Рішення

від 24.02.2021 по справі 420/1704/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1704/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами ст. 287 КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Код ЄДРПОУ 41405070, адреса: 65026, м. Одеса, вул. Польський узвіз 6), за участю третьої особи ТОВ "Група управління бізнесом" (Код ЄДРПОУ 35992950, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська 25) про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

28.01.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи ТОВ "Група управління бізнесом" в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 28398459 (постанова від 29.08.2011 року).

- скасувати арешти нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Код: 35048685, постанова про арешт майна боржника від 29.08.2011 року; ВП № 28398459; реєстраційний номером обтяження: 11549196.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про зняття арешту з майна, яке належить йому. Однак, листом від 24.02.2020 року у скасуванні арешту відмовлено та обґрунтовану відмову тим, що ВП № 28398459 закінчене у зв`язку із поверненням стягувачеві на підставі п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , тому підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на все нерухоме майно у виконавчому провадоюенні ВП № 28398459, яке завершене, є протиправною та порушує законні права та інтереси позивача, як власника відповідного майна, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

26.03.2020 року ухвалою суду відмовлено у відкритті провадження у справі.

06.05.2020 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року про повернення позовної заяви скасовано, справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

04.08.2020 року ухвалою суду від позовну заяву залишено без руху.

20.08.2020 року позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

26.08.2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі з врахуванням приписів ч. 4 ст. 287 КАС України. Зобов`язано Перший Приморський відділ ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати матеріали виконавчого провадження №28398459 до 22.09.2020 року. Зупинено провадження у справі № 420/1704/20 до надання витребовуваних матеріалів виконавчого провадження.

02.02.2021 року судом зобов`язано Перший Приморський відділ ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надіслати витребувані судом документи на електронну адресу суду: inbox@adm.od.court.gov.ua та продублювати поштою та попереджено Перший Приморський відділ ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про застосування штрафних санкції у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень.

12.02.2021 року від Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист на виконання ухвали суду в частині надання матеріалів виконавчого провадження №28398459, в якому зазначено, що виконати вищезазначену ухвалу суду немає можливості у зв`язку з тим, що матеріали виконавчого провадження №28398459 знищено. Відповідно до п. 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Додатково зазначено, що вимоги виконавчого документу по виконавчому провадженню 28398459 боржником не виконано.

Судом призначено розгляд справи на 22.02.2021 року о 12 годині 00 хвилин.

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 26.08.2020 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 22.09.2020 року. Зазначено про обов`язок відповідача, в разі подання відзиву на позовну заяву, подати разом з відзивом на позовну заяву всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а також докази направлення позивачу копії відзиву та доданих до нього документів.

Проте, у встановлений ухвалою суду строк відповідачем не надано до суду відзив на позовну заяву та будь-яких інших доказів на вчинення оскаржуваних дій.

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

22.02.02.2021 року представником позивача надано заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання призначене на 22.02.2021 року представник відповідача не з`явився. Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

22.02.2021 року поновлено провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Керуючись положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України розгляд справи продовжено в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

18.10.2010 року рішенням Господарського суду Одеської області у справі №34/133-10-3654 Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА УПРАВЛІННЯ БІЗНЕСОМ" задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група управління бізнесом (65059, м.Одеса, вул. Краснова,6/1, п/р НОМЕР_1 в Акціонерному банку "ПІВДЕННИЙ", код ЄДРПОУ 20953647, МФО 328209), 31363 (тридцять одна тисяча триста шістдесят три)грн. - заборгованість за договором оренди; 4824 (чотири тисячі вісімсот двадцять чотири)грн.38коп. борг за надані комунальні послуги; 3000 (три тисячі)грн. сума пені від суми заборгованості; 400 (чотириста)грн. - сума пені від суми заборгованості по сплаті за комунальні послуги; 407 (чотириста сім)грн.15коп. 3%річних, витрати по сплаті державного мита на суму 403(чотириста три)грн. 10коп. та ІТЗ судового процесу у розмірі 44 (сорок чотири)грн. 84 коп.

21.02.2011 року постановою Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на рішення господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2010 року по справі № 34/133-10-3654 - задоволено частково. Рішення господарського суду змінено, викладено п.2 резолютивної частини наступним чином: Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група управління бізнесом 29661,85 грн., які складається з: суми основного боргу за об`єкт оренди - 22040 грн.; суми боргу за надані комунальні послуги - 4824,38 грн.; суми пені від суми заборгованості зі сплати за об`єкт оренди - 2058,59 грн.; суми пені від суми заборгованості зі сплати за комунальні послуги - 413,72 грн.; 3 % річних-325,16 грн. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю м 298,98 грн. витрат на державне мито, 33,26 грн. витрат на ІТЗ судового процесу". В решті рішення господарського суду залишено без змін. Доручено господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів (а.с.48-50).

09.03.2011 року Господарським судом Одеської області видано наказ на примусове виконання рішення на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі № 34/133-10-3654, яким Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Група управління бізнесом державне мито у розмірі 298,98 грн та витрат на ІТЗ судового процесу у сумі 33,26 грн. Наказ дійсний для пред`явлення до 21.04.2014 року (а.с.51).

29.08.2011 року державним виконавцем Першого Приморського відділу ДВС Одеського МУЮ Дідорчук О.В., прийнято постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_1 , за № 28398459.

06.09.2011 року державним виконавцем Дідорчук О.В., при примусовому виконанні Наказу Господарським судом Одеської області від 09.03.2011 року по справі № 34/133-10-3654, за присутності представника ОФ ПП СП Юстиції , представника ТОВ Група управління бізнесом та ОСОБА_1, здійснено опис майна та скаледно акт опису й арешту майна про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Група управління бізнесом суми боргу 29661,85 грн (а.с.52). Як вбачається з акут всього майна описано на суму 54090,00 грн.

22.01.2020 року позивач звернувся до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, в якій просив надати наступну інформацію:

- коли та на підставі якого рішення відносно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження;

- які рішення прийняті виконавчою службою за даним виконавчим провадженням;

- в якому стані на даний час перебуває зазначене виконавче провадження (а.с.54).

29.01.2020 року за № 8972 Першим Приморським відділом ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на заяву позивача надано відповідь, в якій повідомлено наступне: На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП № 28398459 за судовим наказом № 34/133-10-3654 від 09.03.2011 року, виданим Господарським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ Групи Управління бізнесом грошової суми у розмірі 29661,85 грн. 09.03.2011 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 29.08.2011 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про арешт майна боржника. 24.12.2012 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про повернення ВД стягувачеві п. 8 ч. 1 ст.47 (коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог). Вищезазначене виконавче провадження відсутнє у ДСВП (Автоматична система виконавчих проваджень) немає можливості надати матеріали в електронному та в паперовому вигляді, оскільки матеріали виконавчого провадження було знищено. Відповідно до п. 8.19 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008 року (далі - Порядку), виконавчі провадження передаються до архіву та підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання.

Згідно п. 9.9 Порядку, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Враховуючи вище викладене підстави для зняття арешту згідно ст. 59 Закону України Про виконавче провадження законних підстав немає . Вказаним листом також запропоновано позивачу звернутись до суду щодо зняття арешту (а.с.60).

10.02.2020 року позивач повторно звернувся до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, в якій просив скасувати арешти нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений Першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (Код: 350488685), постанова від 29.08.2011 року; ВП № 28398459: реєстраційний номером обтяження: 11549196 та внести відомості про скасування арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомою майна (а.с.61).

24.02.2020 року на зазначену заяву позивача надав відповідь, якою повідомив зокрема, що 17.08.2011 року на виконання до відділу надійшов наказ № 34/133-10-3654 від 09.03.2011 року виданий Господарським судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ Группи Управління бізнесом (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 25) боргу у розмірі 29661,85 грн. 17.08.2011 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 28398459. 29.08.2011 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про арешт майна боржника. В цей же день державним виконавцем було накладено арешт на все нерухоме і рухоме майно боржника. 24.12.2012 року державним виконавцем відділу було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві п.8 ч. 1 ст. 47 (коштів від реалізації недостатньо для задоволення вимог). З підстав, згідно яких було закінчене ВП № 28398459, а саме: повернення стягувачеві, у зв`язку з недостатністю коштів від реалізації для задоволення вимог (п. 8 ч. 1 ст. 47 ЗУ ПВП випливає, що боржником вимог виконавчого провадження в повному обсязі виконано не було. Тому підстави для зняття арешту з майна боржника на сьогоднішній день відсутні (а.с.62).

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 11549196, 29.08.2011 року зареєстровано арешт на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, на підставі постанови про арешт майна боржника, 28398459, від 29.08.2011 року, яка винесена Першим Приморським відділом ДВС Одеського МУЮ, Дідорчук О.В. (а.с.64).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження від 2 червня 2016року №1404-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно ст.1 якого, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

З 1999 року до червня 2016 року був чинний Закон України Про виконавче провадження № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV). На теперішній час спірні правовідносини врегульовані Законом України Про виконавче провадження № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Обидва Закони однаково визначають наслідки завершення (закінчення) виконавчого провадження - арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (ст. 50 Закону № 606-XIV і ст. 40 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 57 ч. 1 Закону № 606-XIV і ст. 56 ч. 1 Закону № 1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно ч. 4-5 ст. 59 Закону № 1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 49 Закону № 606-XIV (в редакції від 01.12.2012 року), виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону;

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ст. 50 Закону Закон № 606-XIV передбачені наслідки завершення виконавчого провадження, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

В свою чергу, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV (в редакції від 01.12.2012 року), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

З наведеної вище статті не передбачалось зняття арешту у випадку завершення виконавчого провадження у зв`язку із поверненням виконавчого документа стягувачу згідно ст. 47 Закону Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

Суд також враховує, що рішення про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ Группи Управління бізнесом суми боргу 29661,85 грн не виконано повністю, а тому позовні вимоги про зняття арешту з майна є безпідставними.

Таким чином, виходячи із сукупності досліджених по справі доказів, при їх системному аналізі і співмірності з вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі і в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, сплачена сума судового збору розподілу не підлягає.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи ТОВ "Група управління бізнесом" про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови задовольнити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана відповідно до положень ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.