Ухвала

від 15.06.2020 по справі 914/1003/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.06.2020 Справа № 914/1003/19

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., за участю секретаря судового засідання Зарицької О.Р., розглянув заяву Колективного підприємства «Оптика №9» від 02.06.2020 (вх.№1271/20 від 02.06.2020)

про розстрочення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 № 914/1003/19

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Колективного підприємства «Оптика №9» , м.Львів

про стягнення 701 568,74 грн.

Представники:

позивача (стягувача): Карасюк М.В. - представник;

відповідача (заявника, боржника): Керод Р.П. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

02.06.2020, за вх.№1271/20, на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Колективного підприємства «Оптика №9» про розстрочення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 №914/1003/19.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2020р. суд постановив прийняти заяву до розгляду; розгляд заяви призначити в судовому засіданні на 15.06.2020р.

15.06.2020, за вх.№19647/20, в документообігу суду зареєстровано подані позивачем (стягувачем) письмові пояснення по суті заяви про розстрочення виконання постанови.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

Представник позивача (стягувача) в судове засідання 15.06.2020 з`явився, вимоги заяви заперечив, з підстав наведених у поданому поясненні.

Представник відповідача (заявника, боржника) в судове засідання 15.06.2020 з`явився, подану заяву підтримав, просив суд розстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020р. по справі №914/1003/19 на 12 місяців шляхом стягнення суми боргу щомісячно рівними сумами.

Розглянувши і дослідивши матеріали поданої заяви та справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників стягувача та заявника, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2019 у справі №914/1003/19 у задоволенні позову Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020, якою рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2019 у справі №914/1003/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Колективного підприємства Оптика №9 на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 319305,45 грн основного боргу, 4789,58 грн. судового збору за розгляд справи першої інстанції, 7184,37 грн судового збору за перегляд рішення апеляційним судом, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

24.03.2020 Господарським судом Львівської області видано накази на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020.

02.06.2020, за вх.№1271/20, на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Колективного підприємства Оптика №9 про розстрочення виконання вказаної постанови суду, у якій заявник просить суд розстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №914/1003/19 на 12 місяців.

Обгрунтовуючи подану заяву заявник (боржник) посилається на те, що відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211 (з наступними змінами та доповненнями), якою установив з 12.03. до 22.05.2020 на усій території України карантин. Постановою КМУ від 20.05.2020 №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та етапів послаблення протиепідемічних заходів , установлено з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м.Києва, м.Севастополя, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою КМУ №211 від 11.03.2020.

Зважаючи на вищевикладене, заявник зазначає, що до 30.03.2020 діяльність закладів оптики у м.Львові була заборонена, а відтак запровадження карантинних обмежень ускладнює здійснення відповідачем господарської діяльності і може спричинити звільнення працівників, що в свою чергу ускладнить виконання постанови суду. Окрім цього, заявник зазначає, що стягнення з відповідача 319305,45грн. основного боргу, 4789,58грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 7184,37грн. судового збору за перегляд рішення апеляційним судом може призвести до банкрутства підприємства і як наслідок, до неможливості вчасної виплати заробітної плати працівникам. Відтак, з врахуванням цих обставин, зважаючи на складний фінансовий стан підприємства відповідача та неспроможність на даний час сплатити заборгованість в повному розмірі, відповідач просить суд розстрочити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 на 12 місяців.

На підтвердження обставин, зазначених у заяві від 02.06.2020, заявником (боржником) в додаток до заяви подано фінансову звітність мікропідприємства баланс за 1 квартал 2020р., податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за перший квартал 2020р.

Позивач (стягувач) проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення заперечив з тих підстав, що невиконанням відповідачем постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020, якою зокрема за період з травня 2016 по березень 2019 присуджено до стягнення суму основного боргу у розмірі 319305,45 грн, яка значною мірою завдає шкоди як позивачу, так і місцевому бюджету.

Оцінка суду.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст.129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При розгляді заяви про розстрочку рішення суду, суду необхідно встановити обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі у визначений строк або встановленим господарським судом способом, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Частина 2 ст.218 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може слугувати підставою для невиконання зобов`язання по оплаті.

Отже, подальше ухилення боржника від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси стягувача і завдає йому істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, розстрочення рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З викладених норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити таке виконання.

Тобто, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, розстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За змістом ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти), тому подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. §40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частина 2 статті 617 Цивільного кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 7 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової норми форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

В ч. 5. ст. 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 1. ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 283 Господарського процесуального кодексу України визначено, що постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 240 цього Кодексу.

Як вже зазначалося судом вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2019 у справі № 914/1003/19 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з КП Оптика №9 на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 319 305,45 грн. основного боргу орендної плати, 4789,58 грн. судового збору за розгляд справи першої інстанції, 7184,37 грн. судового збору за перегляд рішення апеляційним судом, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач у справі 914/1003/19 щодо стягнення штрафних санкцій не заявляв

24.03.2020 на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №914/1003/19 Господарський судом Львівської області видано накази.

Судове рішення у справі №914/1003/19, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) на всій території України запроваджено карантин з 12.03.2020 до 22.06.2020.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних особі - підприємців та громадський формувань (витяг в матеріалах справи) до видів діяльності Колективного підприємства Оптика №9 за КВЕДом 47.74 належить роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах .

Проте, відповідною постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS ІНФОРМАЦІЯ_1 CoV-2 із подальшими змінами, не встановлено заборони на роздрібну торгівлю медичними товарами, на торгівлю шляхом здійснення торгівлі он-лайн через мережу Інтернет, тим більш містить рекомендації щодо роботи в режимі реального часу через Інтернет.

Протоколом №4 засідання Штабу прийняття оперативних рішень в умовах загрози епідемії коронавірусу інфекції COVID-19 у м.Львові від 16.03.2020 вирішено тимчасово призупинити діяльність наступних об`єктів: закладів громадського харчування, за винятком он-лайн доставки продуктів харчування і при умові дотримання окремого протоколу; розважальних центрів, дозволивши лише діяльність продуктових магазинів, супермаркетів, аптек, зоомагазинів, магазинів побутової хімії та спеціалізованих магазинів дитячого харчування, які розташовані в даних центрах; закладів побутового обслуговування та сфери послуг (за винятком он лайн послуг); закладів, які надають косметологічні, перукарські, масажні та спа-послуги; коворкінгових зон (за винятком кол-центрів); речових ринків, магазинів та торгових центрів промислових товарів.

Згідно протоколу №11 засідання Штабу прийняття оперативних рішень в умовах загрози епідемії коронавірусу інфекції COVID-19 у м.Львові від 30.03.2020 вирішено дозволити діяльність оптикам та магазинам з продажу медичних виробів.

Отже, відповідач мав можливість отримання доходу від роздрібної торгівлі медичними виробами у першому кварталі 2020 року (фінансову та податкову звітність за який долучає до заяви) до припинення або призупинення підприємницької діяльності, у зв`язку із вищенаведеними обставинами.

Однак, доказів на підтвердження припинення або призупинення підприємницької діяльності відповідачем до заяви не долучено.

З приводу зазначеного відповідачем посилання на ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати" від 02.12.97 (з внесеними змінами ) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати" від 02.12.97 № 671/97-ВР, торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), …, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, … (ч. 2 ст. 141 Закону від 02.12.97 № 671/97-ВР).

Разом з тим, у матеріалах доданих до заяви від 02.06.2020 про розстрочення виконання рішення суду відсутній сертифікат (чи ін. документ) Торгово-промислової палати України чи уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат, який би засвідчував факт наявності форс-мажорних обставин (введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України) за відповідним зверненням КП Оптика №9 .

Суд також зазначає, що посилання заявника на введення на території України карантинних заходів та скрутне фінансове становище як громадян України, так власне і боржника у справі, як на підставу для надання розстрочення виконання рішення, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з поданої фінансової звітності за 1 квартал 2020 року, у відповідача наявний прибуток як за звітний так і за попередній періоди, відповідач здійснював реалізацію товарів як у звітному та і у попередньому періодах і отримував відповідні доходи, однак жодного доказу на підтвердження хоча б часткового погашення боргу до заяви не долучив. Представник заявника підтвердив в засіданні, що такі оплати відповідачем не здійснювалися, тоді як сума основного боргу з орендної плати, 319 305,45 грн, як встановив Західний апеляційний господарський суд у постанові від 17.03.2020, виникла за період з травня 2016 по березень 2019.

До заяви відповідачем долучено копію податкової декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 1 квартал 2020 року, з якої вбачається, що відповідач сплатив суму єдиного податку від отриманої у зазначеному періоді суми доходу від господарської діяльності.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявність обставин, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення має бути доведена заявником при зверненні з відповідною заявою, доводи заявника (які не підтверджені жодними належними і допустимими доказами) про те, що його скрутний матеріальний стан, який у випадку виконання рішення суду може призвести до банкрутства підприємства і, як наслідок, до неможливості вчасної виплати заробітної плати працівникам, в тому числі тим, що увільнені від роботи, у зв`язку з тим, що призвані на військову службу, працівникам які перебувають у соціальних відпустках та іншим працівникам, що відносяться до вразливих груп населення є голослівними, а тому наявність на момент звернення з заявою виняткових випадків та їх об`єктивний влив на виконання судового рішення є не підтвердженими.

Відтак, в задоволенні заяви Колективного підприємства «Оптика №9» від 02.06.2020 (вх.№1271/20 від 02.06.2020) про розстрочення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 914/1003/19 слід відмовити.

Керуючись нормами ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Колективного підприємства «Оптика №9» від 02.06.2020 (вх.№1271/20 від 02.06.2020) про розстрочення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 914/1003/19 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 19.06.2020

Суддя Кітаєва С.Б.