Ухвала

від 26.03.2020 по справі 369/12376/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 369/12376/17

провадження № 61-4966ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року позов ОСОБА_2 , задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , суму боргу в розмірі 25 540 євро, що в еквіваленті станом на 04 жовтня 2019 року становить 695 709,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 610,19 євро, що в еквіваленті станом на 04 жовтня 2019 року становить 71 101,58 грн, 3 % річних в розмірі 640,25 євро, що в еквіваленті станом на 04 жовтня 2019 року становить 17 440,41 грн, що в загальному на дату винесення рішення становить 28 790,44 євро, що в еквіваленті складає 784 251,59 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 25 540 євро та 3% річних у розмірі 640,25 євро. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12 березня 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу (надійшла 17 березня 2020 року), в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року і передати справу повністю на новий розгляд .

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якійвикладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389 , 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. А. Воробйова