Постанова

від 07.07.2020 по справі 420/1704/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1704/20

Категорія: 105000000 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 26.03.2020 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року про повернення позову ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Перший Приморський ВДВС у м. Одесі), за участю третьої особи ТОВ "Група управління бізнесом", (разом із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду) про:

- визнання протиправною бездіяльності Першого Приморського ВДВС у м. Одесі щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП №28398459 (постанова від 29 серпня 2011 року);

- скасування арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного Першим Приморським ВДВС у м. Одесі, код: 35048685, постанова про арешт майна боржника від 29 серпня 2011 року, ВП №28398459, реєстраційний номером обтяження: 11549196.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду викладенні в заяві від 28 лютого 2020 року за №9264/20.

Позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу в десятиденний термін з дня отримання ухвали усунути недоліки шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтувавши поважність причин пропуску вказаного строку звернення із зазначенням дати, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а також надати позовну заяву із вірним визначенням суб`єктного складу учасників справи.

17 березня 2020 року за вх. №12300/20 від позивача надійшла позовна заява, відповідно до якої позивач уточнив суб`єктний склад учасників процесу та виключив ТОВ "Група управління бізнесом" зі складу учасників справи.

Разом з уточненою позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення, в обґрунтування якої зазначено, що позивачу не було відомо про наявність постанови про накладення арешту на нерухоме майно, та про наявність арешту майна дізнався в жовтні 2019 року під час наміру здійснити його відчуження.

Дізнавшись про внесення обтяжень до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач 22 січня 2020 року звернувся до Першого Приморського ВДВС у м. Одесі із заявою про надання інформації щодо стану виконавчого провадження та рішень, які були прийняті виконавчою службою за даним виконавчим провадженням.

З наведених підстав позивач вважає, що ним пропущено строк для звернення до суду з даним позовом з поважних причин, у зв`язку з чим позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Приморського ВДВС у м. Одесі про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови - повернуто позивачу.

Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року в зв`язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що вимоги до суду полягали не в оскаржені самої постанови державного виконавця (про яку він випадково дізнався в жовтні 2019 року), а у визнанні протиправною бездіяльність Першого Приморського ВДВС у м. Одесі щодо не зняття та не скасування арешту з належного йому на праві власності майна арешту нерухомого майна, оскільки виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт, закінчено.

Лист відповідача, в якому йому було повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту з нерухомого майна, він вперше отримав 29 січня 2020 року. Однак, вважаючи відмову про зняття арешту необґрунтованою, він повторно звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту, посилаючись на відповідні норми закону. Натомість, продовжуючи порушувати його права, відповідач не здійснив дій щодо зняття арешту та листом від 24 лютого 2020 року повідомив його, що підстави для зняття арешту відсутні. Таким чином, протягом зазначеного часу він намагався поновити свої права позасудовим шляхом.

Відзивів від учасників справи на адресу суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження обставин, зазначених в обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду позивач не надав жодних доказів. В зв`язку з чим, зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, за відсутності відповідних доказів, суд визнав неповажними.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 2 ст. 287 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З наведеного вбачається, що строк для звернення до суду з позовом про оскарження дій державного виконавця становить десять днів та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, слід ураховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 стало відомо, що за реєстраційним номером обтяження 11549196, 29 серпня 2011 року зареєстровано арешт на всі нерухоме майно, яке належить йому на праві власності, на підставі постанови про арешт майна боржника, 28398459, від 29 серпня 2011 року, яка винесена Першим Приморським ВДВС у м. Одесі, О.В. Дідорчук.

22 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Першого Приморського ВДВС у м. Одесі (а.с. 9).

Листом від 29 січня 2020 року Першого Приморського ВДВС у м. Одесі Бубнову О.М ОСОБА_2 було повідомлено, що дійсно 29 серпня 2011 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про арешт майна боржника, а 24 грудня 2012 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.8 ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог). Також повідомлено, що виконавче провадження завершено і знищено у зв`язку закінченням строку його зберігання, тому немає підстав для зняття арешту (а.с. 10).

10 лютого 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Першого Приморського ВДВС у м. Одесі із заявою про скасування арешту належного йому нерухомого майна (а.с 11).

Листом від 24 лютого 2020 року у скасуванні арешту мені ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 12).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що у зв`язку з бездіяльністю виконавчої служби, ще призвела до порушення його прав, він був вимушений звернутися до адміністративного суду з даним позовом.

Як свідчать встановлені вище обставини справи, предметом заявленого позивачем адміністративного позову є протиправна бездіяльність відповідача.

Судова колегія зазначає, що вищезазначені обставини справи були висвітлені Бубновим О.М. в заяві про поновлення строку звернення до суду, яка була подана ним на виконання ухвали суду першої інстанції (про залишення позову без руху).

Разом з тим, оскаржувана ухвала суду не містить оцінки термінів оскарження позивачем бездіяльності відповідача з часу отримання останньої відповіді на звернення.

На думку судової колегії, суд першої інстанції, повертаючи позов не встановив дату, з якої позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Тобто, судом першої інстанції не встановлено обставин, які є визначальними для вирішення питання як щодо дотримання строків звернення до суду так і щодо наявності підстав для поновлення такого строку.

Так, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21 лютого 1975 року, ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Так, у справі "Bellet v. France", ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З аналізу вищевикладеного встановлено, що позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.

На думку судової колегії, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву з зазначених підстав, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими заходами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Таким чином, оскаржену ухвалу про повернення позову неможливо визнати законною та обґрунтованою, як того вимагає ст. 242 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, які призвели до неправильного вирішення питання,у зв`язку з чим судове рішення, відповідно до ч.4 ст. 320 КАС України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судова колегія не здійснює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, ч.3 ст. 312, ч.4 ст. 320, ст.ст. 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року скасувати.

Матеріали справи №420/1704/20 за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та скасування постанови, направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 липня 2020 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.