Постанова

від 15.03.2021 по справі 910/18620/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2021 р. Справа№ 910/18620/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 15.03.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020

у справі №910/18620/19 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ"

про стягнення 777 857,36 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - позивач) звернувся Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив Політ про стягнення 777 857,36 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №1410161 постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.10.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті спожитої теплової енергії у гарячій воді, у зв`язку з чим за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року у останнього виникла заборгованість, яка станом на дату подання позовної заяви становить 583 313,76 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі №910/18620/19 позов задоволено повністю, стягнуто з обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" на користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" основний борг у сумі 583 313 грн 76 коп., пеню в сумі 148 412 грн 25 коп., інфляційні втрати в сумі 29 442 грн 23 коп., 3 % річних в сумі 16 689 грн 12 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 11 667 грн 86 коп.

Суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, Обслуговуючий кооператив житлово-будівельний кооператив "Політ" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, просить поновити пропущений процесуальний строк та призупинити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у даній справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 дану апеляційну скаргу залишено без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 поновлено Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі №910/7640/20. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 25.01.2021 о 14:40 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 11.01.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.01.2021. Зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 виправлено описку, допущену в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі №910/18620/19 шляхом внесення відповідних змін. По тексту ухвали замість номера справи №910/7640/20 слід читати №910/18620/19 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі №910/18620/19 на 22.02.2021 о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні від 22.02.2021 оголошено перерву до 15.03.2021.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Розгляд клопотань.

В ході апеляційного розгляду справи, відповідачем було подано ряд клопотань.

13.01.2021 відповідачем подано клопотання про витребування доказів, у якому відповідач просив витребувати у позивача:

- інформацію за період з 01.10.2018 по 01.06.2019 про кількість (об`ємів) гарячого водопостачання по теплопункту (бойлеру №51, адреса: м. Київ, вул. Генерала Наумова 23 А) для житлового будинку за адресою: м. Київ, . Генерала Наумова 23 б.

- щомісячну методику розрахунку визначення споживання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання за період з 01.10.2018 по 01.06.2019 по житловому будинку за адресою м. Київ, вул. Генерала Наумова 23 Б, з підтвердженням кількісних та якісних характеристик за даними приладами обліку визначеними нормативно-правовими актами.

У судовому засіданні від 15.03.2021, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні цього клопотання.

При цьому, колегія суддів зауважує, згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини 4 статті 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п. 2).

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що витребування доказів є правом, а не обов`язком суду.

Відповідач таке клопотання в суд першої інстанції не подавав, та клопотання не містить доводів та аргументів про причини його неподання, чим порушено процедуру подачі доказів. Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено докази про об`єм споживання теплової енергії для потреб гарячого водопостачання. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цього клопотання.

22.02.2021 через відділ документального забезпечення суду від відповідача - Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" надійшло клопотання про призначення комплексної судової економічної експертизи із залученням спеціаліста теплотехніки. У цьому клопотанні відповідачем також заявлено клопотання про визнання причини неподання висновку експертизи поважними.

У судовому засіданні від 15.03.2021 суд розглянув вказане клопотання та ухвалою Північного апеляційного господарського суду клопотання Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" про визнання поважними причини неподання доказів у строк встановлений судом у справі №910/18620/19 залишено без задоволення. Клопотання Обслуговуючого кооперативу житлово-будівельний кооператив "Політ" про призначення судової експертизи у справі №910/18620/19 залишено без розгляду.

Також, у поданих письмових поясненнях від 25.01.2021 відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені та 3% річних до 90 % від заявленої суми.

Колегія суддів, розглянувши це клопотання дійшла висновку залишити його без розгляду, зважаючи на наступне.

Як було зазначено вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від від 07.12.2020 було встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.01.2021.

Разом з цим згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України). Частиною 4 ст 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 серед іншого встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 11.01.2021, зважаючи на те, що клопотання заявлено 25.01.2021, колегія суддів дійшла висновку залишити його без розгляду, як таке, що подано з пропуском строку. При цьому клопотання про поновлення пропущеного строку відповідач не заявив.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 15.03.2021 з`явилися усі учасники апеляційного провадження.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП Київтеплоенерго .

26.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом Політ (споживач) укладений договір № 1410161 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримувати її та оплачувати відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1).

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4), а саме до будинку №23Б по вул. Наумова Генерала у м. Києві для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Відповідно до п. 2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст. 631 ЦК України сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п.п. 4.1, 4.2).

Згідно з п. 4.4 договору договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до п. 2 додатку №2 до договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Будинок за адресою: м. Київ, вул. Наумова Генерала, 23 Б обладнаний будинковим приладом обліку, що підтверджується наявними в матеріалах справи наданими відповідачем позивачу щомісячними відомостями обліку споживання теплової енергії.

У відповідності до п. 2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.

Згідно з п. 1 додатку №2 до договору розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 №1294, за кожну відпущену гігакалорію без урахуванням ПДВ: 1 097,94 грн./Гкал.

Відповідно до п. 9 додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку №2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно: - забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - р/р НОМЕР_1 .

Звертаючись з даним позовом, позивач посилається на те, що ним виконано належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року у відповідача виникла заборгованість за договором, яка на день подання позову становить 583 313,76 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 148 412,25 грн., інфляційні втрати у розмірі 29 443,23 грн. та 3% річних у розмірі 16 689,12 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 6 статті 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отримано теплову енергію.

Судом враховано, що позивач є постачальником теплової енергії в розумінні ЗУ Про теплопостачання , а саме товарної продукції, а не комунальної послуги з постачання гарячої води.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем у період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року з поставки теплової енергії відповідачу Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було подано до суду облікові картки Житлово-будівельного кооперативу "Політ" за період з листопада 2018 року по травень 2019 року та акти приймання-передавання товарної продукції за період з листопада 2018 року по травень 2019 року.

Судом досліджено, що акти приймання-передавання товарної продукції за вищезазначений період не підписані представником відповідача.

Разом з тим, акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмітив, що постачальник не зобов`язаний вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Пунктом 9 додатку №2 до договору передбачено обов`язок споживача щомісячно з 12 по 15 число отримувати в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформити і повернути один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Зважаючи на викладене, суд встановив, що доказів виконання п. 9 додатку № 2 до договору з отримання споживачем (відповідачем) актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не міститься у справі доказів вмотивованої відмови споживача від підписання таких актів. Доказів протилежного відповідач до матеріалів справи не подав.

Також, в матеріалах справи наявні підписані між сторонами корінці наряду, а саме:

- №887 від 26.10.2018 року виданий для проведення включення ЖБК Політ опалення (підстава: початок опалювального сезону),

- №3302 від 09.11.2018 року виданий для проведення включення ЖБК Політ гарячої води (підстава: за дорученням),

- №980 від 06.04.2019 року виданий для проведення відключення ЖБК Політ опалення (підстава: кінець опалювального сезону),

- №2710 від 29.05.2019 року виданий для проведення відключення ЖБК Політ гарячої води (підстава: заборгованість).

З акту на опломбування відключення систем ЦО вбачається, що згідно з нарядом №980 від 06.04.2019 ЖБК Політ за адресою Наумова, 23Б особистий рахунок 1410161 було відключено та опломбовано систему ЦО №48994551, 48994552 - 06.04.2019.

З акту на опломбування відключення систем ГВП вбачається, що згідно з нарядом №2710 від 29.05.2019 ЖБК Політ за адресою Наумова, 23Б особистий рахунок 1410161 було відключено та опломбовано систему ГВП №43056455 - 30.05.2019.

Також, судом враховано, що відповідно до довідки про стан розрахунків за спожиту від КП Київтеплоенерго теплоенергію ЖБК Політ за період з листопад 2018 року по жовтень 2019 року договір від 26.10.2018 №1410161, позивачем а період з червня 2019 року по жовтень 2019 року, а саме: червень 2019 - 0,00 грн, липень 2019 - 0,00 грн, серпень - 0,00 грн, вересень 2019 - 0,00 грн, жовтень 2019 - 0,00 грн.

Судом встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, у спірний період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року надав послуги з постачання теплової енергії у на загальну суму 1 749 010,01 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, обліковими картками, відомістю обліку споживання теплової енергії за вказаний період.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідач, зі свого боку, зобов`язання з оплати послуг виконав неналежним чином, оплатив їх частину - на загальну суму 1 165 696,25 грн (1 099 121,06 грн - оплата + 66 575,19 грн переплата станом на 01.11.2018), внаслідок чого у останнього виникла заборгованість зі спожитої теплової енергії у гарячій воді у сумі 583 313,76 грн.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наявні докази, враховуючи відсутність доказів належної оплати заборгованості відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 583 313,76 грн основного боргу за період листопад 2018 року по жовтень 2019 року є доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Серед іншого, за прострочення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача також пеню в сумі 148 412,25 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Як вбачається із договору, у пункті 3.3 договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд зазначає, що, виходячи із положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо його обґрунтованості, відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у сумі 148 412,25 грн.

Що стосується заявлених до стягнення позивачем матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 29 442,23 грн та 3 % річних в сумі 16 689,12 грн суд враховує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши розрахунок позивача, вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 29 442,23 грн інфляційних втрат та 16 689,12 грн 3% річних.

Також відповідач у доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки відповідач не зміг подати заперечення на відповідь на відзив. Відповідач стверджує, що відповідь на відзив подано до суду 23.03.2020, а 24.03.2020 було прийнято судове рішення у справі.

Колегія суддів, як підставу скасування судового рішення у справі названі аргументи не приймає до уваги. При цьому зазначає, що ухвалою Господарського суду від міста Києва від 08.01.2020 серед іншого встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 07.02.2020. В той же час, має місце і те, що судом першої інстанції було поновлено відповідачу строк на подачу відзиву, який останній подав з пропуском строку. Таким чином, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у даному випадку процесуальні права відповідача не були порушені судом.

Відповідач у доводах апеляційного оскарження посилається на те, що борг за спірний період є погашеним, оскільки відповідач здійснював часткові оплати, які зараховуються за попередні періоди.

Колегія суддів названі аргументи не приймає до уваги, оскільки відповідач, здійснюючи часткові оплати, у призначенні платежу в платіжних дорученнях вказував конкретний період за який він здійснював часткову оплату, отримувач (позивач) позбавлений права в односторонньому порядку змінювати призначення платежу. (зокрема, оплата в розмірі 50 000,00 грн здійснена 21.01.2020 з призначенням за грудень 2019 року, в сумі 100000,00 грн здійснена 28.01.2020 з призначенням за грудень, січень 2020, оплата в розмірі 30 000,00 грн здійснена 30.01.2020 з призначенням за січень 2020 тощо (т. 2 а.с. 39-53). Доказів того, що відповідач здійснював погашення залишку боргу з призначенням платежу за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року у матеріалах справи відсутні.

Інших належних доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. В цілому аргументи скаржника зводяться до того, що позивачем надано невірні показники об`ємів споживання відповідачем теплової енергії. Суд зазначає, що сукупність поданих позивачем доказів, які не спростовано відповідачем, було достатньо для прийняття судового рішення у справі. Дії сторін при виконання договору в частині надання об`ємів теплоенергії та визначення її вартості відповідають умовам договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, в тому числі додатку №1, №2.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2020 у справі №910/18620/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.03.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

А.М. Демидова