Рішення

від 13.10.2009 по справі 2-57/2009

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

 Справа №2-57/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

13 жовтня  2009 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді  - Уржумової Н.В.

при секретарях         - Тощевій О.О., Борісенку Є.В., Вєісовій З.Ф., Чертолясові А.С.,Єфімовій Н.Г.,            

                                     ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

     14.03.2006 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовними вимогами  до ОСОБА_4 про захист честі, гідності ділової репутації та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 гривень на користь ОСОБА_2 та 10 000 гривень на користь ОСОБА_3, мотивуючи позовні вимоги тим, що між сторонами по справі існує спір, що знаходиться у провадженні суду.  Як зазначено у позовній заяві, у січні 2006 року відповідачка надіслала скаргу до адреси Міністерства охорони здоров’я України, наслідком чого став  розгляд цієї скарги  Міністерством охорони здоров’я АРК, адміністрацією Кримського республіканського психоневрологічного диспансеру та адміністрації відділкової лікарні на ст. Сімферополь. У вказаній скарзі відповідачка поширює  про позивачів відомості, що не відповідають дійсності та принижують їх ділову репутацію. Зокрема, у скарзі ОСОБА_4 заявлено, що позивачі протиправно проникають на територію її земельної ділянки та спричиняють матеріальну шкоду, тим самим вчиняючи злочин; поставлена  під сумнів психічна повноцінність позивачів. Заявник вимагає проведення у відношенні позивачів освідчення; звинувачує ОСОБА_2 у тому, що вона – «лікар-психіатр Залізничної лікарні м. Сімферополя, вирисовує лікарську таємницю, здійснює тиск на співробітників правоохоронних органів «( … ти у мене лікувався і якщо ти не допоможеш, то всі дізнаються, що ти псих, що працює у правоохоронних органах…)»; стверджує, що позивачі, найнявши людей, регулярно б’ють її та членів її сім’ї, а ОСОБА_2 9 грудня 2005 року взагалі намагалася її задушити».  ОСОБА_4 називає позивачів психічно нездоровими людьми, ставить під сумнів здатність позивачів працювати лікарями, звинувачує у порушення клятви Гіппократу та використовуванні лікарської таємниці у корисних цілях, вимагає від Міністра охорони здоров’я, погрожуючи йому у випадку незадоволення її вимог притягненням до кримінальної відповідальності. Зазначена скарга внаслідок її розповсюдження ОСОБА_4 невизначеному колу посадових осіб та інших співробітників Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства охорони здоров’я АРК, Кримського республіканського психоневрологічного диспансеру, а також відділкової клінічної  лікарні на ст.  Сімферополь, де позивачі безпосередньо працюють і де всі їх знають як порядних громадян, професіоналів та добросовісних працівників. Наведе призвело до моральних страждань позивачів, оскільки вони були опорочені  « в очах» колег. Обидва позивачі стали нервовими, не могли нормально працювати, постійно очікували у відношення себе будь-яких негативних дій з боку адміністрації лікарні. Нервовий стан позивачів відобразився  і на відношеннях у сім’ї, оскільки негативні думки відволікали позивачів від домашніх справ та турбот про неповнолітнього сина, який є інвалідом. Таким чином, позивачі вважають, що відповідачка, поширивши у відношенні позивачів відомості, що не відповідають дійсності, принизила їх честь, гідність та ділову репутацію, чим спричинила моральну шкоду, яку ОСОБА_2 оцінює у 20 000 гривень, а ОСОБА_3 у 10 000 гривень. З наведених підстав, посилаючись на ст.ст. 277,  288, 297 ЦК України,  позивачі просили суд:  встановити факт порушення ОСОБА_4 права на повагу гідності,  честі та ділової репутації,  внаслідок поширення про них недостовірної інформацію у скарзі, адресованій та направленій до адреси Міністерства охорони здоров’я, яка стала предметом розгляду Міністерства охорони здоров’я АРК, Кримського республіканського психоневрологічного диспансеру та адміністрації відділкової клінічної  лікарні на ст. Сімферополь, захистити їх гідність, честь та ділову репутацію шляхом покладення на відповідачку ОСОБА_4 обов’язку надіслати до адреси Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства охорони здоров’я АРК, адміністрації відділкової клінічної  лікарні на ст. Сімферополь спростування зазначеної скарги; стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 - 20000 гривень,  на користь ОСОБА_3 – 10000 гривень, та витрати за оплату судового збору ( т.1 а.с. 4-6).  Під час провадження по справі у суді, представник позивачів – ОСОБА_5, діюча на підставі довіреностей,   01.10.2008 року  уточнила первісні позовні вимоги своїх довірителів у порядку статті 31 ЦПК України та просила суд з підстав,  викладених у первісній позовній заяві  визнати інформацію ОСОБА_4, викладену у заяві від 17 грудня 2005 року на ім’я Міністра охорони здоров’я України відносно психічного нездоров’я та протиправної поведінки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію; зобов’язати ОСОБА_4 спростувати недостовірну інформацію, викладену ОСОБА_4  у заяві від 17 грудня 2005 року таким же шляхом, яким вона була розповсюджена – направлення до  ім’я Міністра охорони здоров’я України та Міністерства охорони здоров’я АРК  письмової заяви наступного змісту: «У письмовій заяві від 17 грудня 2005 року на ім’я Міністра охорони здоров’я України, мною ОСОБА_4, була викладена інформація про наявність психічного захворювання, протиправної поведінки з використовуванням службового становища, спричиненні тілесних пошкоджень і вчинення замаху на вбивство, вчинених у відношення мене та членів моєї сім’ї, з боку лікарів відділкової лікарні ст. Сімферополь ОСОБА_2 Михайлівни і ОСОБА_3, яка містила  вимоги про їх медичне освідчення та звільнення ОСОБА_2 з займаної посади. Викладена мною у даному листі інформація є недостовірною, такою,  що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та підлягає спростуванню у відповідності з рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від (дата)»; зобов’язати ОСОБА_4 спростувати недостовірну інформацію на протязі місяця з часу набрання судовим рішенням законної сили; стягнути з ОСОБА_4  моральну шкоду, спричинену ОСОБА_2 к розмірі 20 000 гривень; стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду, спричинену ОСОБА_3 у розмірі 10 000 гривень; судові витрати між сторонами по справі розподілити у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України (т.2 а.с. 22-25).

    Відповідачка ОСОБА_4 заперечувала проти  первісних та уточнених позовних вимог, виклавши свої заперечення у письмовому вигляді ( т.1 а.с. 193-194), суть яких зводилася до того, що заява, адресована Міністерству охорони здоров’я від 27.12.2005 року та факти,  викладені у зазначеній заяві, викладалися не нею. Більш того, зазначена заява підписувалася не нею, тому вважала, що не є належним відповідачем за вимогами ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

    У судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

    Представник позивачів – ОСОБА_5 підтримала своїх довірителів та просила суд прийняти до уваги висновки, викладені у почеркознавчій експертизі за № 531 від 28.09.2007 року, у яких експерт дійшов до висновку, що підпис у заяві від 27 грудня 2005 року, ймовірно, виконаний ОСОБА_4, рукописний текст, розташований на конверті, адресованому Міністру охорони здоров’я України, виконаний  ОСОБА_4 Також представник просив врахувати, що абзац перший  заяви,  ідентичний абзацу третьому  зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 від 01.04.2006 року, що перебуває у провадженні суду, що, на думку представника,  також підтверджує написання цих документів однією  і тою ж особою – ОСОБА_4 Також факт направлення цієї заяви саме ОСОБА_4 підтверджується показаннями ОСОБА_4, викладеними у зустрічній позовній заяві від 02.04.2006 року, де остання посилається на направлення цієї заяви до Міністра охорони здоров’я.

    ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти позову у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, просила суд прийняти до уваги висновки, проведеної по справі  06.07.2009 року повторної почеркознавчої експертизи, стверджуючи, що не підписувала та  надсилала заяву Міністру охорони здоров’я, тому не може відповідати на вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3Просила вирішити питання про судові витрати – відшкодування їй сум, витрачених на оплату проведених по справі експертиз.

    Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 у судовому засіданні також вважала позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необґрунтованими та просила суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

     Заслухавши доводи позивачів та їх представника, заперечення відповідача та його представника, допитавши експерта,  дослідивши у судовому засіданні оригінал заяви від 27.12.2005 року, адресованої Міністру охорони здоров’я України, конверт, у якому була надіслана зазначена заява,  висновки двох проведених по справі експертиз, а також інші  наявні по справі докази у їх сукупності,  суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_2, ОСОБА_3П у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди у повному обсязі,  виходячи з наступного.

    Спірні відносини регулюються   статтями   276, 277, 297   ЦК України.

    За частиною 1 статті  277 ЦК України „Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації ”.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що „Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного ”.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 18 своєї постанови 18 від 27 лютого 2009 року N 1 « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи «Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права».

   Звертаючись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, позивачі ОСОБА_2М, ОСОБА_3 посилалися на висновки проведеної по справі почеркознавчої експертизи  за № 531 від 28.09.2007 року,  за якими  підпис, розташований у заяві до Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2005 року, імовірно, виконаний ОСОБА_4; рукописний текст, розташований на конверті,  адресованому Міністру охорони здоров’я, виконаний ОСОБА_4 (т.1 а.с. 165-79), а також та ідентичність  абзацу першого зазначеної  заяви абзацу третьому  зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 від 01.04.2006 року, що перебуває у провадженні суду, а також на доводи ОСОБА_4, викладені у зустрічній позовній заяві від 02.04.2006 року, де остання посилається на направлення цієї заяви до Міністра охорони здоров’я.

   Разом з тим, з пояснень ОСОБА_4 у судовому засіданні слідує, що заява від 27.12.2005 року нею не підписувалася, а конверт, у якому ця заява була направлена до адреси Міністра охорони здоров’я, не заповнювався.

   Зазначені ствердження відповідачки підтверджуються висновками проведеної по справі повторної почеркознавчої експертизи від 06.07.2009 року, за якими «Підпис від імені ОСОБА_4 на ім’я Міністра охорони здоров’я України, розміщений на 2-му аркуші ліворуч від запису «Л.А. Лось»,  виконаний не самою ОСОБА_4, а іншою особою. Цей підпис виконаний з наслідуванням підпису ОСОБА_4, ймовірно за все, по пам’яті. Рукописні записи адресата та адресанта на конверті, адресованому Міністру охорони здоров’я України, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з намаганням наслідування почерку ОСОБА_4, не виключаючи природної схожості порівнюваний почерків» (т.2 а.с. 64-73).

   Суд, оцінивши обидва експертних висновки, приймає до уваги  висновки експертизи від 06.07.2009 року, оскільки висновок за № 531 від 28.09.2007 року  щодо підпису ОСОБА_4 на заяві від  27.12.2005 року, містить в собі імовірні припущення, на яких не може ґрунтуватися судове рішення. Навпаки, експертний висновок від 09.07.2009 року дає однозначну відповідь про невиконання підпису на заяві - ОСОБА_4    

   У судовому засіданні 01.10.2008 року  був допитаний експерт ОСОБА_7, що проводила по справі експертизу за № 531 від 28.09.2007 року, але ж  експерт не змогла  довести обґрунтованість підготовлених нею висновків щодо імовірності підпису ОСОБА_4 на заяві, що і було підставою для задоволення клопотання ОСОБА_4 про призначення по справі повторної експертизи.

   При цьому, висновок експерта  в експертизі від 28.09.2007 року про виконання ОСОБА_4 рукописного запису адресата та адресанта на конверті, адресованому Міністру охорони здоров’я , у якому зазначена заява була направлена адресату, не має правового значення, оскільки предметом розгляду та вивчення суду є недостовірність відомостей, викладених саме  у заяві від 27.12.2005 року, а не на засобі поштового зв’язку – конверті.

   Також судом враховано й те, що за  експертними висновками від 09.07.2009 року, прийнятими судом до уваги, рукописні записи адресата та адресанта на конверті,  виконані не ОСОБА_4,  а іншою особою з намаганням наслідування почерку ОСОБА_4, не виключаючи природної схожості порівнюваних почерків.

   Не є доказом виготовлення ОСОБА_4 заяви від 27.12.2005 року і ідентичність абзацу першого зазначеної  заяви абзацу третьому  зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 від 01.04.2006 року, оскільки обидва документа виготовлені друкарським способом, і не доводять факту виготовлення цієї заяви саме відповідачкою.

   На думку суду, позивачі, усупереч вимогам ст. 10 ЦПК України, не довели суду факту поширення інформації, викладеної у заяві від 27.12.2005 року, адресованої Міністру охорони здоров’я України  саме ОСОБА_4, у той час як  відповідачем у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.  

   Тому суд  не може вимагати від ОСОБА_4 доказів того, що поширена у заяві від 27.12.2005 року інформація є достовірною, покладати обов’язок по її спростуванню,  перевіряти факти поширення цієї інформації та спричинення позивачам моральної шкоди.

   Не спростовують вищенаведених висновків суду і посилення позивачів та їх представника на доводи зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 про звернення останньої  до Міністерства охорони здоров’я з проханням освідчити відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2  на їх психічну повноцінність (т.1, а.с.38), оскільки можуть сприйматися судом лише як непрямі докази. До того ж, як пояснила ОСОБА_4 у суді особисто, у зустрічній позовній заяві, вона мала на увазі свої  усні, а не письмові звернення (т.1 а.с.210).

   Вказані ствердження ОСОБА_4 позивачами не спростовані.

   З урахуванням усього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_8, ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та  відшкодування моральної шкоди – у повному обсязі, за недоведеністю факту  поширення інформації саме відповідачем.

   Разом з тим, зазначене не перешкоджає позивачам у захисті їх порушених немайнових прав шляхом звернення до суду з відповідними вимогами до належного відповідача, або  за правилами, визначеними розділом 1V ЦПК України.

   Крім того, дотримуючись положень ст. 214 ЦПК України,  суд при ухваленні судового рішення, вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати.

   ОСОБА_3, ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог  до ОСОБА_4 було відмовлено у повному обсязі.

   ОСОБА_4 у судовому засіданні були пред’явлені та додані до матеріалів цивільної справи  квитанції про оплату нею проведених по справі експертиз на загальну суму 1705,24 грн.

   Понесені відповідачкою  судові витрати пов’язані з проведенням по справі експерти,  з підстав частини 1 статті 88 ЦПК України,   підлягають відшкодуванню відповідачці  позивачами у розмірі по  852, 62 грн. – кожним з позивачів

   Також суд вважає за необхідне стягнути з позивачів у дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі по 43 гривні 50 копійок з кожного позивача,  які не були ними сплачені при пред’явленні позову до суду.

   На підставі  ст. ст. 276, 277, 297   ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212-215,218, 294  ЦПК України, суд,  -

в и р і ш и в :

   ОСОБА_2, ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог  до ОСОБА_4 про захист честі, гідності ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

   Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати у розмірі 852 (вісімсот п’ятдесят дві) гривні 62 копійки – з кожного.

   Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді у розмірі по 43 ( сорок три) гривні 50 копійок – з кожного.    

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або у порядку частини 4 статті 295 ЦПК України.

Суддя