Постанова

від 24.03.2021 по справі 188/189/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/203/21 Справа № 188/189/19 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Петропавлівської районної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2019 року до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Петропавлівської районної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Петропавлівської районної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задоволено частково.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 позбавлено батьківських прав у відношенні його малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 сплачений нею судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за подання позову до суду.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року у справі №188/189/19 в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ухвалити у даній частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні даної вимоги в повному обсязі.

У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року залишити без задоволення, рішення суду без змін.

У відзиві Служба у справах дітей Петропавлівської районної адміністрації на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , є бабусею малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27 серпня 2005 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був укладений шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_6 у них народився син - ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтвом про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 сер. НОМЕР_3 виданого ВРАЦС по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області , підтверджується, що ОСОБА_1 є його батьком, а ОСОБА_5 є матір`ю.

На момент народження сина ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали в м. Павлограді.

З квітня 2009 року ОСОБА_1 залишив сім`ю, коли сину було три місяці, та став проживати окремо за адресою АДРЕСА_3 , за місцем своєї реєстрації.

ОСОБА_6 разом з малолітнім сином переїхала до своєї матері в АДРЕСА_4 та проживала разом з малолітним сином ОСОБА_3 за даною адресою три роки, а потім переїхала в м.Павлоград та стала проживати по АДРЕСА_5 .

Згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2012 року (справа № 429/9316/12) шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розірвано, проти розірвання шлюбу відповідач не заперечував, сторони на час розірвання шлюбу проживали окремо.

Згідно виконавчого листа № 2-993, виданого Тернівським міським судом Дніпропетровської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягувались аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходів) на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до довідки Тернівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області заборгованість по сплаті аліментів становить станом на 01 січня 2019 року - 89 573,24грн., заборгованість виникла з листопада 2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 померла .

Після смерті матері ОСОБА_6 , малолітній син ОСОБА_3 проживає у своєї бабусі ОСОБА_2 за адресою - АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки Петропавлівської селищної ради №783 від 21.01.2019 року, акту обстеження матеріально-побутових умов житла ОСОБА_2 від 17.01.2019 року, акту обстеження матеріально-побутових умов житла ОСОБА_2 від 21.01.2019 року малолітній ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 без реєстрації проживає за місцем проживання бабусі, ОСОБА_2 , має власну кімнату, меблі, забезпечений всім необхідним.

Згідно довідки №11 від 21.01.2019 року виданої Петропавлівською ЗОШ №2, малолітній ОСОБА_7 навчався за місцем проживання бабусі протягом 2018-2019 навчального року, відповідно до встановлених судом обставин продовжує навчатись і на час винесення судом першої інстанції рішення.

Характеристиками наданими від 14.01.2019 року на родину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 народження Павлоградською ЗОШ І-ІІІ ступенів №7, від 21.01.2019 року на учня ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 Петропавлівською ЗОШ I- III ступенів №2 підтверджується, що батько не цікавився навчанням, вихованням і шкільним життям сина.

Довідкою №3 від 23.01.2019 року виданою Головою правління ЖСК-11 Восход підтверджується, що вихованням та опікою малолітнього ОСОБА_3 займались його померла мати ОСОБА_6 та бабуся ОСОБА_2 .

Зазначені докази свідчать про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_3 але не є беззаперечною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині позбавлення відповідача батьківських прав суд першої інстанції прийняв до уваги докази, які свідчать про винну поведінку відповідача, вчинення ним умисних дій що суперечать інтересам дитини, зловживання батьківськими обов`язками при привласненні пенсійних виплат які належать дитині, що він умисно нехтував обов`язками по збереженню і утриманню в належному стані спадкового майна малолітнього сина та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконкому Тернівської міської ради вих.№320/0/2-19 від 18.02.2019 року позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є недоцільним, так як вважають, що ухилення батька від обов`язків повинне бути винним.

В обґрунтування прийнятого рішення у висновку зазначено, що ОСОБА_1 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, офіційно не працює, але має намір утримувати сина і проживати спільно з ним, бажає займатися його вихованням, що ОСОБА_1 готовий навіть заради сина змінити місце проживання і переїхати до Петропавлівки. ОСОБА_1 зазначив на опікунській раді, що усвідомлює свою відповідальність за сина. Крім того, в лютому на опікунській раді ОСОБА_1 роз`яснено про його обов`язок оформити на дитину пенсію по втраті годувальника (матері).

Судом першої інстанції встановлено, висновок органу опіки та піклування виконкому Тернівської міської ради вих.№320/0/2-19 від 18.02.2019 року ґрунтується на обіцянках відповідача, а ОСОБА_1 так і не змінив місце проживання, не працевлаштувався, пенсію по втраті годувальника оформив лише через 11 місяців, а отримавши її, привласнив.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 знехтував обставинами які були підставою для висновку органу опіки та піклування виконкому Тернівської міської ради вих.№320/0/2 -19 від 18.02.2019 року станом на час розгляду справи, більш ніж через рік, ОСОБА_1 так і не надав суду першої інстанції належного документу, який би підтверджував його працевлаштування і можливість утримувати сина, про його зміну місця проживання, як він обіцяв, органу опіки та піклування виконкому Тернівської міської ради.

Більш того, ОСОБА_1 , який у лютому 2019 року опікунською радою був зобов`язаний оформити пенсію на малолітнього сина по втраті годувальника (матері) оформив її лише у грудні 2019 року, а отримавши її витратив не на сина, а поклав отримані кошти до банку на власний депозитний рахунок.

Відповідно до Довідки від 06.02.2019 року виданої психологом ОСОБА_8 з дитячого центру Start up щодо психологічної діагностики ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , хлопчик сприймає батька як чужу людину, думки проте, що йому доведеться жити з батьком його лякають.

Довідкою від 29.05.2019 року №5105 виданою КП МІРАЦ та довідкою про склад сім`ї ВРМПФО підтверджується, що відповідач зареєстрував місце проживання малолітнього сина, ОСОБА_3 2009 року народження лише після 15.03.2019 року тобто, після спливу 2-х місяців з дня смерті матері дитини.

Довідкою дільничного офіцера поліції по наслідкам перевірки факту скарги відповідача щодо дій позивачки, яка не надає йому можливості спілкуватись з сином підтверджується, що відповідачу роз`яснено про його права і можливість їх захисту, шляхом звернення до органів опіки і служби справах дітей.

Витягом з протоколу №6 засідання комісії з питань захисту прав дитини Петропавлівської райдержадміністрації від 15.05.2019 року підтверджується, що відповідач не відклав розгляд справи в зв`язку з хворобою, а надав заяву про розгляд його скарги на позивачку без його участі. Прийняте рішення відповідач проігнорував, отримав його лише у вересні.

Суд першої інстанції вивчив всі надані сторонами докази, приймав їх навіть під час розгляду справи по суті, враховуючи, що під час розгляду справи з`ясовувались нові обставини, не позбавляв відповідача протягом судового розгляду довести свої заперечення проти позовних вимог, в повному обсязі зібрати і надати суду докази, які б підтверджували правомірність його дій і щирість його намірів щодо власного сина.

Відповідачем не було надано суду документів, які б свідчили про те, що він має стабільний дохід, постійну роботу, про те, що відповідач саме з поважної причини не з`явився на засідання Петропавлівської служби у справах дітей і мав на це бажання, що відповідач щомісячно сплачував кошти на утримання сина, як померлій матері дитини так і позивачці (бабусі).

Відповідно до ч.1 ст.155 СК України здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Судом першої інстанції встановлено, відповідач свідомо чинив психологічний тиск на малолітнього сина, залякуючи його поліцією за відмову та небажання спілкуватись.

ОСОБА_6 , мати малолітнього ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , але батько добровільно, нехтуючи психологічним станом малолітнього сина, який після втрати матері особливо потребував батьківської турботи, нехтуючи тим, що саме в цей час неодноразова зміна оточення, шкільного закладу, місця проживання завдасть малолітній дитині особливої шкоди, добровільно залишив сина на його бабусю, яку вважав і вважає негативним чинником в стосунках з померлою дружиною, яку звинуватив в погіршені власних стосунків з сином.

Відповідно до вимог ч.1ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, але відповідач у самий відповідальний час, будучи батьком переклав цей обов`язок на бабу, полишивши їй свого малолітнього сина.

Відповідач належним чином не утримував малолітнього сина, має заборгованість по сплаті аліментів до смерті матері, не забезпечував сина і після її смерті, позбавивши його навіть пенсійних виплат.

За весь час перебування малолітнього сина у бабусі, відповідач не надав суду докази того, що щомісячно направляв кошти на його утримання, піклувався про сина, або підготував для дитини за місцем свого проживання спальне місце, письмовий стіл, купив йому якісь речі, шкільне приладдя, сплатив харчування дитини, не привітав сина з днем народження, не надав допомоги під час хвороби дитини.

Відповідно до положень ст.265 СК України передбачено обов`язок баби, діда утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу, але позивачка вимушена була утримувати онука в зв`язку з тим, що батько ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Фактично, протягом року, відповідач не надав суду першої інстанції належних документальних доказів того, що він працевлаштувався, підготував житло для спільного з сином проживання, утримував та опікувався ним та його майном, тобто, відповідач ухилявся від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.08.2019 року по ВП №16783557 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим листом 2-993 від 24.12.2009 року складає 118579.04 грн., виконавче провадження в зв`язку зі смертю стягувача закінчено, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Також, відповідач свідомо протягом багатьох років, ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків по утриманню сина, заборгованість за сплатою аліментів з 2013 року, станом на 01.04.2018 року складала 89573.24 грн., а відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 06.08.2019 року склала 118579.04 грн., тобто є винна поведінка батька, свідоме нехтування ним своїми обов`язками.

Суд першої інстанції, прийняв до уваги пояснення малолітнього ОСОБА_3 2009 року народження, який в суді першої інстанції пояснив, що протягом 10 років батька у нього не було, ні в дитячий садок, ні до школи, батько до нього ніколи не приходив, нормально спілкувались лише один раз, коли був з дідусем ОСОБА_9 , який є батьком його тата.

За весь час, після смерті мами, батько приїздив до нього 2 рази, привозив цукерки колонку, спілкувались близько п`яти хвилин і він погрожував йому міліцією, якщо хлопчик відмовиться з ним спілкуватись, що дуже налякало ОСОБА_10 .

Малолітній ОСОБА_7 в суді першої інстанції пояснив, що боїться того, що його батько, який для нього чужий, або викраде його, або з поліцією забере у бабусі, просив суд залишити його з бабусею, разом з якою він виріс.

Відповідно до ч.2 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину із пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться із дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

У пункті 16 Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року - зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і кожен в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства - виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.ст. 3, 155 Сімейного кодексу України, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли з ними не проживає. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідатиме інтересам дитини, оскільки батько - ОСОБА_1 не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує дитину необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, залишає його без нагляду, тим самим дійсно ухиляється від виховання та утримання свого сина, має значну заборгованість із сплати аліментів.

Доводи апелянта ОСОБА_1 про те, що він не ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання свого сина, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення вимог в частині позбавлення його батьківських прав, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не впливають на правильність оскаржуваного рішення суду, оскільки матеріалами справи встановлено, що відповідач не вживає активних дій щодо виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Твердження апелянта, що він не привласнив пенсію, яка належить малолітньому сину по втраті годувальника (матері), яку отримує з грудня 2019 року, а має намір витрачати на дитину, колегія суддів ставиться критично, оскільки отримані грошові кошти скаржник витратив не на сина, а поклав отримані кошти до банку на власний депозитний рахунок й до теперішнього часу на утримання дитини коштів не перераховував.

Приймаючи до уваги, що надані позивачем докази кожен окремо та у своїй сукупності свідчать про доведеність факту ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню та матеріальному утриманню сина протягом тривалого часу, при цьому протягом розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції жодного доказу на спростування тверджень позивача та висновків суду першої інстанції не надано, колегія суддів не може визнати твердження апелянта щодо виконання ним своїх батьківських обов`язків переконливими та достовірними, оскільки вони не підтверджені жодним належним доказом у відповідності до ст.81 ЦПК України.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року в оскаржуваній частині- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова