Рішення

від 23.01.2020 по справі 160/6855/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Справа № 160/6855/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідача Молчанова А.В. Резнікова Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецсплав до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить визнати недійсними (протиправними) та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0016961419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 29437,17грн. (двадцять дев`ять тисяч чотириста тридцять сім гривень 17 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0016941419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 105411,98 грн. (сто п`ять тисяч чотириста одинадцять гривень 98 коп.), з яких 84329,58 грн. (вісімдесят чотири тисячі триста двадцять дев`ять гривень 58 коп.) - за основним платежем, 21082,40 грн. (двадцять одна тисяча вісімдесят дві гривні 40 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0016931419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 5812884,00 грн. (п`ять мільйонів вісімсот дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.), з яких 3875256,00 грн. (три мільйони вісімсот сімдесят п`ять тисяч двісті п`ятдесят шість гривень 00 коп.) - за основним платежем, 1937628,00 грн. (один мільйон дев`ятсот тридцять сім тисяч шістсот двадцять вісім гривень 00 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями

- №0016901419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 5 622223,50 грн. (п`ять мільйонів шістсот двадцять дві тисячі двісті двадцять три гривні 50 коп.), з яких 3 748 149,00 грн. (три мільйони сімсот сорок вісім тисяч сто сорок дев`ять гривень 00 коп.) - за основним платежем, 1874074,50 грн. (один мільйон вісімсот сімдесят чотири тисячі сімдесят чотири гривні 50 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями

- №0018221306 від 05.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 510,00 грн. (п`ятсот десять гривень 00 коп.) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Головним управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства - за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, за результатами якої складено акт від 05.04.2019 р. №19084/04-36-14-19/31932704. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0016961419 від 06.06.2019 року, №0016941419 від 06.06.2019 року, №0016931419 від 06.06.2019 року, №0016901419 від 06.06.2019 року, №0018221306 від 05.06.2019 року. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким відповідач позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити повністю, посилаючись на відсутність застосування дисконтування довгострокових векселів, отримання вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.07.2017 року по справі №335/13457/16-к, встановлено фіктивність господарської діяльності ТОВ Кетсвілл Трейд , яке є контрагентом ТОВ Спецсплав ; проведенням аналізу інформації встановлено відсутність виробничих ресурсів та трудових активів у контрагентів - постачальників ТОВ Спецсплав ; невірно застосовано ставку податку на земельну ділянку. Враховуючи викладене, висновки, викладені в акті перевірки та винесені податкові повідомлення - рішення є правомірними, відповідають нормам чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У період з 11.03.2019 року по 29.03.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Відповідач) на підставі виданих направлень проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Спецсплав (далі - Позивач), код за ЄДРПОУ 31932704 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства - за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року.

За результатами перевірки складено Акт від 05.04.2019 року за № 19084/04-36-14-19/31932704 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Спецсплав , код за ЄДРПОУ 31932704 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства - за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року (далі - Акт).

Відповідно до висновків Акту, перевіркою ТОВ Спецсплав встановлено порушення:

1. п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1, п.134 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ Спецсплав , в результаті чого занижено податок на прибуток встановлено його заниження на загальну суму 3748149 грн., в т.ч. :

- за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 2076605 грн., в тому числі 2 квартал 1595698 грн., 3 квартал 434052 грн., 4 квартал 2017 року 46855 грн.

- за період з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 1671544 грн., в тому числі 1 квартал 2018 року 541738 грн., 2 квартал 2018 року 540042 грн., 3 квартал 2018 року 589764 грн.

2. п.198.1. п.198.2., п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ Спецсплав занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 3875256 грн., у т.ч. по періодам :

- квітень 2017р. - 282196 грн.

- травень 2017р. - 957204 грн.

- червень 2017р. - 747548 грн.

- липень 2017р. - 248173 грн.

- серпень 2017р. - 152536 грн.

- вересень 2017р. - 96256 грн.

- жовтень 2017р. - 37019 грн.

- листопад 2017р. - 195415 грн.

- березень 2018р. - 460525 грн.

- квітень 2018р. - 399190 грн.

- травень 2018р. - 299194 грн.

3. в порушення п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ Спецсплав суми узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями та податковими повідомленнями - рішенням сплачувалося із затримками:

- більше 30 днів за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: Податкова декларація від 20.07.2017 № 9141310333 - 147185,80 грн. на 595 к.д.

4. п.270.1 ст.270, п.п.288.1, 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) чим занижено податкове зобов`язання з орендної плати за землю на суму 84 329,58 грн.

- абз. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та порядку заповнення і подання податковими агентами Податкового розрахунку за формою № 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 в частині подання Податкового рохрахунку за формою № 1 ДФ з недостовірними відомостями щодо номеру облікової картки найманого працівника НОМЕР_1 , які призвели до зміни платника податку за ІІ та ІІІ квартал 2017 року та про суму утриманого (нарахованого) податку на доходи з фізичних осіб з найманого працівника 2449714822, які призвели до збільшення податкових зобов`язань платника податку за ІІ квартал 2018 року.

На підставі Акту Відповідачем складені податкові повідомлення-рішення (далі за текстом - ППР) №0016961419 від 06.06.2019 року, № 0016941419 від 06.06.2019 року, №0016901419 від 06.06.2019 року, №0016931419 від 06.06.2019 року, №0018221306 від 05.06.2019 року.

З висновками, викладеними в Акті, на підставі яких виписані оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач не погодився, що стало підставою для звернення до суду.

1. Так, в Акті податковий орган зазначає про порушення Позивачем ст.134 Податкового кодексу України та заниження податку на прибуток.

На думку Відповідача ТОВ Спецсплав не визначило та не відобразило фінансовий дохід від дисконтування кредиторської заборгованості по довгостроковим векселям з наступними контрагентами: ТОВ Елізія , ТОВ Велрус , ТОВ Транкор . Векселі були виписані вказаним контрагентам у вересні 2018 року на загальну суму 3578308,40 грн.

Відповідач, у своєму Акті приходить до висновку про заниження Позивачем показника у рядку 01 Декларації Дохід в будь-якої діяльності… за 3 квартали 2018 року всього на суму 3447680 грн.

Податковий орган робить вказані висновки посилаючись на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти (далі - П(С)БО 13), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1050/6241).

Правовідносини щодо обігу векселів в Україні врегульовано наступними нормативними актами: Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (далі - Уніфікований закон); Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів; Законом України Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі ; Законом України Про цінні папери і фондову біржу ; Законом Про обіг векселів в Україні та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України (згідно ст. 1 Закону України Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001 № 2374-III).

Пунктом 2 ч. 5 ст. 3 Закону України Про цінні папери і фондову біржу від 23.02.2006 № 3480-IV встановлено, що боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання, зокрема емітента, сплатити у визначений строк кошти. До боргових цінних паперів належать, зокрема, векселі.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України Про цінні папери і фондову біржу вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Вексель складається на спеціальному бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення за встановленою формою та розміром, вимоги щодо типової форми якого регламентовано Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.09.2013 № 1681 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.09.2013 за № 1639/24171).

Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в ст. 75 Уніфікованого закону. Так, простий вексель містить: (1) назву простий вексель , яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно зі ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

Також, відповідно до ст. 33, 34 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог ст. 77 цього закону стосовно простих векселів), встановлено наступні строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Простий вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. При цьому, він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

В силу норм ст. 4 Закону України Про обіг векселів в Україні видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Зі змісту наведених норм законів можна дійти правового висновку про те, що операції щодо видачі та погашення векселя є своєрідним способом проведення негрошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги). У свою чергу вексель по суті виступає письмовим борговим зобов`язанням у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов`язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю). Обов`язковою умовою проведення із застосуванням векселів є наявність договору, який в письмовій формі, передбачає такий порядок розрахунку та те, що у випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселями.

Простий вексель - це вексель, який виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не зумовлене зобов`язання сплатити борг векселедержателю. Простий вексель характеризується тим, що у нього векселедавець та платник співпадають, тобто це є одна і та юридична або фізична особа.

В бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 892/4185) операції з видачі векселя в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів відображається в такий спосіб: у продавця закривається дебіторська заборгованість за кредитом рахунка 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями і з`являється заборгованість, що відображається за дебетом рахунка 341 Короткострокові векселі, отримані в національній валюті . У покупця одночасно закривається кредиторська заборгованість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками і з`являється заборгованість по рахунку 621 Короткострокові векселі в національній валюті .

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання.

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 суд приходить до висновку, що зобов`язання, які виникли за простими векселями Позивача, виписаними на погашення заборгованості по оплаті товару за договором, за своєю суттю відносяться до поточних зобов`язань. Такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов`язання за векселями відображалися позивачем на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює сутті самих векселів та зобов`язань, що за ними виникли.

Водночас у розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти (далі - П(С)БО 13), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за № 1050/6241) зобов`язання позивача за векселями відносяться також до фінансових інструментів, а саме - фінансових зобов`язань як контрактного зобов`язання щодо: а) передачі грошових коштів або інших фінансових активів іншому підприємству; б) обміну фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

У силу п.п. 10, 11, 29, 31 і 32 П(С)БО 13 фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Безумовні права вимоги і зобов`язання визнаються фінансовими активами і фінансовими зобов`язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів або бере на себе зобов`язання сплатити грошові кошти.

Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об`єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.

Таким чином, порядок оцінки фінансових інструментів у вигляді фінансових зобов`язань та відображення її результатів в бухгалтерському обліку визначено у П(С)БО 13 Фінансові інструменти , а саме: на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю. При цьому, П(С)БО 13 Фінансові інструменти не містить визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання або посилань на встановлення такої в інших нормативно-правових актах.

За змістом тексту Акта перевірки контролюючим органом до спірних правовідносин були застосовані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 Фінансові інвестиції (далі - П(С)БО 12), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за № 284/4505) в частині оцінки та відображенні в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій, та п. 11 і 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 Зменшення корисності активів (далі - П(С)БО 28), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №35/10315), в частині визначення формули дисконтування заборгованості за векселями.

Згідно з п.п. 3, 4, 8 і 10 П(С)БО 12 амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов`язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Приклад визначення суми амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка наведено в додатку 1 до Положення (стандарту) 12.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

В даному випадку, якщо припустити можливість застосування порядку визначення амортизованої собівартості фінансових інвестицій для цілей визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання, то різниця між собівартістю (номінальною вартістю) векселів позивача та договірною вартістю погашення його зобов`язання за договором. Крім того, як зазначалося вище, у силу п. 12 П(С)БО 11 поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування П(С)БО 12 до спірних правовідносин.

Суд зазначає про безпідставність посилань контролюючого органу на пункти П(С)БО 28 для визначення формули дисконтування зобов`язань за векселями, оскільки відповідно до п. 1 цього Положення його норми застосовуються для формування в бухгалтерському обліку саме інформації про зменшення корисності активів (визначення яких як ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, міститься у П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ), а не до зобов`язань.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

2. Одночасно, в Акті зазначено про те, що станом на 01.04.2017 по бухгалтерському рахунку К 511 Довгострокові векселі видані в національній валюті рахується заборгованості за виданими простими векселями ТОВ Кетсвілл Трейд на загальну суму 1412520 грн. Векселі з вказаним контрагентом передані згідно акту прийому - передачі простих векселів від 02.03.2015 року, який складено у м. Кривий Ріг, та підписано директором ТОВ Спецсплав та директором ТОВ Кетсвіл Трейд .

Податковий орган зазначив, що Позивачем в порушення ст.134 та ст.135 Податкового кодексу України занижено дохід на суму кредиторської заборгованості, яка не підлягає погашенню. Відповідач зазначає в Акті про відсутність факту реального вчинення щодо передачі ТОВ Спецсплав простих векселів ТОВ Кетсвіл Трейд . А отже, зазначає податковий орган, станом на 02.03.2018 року на ТОВ Спецсплав рахується кредиторська заборгованість по якій минув строк позовної давності.

Такі висновки Відповідача грунтуються на підставі вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.07.2017 року у справі 335/13457/16-к.

Як зазначає податковий орган, наведена у вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування та внесення інформації до регістрів бухгалтерського обліку, виписані контрагентом, фіктивність господарської операції якого встановлена вироком суду.

Судом встановлено, що згідно Вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.02.2017 року по справі № 335/13457/16-к (на яке посилається Відповідач) встановлено, що ОСОБА_1 , маючи умисел на заняття незаконною діяльністю пов`язаною з фіктивним підприємництвом, залучив у м. Харкові ОСОБА_3 , який погодився стати засновником та директором підприємства ТОВ Кетсвілл Трейд (код за ЄДРПОУ 39435293).

Так, ОСОБА_3 , підписав протокол №2 загальних зборів учасників про придбання ТОВ Кетсвілл Трейд , договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ Кетсвілл Трейд , наказ про призначення себе директором підприємства, реєстраційні картки (форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Статут вказаного підприємства,

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТОВ Кетсвілл Трейд , на нового власника та директора ОСОБА_3., ОСОБА_1 , заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2014 року по 01.03.2015 року, наступним підприємствам:

- листопад 2014 року: ПП КВАРЦ у сумі 13268,18 грн., ТОВ ВІПІКОМ у сумі 32504,1 грн., ТОВ ПОЖТЕХНІКА Україна у сумі 8436 грн., ПП РА АРТ Україна у сумі 2835,33 грн., ТОВ МИР-7 у сумі 21666,67 грн., ТОВ АРМАПРОМСЕРВІС у сумі 11390,33 грн., ПНВП ТЕХНІКА-Д у сумі 11483,33 грн., ТОВ ЮГСТАНКОМАШ у сумі 2170,49 грн., ПП УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ у сумі 20183,34 грн., ТОВ ПРЯМА МОВА (код за ЄДРПОУ 34820773) у сумі 5500 грн., ТОВ НОВІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ у сумі 7166,67 грн., ПП ВКФ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД у сумі 1968,0 грн., ТОВ ВК СЕРВІС у сумі 17062,82 грн., ПП КРИВБАСАКАДЕМІНВЕСТ у сумі 33590 грн., ТОВ ВОЛЬТАЖ у сумі 1100 грн., ПП ПРОМРЕСУРС-ІНСТРУМЕНТ у сумі 2902,7 грн., ТОВ ТРЕЙД КОММОДІТІ у сумі 120506,23 грн., ТОВ ТД ЧОРМЕТРЕМОНТ у сумі 9916,67 грн., ТОВ РОМ І ДЕН у сумі 16830 грн.;

- грудень 2014 року: ТОВ ЕКО ПЕЙНТ у сумі 35874 грн., ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЕЛІТ ГРУП у сумі 3804,67 грн., ПП УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ у сумі 20975 грн., ТОВ СОДРУЖЕСТВО 2 у сумі 4166,67 грн., ТОВ МАЙНІН у сумі 35012 грн., ТОВ СПЕЦСПЛАВ у сумі 460247 грн., ПП КВАРЦ у сумі 7238,45 грн., ППФ ЛИТА у сумі 3965,42 грн., ТОВ ЮГСТАНКОМАШ у сумі 1021,57 грн., ПВП ЗАПОРІЖАГРО у сумі 3369,23 грн., ТОВ УКРІНСПЕЦМАШ у сумі 6768,34 грн., ТОВ КОМПАНІЯ МДМ у сумі 137900 грн., ТОВ КОМПОЗІМО у сумі 2880 грн., ТОВ РЕКЛАМНА ГРУПА НБС у сумі 27257,67 грн., ТОВ АРМАПРОМ-КРЕМЕНЧУК у сумі 9129,8 грн., ТОВ ВЕРТ ПРО ГРУПА у сумі 6451,2 грн., ПП ІГРО у сумі 1484 грн., ТОВ ВК СЕРВІС у сумі 13559 грн., ПП ПРОФГРУП АД у сумі 1869,83 грн., ТОВ НВП ДНІПРОТЕХЦЕНТР у сумі 56004,96 грн., ТОВ АРУС ТРАНС у сумі 2280 грн., ТОВ РИВ`ЄРА АРТ у сумі 76864,66 грн., ТОВ ТСП ТРЕЙДІНГ у сумі 9880 грн., ТОВ ВОЛЬТАЖ у сумі 133220 грн., ТОВ АНДРОІД у сумі 9380 грн., ТОВ ФІРМА СР ЛТД у сумі 25060 грн., ТОВ НАУКОВО ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ТОПСТАР у сумі 1416,02 грн., ТОВ ФІРМА АЛЕКС у сумі 33446,44 грн., ТОВ КМЛ ГРУП Україна у сумі 37113,4 грн., ТОВ РЕЙЛСЕРВІС у сумі 84733,33 грн., ПП ВКФ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИЙ ЗАВОД у сумі 13283,99 грн., ТОВ ВІПІКОМ у сумі 37746,8 грн., ТОВ ІМЕКС-ТРЕЙД у сумі 57721,33 грн., ТОВ РОМ І ДЕН у сумі 16830 грн.;

- січень 2015 року: ТОВ ВІПІКОМ у сумі 30378 грн., ПП КВАРЦ у сумі 3676,46 грн., ТОВ КОМПАНІЯ МДМ у сумі 16700 грн., ТОВ БУМЕТ у сумі 2206,8 грн., ТОВ ВИРОБНИЧО - КОМЕРЦІЙНА ФІРМА АЛЕКСЕР у сумі 5490 грн., ТОВ СПЕЦСПЛАВ у сумі 125173 грн., ПП УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНО-ТОРГОВА КОМПАНІЯ у сумі 5050 грн., ТОВ РЕЙЛСЕРВІС у сумі 8200 грн., ТОВ ПРОМСЕЙС у сумі 40545 грн.;

лютий 2015 року: ТОВ СПРИНТЕР К у сумі 8460 грн.

Таким чином, в період з 03.11.2014 року по 01.07.2015 року описаним вище способом, ОСОБА_1 , придбано ТОВ Кетсвілл Трейд , та забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження податку на додану вартість на суму 1964314,90 грн., що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тому, встановлену суму заборгованості по векселям, податковий орган визначає як прострочену кредиторську заборгованість.

Виходячи з наведеного, з огляду на норми ПСБР 11 Зобов`язання , ПСБО Дохід та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ підлягає включенню до складу інших доходів, які кваліфікуються як зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу 1412520 грн., а тому податковим органом вірно встановлено, що позивачем в порушення п.5 ПСБО 11 Зобов`язання , п.5, п.7, п.15 ПСБО Дохід та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 , п. 135.1 ст.135 ПКУ занижено доходів на суму кредиторської заборгованості, яка не підлягає погашенню, всього 1412520 грн., в тому числі 1 квартал 2018 року - 1412520 грн.

А тому вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0016931419 від 06.06.2019 року в частині основного зобов`язання в розмірі 235420 грн. та штрафними санкціями в розмірі 117710 грн. та податкового повідомлення-рішення №0016901419 від 06.06.2019 року в частині основного зобов`язання в розмірі 254254 грн. та штрафними санкціями в розмірі 127127 грн. задоволенню не підлягають.

3. Також, в Акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з контрагентами - постачальниками по яким не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, а саме: ТОВ Транкор , ТОВ Елізія , ПП Хелпнід (ПП Охорона Гуард ), ТОВ Укпром-обладнання , ТОВ Кавіра , ТОВ Велурс , ТОВ ІТК Сервіс .

В ході проведення перевірки та аналізу податкової інформації, що міститься в базах даних ДФС, стосовно вказаних постачальників встановлено відсутність матеріальних, трудових ресурсів та основних фондів для здійснення фінансово - господарської діяльності.

Податковий орган зазначає, що перерахування платником податків коштів за відсутністю реального постачання товарів/послуг не зменшує активів платника податків (зменшення власного капіталу підприємства), що виключає можливість їх кваліфікації як витрати. З урахуванням чого на думку податкового органу відображення ТОВ Спецсплав в даних бухгалтерського обліку первинних документів, складених за відсутністю в дійсності господарських операцій (яка не опосередковувалась будь-яким рухом активів) є порушенням ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . ТОВ Спецсплав , на думку Відповідача, занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за перевіряємий період на суму 20823048 грн.

Суд вважає, що такі висновки Відповідача не відповідають дійсності, оскільки на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами Позивачем було надано первинні документи (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки та інші) контролюючому органу під час проведення перевірки. Податковим органом при проведені перевірки досліджувались надані первинні документи по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами про що зазначено в Акті та додатках до нього.

Крім того, в Акті Відповідачем також було підтверджено факт руху активів, а саме - надходження на склад Позивача придбаних у контрагентів товарів та використання їх у власній господарській діяльності - з метою виготовлення власної продукції (певних марок сталі та сплавів) для подальшої реалізації підприємствам тощо. На підтвердження вказаних фактів Відповідачу надавались до перевірки журнали-ордери по рахунку 20 Виробничі запаси (в яких відображалось надходження товарних запасів на підприємство, їх дооцінка, витрачання на виробництво, переробку тощо).

Щодо зауважень податкового органу стосовно наявності у контрагентів одного та/або незначної кількості працівників та щодо відсутності у них основних засобів, з цього приводу у своєму рішенні Верховний Суд по справі № К/990/4256/17 від 27.02.2018 року зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Надані Підприємством Податковому органу в ході перевірки первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами.

Відповідач в Акті зазначає про порушення ТОВ Спецсплав ст.44, ст.198 Податкового кодексу України, а саме платником податку завищено податковий кредит за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість при отриманні ТМЦ, які фактично не отримувались на суму ПДВ 3639836,00 грн. по взаємовідносинам з вищевказаними контрагентами (ТОВ Транкор , ТОВ Елізія , ПП Хелпнід (ПП Охорона Гуард ), ТОВ Укпром-обладнання , ТОВ Кавіра , ТОВ Велурс , ТОВ ІТК Сервіс ).

Норми ПК України (ст. 192 ПК України) містять виключний перелік підстав для проведення коригування, в якому відсутні операції з прощення/списання кредиторської заборгованості. Окрім того, положення податкового законодавства не містять прямої вказівки на залежність права на податковий кредит з оплатністю товарів/послуг. Тому неправомірною є позиція, що ПК України покладає обов`язок на платників податку на додану вартість, у разі списання кредиторської заборгованості, здійснювати коригування податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Щодо висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій Позивача з контрагентами, які ґрунтуються на податковій інформації відносно цих підприємств, а також наявності кримінальних проваджень суд зазначає про таке.

Діючими нормами законодавства України не передбачений обов`язок платника податків - покупця товарів (робіт, послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Право платника податків - покупців товарів (робіт, послуг) на відображення в податковому обліку певних господарських операцій не залежить від виконання його контрагентами вимог податкового законодавства в частині подання звітності та сплати податків.

Позивач, як учасник договірних правовідносин, не може впливати та контролювати діяльність свого контрагента, відповідати за дотриманням таким контрагентом вимог законодавства, сплату податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-якого з постачальників у ланцюгу постачання, зокрема, шляхом позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Стосовно посилань Відповідача в Акті на матеріали кримінальних проваджень, в яких фігурують підприємства, то слід зазначити, що в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тому окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Вищенаведена правова позиція Верховного Суду підтверджується, в тому числі, аналогічною правовою позицією Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) в рішенні від 22 січня 2009 року ЄСПЛ зазначив, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Таким чином, донараховані зобов`язання за повідомленнями-рішенням по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Транкор , ТОВ Елізія , ПП Хелпнід (ПП Охорона Гуард ), ТОВ Укпром-обладнання , ТОВ Кавіра , ТОВ Велурс , ТОВ ІТК Сервіс підлягають скасуванню.

4.Відповідач в Акті зазначає про порушення ст.57, ст.203 Податкового кодексу України, а саме податкове зобов`язання згідно податкової декларації з податку на додану вартість № 9141310333 від 20.07.2017 року у сумі 147185,87 грн. не було сплачено у встановлений термін. Залишок несплачених коштів, визначених Відповідачем станом на 18.03.2019 року, складає 147185,87 грн.

Судом встановлено, що 27.07.2017 року Позивачем було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації № 9141310333 від 20.07.2017 року.

Відповідно до п.50.1. ст.50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

27.07.2017 року поданий до податкового органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації № 9141310333 від 20.07.2017 року зменшував податкові зобов`язання до сплати на 198300,00 грн.

Вказані пояснення та документи на їх підтвердження були надані Відповідачеві при перевірці, однак до уваги не були взяті податковим органом та не відображенні в Акті.

Правовою підставою для застосування до Підприємства штрафу контролюючим органом визначено статтю 126 ПК України, пунктом 126.1 якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки.

Аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку про те, що об`єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Позивачем на виконання вимог статті 50 ПК України подано уточнюючу декларацію, якою зменшено суму податкового зобов`язання, зокрема на ту суму, яка за позицією ГУ ДФС у Дніпропетровській області несвоєчасно сплачена Підприємством до бюджету.

Отже, контролюючим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату Позивачем податкового зобов`язання на суму, яка зменшена підприємством шляхом подання уточнюючої декларації. Відтак, об`єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №824/2675/14-а (К/9901/4618/18).

За положеннями статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про відсутність в діях Позивача складу податкового правопорушення, передбаченого статтею 126 ПК України, а тому Відповідачем протиправно застосовано до Позивача штрафні санкції у розмірі 29437,17 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2019 року № 0016961419.

5. В Акті зазначено, що внаслідок подання податкового розрахунку з ф.1 ДФ за ІІ квартал 2018 року з недостовірними відомостями про суму утриманого (нарахованого) податку з найманого працівника 2449714822 встановлено порушення ст.176 Податкового кодексу України., що тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.

Відповідно до п.119.2. ст.119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

Позивачем 21.01.2019 року було подано уточнюючий податковий розрахунок до податкового розрахунку на сум доходу за ф.1 ДФ за ІІ квартал 2018 року.

Судом встановлено, що виправлення не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку.

Таким чином, накладення штрафу у розмірі 510 грн. не може бути застосовано до Позивача за відсутністю законодавчо обгрунтованих на те підстав.

6. Також в Акті перевірки зазначено, що перевіркою правомірності визначення земельного податку за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 року встановлено його заниження Позивачем на загальну суму 84329,58 грн.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - орендна плата) - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з пунктами 288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.1 вищезазначеної статті встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений і зареєстрований відповідно до законодавства.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату згідно зі ст. 15 Закону України Про оренду землі належить до істотних умов договору оренди.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 13 грудня 2006 року № 1724 формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

До перевірки надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який видано Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 29.01.2016 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки (що орендується позивачем по АДРЕСА_1 ) складає 5051186,36 грн.

Відповідачем надано до матеріалів справи податкові декларації з плати за землю позивача: нова звітна за 2018 рік, яка подана 20.02.2018 року, та уточнююча декларація за 2018 рік, яка подана 20.03.2018 року.

Як встановлено з Акту перевіркою охоплено період з 01.04.2017 по 30.09.2018 року. Згідно Акту відхилення в нарахованій сумі земельного податку відбулось за 9 місяців 2018 року ( з 01.01.2018 по 30.09.2018 року) на загальну суму 84329,58 грн.

На стор.29 Акту складена таблиця, відповідно до якої податковим органом за даними перевірки нараховано земельного податку на суму 120470,79 грн. Проте, розрахунку земельного податку, з якої нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснено нарахування означеної суми в Акті не має.

За даними платника податковий орган обрахував суму за 9 місяців 2018 року орендної плати в розмірі 36141,21 грн., тому відхилення, на думку податкового органу, складає 120470,79 - 36141,21 = 84329,58.

В той же самий час, згідно математичних обрахунків судом з нормативно грошової оцінки яка зазначена у таблиці в розмірі 9129200,00 грн. (згідно звітної декларації) розмір плати за землю за 9 місяців має дорівнювати 202407 грн., або з нормативно грошової оцінки яка зазначена у таблиці в розмірі 2903085,78 грн. (згідно уточнюючої декларації) розмір плати за землю за 9 місяців має дорівнювати 65319 грн..

Суд зазначає, що земельна ділянка використовується позивачем на умовах оренди.

Таким чином, відповідачем не доведено розмір відхилення з нарахованої орендної плати позивача згідно Акту перевірки, а тому податкове-повідомлення №016941419 від 06.06.2019 року підлягає скасуванню.

У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, за сукупності вказаних обставин, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в повному обсязі у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим податкові повідомлення - рішення від 06.06.2019 №0016961419; №0016941419 та від 05.06.2019 року №0018221306 мають бути скасовані повністю, а податкові повідомлення - рішення від 06.06.2019 №0016931419; №0016901419 підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині, встановленої судом, а позовні вимоги - частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі N 815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі N 814/698/16, від 11.06.2019 року у справі N 826/841/17.

Беручи до уваги те, що позовну заяву задоволено частково, судові витрати зі сплати судового збору також необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 18057,40 грн.

Керуючись ст.ст.243-250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016961419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 29437,17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №016941419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 105411,98 грн, з яких 84329,58 грн. - за основним платежем, 21082,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016931419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області частково на суму 5459754 грн., з яких 3639836 грн - за основним платежем, 1819918 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016901419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області частково на суму 5240842,5 грн, з яких 3493895 грн - за основним платежем, 1746947,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0018221306 від 05.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ТОВ Спецсплав суму сплаченого судового збору в розмірі 18057,4 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 03 лютого 2020 року.

Суддя О.В. Єфанова