Рішення

від 12.03.2020 по справі 188/189/19

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/189/19

Провадження № 2/188/8/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.,

секретар судового засідання Лукіна Л.Г.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа: Служба у справах дітей Петропавлівської районної адміністрації,

третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_4

представників третіх осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 , яка є бабусею малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до суду про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів з ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 27 серпня 2005 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був укладений шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син - ОСОБА_7 .

На момент народження сина ОСОБА_2 та ОСОБА_9 проживали в м. Павлограді.

З квітня 2009 року ОСОБА_2 залишив сім`ю, коли сину було три місяці, та став проживати окремо за адресою АДРЕСА_1 , за місцем своєї реєстрації.

ОСОБА_9 разом з малолітнім сином переїхала до своєї матері в АДРЕСА_2 та проживала разом з малолітним сином ОСОБА_7 за даною адресою три роки, а потім переїхала в м. Павлоград та стала проживати АДРЕСА_3 .

Згідно виконавчого листа № 2-993, виданого Тернівським міським судом Дніпропетровської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 стягувались аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку ( доходів) на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач вважає, що довідкою Тернівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області заборгованість по сплаті аліментів становить станом на 01 січня 2019 року - 89 573,24грн., заборгованість виникла з листопада 2013 року.

Згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2012 року ( справа № 429/9316/12) шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розірвано.

Крім того, позивачка зазначила, що цим рішенням суду про розірвання суду встановлено, сторони проживали окремо за різними адресами, спільне господарство не вели, спільного бюджету не мали.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 померла .

Після смерті матері ОСОБА_9 , малолітній син ОСОБА_7 проживає у своєї бабусі ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_2 .

Позивач посилалась на довідку дитячого психолога Кадірової Л.С. від 06.02.2019 року відповідно до якого у ОСОБА_7 , ставлення до батька як до чужої людини в зв`язку з тим, що дитина не бачила свого батька на протязі свого життя, думки про те, що він вимушений буде жити з батьком його лякають та викликають нервову реакцію на психо - соматичному рівні.

Відповідач тривалий час, фактично з дня народження дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не цікавиться його життям, станом здоров`я, інтересами та вподобаннями, не спілкується з сином, не проявляє ініціативи до зустрічей, тобто не займається вихованням своєї неповнолітньої дитини та виконанням своїх батьківських обов`язків щодо неї.

Позивачка також зазначила, що її малодітний онук ОСОБА_7 з народження знаходився у безпечному, спокійному стійкому середовищі, зростав та виховувався у атмосфері любові, поваги, в умовах для його нормального фізичного та духовного розвитку разом з мамою та бабою.

Повне ігнорування батьком сина на протязі 10 років, впливає на приниження гідності дитини, викликає у нього велику душевну травму, дитина не може сприймати чужу для неї людину як свого рідного батька.

Основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (МАМCHUR v. UKRAINE,№ 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідач мешкає по АДРЕСА_4 у квартирі вітчима, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 26.02.2019 року, складеного спеціалістами служби у справах дітей Тернівської міської ради, який міститься в матеріалах справи органу опіку та піклування Петропавлівської районної державної адміністрації. В квартирі за місцем його реєстрації АДРЕСА_5 проживає його мати разом з вітчимом, відповідач офіційно не працевлаштований, власним житлом не забезпечений, він не спроможний створити нормальні належні умови для проживання сина, забезпечити його всім необхідним, утримувати належним чином для його нормального та фізичного розвитку.

Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернівсьої міської раді про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав вважає необгрунтованим, оскільки органом опіки та піклування не враховано жодного документа, які були надані нею для розгляду питання про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку, органу опіки та піклування ОСОБА_2 працює неофіційно, збирає документи для працевлаштування в ШУ Дніпровське , готовий переїхати до смт. Петропавлівка на постійне місце проживання, щоб займатися вихованням та утриманням сина. При цьому орган опіки та піклування не вислухав думку дитини, не врахував, що батько дитини на протязі десяти років не приймав участі у вихованні, утриманні дитини і не приймає зараз, не має можливості утримувати дитину, забезпечити нормальні умови для проживання, фізичного та духовного розвитку дитини.

Розгляд питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було здійснено упереджено, на грунті його обіцянок стосовно працевлаштування та утримання дитини, врахована тільки думка батька.

Позивачка вважає, що Висновок органу опіки та піклування виконкому Тернівської міської ради є не обгрунтованим та суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування Петропавлівської районної державної адміністрації ґрунтується на досліджених у повному обсязі документах, орган опіки та піклування врахував, що ОСОБА_2 з 2009 року не проживав з малолітним сином, участі у вихованні не приймав, ним не опікувався, враховані надані документи, довідка дитячого психолога, розрахунок про заборгованість по аліментам, що відповідач не працює, стабільного доходу не має, не утримує сина, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує сину необхідне харчування, медичний догляд, лікування, не виявляє інтерес до його внутрішнього світу, не створює умови для його нормального та фізичного розвитку. Орган опіки та піклування вислухав думку дитини, що він не має прихильності до батька, бачив його тільки два рази і більше спілкування з батьком не підтримував.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 зняв з реєстрації сина в м.Павлограді лише 15.03.2019 року з однією метою, отримати пенсію по втраті годувальника.

З квітня 2019 року відповідач жодного разу не приїхав до сина в смт. Петропавлівка, не відвідував школу, тобто продовжував ухилятись від виконання батьківських обов`язків.

Малолітній онук, ОСОБА_7 перебуває на повному утриманні бабусі.

Позивач також вважає, що відповідач не зможе створити належних умов для дитини тому просить позбавити його батьківських прав та стягнути аліменти на користь позивачки.

В судовому засіданні сторона позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Позивачка зазначила, що відповідач протягом 10 років не цікавився сином, не телефонував йому, має заборгованість по сплаті аліментів, а головне, хлопчик вважає його чужою для себе людиною, батько з квітня 2019 року до сина не приїздив.

Крім того ОСОБА_1 повідомила, у онука був день народження ІНФОРМАЦІЯ_7 , але батько не привітав сина, хлопчик взимку хворів, але батько навіть не поцікавився його станом здоров`я та не надав будь якої допомоги на ліки, гроші на утримання дитини в розмірі 1100 грн. надіслав в 2020 році лише в січні, більше кошти не надходили.

ОСОБА_1 також повідомила, що їх викликали у службу у справах дітей у день Святого Миколая , батько також не привітав сина, більш того, сидячи майже годину на відстані 2 метрів від сина, він з ним не спілкувався, жодного питання не задав, за останній рік відповідач не зробив жодного кроку для налагодження стосунків з сином, заяву на призначення пенсії дитині по втраті годувальника подав лише 26.12.2019 року, хоча органами опіку був зобов`язаний подати її ще в лютому 2019 року.

Представник позивача зазначила, що батько проживав окремо від родини, сином фактично не цікавився, коли хлопчик йшов до 1 класу не з`явився як і не з`явився жодного разу до школи з 1 по 4 клас навчання сина.

ОСОБА_2 після смерті матері віддав сина бабусі добровільно і протягом 3 місяців жодного разу не з`явився, син не тільки не сприймає батька а і заляканий, що батько його вкраде, або забере з допомогою поліції. Батько без вагань, добровільно дав згоду на переїзд сина до Петропавлівки і переведення дитини до Петропавлівської школи, хоча сам проживає в м.Тернівка, фактично не працює, умов для виховання дитини не має.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову зазначив, що любить сина і бажає займатись його вихованням, спільно з ним жити, підтвердив, що добровільно, але тимчасово дозволив переїхати дитині до бабусі, змінити школу, обіцяв сплачувати на утримання сина щомісячно грошові кошти в розмірі 1100 грн.

ОСОБА_2 в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що одружившись з померлою в 2005 році зіткнувся з проблемами зразу після весілля. Даючи пояснення, відповідач повідомив, що після весілля переїхали до нього, але частина подарунків залишилась у позивачки, матері його дружини. Позивачка придбала в кредит квартиру, яку потім подарувала її доньці.

ОСОБА_2 в 2006 році був травмований, потім вони переїхали родиною жити в Павлоград, але мати дружини лізла в родину, вимагала кошти на кредит, о шостій годині ранку могла з`явитись до квартири. Пішов з родини бо то сходились, то розходились, у 2009 році дружина була вдруге вагітна, але позивачка, на думку відповідача, була проти їх примирення та вмовила свою дочку позбавитися від дитини шляхом аборту.

Відповідач пояснив, що їздив до дитини до 3 років, потім дружина попросила щоб бабуся не бачила його, в школу за проханням дружини теж не ходив, в 2019 році дізнався, що мати його дитини померла. Аліменти сплачував до 2013 року. Коли зняли групу інвалідності, то з 2013 по 2019 рік сплачував аліменти шляхом перерахунку дружині щомісячно 1100 грн.

Щоб не травмувати дитину, як зазначив відповідач, він вирішив, домовившись з бабусею, що син побуде у неї, а він буде їй платити гроші на утримання сина.

Відповідвач підтвердив, що для того щоб отримати пенсію прописав дитину у себе. Мав намір забезпечити дитині психологічну допомогу, але позивачка завадила. Крім того ОСОБА_2 зазначив, що дуже хвилюється за сина, хотів взяти на вихідні, але дитина не бажає спілкуватись при бабусі, звертався до поліції, але там теж допомоги не отримав.

Відповідач вважає, що всі проблеми від бабусі, саме вона відгороджує його від дитини.

ОСОБА_2 зазначив в судовому засіданні, що він щомісячно перераховує позивачці кошти на дитину в розмірі 1100 грн. на що у нього є докази.

З 2013 року у нього знята група інвалідності і з цього часу він працював неофіційно, неодноразово приїздив до дитини, але йому чинили перепони в спілкуванні.

ОСОБА_2 пояснив суду, що на даний час працює експедитором в ПП Галактика , на шахту ШУ Дніпровська , як у лютому обіцяв опікунській раді, влаштуватись не зміг через отриману в 2006 році травму, до Петропавлівки теж не переїхав, але може це зробити.

ОСОБА_2 підтвердив, що у грудні оформив пенсію на сина в зв`язку з втратою годувальника, отримав її одноразово, за весь 2019 рік в розмірі 24000 грн. пояснив, що поклав кошти на власний депозитний банківський рахунок, але може зняти їх лише після нарахування відсотків і віддати позивачці, передати гроші шляхом перерахунку не зміг, бо не мав банківського рахунку позивачки, але може зробити це в будь який час.

В письмовому відзиві на позовну заяву відповідач також зазначив, що підстави для позбавлення його батьківських прав відсутні.

Відповідач вважає недоведеним та таким, що вводить суд в оману факт наявності у нього заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина, яка на його думку, станом на 01 січня 2019 року складає - 89573.24грн., оскільки у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості за виконавчим листом 2-993 від 24.12.2009 року чітко зазначено, що заборгованість у сумі 89573,24 грн. зазначена станом на 01 квітня 2018 року.

Позивач вважає, що як батько дитини, надавав та надає матеріальну допомогу на утримання сина, в якості сплати аліментів, що підтверджується копіями квитанцій (частиною з них, інша частина надана для здійснення перерахунку заборгованості до відділу ДВС), які він весь час сплати аліментів не надавав до відділу ДВС, що і стало причиною видачі довідки про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів, тобто висновок про ухилення відповідача від сплати аліментів вважає недоведеним.

На даний час позивач дійсно проживає у квартири вітчима, оскільки разом з останнім вони домовилися про усний обмін належних їм квартир. Позивач має на праві приватної власності житло: 1/3 частину двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_5 Позивач не надав дану інформацію на засідання Органу опіки та піклування на якому розглядалося питання про доцільність позбавлення його батьківських прав, у зв`язку з тим, що на дане засідання його взагалі не було запрошено. Позивач також зазначив, що не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря - психіатра.

Згідно висновку, наданого органом опіки та піклування м.Тернівка, ОСОБА_1 не надала жодного документу або інформації про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, про свідоме його ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відповідач у відзиві також зазначив, що ОСОБА_1 подала позовну заяву до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області 08 лютого 2019 року без висновку Органу опіки та піклування Петропавлівської районної державної адміністрації та без висновку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської мсіької ради про доцільність позбавлення його батьківських прав.

Крім того відповідач зазначив, що після смерті матері дитини, відповідач неодноразово звертався до керівництва навчального закладу, де навчається його син, у т.ч. до класного керівника та психолога школи, вони повідомили йому, що син дійсно отримав психологічну травму після смерті матері, проте його син охоче спілкувався з рідним дідусем ( батьком відповідача) та з відповідачем. Небажання позивачки посприяти у вирішенні питання подолання психологічної травми дитини призводить до негативних наслідків , висновків про доцільність позбавлення його батьківських прав, з чим він категорично не згоден.

Висновки органів опіки сторонами не оскаржені, але саме відповідач звертався з заявою до Голови Петропавлівської районної державної адміністрації щодо повторного та більш ретельного розгляду питання у відповідності до чинного законодавства України про доцільність позбавлення його батьківських прав.

Крім того, весь цей час відповідач намагається забрати до себе свого сина, однак з боку бабусі - позивачки є певні перепони з невідомих йому причин.

Відповідач також зазначив, що неодноразово звертався до служби у справах дітей Петропавлівської державної адміністрації щодо надання йому допомоги, органів поліції стосовно вчинення йому перепон у спілкуванні з сином, на що представником служби у справах дітей Петропавлівської державної адміністрації йому було відмовлено. ОСОБА_2 наполягав, що є рідним батьком дитини, не позбавлений батьківських прав, син його знає та бажає спілкуватися з ним, батьком відповідача, своїм дідусем, однак вважає, що під тиском своєї бабусі не бажає розмовляти з ними у її присутності.

Під час спілкування дідуся і відповідача з сином, останній охоче спілкувався з ними, не був замкнений та виявляв бажання прийти до дідуся ( батька відповідача) у гості, де відповідач зараз проживає та буде проживати.

Відповідач зазначив, що моменту смерті колишньої дружини та після зарахування його сина на навчання у 4 клас Петропавлівської школи, починаючи з березня 2019 року кожного тижня відвідував школу, спілкувався з класним керівником сина, з директором школи, з психологом та прохав останніх допомогти його синові подолати психологічний стрес, який він переніс після смерті матері. Позивачка ж навпаки, як вважає відповідач, всілякими зусиллями налаштовує дитину проти відповідача, хоча відсутні причини, для заборони спілкування та проживання його разом з сином, при цьому відвідувати та спілкуватися з бабусею та дідусем як по лінії матері, так і по лінії батька.

Відповідач у відповіді на відзив також зазначив, що є батьком дитини, яку любить , бажає її виховувати та має для цього все необхідне: забезпечений житлом, працевлаштовується, що підтверджував заявою про прийняття на работу та карткою про проходження медичного огляду, не перебуває на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра, не має судимості, а тому вважає, що відсутні правові підстави для позбавлення його батьківських прав.

Відповідач не вважає, що позбавлення його батьківських прав є вірним, бо це є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Представник Служби у справах дітей Петропавлівської районної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги та висновок підтримала в повному обсязі, зазначила, відповідач жодного разу не з`явився на засідання, хоча був належним чином повідомлений, висновок про позбавлення відповідача батьківських прав відповідає інтересам дитини і прийнято з урахуванням думки дитини. Відповідач за літо жодного разу не запропонував оздоровити сина, привіз дитині лише мобільний телефон. Дійсно, в жовтні відповідач поскаржився з приводу того, що бабуся перешкоджає його спілкуванню з сином, йому були надані рекомендації для налагоджування спілкування з дитиною, але він знехтував ними. Відповідач мав і має заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина, але від виховання і фінансового утримання сина свідомо ухиляється. Навчанням сина не цікавився, син з 14.01.2019 року переведений до іншої школи, а батько до школи з`явився лише 14.03.2019 року, висновок про позбавлення відповідача батьківських прав ним не оскаржено.

Представник Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради проти задоволення позовних вимог заперечила, висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав підтримала. Представник зазначила, що позбавлення батьківських прав є крайній захід, психологічного і фізичного насильства не було, після смерті матері, відповідач намагається забрати дитину у бабусі, але йому чинять перепони.

Суд вислухав в судовому засіданні свідків сторони відповідача.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні засвідчив, що він є хресним батьком малолітнього ОСОБА_7 2009 року народження, зазначив, що у відповідача, як батька, гарні стосунки з сином, ОСОБА_2 залишив родину коли хлопчику було 2-3 роки, але приїздив до них в гості з цукерками, привозив дитині подарунки, їздили спільно, їздили разом восени, перед смертю матері. В 2019 році приїздили разом до хлопчика, коли він був у бабусі, один раз вона вивела дитину, ОСОБА_2 був і в школі, де навчається його син.

Свідок ОСОБА_11 підтвердила, що ОСОБА_10 є хресним батьком малолітнього ОСОБА_2 2009 року народження, вони дружили родинами біля 4 років, після розлучення зустрічались приблизно один раз на квартал.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є бабусею і матір`ю відповідача, зазначила, що стосунки у ОСОБА_2 з його сином нормальні. Після смерті ОСОБА_8 вони кожного місяця їздили до хлопчика, але їм жодного разу не дали дитину. Свідок пояснила, що терміналом направляли гроші в розмірі 1100 грн. в якості аліментів і її син, і вона за його проханням.

ОСОБА_12 також зазначила, що їздила з сином до онука, коли дитині було 3 роки, але мати дитини потім заборонила їм приїздити. Протягом 6 років її сина жодного разу не викликали в ДВС щодо заборгованості по аліментам, з березня 2019 року її син щомісячно перераховував бабусі 1100 грн. на утримання онука.

В судовому засіданні також ретельно вивчені надані сторонами письмові докази.

Суд при вирішенні питання про часткове задоволення позовних вимог бере до уваги пояснення сторін, покази свідків та вивчені в судовому засіданні письмові докази.

Суд бере до уваги пояснення малолітнього ОСОБА_7 2009 року народження який в судовому засіданні пояснив, що протягом у 10 років батька у нього не було, ні в дитячий садок, ні до школи, батько до нього ніколи не приходив, нормально спілкувались лише один раз, коли був з дідусем ОСОБА_13 , який є батьком його тата.

За весь час, після смерті мами, батько приїздив до нього 2 рази, привозив цукерки колонку, спілкувались близько п`яти хвилин і він погрожував йому міліцією, якщо хлопчик відмовиться з ним спілкуватись, що дуже налякало ОСОБА_7 .

Малолітній ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, боїться того, що його батько, який для нього чужий, або викраде його, або з поліцією забере у бабусі, просить суд залишити його з бабусею, разом з якою він виріс.

Відповідно до ч.2 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд при винесенні рішення бере до уваги думку дитини.

Свідоцтвом про народження сер. НОМЕР_1 вид. ВРАЦС по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області на ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується, що ОСОБА_2 є його батьком, а померла ОСОБА_9 матір`ю.

Відповідно до довідки Петропавлівської селищної ради №783 від 21.01.2019 року, акту обстеження матеріально-побутових умов житла ОСОБА_1 від 17.01.2019 року, акту обстеження матеріально-побутових умов житла ОСОБА_1 від 21.01.2019 року малолітній ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 без реєстрації проживає за місцем проживання бабусі, ОСОБА_1 , має власну кімнату, меблі, забезпечений всім необхідним.

Згідно довідки №11 від 21.01.2019 року виданої Петропавлівською ЗОШ №2, малолітній ОСОБА_7 навчався за місцем проживання бабусі протягом 2018-2019 навчального року, відповідно до встановлених судом обставин продовжує навчатись і на час винесення судом рішення.

Відповідно до заочного рішення Петропавлівського районного суду від 20.11.2012 року встановлено, на час винесення рішення про розірвання шлюбу, за позовом померлої ОСОБА_9 , відповідач в судове засідання не з`являвся, проти розірвання шлюбу не заперечував, сторони на час розірвання шлюбу проживали окремо, тому посилання позивача на те, що у нього з померлою матір`ю їх спільної дитини були гарні стосунки та домовленості є сумнівним. Суд відхиляє пояснення відповідача щодо його намагань зберегти сім`ю, що у розірванні шлюбу винна позивачка. Рішення за позовом дружини відповідача про розірвання шлюбу прийнято при заочному розгляді справи.

Проігнорував відповідач і засідання опікунської ради Петропавлівської райдержадміністрації.

Характеристиками наданими від 14.01.2019 року на родину ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 Павлоградською ЗОШ І-ІІІ ступенів №7, від 21.01.2019 року на учня ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 Петропавлівською ЗОШ I- III ступенів №2 підтверджується, що батько не цікавився навчанням, вихованням і шкільним життям сина.

Довідкою №3 від 23.01.2019 року виданою Головою правління ЖСК-11 Восход підтверджується, що вихованням та опікою малолітнього ОСОБА_7 займались його померла мати ОСОБА_9 та бабуся ОСОБА_1 .

Зазначені докази свідчать про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_7 , але не є беззаперечною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Вирішуючи питання про часткове задоволення позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав суд бере до уваги докази, які свідчать про винну поведінку відповідача, вчинення ним умисних дій що суперечать інтересам дитини, зловживання батьківськими обов`язками при привласненні пенсійних виплат які належать дитині, що він умисно нехтував обов`язками по збереженню і утриманню в належному стані спадкового майна малолітнього сина та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконкому Тернівської міської ради вих.№320/0/2-19 від 18.02.2019 року позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 є недоцільним, так як вважають, що ухилення батька від обов`язків повинне бути винним.

В обґрунтування прийнятого рішення у висновку зазначено, що ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, офіційно не працює , але має намір утримувати сина і проживати спільно з ним, бажає займатися його вихованням, що ОСОБА_2 готовий навіть заради сина змінити місце проживання і переїхати до Петропавлівки. ОСОБА_2 зазначив на опікунській раді, що усвідомлює свою відповідальність за сина. Крім того, в лютому на опікунській раді ОСОБА_2 роз`яснено про його обов`язок оформити на дитину пенсію по втраті годувальника (матері).

Судом встановлено, висновок органу опіки та піклування виконкому Тернівської міської ради вих.№320/0/2-19 від 18.02.2019 року ґрунтується на обіцянках відповідача, а ОСОБА_2 так і не змінив місце проживання, не працевлаштувався, пенсію по втраті годувальника оформив лише через 11 місяців, а отримавши її, привласнив.

Судом встановлено, ОСОБА_2 знехтував обставинами які були підставою для висновку органу опіки та піклування виконкому Тернівської міської ради вих.№320/0/2 -19 від 18.02.2019 року станом на час розгляду справи, більш ніж через рік, ОСОБА_2 так і не надав суду належного документу, який би підтверджував його працевлаштування і можливість утримувати сина, про його зміну місця проживання, як він обіцяв, органу опіки та піклування виконкому Тернівської міської ради .

Більш того, в судовому засіданні з`ясувалось, що ОСОБА_2 , який у лютому 2019 року опікунською радою був зобов`язаний оформити пенсію на малолітнього сина по втраті годувальника (матері) оформив її лише у грудні 2019 року, а отримавши її витратив не на сина, а поклав отримані кошти до банку на власний депозитний рахунок .

Відповідно до Довідки від 06.02.2019 року виданої психологом Кадировою Л.С. з дитячого центру Start up щодо психологічної діагностики ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , хлопчик сприймає батька як чужу людину, думки проте, що йому доведеться жити з батьком його лякають.

Суд відхиляє заперечення стороною відповідача та представником служби у справах дітей Тернівського міськвиконкому щодо зазначеного доказу як не обґрунтовані.

Психологічна діагностика, це не надання психіатричної допомоги.

Працівники психологічної служби своєю діяльністю забезпечують сприятливі соціально-психологічні умови для реабілітації постраждалих і адаптації їх до нових умов проживання і навчання. Психологічна та соціально-педагогічна допомога надається всім учасникам навчально-виховного процесу: учням (вихованцям, студентам), батькам, педагогічним працівникам.

Діяльність з надання соціально-педагогічної допомоги дітям і сім`ям, що опинились у складних життєвих обставинах ґрунтується на відповідній нормативній базі, на основі низки законів, відомчих підзаконних актах та Закону України Про соціальні послуги . Відповідно ст. 7 Розділу III цього ж Закону щодо порядку надання соціальних послуг визначено, що соціальні послуги надаються дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв`язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім`ї. Чинним законодавством також визначено категорії осіб та сімей, яким мають надаватися соціальні послуги. Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 896 про Порядок виявлення сімей (осіб), які перебувають у складних життєвих обставинах, надання їм соціальних послуг та здійснення соціального супроводу таких сімей.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 258 СК України згідно якої баба і дід мають право на самозахист внуків, звернення позивачки для надання соціально-педагогічної допомоги онуку, який проживав на той час разом з нею після смерті його матері, є правомірним.

Тож заперечення відповідача та представника органу опіки Тернівської міської ради щодо надання малолітньому ОСОБА_7 психологічної допомоги психологом Кадировою Л.С. в зв`язку зі смертю матері, не тільки не обґрунтовані, вони відверто суперечать інтересам малолітньої дитини.

Довідкою від 29.05.2019 року №5105 виданою КП МІРАЦ та довідкою про склад сім`ї ВРМПФО підтверджується, що відповідач зареєстрував місце проживання малолітнього сина, ОСОБА_7 2009 року народження лише після ІНФОРМАЦІЯ_8 тобто, після спливу 2-х місяців з дня смерті матері дитини.

Довідкою дільничного офіцера поліції по наслідкам перевірки факту скарги відповідача щодо дій позивачки, яка не надає йому можливості спілкуватись з сином підтверджується, що відповідачу роз`яснено про його права і можливість їх захисту, шляхом звернення до органів опіки і служби справах дітей.

Витягом з протоколу №6 засідання комісії з питань захисту прав дитини Петропавлівської райдержадміністрації від 15.05.2019 року підтверджується, що відповідач не відклав розгляд справи в зв`язку з хворобою, а надав заяву про розгляд його скарги на позивачку без його участі. Прийняте рішення відповідач проігнорував, отримав його лише у вересні.

Суд вивчив всі надані сторонами докази, приймав їх навіть під час розгляду справи по суті, враховуючи, що під час розгляду справи з`ясовувались нові обставини, не позбавляв відповідача протягом судового розгляду довести свої заперечення проти позовних вимог, в повному обсязі зібрати і надати суду докази, які б підтверджували правомірність його дій і щирість його намірів щодо власного сина.

Стороною відповідача не було надано суду документів, які б свідчили про те, що він має стабільний дохід, постійну роботу, про те, що відповідач саме з поважної причини не з`явився на засідання Петропавлівської служби у справах дітей і мав на це бажання, що відповідач щомісячно сплачував кошти на утримання сина, як померлій матері дитини так і позивачці.

Суд приходить до висновку, для задоволення позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав відповідача є встановлені судом беззаперечні обставини, що свідчать про свідоме умисне, винне ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо малолітнього сина .

Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Судом встановлено, відповідач свідомо чинив психологічний тиск на малолітнього сина, залякуючи його поліцією за відмову та небажання спілкуватись.

ОСОБА_9 , мати малолітнього ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , але батько добровільно, нехтуючи психологічним станом малолітнього сина, який після втрати матері особливо потребував батьківської турботи, нехтуючи тим, що саме в цей час неодноразова зміна оточення, шкільного закладу, місця проживання завдасть малолітній дитині особливої шкоди, добровільно залишив сина на його бабусю, яку вважав і вважає негативним чинником в стосунках з померлою дружиною, яку звинуватив в погіршені власних стосунків з сином.

Відповідно до вимог ч.1ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, але відповідач у самий відповідальний час, будучи батьком переклав цей обов`язок на бабу, полишивши їй свого малолітнього сина.

Відповідач належним чином не утримував малолітнього сина, має заборгованість по сплаті аліментів до смерті матері, не забезпечував сина і після її смерті, позбавивши його навіть пенсійних виплат.

За весь час перебування малолітнього сина у бабусі, відповідач не надав суду докази того, що щомісячно направляв кошти на його утримання, піклувався про сина, або підготував для дитини за місцем свого проживання спальне місце, письмовий стіл, купив йому якісь речі, шкільне приладдя, сплатив харчування дитини, не привітав сина з днем народження,не надав допомоги під час хвороби дитини.

Відповідно до положень ст.265 СК України передбачено обов`язок баби, діда утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу, але позивачка вимушена була утримувати онука в зв`язку з тим, що батько ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Суд бере до уваги той факт, що позивачка негативно ставилась до спілкування онука з батьком, але це не заважало відповідачу спілкуватись з сином в присутності позивачки, відвідувати сина у школі, утримувати сина матеріально, витратити на сина, хоча б частково, отримані в якості пенсійних витрат кошти в розмірі 24000 грн.

Суд бере до уваги, що відповідно до матеріалів Тернівського органу опіки відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти позбавлення його батьківських прав, якщо він не працевлаштується на шахту ШУ Дніпровська , що само по собі свідчить про ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Фактично, протягом року, відповідач не надав суду належних документальних доказів того, що він працевлаштувався, підготував житло для спільного з сином проживання, утримував та опікувався ним та його майном, тобто, відповідач ухилявся від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.08.2019 року по ВП №16783557 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за виконавчим листом 2-993 від 24.12.2009 року складає 118579.04 грн., виконавче провадження в зв`язку зі смертю стягувача закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Тобто, на майно відповідача було накладено арешт та інші заходи примусового виконання рішення, про що не міг не знати відповідач і свідок ОСОБА_12 яка зареєстрована з відповідачем за однією адресою.

Розрахунком заборгованості по аліментам за виконавчим листом 2-993 від 24.12.2009 року станом на 01.04.2018 року підтверджується, що заборгованість відповідача за аліментами на утримання малолітнього сина, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 по рокам:

2013рік нараховано-19998.41грн. сплачено-0.00 заборгованість-19998.41грн.

2014рік нараховано-18998.76 грн. сплачено-3887.45 грн. заборгованість- 14970.31грн.

2015рік-нараховано-22010.13 грн. сплачено-3993.42 грн. заборгованість- 18016.71грн.

2016рік - нараховано-26041.98 грн. сплачено-0.00 грн. заборгованість-26041.98 грн

2017рік - нараховано-29760.99 грн. сплачено-0.00 грн. заборгованість-29760.99 грн.

2018рік-нараховано-7584.84 грн. сплачено-8.800 грн. заборгованість-(- 1215.16)грн.

Суд бере до уваги, що саме після прийняття Закону 2234-VIII, від 07.12.2017 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів , яким вводилась до КУпАП стаття 183-1 що передбачала адміністративну відповідальність за несплату аліментів, відповідач одноразово сплатив у березні 2018 року 8800 грн.

Судом встановлено, в 2018 року за січень, лютий та березень відповідачу нарахована заборгованість в розмірі 7584.84 грн., відповідач одноразово сплатив 8800 грн., розрахунок здійснено станом на 01.04.2018 року.

Крім того, зазначеним розрахунком підтверджується, що виконавчий лист померлою ОСОБА_9 передано до Відділу державної виконавчої служби Тернівського МВ ДВС лише у листопаді 2013 року, тобто, вже після розірвання шлюбу, тож обґрунтування відповідача про сплату аліментів до утвореної з 2013 року заборгованості суд не бере до уваги.

Суд вважає це доказами того, що відповідач свідомо протягом багатьох років, ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків по утриманню сина, заборгованість за сплатою аліментів з 2013 року, станом на 01.04.2018 року складала 89573.24 грн., а відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.08.2019 року склала 118579.04 грн., тобто є винна поведінка батька, свідоме нехтування ним своїми обов`язками.

Суд бере до уваги, що відповідачем надано докази того, що ним за період з 2015 по 2019 роки перераховано в якості аліментів кошти в сумі 5142грн. 48 коп., про що свідчать надані квитанції про перекази :

в 2015 році

08.04.2015 року на суму 199.00 грн.

07.05.2015 року на суму 299.49 грн.

08.12.2015 року на суму 399.99 грн.

в 2017 році:

09.11.2017 року на суму 800 грн.

в 2018 році:

26.06.2018 року на суму 500 грн.;

27.07.2018 року на суму 700 грн.

в 2019 році:

22.03.2019 року на суму 1122 грн.;

04.04.2019 року на суму 1122 грн.

Враховуючи зазначені докази, суд приходить до висновку, перекази відповідача не мали системного характеру, здійснювались не більше 3 разів на рік і не відповідали встановленому виконавцем необхідного розміру сплати аліментів .

Суд не вирішує питання про зменшення заборгованості за аліментами по виконавчому провадженню за виконавчим листом 2-993 від 24.12.2009 року на суму 5142грн. 48 коп., так як це за межами позовних вимог і фактично не впливає на загальну суму заборгованості відповідача, яка складає більше ста тисяч гривень.

Відповідно до ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до постанови державного виконавця при закритті виконавчого провадження, заборгованість по сплаті аліментів склала 118579.04 грн., а квитанції по добровільній сплаті аліментів за період з 2015 по 2019 рік надано на суму 5142грн. 48 коп. Відповідачем не надано суду доказів про те, що ним оскаржувався розрахунок заборгованості, що він ставив питання про її перерахунок або інші докази щомісячних переказів по сплаті аліментів.

Суд відхиляє пояснення відповідача щодо часткової сплати аліментів померлій дружині на утримання сина на підставі домовленостей.

Відповідно до положень ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом, договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується, але відповідачем не надано суду зазначеного договору, позивачем не надано суду в якості доказів і документів про систематичне, щомісячне перерахування зазначених сум стягувачці, а після її смерті позивачці, у якої малолітній онук знаходився на утриманні з січня 2019 року по день винесення рішення.

Суд критично ставиться до позиції відповідача щодо домовленостей з померлою, відповідно до яких було змінено розмір стягуваних з нього аліментів, установлених рішенням, при тому, що стягувачкою виконавчий лист не відкликався.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 СК України до правовідносин щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки, врегульованих ст. 196 СК України, позовна давність не застосовується.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до положень ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я

якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Тобто, зазначена заборгованість є власністю малолітнього сина відповідача, який втратив матір, потребує батьківської турботи, необхідних речей, а відповідач діяв суто у власних інтересах, свідомого нехтуючи своїми обов`язками по вихованню сина .

Відповідне положення поширюється і на пенсію по втраті годувальника.

Відповідач, зловживаючи своїм правом батька, нехтуючи інтересами і потребами малолітньої дитини, оформивши і отримавши пенсійні виплати по втраті годувальника за 2019 рік, які належать його малолітньому сину, грубо порушуючи вимоги ч.2 ст. 155 СК України, здійснюючи свої батьківські права умисно, всупереч інтересам дитини привласнив зазначені кошти, розмістивши їх на власному депозитному банківському рахунку і навіть протязі розгляду справи не використав ці кошти на користь дитини .

Крім того, судом встановлено, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договору Дарування квартири від 29.01.2015 року посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованому у реєстрі за №2-112, позивачка подарувала померлій дочці квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , де і проживала померла ОСОБА_9 з малолітнім сином по день смерті.

Відповідно до положень ЦК України малолітній ОСОБА_7 2009 року народження є спадкоємцем 1/2частини квартири за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується показами позивачки.

Відповідно до ст. 177 СК України до обов`язків батьків входить управління майном дитини. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Судом встановлено, відповідач ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, з моменту смерті спадкодавця, ОСОБА_9 , а саме, з 10.01.2019 року не цікавився сплатою комунальних платежів по квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , 1/2 частина якої належить його малолітньому сину- ОСОБА_7 , не утримував зазначене майно, не сплачував комунальні платежі, не оформив сину свідоцтво про право власності на спадкове майно, не виявив бажання ним опікуватись.

Вимоги ст. 1297 ЦК України прямо покладають обов`язок на спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

В даному випадку малолітній ОСОБА_7 є таким, що прийняв спадщину, але відповідач, як законний представник малолітньої дитини, знехтував своїм обов`язком отримати на ім`я сина свідоцтво на спадкове майно.

Суд приходить до висновку, що з 2013 року відповідач ухилявся від виконання батьківських обов`язків, а після смерті матері зловживав своїми батьківськими правами у власних інтересах на шкоду дитині.

Встановлені судом обставини , як кожна окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідача від виховання дитини так як відповідач винуватий у свідомому ухиленні від виконання батьківських обов`язків, він свідомо нехтував своїми обов`язками.

Таким чином суд вважає, змінити винну поведінку батька у кращу сторону неможливо.

Суд встановив винуватість поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками з урахуванням того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, що не виконують батьківських обов`язків, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі Хант проти України (заява

№ 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

В судовому засіданні вивчені докази спростовують твердження відповідача щодо бажання опікуватись сином.

Судом встановлено, з квітня 2019 року відповідач з сином не бачився.

У день народження 13.01.2020, отримавши 24000 грн. пенсійних виплат, батько навіть не привітав сина.

Хлопчик взимку хворів, але батько знову таки не поцікавився його станом здоров`я та не надав жодної допомоги на ліки, гроші на утримання дитини в розмірі 1100 грн. надіслав в 2020 році лише в січні, про інші перекази в 2020 році докази суду не надав.

На підставі наданих сторонами документальних доказів, не знайшов свого підтвердження факт сплати відповідачем щомісяця аліментів в розмірі 1100 грн. за 2013-2018 роки на утримання сина.

Судом не встановлено обставини, які б заважали відповідачу відвідувати сина в школі під час навчання, щомісячно утримувати його фінансово, направляючи перекази на ім`я позивачки, витратити на сина отримані за 2019 рік пенсійні виплати.

Під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження і те, що починаючи з березня 2019 року відповідач кожного тижня відвідував школу, що син бажає з ним спілкуватись. Крім того, в судовому засіданні хлопчик звернувся до суду з проханням залишити його з бабусею, бо батько для нього чужа людина і 10 років про нього не згадував, проявивши відвертий страх від перспективи проживати з батьком.

Положеннями гл.5 ЦПК України передбачено порядок надання доказів і доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст.82)

Відповідно до ч.8 ст.83ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд приймаючи рішення враховує, що сторони скористались фаховою правовою допомогою і використали своє право на подання доказів в повному обсязі.

Крім того, суд приходить до висновку, що представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради Салій О.В. під час судового засідання нехтуючи інтересами дитини, не зважила на встановлені в судовому засіданні обставини, а саме ухилення відповідача від батьківських обов`язків по вихованню дитини. Наявність винної поведінки відповідача в наслідок якої є наявність заборгованості у відповідача по аліментам в розмірі понад 100 000 грн. з 2013 року, тобто, протягом більше як шести років.

Відповідно до наданих Службою у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради письмових доказів, відповідач був не проти позбавлення його батьківських прав, якщо він, як сам визначився, не працевлаштується, відповідач не надав належних доказів про працевлаштування, про своєчасне оформлення пенсії для сина по втраті годувальника.

Представник ОСОБА_5 не дала оцінки тому, що відповідач у власних інтересах здійснював психологічний тиск на малолітнього сина, не опікувався його спадковим майном, яке залишилось дитині у спадок, після смерті матері, що відповідач привласнив дитячі гроші в розмірі 24000 грн. по пенсійним виплатам в зв`язку зі втратою годувальника, заперечував проти надання психологічної допомоги дитині в зв`язку зі смертю матері.

Суд приходить до висновку, представник діяла в інтересах відповідача, тому суд вважає обґрунтування представника ОСОБА_5 як такі, що суперечать інтересам дитини і відхиляє їх.

Суд відхиляє вимогу про стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки з наступних підстав.

Відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин, з відповідача рішенням суду вже стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина.

Аліменти стягуються на користь одного з батьків або особи, яка на правових підставах опікується дитиною.

Після смерті матері, та набрання чинності рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, органи опіки мають призначити малолітньому ОСОБА_7 опікуна, який відповідно до чинного законодавства та положень ст.442 ЦПК України буде мати можливість стати стороною виконавчого провадження, до цього часу позивачка не має в установленому законом порядку права отримувати аліменти на утримання онука.

Суд, частково задовольняючи позовні вимоги, вирішує питання розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При подачі позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 768.40 грн. які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.І ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 155, 171,177,179, 180, 185, 1188, 189, 195,257, 265 CK України, ст.ст. 4,133,141,258-259,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Петропавлівської районної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 позбавити батьківських прав у відношенні його малолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 , мешкає за адресою: АДРЕСА_8 , рнокпп НОМЕР_3 сплачений нею судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за подання позову до суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України , до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя О. М. Курочкіна