Рішення

від 24.03.2020 по справі 910/18620/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.03.2020Справа № 910/18620/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив Політ

про стягнення 777 857,36 грн.

Представники сторін : не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив Політ про стягнення 777 857,36 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №1410161 постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.10.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті спожитої теплової енергії у гарячій воді, у зв`язку з чим за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року у останнього виникла заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 583 313,76 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2020 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 27.01.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01030 53433573.

31.01.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано клопотання.

28.02.2020 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому просив суд визнати причину пропуску строку на подання відзиву та доказів до них поважними, поновити його та прийняти до розгляду. У задоволенні позову відмовити повністю.

Щодо заявленого клопотання до письмового відзиву на позовну заяву відповідача про поновлення строку на подачу відзиву, судом враховано, що прострочення становить короткий термін, з огляду на що, керуючись приписами ст. 119 ГПК України, поновлює відповідачу процесуальний строк для подачі письмового відзиву на позовну заяву та приймає поданий відзив до розгляду.

13.03.2020 року до канцелярії суду позивачем подано клопотання про поновлення строків, в якому просить суд поновити пропущений строк для надання відповіді на відзив у строк до 20.03.2020.

23.03.2020 року до канцелярії суду (направлено Укрпоштою 20.03.2020) від відповідача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить суд прийняти дану відповідь на відзив та врахувати при розгляді даної справи. Задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Керуючись приписами ст. 119 ГПК України, суд поновлює позивачу процесуальний строк для подачі відповіді на відзив та приймає подану відповідь на відзив до розгляду.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії здійснює КП Київтеплоенерго .

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

26.10.2018 р. між комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом Політ (споживач) укладений договір № 1410161 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримувати її та оплачувати відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4), а саме до будинку №23Б по вул. Наумова Генерала у м. Києві для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Відповідно до п. 2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст. 631 ЦК України сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п.п. 4.1, 4.2).

Згідно з п.4.4 договору договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до п.2 додатку №2 до договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Будинок за адресою: м. Київ, вул.. Наумова Генерала, 23 Б обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи наданими відповідачем позивачу щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії.

У відповідності до п. 2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.

Згідно з п. 1 додатку №2 до договору розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 №1294, за кожну відпущену гігакалорію без урахуванням ПДВ: 1 097,94 грн./Гкал.

Відповідно до п. 9 додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку №2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно: - забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - р/р НОМЕР_1 .

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року у відповідача виникла заборгованість за договором, яка на день подання позову становить 583 313,76 грн. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 148 412,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 29 443,23 грн. та 3% річних у розмірі 16 689,12 грн.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 6 статті 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отримано теплову енергію.

Судом враховано, що позивач є постачальником теплової енергії в розумінні ЗУ Про теплопостачання , а саме товарної продукції, а не комунальної послуги з постачання гарячої води.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем у період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року з поставки теплової енергії відповідачу Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було подано до суду облікові картки Житлово-будівельного кооперативу "Політ" за період з листопада 2018 року по травень 2019 року та акти приймання-передавання товарної продукції за період з листопада 2018 року по травень 2019 року.

Водночас, акти приймання-передавання товарної продукції за вищезазначений період не підписані представником відповідача.

Проте, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Пунктом 9 додатку №2 до договору передбачено обов`язок споживача щомісячно з 12 по 15 число отримувати в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформити і повернути один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відтак, доказів виконання п. 9 додатку № 2 до договору з отримання споживачем (відповідачем) актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів.

Також, в матеріалах справи наявні підписані між сторонами корінці наряду, а саме:

- №887 від 26.10.2018 року виданий для проведення включення ЖБК Політ опалення (підстава: початок опалювального сезону),

- №3302 від 09.11.2018 року виданий для проведення включення ЖБК Політ гарячої води (підстава: за дорученням),

- №980 від 06.04.2019 року виданий для проведення відключення ЖБК Політ опалення (підстава: кінець опалювального сезону),

- №2710 від 29.05.2019 року виданий для проведення відключення ЖБК Політ гарячої води(підстава: заборгованість).

З акту на опломбування відключення систем ЦО вбачається, що згідно з нарядом №980 від 06.04.2019 року ЖБК Політ за адресою Наумова, 23Б особистий рахунок 1410161 було відключено та опломбовано систему ЦО №48994551, 48994552 - 06.04.2019р.

З акту на опломбування відключення систем ГВП вбачається, що згідно з нарядом №2710 від 29.05.2019 року ЖБК Політ за адресою Наумова, 23Б особистий рахунок 1410161 було відключено та опломбовано систему ГВП №43056455 - 30.05.2019р.

Також, судом враховано, що відповідно до довідки про стан розрахунків за спожиту від КП Київтеплоенерго теплоенергію ЖБК Політ за період з листопад 2018 року по жовтень 2019 року договір від 26.10.2018 №1410161, позивачем а період з червня 2019 року по жовтень 2019 року, а саме: червень 2019 - 0,00 грн., липень 2019 - 0,00 грн., серпень - 0,00 грн., вересень 2019 - 0,00 грн., жовтень 2019 - 0,00 грн.

Судом встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, у період з листопада 2018 р. по жовтень 2019 р. надав послуги з постачання теплової енергії у на загальну суму 1 749 010,01 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, обліковими картками, відомістю обліку споживання теплової енергії за вказаний період.

Однак, відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати послуг виконав неналежним чином, оплатив їх частину - на загальну суму 1 165 696,25 грн. (1 099 121,06 грн. - оплата + 66 575,19 грн. переплата станом на 01.11.2018), внаслідок чого у останнього виникла заборгованість зі спожитої теплової енергії у гарячій воді у сумі 583 313,76 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення 583 313,76 грн. основного боргу за період листопад 2018 р. по жовтень 2019 р. підлягають задоволенню.

За прострочення зобов`язання крім того, позивач просив стягнути з відповідача також пеню в сумі 148 412,25 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається із договору, у пункті 3.3 договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 2.5 постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій відповідно до умов договору та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 148 412,25 грн., тобто у сумі, заявленій позивачем.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 29 442,23 грн. та 3 % річних в сумі 16 689,12 грн. суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши на підставі наведених норм чинного законодавства власний розрахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 29 442,23 грн. та 3 % річних в сумі 16 689,12 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив Політ (03164, м. Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 23-Б, код ЄДРПОУ 23379731) на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) основний борг у сумі 583 313 (п`ятсот вісімдесят три тисячі триста тринадцять) грн. 76 коп., пеню в сумі 148 412 (сто сорок вісім тисяч чотириста дванадцять) грн. 25 коп., інфляційні втрати в сумі 29 442 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сорок дві) грн. 23 коп., 3 % річних в сумі 16 689 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 12 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 11 667 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 86 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий