Ухвала

від 26.03.2020 по справі 420/1704/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1704/20

УХВАЛА

26 березня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Код ЄДРПОУ 41405070, адреса: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз 6), про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови,-

Встановив:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи ТОВ "Група управління бізнесом" про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови.

Ухвалою суду від 04 березня 2020 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду викладенні в заяві від 28.02.2020 року за №9264/20. Позовну заявузалишено без руху та запропоновано позивачу в десятиденний термін з дня отримання ухвали усунути недоліки шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтувавши поважність причин пропуску вказаного строку звернення із зазначенням дати, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а також надати позовну заяву із вірним визначенням суб`єктного складу учасників справи.

17.03.2020 за вх. №12300/20 від позивача надійшла позовна заява, відповідно до якої позивач уточнив суб`єктний склад учасників процесу та виключив ТОВ "Група управління бізнесом" зі складу учасників справи.

Разом з уточненою позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення, в обґрунтування якої зазначено, що позивачу не було відомо про наявність постанови про накладення арешту на нерухоме майно, та про наявність арешту майна дізнався в жовтні 2019 року під час наміру здійснити його відчуження. Дізнавшись про внесення обтяжень до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач 22.01.2020 року звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про надання інформації щодо стану виконавчого провадження та рішень, які були прийняті виконавчою службою за даним виконавчим провадженням. З наведених підстав позивач вважає, що ним пропущено строк для звернення до суду з даним позовом з поважних причин, у зв`язку з чим позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Розглянувши клопотання щодо поновлення строку звернення до суду, вивчивши матеріали адміністративного позову в частині, що стосуються клопотання про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом суд встановив наступне.

Приписами ст. 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що Законом встановлено спеціальний строк звернення до суду тривалістю десять робочих днів.

В поданій позивачем заяві зазначено, що він дізнався про постанову, якою накладено арешт на нерухоме майно в жовтні 2019 року під час наміру здійснити його відчуження.

При цьому, в цій самій заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач просить суд відраховувати строк звернення від дати листа Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а саме від 29.01.2020 року. Оскільки, вказаним листом позивачу повідомлено, що 29.08.2011 року державним виконавцем відділу винесено постанову про арешт майна боржника, а 24.12.2012 року державним виконавцем відділу винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві п. 8 ч. 1 ст.47 (коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог).

При цьому, до адміністративного суду з даною позовною заявою позивач звернувся лише 28.02.2020 року, тобто через 30 днів.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Так, судом встановлено, що у поданій до суду позовній заяві оскаржується постанова державного виконавця від 29.08.2011 року, при цьому в заяві зазначаючи дві дати виявлення порушеного права: жовтень 2019 року та 29.01.2020 року.

Однак, на підтвердження обставин, зазначених в обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду позивач не надав жодних доказів.

В зв`язку з чим, зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, за відсутності відповідних доказів, суд визнає неповажними.

Суд звертає увагу позивача що поважні причини - це обставини, що діють на волю суб`єкта, з яким законодавець пов`язує звільнення цього суб`єкта від виконання покладених на нього обов`язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для особи на вчинення цих дій.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України").

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Голдер проти Сполученого Королівства").

Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа "Gradescolo S.R.L. проти Молдови". У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови необхідно повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 171, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова