Постанова

від 25.03.2020 по справі 826/12358/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2020 року

Київ

справа №826/12358/17

адміністративне провадження №К/9901/20859/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року (суддя - Клименчук Н. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року (суддя-доповідач - Кузьменко В. В., судді: Василенко Я. М., Губська Л. В.) у справі № 826/12358/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СКАЙ ФУД СЕРВІСЕС до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю СКАЙ ФУД СЕРВІСЕС (далі - позивач, ТОВ СКАЙ ФУД СЕРВІСЕС ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2017 року №0000191208.

На обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків перевіряючих осіб в частині неправомірного завищення ТОВ СКАЙ ФУД СЕРВІСЕС податкового кредиту, сформованого з сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) за операціями з ТОВ ПРАЙМФРУТ в сумі 307653,00 грн, завищення сум від`ємного значення та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ. Позивач вважає, що включення ним суми податку на додану вартість за результатами господарських операцій із постачальником товару ТОВ ПРАЙМФРУТ до складу податкового кредиту за січень, лютий 2017 року та визначення бюджетного відшкодування за аналогічний звітний період було здійснено ним у відповідності до норм Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2017 року №0000191208.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

У період з 20 квітня 2017 року по 22 травня 2017 року уповноваженими особами Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СКАЙ ФУД СЕРВІСЕС з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за січень 2017 року, лютий 2017 року, за результатами якої складено Акт від 22 травня 2017 року №805/10-36-12-02/39939183 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки позивачем порушено вимоги:

пункту 187.8 статті 187, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, та завищено податковий кредит у розмірі 1677736 грн, відповідно до порушення вимог розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 Про затвердження форми та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (зі змінами та доповненнями), а саме не вірно заповнено Додаток №3 до уточнюючого розрахунку з ПДВ від 28 лютого 2017 року за №90306873910, внаслідок чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за січень 2017 року в розмірі 8257350 грн.

Не погодившись з такими висновками Акта перевірки, ТОВ СКАЙ ФУД СЕРВІСЕС подало заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких, рішенням від 12 червня 2017 року №3307/10/10-36-12-06-11 ГУ ДФС скасувало висновки в частині порушення вимог пункту 187.8 статті 187, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Розділу V ПК України щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальниками - нерезидентами, які задекларовані платником в декларації з ПДВ за грудень 2016 року у розмірі 1370083 грн.

15 червня 2017 року на підставі висновків Акта перевірки, з урахуванням рішення ГУ ДФС від 12 червня 2017 року №3307/10/10-36-12-06-11, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000191208, яким ТОВ СКАЙ ФУД СЕРВІСЕС зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 307653 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 76913,25 грн.

За результатами розгляду скарги ТОВ СКАЙ ФУД СЕРВІСЕС на винесене податкове повідомлення-рішення, ГУ ДФС прийнято рішення від 18 липня 2017 року №18321/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Судами встановлено, що заявлена до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість за січень, лютий 2017 року в частині суми податку у розмірі 307653,00 грн сформована за наслідками господарських операцій позивача з постачальником товарів ТОВ ПРАЙМФРУТ .

Досліджуючи господарські операції позивача з цим контрагентом, суди встановили, що 10 грудня 2015 року між ТОВ СКАЙ ФУД СЕРВІСЕС (як покупцем) та ТОВ ПРАЙМФРУТ (як постачальником) укладено договір №10/12 на поставку товару (кількість та асортимент якого зазначено у Специфікації).

На підставі цього договору ТОВ СКАЙ ФУД СЕРВІСЕС перерахувало на адресу ТОВ ПРАЙМФРУТ у період із травня 2016 року по лютий 2017 року кошти, а ТОВ ПРАЙМФРУТ поставило Позивачу товари на загальну суму 2090529,69 грн, в тому числі ПДВ 348421,62 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

На підтвердження отримання від контрагента товарів Позивачем надано видаткові накладні та податкові накладні.

Зазначені документи наявні в матеріалах справи, а їх перелік наведено у судових рішеннях.

Задовольняючи позов, суди звернули увагу, що відповідач в обґрунтування своєї позиції щодо відсутності у позивача права на формування бюджетного відшкодування за рахунок сум податку на додану вартість у розмірі 307653 грн, сплачених постачальнику в ціні товару, посилався лише на те, що згідно з отриманою інформацією по постачальнику ТОВ ПРАЙМФРУТ (ланцюг постачання - 1) та його постачальниках (ланцюг постачання - 2) виявлено ризики заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ. ТОВ ПРАЙМФРУТ та його постачальники внесені до АІС СФП та відносно них відкриті кримінальні провадження за статтею 205 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в межах цієї справи операції між позивачем та його контрагентом підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, а обставини порушення кримінальної справи щодо посадових осіб підприємств-контрагентів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених Позивачем та його контрагентами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ГУ ДФС у Київській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам, що під час проведення позапланової перевірки було отримано довідку щодо ризиків заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ від 22 травня 2017 року за №593/10-06-21-04. Згідно з цією довідкою встановлено ризики по постачальнику ТОВ Праймфрут (ланцюг постачання -1) та його постачальниках, а саме: ПП Пайола , ПП Фанді Бей , ПП Вайтома , ПП Тера Прайс , ПП Варант-М , ТОВ Аксент Груп (ланцюг постачання - 2). Перераховані суб`єкти господарської діяльності внесені до АІС СФП та відносно яких відкриті кримінальні провадження за статтею 205 Кримінального кодексу України.

З огляду на неналежне обґрунтування вимог касаційної скарги, Верховний Суд ухвалою 20 серпня 2019 року залишив її без руху з наданням часу відповідачу на усунення виявлених недоліків. На виконання вимог цієї ухвали суду, ГУ ДФС було подано уточнену касаційну скаргу, в якій відповідач свою позицію щодо неправильного застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права обґрунтовує тим, що судами не надано належної правової оцінки здійсненого відповідачем аналізу фінансово-господарської діяльності, з якого вбачається проведення позивачем транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання. ГУ ДФС у Київській області наголошує на тому, що позивачем порушено норми ПК України при формуванні податкового кредиту за результатами операцій з ТОВ ПРАЙМФРУТ , оскільки ним не було надано письмових заявок на поставку товару або письмових підтверджень таких заявок в усній формі, наявність яких передбачена пунктами договорів. Також позивачем не були надані довіреності, на підставі яких відповідно до договорів здійснюється передача товару. Як доказ перевезення товарів позивач надав акти виконаних робіт згідно з якими позивачу були надані послуги щодо перевезення вантажу. Водночас, наведені акти не містять будь-якої інформації про здійснення перевезень саме спірного товару, а містять лише загальне посилання на надані послуги перевезення без ідентифікації власне вантажу, що перевозився, його обсягів, адреси поставки, особи відвантажувача та отримувача, транспортних засобів тощо. Не було надано позивачем також і договорів, а також інших документів, на підставі яких складені вказані акти. При цьому, товарно-транспортна накладна, дійсно не є первинним документом для цілей формування сум податкової звітності за спірними операціями, проте у даному випадку доказуванню підлягають обставини реальності спірних операцій, до яких входять і обставини транспортування придбаного товару. Скаржник зазначає, що мотивуючи оскаржувані рішення суди посилалися на наявність у позивача виробничих та складських приміщень, але це не свідчить про реальність спірних поставок. Приймаючи оскаржувані рішення, суди вказували про те, що придбані товари були використані у межах господарської діяльності позивача. Водночас, саме лише здійснення позивачем певного виду діяльності та наявність у нього дозвільних документів на таку діяльність, не свідчить про використання спірного товару у господарській діяльності. Самого лише посилання на ці обставини недостатньо для висновку про їх об`єктивне існування без надання відповідних доказів. Тому, відповідач вважає, що сукупність обставин справи і документів, наданих позивачем, свідчать виключно про документальне оформлення результатів спірних операцій, натомість доказів фактичного здійснення поставок, їх ділової мети та використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем не надано. Отже, позивач не мав правових підстав для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, що мало наслідком виникнення від`ємного значення, відповідно права на бюджетне відшкодування цих сум ПДВ у позивача немає.

10 вересня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність викладених у скарзі доводів, вінпросить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що в матеріалах справи наявна службова записка від заступника начальника ВОДР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області №2739/10-36-23 від 16 листопада 2017 року, надана відповідачем суду першої інстанції, відповідно до якої кримінальних проваджень щодо посадових осіб позивача, ТОВ ПРАЙМФРУТ та його контрагентів, зазначених в Акті перевірки, не здійснюється, що свідчить про посилання відповідача в Акті перевірки, апеляційній і касаційній скаргах на неправдиві факти. Зазначає, що під час проведення перевірки, реальність жодної із поставок ТОВ ПРАЙМФРУТ товарів позивачу ГУ ДФС не ставилось під сумнів, про що свідчить безпосередньо зміст Акта перевірки. Зазначає про правильність висновків суду, зроблених на підставі встановлених обставин, які підтверджені належними доказами, про реальність господарських операцій і правильність формування позивачем за їх наслідками податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегією суддів визначено, що позиція відповідача про порушення судами норм права при ухваленні судових рішень обґрунтована такими доводами: 1) наявність довідки щодо ризиків заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ від 22 травня 2017 року за №593/10-06-21-04; 2) не надання позивачем письмових заявок на поставку товару або письмових підтверджень таких заявок в усній формі, наявність яких передбачена пунктами договорів; 3) не надання довіреностей, на підставі яких відповідно до договорів здійснювалася передача товару; 4) неналежне оформлення актів виконаних робіт; 5) не надання документів на підтвердження транспортування придбаного товару; 6) відсутність доказів того, що спірний товар був доставлений та/або розміщений у таких приміщеннях, а також використання товару у господарській діяльності позивача.

Суд касаційної інстанції враховує, що зі змісту касаційної скарги вбачається, що вона містить інші доводи і обставини, які не були зазначені ані в Акті перевірки, ані у відзиві на позов чи в апеляційній скарзі, зокрема, щодо обсягу наданих документів та їх оформлення. Тому суд касаційної інстанції таким доводам не надає правової оцінки, оскільки вони виходять за межі предмета касаційного перегляду. Крім того, доводи касаційної скарги суперечать змісту судових рішень, які не містять оцінки наявності у позивача виробничих та складських приміщень або правової оцінки тим документам, які ставляться під сумнів ГУ ДФС у касаційній скарзі. При цьому, будь-яких доводів неприйнятності документів, які були предметом дослідження судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС не зазначає.

Отже, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у цій справі в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами обставин справи, з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій надавали правову оцінку спору, що виник між сторонами.

Згідно з вимогами статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, наведеними нормами передбачено, по-перше, обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, крім того, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2, 200.4, 200.7 і 200.9 статті 200 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон N 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

У цій справі судами встановлено, що підставою для зменшення позивачу розміру від`ємного значення сум податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість стали висновки контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ ПРАЙФРУТ . При цьому, підставою для таких висновків стала довідка щодо ризиків заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ від 22 травня 2017 року за №593/10-06-21-04, згідно з якою встановлено ризики по постачальнику ТОВ ПРАЙМФРУТ (ланцюг постачання - 1) та його постачальниках, а саме: ПП Пайола , ПП Фанді Бей , ПП Вайтома , ПП Тера Прайс , ПП Варант-М , ТОВ Аксент Груп (ланцюг постачання - 2). Перераховані суб`єкти господарської діяльності внесені до АІС СФП та відносно яких відкриті кримінальні провадження за статтею 205 Кримінального кодексу України.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення грошових зобов`язань з ПДВ на суму податкового кредиту, а так само і права на бюджетне відшкодування сум ПДВ за цими господарськими операціями, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов, зокрема бюджетного відшкодування.

У цій справі судами першої і апеляційної інстанції досліджені документи, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, з яких можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару, його кількість та вартість, надано докази сплати коштів за поставлений товар, в тому числі податок на додану вартість, що свідчить про належне документальне підтвердження господарських операцій, відповідно, позивачем підтверджено показники, відображені у податковій звітності. Натомість, відповідачем, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, а також не доведено, що відомості, які містяться у наданих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При цьому, факт наявності довідки щодо ризиків заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ від 22 травня 2017 року за №593/10-06-21-04, яка відповідачем так і не була надана під час розгляду справи, не є достатньою підставою для висновків щодо нереальності господарської операції.

Тим більш, на вимогу суду першої інстанції за протокольною ухвалою, постановленою у судовому засіданні, представником відповідача у судове засідання 27 листопада 2017 року були надані службова записка заступника начальника ВОДР СУ ФР ГУ ДФС у Київській області №2739/10-36-23 від 16 листопада 2017 року (т. 6 а. с. 145), відповідно до якої кримінальних проваджень щодо посадових осіб позивача, ТОВ ПРАЙМФРУТ та його контрагентів, зазначених в Акті перевірки, не здійснюється, а також довідка ГУ ДФС про відсутність заборгованості у ТОВ ПРАЙМФРУТ (т. 4, а. с. 146).

Отже, суди попередніх інстанцій, оцінивши з дотриманням норм статті 90 КАС України докази, надані позивачем на спростування доводів контролюючого органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками його господарських операцій, та особливостей спірних господарських операцій, встановили їх реальність. Відтак, суди дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем відповідних сум витрат до складу витрат відповідного звітного (податкового) періоду та сум сплаченого контрагентам ПДВ до складу податкового кредиту ПДВ відповідного звітного (податкового) періоду, а висновки контролюючого органу визнали необґрунтованими, такими, які базуються лише на даних отриманої довідки, без дослідження первинних документів.

Ураховуючи встановлені судами під час розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в касаційній скарзі контролюючого органу доводи є необґрунтованими, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо підтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з його контрагентом колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону.

Оскільки інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, а також викладення інших обставин і оцінки документів, які не ставилися відповідачем під сумнів ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, вони до уваги не приймаються, відповідно, правова оцінка таким не надається.

Частинами другою - третьою статті 343 КАС України передбачено, що у попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір з правильним застосуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при дотриманні норм процесуального права. У судових рішенням повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі №826/12358/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду