва С.Б.)

за позовом : Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача : Колективного підприємства «Оптика №9» , м. Львів

про : стягнення 701 568,74грн заборгованості

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі- УКВ) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до КП Оптика №9 про стягнення 701 568,74грн заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 21.12.2007 сторони уклали договір оренди нежитлових приміщень №Ш-5889-7, на підставі якого відповідачу передані в оренду нежитлові приміщення площею 71,7кв.м, які знаходяться на вул. Гетьмана Мазепи,26 у м. Львові. Договір укладено терміном на 5 років - з 21.12.2007 до 21.12.2012 включно. У зв`язку з відсутністю заперечень щодо продовження дії договору оренди з обох сторін договір пролонгувався на той самий термін до 21.12.2022. За умовами п.5.2 орендна плата перераховується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць. Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати його заборгованість відповідно до довідки УКВ №4-2302-1036 від 03.05.2019 становить 701 568,74грн.

Ухвалою від 10.06.2019 суд першої інстанції відкрив провадження у даній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив доводи позивача, посилаючись на те , що він використовує нежитлові приміщення площею 71,7кв.м, які знаходяться на вул. Гетьмана Мазепи,26 у м. Львові, на підставі договору оренди від 25.03.2002 № Ш-0674, що сторони фактично не приступали до виконання і не виконували умов договору оренди №Ш-5889-7 від 21.12.2007, позивач не передавав йому в оренду приміщень по акту приймання-передачі за договором оренди від 21.12.2007 та виставляв відповідачу рахунки на підставі договору оренди від 25.03.2002.

15.07.2019 відповідач подав заяву на підставі ч.3 ст. 267 ЦК України про сплив позовної давності, наслідки спливу якої просив застосувати до спірних правовідносин (том1, а.с. 72).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2019 у справі №914/1003/19 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 629, 759, 762, 764, 795 ЦК України, ст.ст. 237, 283,285 ГК України, ст.ст. 10,19 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , ст.ст. 1, 3, 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №127/14633/16-ц, постановою Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №906/565/18.

Суд першої інстанції встановив, що сторонами був укладений договір оренди №Ш-0674 від 25.03.2002 , предметом оренди якого є одне і те ж майно, що і за договором оренди №Ш-5889-7 від 21.12.2007-нежитлові приміщення площею 71,7кв.м, які знаходяться на вул. Гетьмана Мазепи,26 у м. Львові. Вказавши на відсутність доказів повернення майна з оренди за договором від 25.03.2002 по акту здачі-приймання об`єкта з оренди, відсутність доказів передачі в подальшому майна в оренду за договором від 21.12.2007, суд дійшов висновку, що правовідносини сторін за договором оренди від 25.03.2002 не припинились та про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди від 21.12.2007. При цьому суд вказав, що довідка позивача №4-2302-1036 від 03.05.2019 про заборгованість не є первинним бухгалтерським обліковим документом, не доводить факту здійснення господарської операції і не може бути належним доказом заборгованості за договором оренди від 21.12.2007. У зв`язку з чим суд не застосував наслідки спливу позовної давності, про яку заявив відповідач.

З оскаржуваного рішення також вбачається, що ухвалою від 09.09.2019 суд постановив не приймати подані позивачем докази, зокрема, договір оренди нежитлових приміщень 11.09.1998,у зв`язку з порушенням строків для подання доказів.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, вважає рішення незаконним, у зв`язку з чим просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задоволити.

Позивач вказує , що договір оренди від 25.03.2002 припинив свою дію у зв`язку з укладенням договору оренди від 21.12.2007. Зазначає про відсутність підстав для складання актів приймання-передачі приміщення, посилаючись на умови пункту 3.3 договору від 21.12.2007, яким передбачено, що у зв`язку з фактичним використанням об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим у найм з моменту підписання даного договору. Вказує, що перед укладенням договору оренди від 21.12.2007 була проведена оцінка об`єкта оренди, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір підписаний сторонами, нотаріально посвідчений, є чинним та обов`язковим до виконання. Відтак вважає помилковим висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором оренди від 21.12.2007.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу позивача -без задоволення. Відповідач посилається на ст. 795 ЦК України та вказує, що договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), які підтверджують повернення наймачем предмета договору найму, однак сторони не уклали акту приймання-передачі об`єкта з оренди за договором оренди №Ш-0674 від 25.03.2002. Зазначає, що орендодавець не має права вимагати сплати орендної плати, якщо він не передав майно в оренду. Крім того, стверджує, що з поданої позивачем довідки №4-2302-1036 від 03.05.2019 неможливо визначити дійсний розмір орендних платежів, сум часткових оплат відповідачем орендної плати , їх періодичність та порядок зарахування позивачем.

У доповненнях до відзиву відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №914/182/19, в якій суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості з орендної плати у зв`язку недоведеністю орендодавцем моменту виникнення у відповідача (орендаря) обов`язку щодо сплати орендних платежів у зв`язку з початком обчислення строку договору, як це передбачено частиною першою статті 795 ЦК України (оформлення сторонами акту приймання-передачі будівлі в найм).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 914/1003/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача.

Ухвалою від 26.12.2019 призначено розгляд справи в судовому засіданні 04.02.2020.

У судовому засіданні 04.02.2020 оголошено перерву до 25.02.2020.

25.02.2020 скаржник подав клопотання про поновлення строку та долучення до матеріалів доказів (зокрема, договору оренди нежитлових приміщень №4520 від 11.09.1998, висновків експерта про вартість об`єкта експертної оцінки, заяви №07/37 від 25.09.2001 про продовження терміну дії договору), у задоволенні якого апеляційний суд відмовив на підставі ст. 269 ГПК України у зв`язку з недоведеністю неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача.

У судовому засіданні 25.02.2020 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та надав усні пояснення.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та надав усні пояснення.

Згідно з протоколом судового засідання від 25.02.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.03.2020 о 12год. 30хв., про що представники сторін були повідомлені під розписку( т.2, а.с.111-113).

Однак, в судове засідання 17.03.2020 представники сторін не з`явилися. Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином через коронавірус.

За приписами ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Разом з тим, частиною 13 вказаної статті встановлено, що суд апеляційної інстанції може відкласти розгляд справи якщо він визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули у судове засідання.

З огляду на те, що сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, їх представники брали участь у попередніх судових засіданнях та надали пояснення по суті спору, явку представників сторін в судове засідання 17.03.2020 апеляційний суд не визнавав обов`язковою і їх нез`явлення не унеможливлює розгляду справи, апеляційний суд відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне .

Управління ресурсів Львівської міської ради ( орендодавець) та Колективне підприємство Оптика-9 ( орендар) на підставі договору оренди від 11.09.1998 уклали договір оренди нерухомого майна №Ш-0674 від 25.03.2002(а.с. 62-64), за яким в оренду передані нежитлові приміщення загальною площею 71,7кв.м, розташовані за адресою: м. Львів, вул.Гетьмана І.Мазепи,26. Вартість об`єкта оренди визначена станом на 01.11.2001 і становить 60170,00грн відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом від 07.03.2002 №142-е. ( розділ 1 договору).

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору розмір орендної плати за об`єкт оренди становить 280,43грн без ПДВ за перший місця оренди і підлягає індексації з урахуванням інфляції за березень 2002 року. Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції.

Орендна плата перераховується орендарем балансоутримувачу не пізніше 10 числа місяця за попередній місяць на рахунок ДКП ЖЕК-406 (п.5.3 договору).

Термін дії договору визначений з 08.09.2001 до 08.09.2004( п.4.1).

Відповідно до п.4.3 вказаного договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах.

Пунктом 4.8 договору також встановлено, що чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

21.12.2007 сторони уклали договір оренди №Ш-5889-7нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) - нежитлових приміщень загальною площею 71,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Львів, вул.Гетьмана І.Мазепи,26, які перебувають на балансі Львівського комунального підприємства Тополя-406 .

Відповідно до п.3.3 договору у зв`язку з фактичним використання орендарем об`єкту оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим у найм з моменту підписання даного договору.

Згідно з висновками оцінювача ( звіт про оцінку майна), затвердженими наказом УКВ ДЕП Львівської міської ради № 669 -е від 25.10.2007, ринкова вартість об`єкта оренди станом на 01.08.2007 становить 185 168,00грн без ПДВ ( п.1.4 договору ).

Розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення цього договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради, і складає 2 453,94 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди (або на момент переукладення договору з врахуванням індексу інфляції). Врахувати індекс інфляції за грудень місяць 2007 року. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період ( місяць, квартал,рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством України( п.5.1 договору).

Орендна плата перераховується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць( п.5.2 договору).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що настання обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання сторонами цього договору.

Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату ( п.7.2 договору).

Термін договору оренди визначений на 5 років - з 21.12.2007 до 21.12.2012. Уразі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункти 4.1, 4.3 договору).

Згідно з доданою до позовної заяви довідкою УКВ від 03.05.2019 №4-2302-1036 ( т.1, а.с.16) заборгованість відповідача з орендної плати за договором №Ш-5889-7 від 21.12.2007 на початок січня 2012року становила 160 099,05грн, а станом на 19.04.2019 становить 701 568,74грн. З названої довідки вбачається, що в період з січня 2012 по березень 2019 року відповідач щомісячно сплачував орендну плату, але сплачував її у меншому розмірі, ніж в передбачено договором ( за винятком періоду з лютого 2017року по серпень 2018 року, упродовж якого відповідач взагалі не сплачував орендної плати).

У платіжних дорученнях, якими відповідач перераховував плату за орендну приміщень, відповідач вказував у призначенні платежу в одних - рахунки, в інших - договір оренди від №Ш-0674 від 25.03.2002( т.2, а.с.79-110).

Дослідивши обставини справи, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав .

Орендні відносини регулюються Цивільним та Господарським кодексами, а щодо оренди державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин( далі - Закон N 2269-XII).

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України, ч.1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 12 ЗУ Про оренду державного та комунального майна встановлено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на підставі договору оренди від 11.09.1998 позивачем і відповідачем був укладений договір оренди №Ш-0674 від 25.03.2002, за яким відповідачу передані в оренду нежитлові приміщення загальною площею 71,7кв.м, розташовані за адресою: м. Львів, вул.Гетьмана І.Мазепи,26, терміном на 3 роки - з 08.09.2001 до 08.09.2004, який продовжив свою дію відповідно до п. 4.3 договору у зв`язку з відсутністю заперечень сторін.

В подальшому сторони уклали новий договір оренди №Ш-5889-7 від 21.12.2007 тих же нежитлових приміщень загальною площею 71,7кв.м, розташованих за адресою: м. Львів, вул.Гетьмана І.Мазепи,26, строком на 5 років - до 21.12.2012.

Пунктом 3.3 договору оренди від 21.12.2007 встановлено, що у зв`язку з фактичним використання орендарем об`єкту оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим у найм з моменту підписання даного договору.

Відповідач не заперечує факту перебування у його користуванні нежитлових приміщень загальною площею 71,7кв.м, розташованих на вул.Гетьмана І.Мазепи,26 у м. Львові станом на момент укладення договору оренди від 21.12.2007 та на даний час.

Відтак апеляційний суд вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на відсутність доказів повернення майна з оренди за договором від 25.03.2002 і передачі майна в оренду за договором від 21.12.2007 по актах приймання-передачі, а висновки суду про те, що правовідносини сторін за договором оренди від 25.03.2002 не припинились, помилковими, оскільки правовідносини за договором від 25.03.2002 припинилися у зв`язку з укладенням сторонами договору оренди від 21.12.2007, яким сторони врегулювали подальші свої правовідносини щодо оренди вказаних приміщень.

Так , договором оренди від 21.12.2007 встановлений обов`язок орендаря сплачувати щомісячно не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць орендну плату у розмірі 2 453,94 грн, з урахуванням індексу інфляції за грудень місяць 2007 року. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний місяць, ПДВ на суму орендної плати нараховується у порядку, визначеному законодавством України ( п.5.1,5.2 договору).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом статей 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що настання обов`язку орендаря щодо внесення вказаної орендної плати починається з дати підписання сторонами цього договору.

Договір підписаний сторонами 21.12.2007, в цей же день договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 963. Договір не визнаний недійсним, не розірваний, не припинений та є чинним, оскільки він продовжив свою дію відповідно до п. 4.3 на наступний строк у зв`язку з відсутністю заяви будь-якої сторони про його припинення або зміну умов.

За приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом( ст.525 ЦК України).

Отже, з 21.12.2007 відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату у розмірі, визначеному договором оренди від 21.12.2007.

Однак,матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплачував орендну плату у значно меншому розмірі, ніж передбачено договором оренди від 21.12.2007.

Так, згідно з договором оренди від 21.12.2007 та довідкою УКВ від 03.05.2019 №4-2302-1036 за січень 2012 року підлягала сплаті орендна плата в сумі 4720,58грн ( з урахуванням встановлених індексів інфляції), яка сплачена відповідачем згідно з поданим ним платіжним дорученням № 20 від 17.02.2012 в сумі 927,15грн, за лютий 2012 року підлягала сплаті орендна плата в сумі 4730,02грн, сплачена відповідачем п/д № 40 від 19.03.2012 в сумі 931,01грн. Аналогічна ситуація за наступні періоди по березень 2019року. При цьому за період з лютого 2017року по серпень 2018 року відповідач взагалі не сплачував орендної плати.

Згідно з вказаною довідкою борг КП Оптика№9 за договором №Ш-5889-7 від 21.12.2007 за період з січня 2012року по березень 2019 року станом на 19.04.2019 становить 701 568,74грн, з урахуванням 160 099,05грн боргу станом на 01.01.2012.

З матеріалів справи вбачається, що в період з січня 2012року по березень 2019 року відповідач сплачував орендну плату, посилаючись на попередній договір оренди від 25.03.2002 та виставлені позивачем рахунки, у зв`язку з чим відповідач вважає, що сторони продовжували виконувати договір від 25.03.2002.

Апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки ні умови договору від 25.03.2002, ні договору від 21.12.2007 не передбачають обов`язку орендодавця виставляти орендарю відповідні рахунки на сплату орендної плати, поряд з тим встановлюють обов`язок орендаря сплачувати визначену договором орендну плату. Крім того, як вказано вище, у спірний період з січня 2012 року по березень 2019 року договір оренди від 25.03.2002 не діяв, а діяв договір від 21.12.2007.

Аналогічна правова позиція щодо обов`язку орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, незалежно на виставлення орендодавцем відповідних рахунків, викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 914/252/19.

Матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2019 до винесення судом першої інстанції рішення у даній справі відповідач подав заяву на підставі ч.3 ст.267 ЦК України про сплив позовної давності та застосування наслідків її спливу.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За приписами ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся з вказаним позовом про стягнення 701 568,74грн заборгованості по орендній платі 24.05.2019 відповідно до відмітки суду першої інстанції.

Перевіривши розрахунок заборгованості з орендної плати за договором №Ш-5889-7 від 21.12.2007, вказаний у довідці позивача від 03.05.2019 №4-2302-1036, апеляційний суд встановив, що за період з січня 2012 року по березень 2019 року позивачем правомірно нарахована орендна плата відповідно до договору на загальну суму 672 635,31грн. За вказаний період відповідач сплатив орендну плату в загальній сумі 130 738,31грн, що підтверджено поданими відповідачем платіжними дорученнями. Відтак заборгованість відповідача за цей період станом на 19.04.2019 становить 541 897,00грн.

Апеляційний суд не бере до уваги вказану позивачем у довідці суму боргу 160 099,05грн станом на 01.01.2012, оскільки така сума боргу не підтверджена жодними доказами.

Разом з тим, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності, встановлений договором оренди від 21.12.2007 строк сплати орендної плати( до 20 числа місяця за попередній місяць ), апеляційний суд вважає обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення є заборгованість з орендної плати за період з травня 2016 року по березень 2019року в сумі 319 305,45грн( підлягала до сплати за цей період згідно з договором орендна плата на загальну суму 367402,83грн - 48 097,38грн фактично сплачена орендна плата за цей період згідно з платіжними дорученнями), яка заявлена до стягнення в межах строку позовної давності.

У стягненні решти заборгованості з орендної плати, нарахованої за період з січня 2012 року по квітень 2016року належить відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності, у стягненні 160 099,05грн заборгованості станом на 01.01.2012 належить відмовити, оскільки така сума боргу не підтверджена жодними доказами.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, і, як наслідок, неправомірно повністю відмовив у задоволенні позову. Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати, прийняти нове, яким позов задоволити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 319 305,45грн заборгованості з орендної плати за період з травня 2016року по березень 2019року.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак належить здійснити розподіл судового збору з урахуванням задоволених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 4 789,58грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Судовий збір, сплачений відповідачем при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню відповідачем за рахунок позивача пропорційно до задоволених апеляційних вимог в сумі 7 184,37грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 09.12.2019 б/н задоволити частково.

Рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2019 у справі № 914/1003/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Стягнути з Колективного підприємства "ОПТИКА №9", ідент. код 20793942, місцезнаходження: 79059, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 26, на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ідент. код 25558625, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Галицька, будинок 15- 319 305,45грн основного боргу та 4 789,58грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

2.Стягнути з Колективного підприємства "ОПТИКА №9", ідент. код 20793942, місцезнаходження: 79059, Львівська обл., місто Львів, вулиця Гетьмана Мазепи, будинок 26, на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ідент. код 25558625, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Галицька, будинок 15- 7 184,37грн судового збору за перегляд рішення апеляційним судом.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 18.03.2020.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.П. Дубник

Суддя О.В. Зварич