Постанова

від 25.03.2020 по справі 420/6724/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6724/19 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кравця О.О. судді -Домусчі С. Д. судді - Коваля М.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Споживчого кооперативу ЖБК Бриз на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року по справі № 4204/6724/19, прийнятого у складі судді Завальнюка І.В. за адміністративним позовом Споживчого кооперативу ЖБК Бриз до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі міськрайонного управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі та м. Чорноморську про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

11.11.2019 р. позивач звернувся до суду з позовом до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі міськрайонного управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі та м. Чорноморську , в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 1237-VII від 21.12.2018 Про перегляд розміру орендної плати за земельну ділянку, яку орендує СК ЖБК Бриз та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2015 ; визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі міськрайонного управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі та м. Чорноморську щодо застосування коефіцієнту функціонального призначення (Кф) зі значенням 1.0 для розрахунку нормативно-грошової оцінки при наданні витягів з нормативної оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:02:004:0453.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року провадження у справі за адміністративним позовом Споживчого кооперативу ЖБК Бриз до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 1237-VII від 21.12.2018 Про перегляд розміру орендної плати за земельну ділянку, яку орендує СК ЖБК Бриз та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2015 закрито.

II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року, Споживчий кооператив ЖБК Бриз подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати, постановити нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги споживчий кооператив ЖБК Бриз обґрунтовує тим, що суд помилково кваліфікує, що предметом спору є істотні умови договору оренди землі від 17.03.2017р. укладеного між Молодіжненської сільської ради та СК ЖБК БРИЗ , що мають господарсько-правовий характер.

Насправді предмет спору по справі є саме оскаржуване рішення Молодіжненської сільської ради № 1237- VII від 21.12.2018 року, яке є індивідуальним актом у розумінні процесуального закону.

Молодіжненська сільська рада є належним Відповідачем 1 - суб`єктом владних повноважень та відповідно оскарження його рішення відноситься до публічно-правових відносин.

Суд 1 інстанції порушив ст. 2, 4,5, 19 Кодексу адміністративного судочинства при прийняті оскаржуваної Ухвали.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року розгляд справи за апеляційною скаргою призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні .

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, сторони до судового засідання не з`явились , представник Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області подав письмову заяву щодо розгляду справи за його відсутністю, тому враховуючи вимоги постанови КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , якою введено карантин на усій території України з 12 березня до 3 квітня 2020 р., відповідно до ст.311 КАС України апеляційний суд продовжує розгляд справи у письмовому провадженні

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що З огляду на матеріали справи, 17.03.2015 між Споживчим кооперативом ЖБК Бриз (Орендар) та Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області (Орендодавець) укладений договір оренди землі кадастровий номер 5123782000:02:004:0453, індексний номер 49012388 від 03.12.2015, відповідно до якого Орендодавець надає на підставі рішення VI скликання, ХІ VI сесії від 17.03.2015, а Орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку загальною площею 15,0100 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:0453, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають в запасі Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Набережна, 8а, для індивідуального і житлового будівництва громадян, будівництва мереж і споруд інженерного забезпечення жилих будинків та інших об`єктів загального користування.

Пунктом 4.2 договору оренди від 17.03.2015 з 01.01.2015 за користування орендованою земельною ділянкою встановлено орендну плату в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 19 853 276,95 грн, згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку № 18-1520-0.12-1634/2-15 з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 р., що станом на 01.01.2015 дорівнює 1,249.

У витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку № 18-1520-0.12-1634/2-15 вказано базову вартість земельної ділянки грн / кв. м. 267,42, коефіцієнт функціонального призначення (Кф) зі значенням 0,5, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 19 853 276,95 грн.

01.02.2017 Споживчим кооперативом ЖБК Бриз (Орендар) та Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області (Орендодавець) укладена додаткова угода № 1 до договору оренди землі від 17.03.2015 на підставі рішення VII скликання XVII сесії Молодіжненської сільської ради від 27.01.2017 № 567-VII Про перегляд розміру орендної плати за земельну ділянку, яку орендує СК ЖБК БРИЗ та внесення змін до договору оренди землі від 17.03.2015 .

В додатковій угоді № 1 від 01.02.2017 пункти договору оренди землі 4.2, 4.2.1, 4.3 викладені в іншій редакції: з 01.01.2017 за користування орендованою земельною ділянкою, загальною площею 15,0100 га встановлено оренду плату в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 30 156 730,62 грн, згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку № 18-1520-0.12-1634/2-15 з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015-2016 рр., що сукупно становить 1,5189. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку № 18-1520-0.12-1634/2-15 застосовується на 2 (два) роки та діє до 31.12.2018. Отже з 01.01.2019 розмір орендної плати за земельну ділянку підлягає обов`язковому перегляду, у зв`язку зі зміною застосування коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки. Орендна плата за земельну ділянку у грошовому виразі становить 904 704 грн на рік без ПДВ. Базова вартість земельної ділянки грн / кв. м. 267,42.

Оскаржуваним в межах даної справи рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 1237-VII від 21.12.2018 Про перегляд розміру орендної плати за земельну ділянку, яку орендує СК ЖБК Бриз та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2015 встановлено орендну плату земельної ділянки у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 31 790 675,66 грн згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку. З урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2015-2018 рр., що сукупно становить 1,8972, нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 15,0100 га складає 60 306 911,33 грн. Встановлено орендну плату за земельну ділянку у грошовому виразі в розмірі 1 809 207,35 грн на рік без ПДВ.

В основу позовних вимог, заявлених до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, позивачем зазначено, що збільшення розміру орендної плати відбулося не внаслідок індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Натомість збільшення розміру орендної плати відбулося внаслідок застосування Кф у розмірі 1, замість 0,5, який було змінено Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області в особі міськрайонного управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі та м. Чорноморську згідно витягу від 08.10.2019 № 5663/0/220-19 із технічної документації про нормативну грошову оцінку стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5123782000:02:004:0453, що зокрема становить предмет спору з другим відповідачем по даній справі.

V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА СУДУ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися суб`єктом саме у тих правовідносинах, де виник спір. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред`явлення позову.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР) наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у сфері регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.

Статтею 1 Закону № 280/97-ВР наведено визначення виконавчих органів рад, згідно з яким ці органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення врегульовані Законом України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV Про благоустрій населених пунктів .

Відповідно до частини першої статті 10 цього Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР встановлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин. Також статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів, до яких, зокрема, належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.

Відповідний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів а , б , в , г ст. 12 ЗК, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), у якому визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.

Предметом спору в цій справі є скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким переглянуто розмір орендної плати за земельної ділянки, яку орендує СК ЖБК Бриз та внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2015 р.

Конституцією України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України).

На основі цього положення Конституції України в Законі № 280/97-ВР визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59 цього Закону).

Положеннями статті 59 Закону № 280/97-ВР стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

У пункті 3 цього Рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Пунктом 4 зазначеного Рішення Конституційного Суду України встановлено, що органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також у ньому визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до пункту 1 ч. 1. ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

Апеляційний суд, враховуючи вимоги норм ст.19 КАС України , п.1 ч. 1. ст. 12 ГПК України та правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 року по справі № 509/894/17, апеляційний суд зазначає ,що орган місцевого самоврядування у спірних правовідносинах виступає стороною договору оренди (орендодавцем) земельної ділянки (органом, уповноваженим управляти майном, яке перебуває у комунальній власності), повноважний здійснювати перегляд розміру орендної плати за земельну ділянку, яку орендує СК ЖБК Бриз та вносити зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2015 р. шляхом прийняття індивідуального акту ,із подальшим укладенням відповідного правочину.

В контексті конкретних обставин, беручи до увагу видові та сутнісні властивості акта, який ухвалила Молодіжненська сільська рада, висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовий та не належить до юрисдикції адміністративних судів, є вірним, так як оскаржене рішення сільради порушує приватні (майнові, матеріальні) права позивача, тому відсутні ознаки приватноправового характеру, що підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери публічно-правових відносин, у зв`язку з чим апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта, як необґрунтовані.

До компетенції адміністративних судів належить питання законності та обґрунтованості рішення, яке має ознаки правозастосовного ненормативного акта органу місцевого самоврядування,

Аналогічний правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року (справа № 127/16433/17), від 11 вересня 2019 року (справа № 520/12022/17).

Частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 201 Земельного кодексу України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (тут і далі - у редакції, чинній на час спірних правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; рентний дохід - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

Частиною 5 статті 5 вказаного Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання. Нормативно-правові акти з проведення оцінки земель, які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України Про оцінку земель підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться на землях, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5 - 7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

У відповідності до частин 1, 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно п.1-4 Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів),затвердженою постановою КМ України, від 23.11.2011, № 1278 нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) (далі - нормативна грошова оцінка земель) проводиться з метою визначення розміру земельного податку, державного мита в разі міни, успадкування та дарування земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізму економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Об`єктом нормативної грошової оцінки земель є земельна ділянка, що використовується за функціональним призначенням незалежно від того, до якої категорії вона віднесена (крім земельної ділянки сільськогосподарського призначення).

Нормативна грошова оцінка земель проводиться з урахуванням відомостей державних кадастрів (земельного, лісового, водного), документації із землеустрою, містобудівної документації на регіональному рівні (схеми планування території областей та районів).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за формулою

Цн = Пд х Рд х Ск х Км х Кв х Кмц х Кі , де Пд - площа земельної ділянки;

Рд - рентний дохід для відповідної категорії земель (у гривнях на рік);

Ск - строк капіталізації (у роках);

Км - коефіцієнт, який враховує місце розташування земель;

Кв - коефіцієнт, який враховує вид використання земельної ділянки і встановлюється залежно від складу угідь земельної ділянки відповідно до даних Державного земельного кадастру;

Кмц - коефіцієнт, який враховує належність земельної ділянки до земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до пункту 2.7 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України, від 22.08.2013, № 508, (тут і далі - Порядок, в редакції, чинній на час спірних правовідносин) Коефіцієнт, який враховує вид використання земельної ділянки (Кв), визначається за формулою

Кв = Кв1 ґ Кв2 ґ Кв3 ґ Кв4,

де Кв1 - коефіцієнт, який враховує склад угідь земельної ділянки, визначається згідно з додатком 7 до цього Порядку відповідно до даних Державного земельного кадастру;

Кв2 - коефіцієнт, який враховує регіональні відмінності у формуванні рентного доходу та визначається для земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення згідно з додатком 8 до цього Порядку, а для земельних ділянок інших категорій прирівнюється до одиниці;

Кв3 - коефіцієнт, що враховує продуктивність лісових насаджень та визначається для земель, вкритих лісовою (деревною та чагарниковою) рослинністю, згідно з пунктами 2.8, 2.9 та 2.10 цього розділу, а для інших земельних угідь прирівнюється до одиниці;

Кв4 - коефіцієнт, що враховує продуктивність водних об`єктів та визначається для земель із цими об`єктами: природні водотоки (річки та струмки), штучні водотоки (канали), озера, ставки, водосховища та інші водні об`єкти, згідно з пунктом 2.11 цього розділу, а для інших земельних угідь прирівнюється до одиниці.

Системний аналіз вказаних правових норм дає змогу дійти висновку, що віднесення земель до певних категорій за функціональним використанням безпосередньо залежить від виду економічної діяльності, яка здійснюється суб`єктом господарювання на цій земельній ділянці.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №815/5947/15.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 4 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру ; веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки;

При цьому пунктом 123 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, (діючої ,на момент виникнення правовідносин) визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

В контексті конкретних обставин, беручи до уваги властивості дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, як суб`єкта владних повноважень, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта та вважає ,що висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій частині позовних вимог і не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, є помилковим , так як дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі міськрайонного управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі та м. Чорноморську щодо застосування коефіцієнту функціонального призначення (Кф) зі значенням 1.0 для розрахунку нормативно-грошової оцінки при наданні витягів з нормативної оцінки земельної ділянки містять ознаки публічно-правового характеру, що підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери публічно-правових відносин та підсудні окружним адміністративним судам відповідно до вимог ст.19 КАС України.

(2) Висновки апеляційного суду:

Апеляційний суд ,враховуючи принципи верховенства права, практику ЄСПЛ ,як джерело права, правові позиції Верховного Суду , доходить до висновку що суд 1-ої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо закриття провадження у справі за адміністративним позовом Споживчого кооперативу ЖБК Бриз до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі міськрайонного управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі та м. Чорноморську про визнання протиправними дій, яку належить розглядувати в порядку адміністративного судочинства.

Але, висновок суду 1-ої інстанції, що спір за позовом Споживчого кооперативу ЖБК Бриз до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, про визнання протиправним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області № 1237-VII від 21.12.2018 Про перегляд розміру орендної плати за земельну ділянку, яку орендує СК ЖБК Бриз та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2015 , не належить до юрисдикції адміністративних судів, є вірним, у зв`язку з чим ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року в цій частині слід залишити без змін

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним. воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності позовної заяви ,однак не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність та допускаючи різне ставлення до осіб при однакових обставинах .

Право особи на звернення до суду у разі, якщо остання вважає, що рішенням, діями або бездіяльністю з боку суб`єкта владних повноважень порушені її права, гарантоване ст. 55 Конституції України та ст.5 КАС України. Праву особи на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів кореспондує обов`язок суду забезпечити доступ до суду і за наявності відповідних підстав - розглянути справу та вирішити спір.

Суд апеляційної інстанції також доходить до висновку про порушення судом 1-ої інстанції норм процесуального права , що виразилося у невідповідності висновків суду обставинам справи щодо непідсудності суду справи за позовом Споживчого кооперативу ЖБК Бриз до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі міськрайонного управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі та м. Чорноморську про визнання протиправними дій , що призвело до неправильного вирішення цієї частини справи , у зв`язку з чим ухвала суду 1-ої інстанції підлягає частковому скасуванню із направленням справи у вказаній частині для продовження розгляду до суду 1-ої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду

Керуючись ст.8,19,22,55 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,6,7,19,238,240,242,308,309,311, п.3 ч.1 ст.315, 316,ч.1 ст. 320,321,322 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Споживчого кооперативу ЖБК Бриз - задовольнити частково , ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року - скасувати у частині закриття провадження у справі за адміністративним позовом Споживчого кооперативу ЖБК Бриз до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в особі міськрайонного управління Держгеокадастру в Овідіопольському районі та м. Чорноморську про визнання протиправними дій та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду 1-ої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду .

В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів у частині залишення без змін ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року, але у частині направлення для продовження розгляду до суду 1-ої інстанції - оскарженню не підлягає.

Повне рішення складене та підписане 25.03.2020 року

Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.