Вирок

від 30.03.2020 по справі 585/4921/16-к

НЕДРИГАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-кп/582/7/20

Справа № 585/4921/16-к

Копія

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2020 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів матеріали кримінального провадження № 12016200100000546 від 15 травня 2016 року стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ромни Сумської області, українець, громадянин України, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий, не одружений, раніше не судимий,

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

14.05.2016 приблизно о 24:00 ОСОБА_4 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_6 і запропонував вчинити крадіжку з одного з гаражів.

Отримавши згоду, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 прибули до гаража, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізовуючи свій злочинний намір, пересвідчившись в таємності своїх дій, діючи умисно, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 піднялись на дах вказаного гаража, де разом відігнули лист заліза, внаслідок чого утворився отвір всередину приміщення. Після чого ОСОБА_4 , знаючи, що діє незаконно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, з метою незаконного збагачення, розуміючи, що за вчинення злочину невідворотно настане кримінальна відповідальність, проникнувши всередину гаража через зроблений отвір, викрав з гаражу сумку темного кольору, в якій був гумовий човен «Пелікан» зеленого кольору вартістю 1324 грн. 50 коп. відповідно до висновку експерта № 370/16 від 09.12.2016, бур для буріння льоду червоного кольору вартістю 296 грн. відповідно до висновку експерта № 370/16 від 09.12.2016, дві котушки з риболовною ліскою, котушку з гумовою резинкою та металевим грузилом, дерев`яну дошку з гумовою резинкою та металевим грузилом, 8 пластмасових підставок для вудок, поплавок, металеву та пластмасову котушку з ліскою, котушку з ліскою та грузилом.

Утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишили місце скоєння злочину, та в подальшому викраденим майном розпорядились на власний розсуд, завдавши своїми протиправними діями матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 1620,50 грн, яка відшкодована шляхом повернення викраденого майна.

Під час судового розгляду допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини їх вчинення. Про незаконність своїх дій знає, до скоєного відноситься негативно.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повністю доведена також дослідженими в ході судового слідства доказами по справі в їх сукупності, а саме:

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.10.2016 та відеозаписом до нього, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_4 , який у присутності понятих у службовому кабінеті № 5 Роменського ВП за адресою: м. Ромни, вул. Коржівська, 107, розповів про обставини вчинення злочину щодо викрадення майна з гаражу потерпілого ОСОБА_7 та продемонстрував обставини його скоєння (а.с. 194-196, т. 2);

- протоколом прийняття заяви потерпілого ОСОБА_7 від 15.05.2016 про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 225, т. 2);

- висновком товарознавчої експертизи № 370/16 від 09.12.2016, яким встановлено залишкову вартість викраденого у потерпілого ОСОБА_7 майна з урахуванням терміну експлуатації, станом на 15.05.2016, у сумі 1620,50 грн. (а.с. 232-236, т. 2);

- протоколами пред`явлення викрадених у потерпілого ОСОБА_7 речей для впізнання останньому, від 29.11.2016, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_7 зміг впізнати належні йому речі, які були викрадені з його гаражу (а.с. 237-238, т. 2);

- постановою про визнання речових доказів від 29.11.2016, згідно якої металевий бур для льоду червоного кольору в чохлі, котушка з ліскою для риболовлі, котушка зелено-червоного кольору для риболовлі, 11 вудок для зимової риболовлі, дві котушки з риболовною ліскою, котушка з гумовою резинкою та металевим грузилом, 8 пластмасових підставок для вудок, поплавок, металева та пластмасова котушка з ліскою, котушка з ліскою та грузилом, надувний човен "Пелікан" зеленого кольору, з сидінням, насосом пластмасовим з тканевим поршнем та двома веслами пластиковими із дерев`яними рукоятками, в одному з яких дерев`яна рукоятка відсутня, визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні та передані під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_7 , а також тряпчаний чохол з телескопічною вудочкою, який переданий до камери зберігання речових доказів ОСОБА_8 (а.с. 239-241, т. 2);

- розпискою потерпілого ОСОБА_7 про прийняття від слідчого на зберігання викрадених речей;

- протоколом огляду місця події від 15.10.2016 з фототаблицею до нього, згідно якого ОСОБА_4 у присутності понятих за адресою місця свого проживання станом на 15.10.2016 АДРЕСА_3 , добровільно видав працівникам поліції викрадені у потерпілого ОСОБА_7 речі та просив своєю заявою долучити їх до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів (а.с. 12-16, т. 3);

- ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17.10.2016 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 17, т. 3);

- протоколом огляду місція події від 15.10.2016, згідно якого у господарському приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , належному ОСОБА_9 , за добровільної згоди власника приміщення, проведено огляд, під час якого виявлено та вилучено лодку у сумці з веслами, насос та сидіння (а.с. 18-19, т. 3).

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в інше приміщення.

При призначенні покарання за ч. 3 ст. 185 КК України суд виходить з вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин.

Як особа обвинувачений ОСОБА_4 характеризується наступним чином: раніше не судимий в силу вимог ст. 89 КК України, має молодий вік, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, не одружений, не працюючий, посередньо характеризується за місцем проживання, під час попереднього ув`язнення характеризується виключно позитивно.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, суд вважає активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини справи, а також наявність обставин, які пом`якшують, та відсутність обставин, що обтяжують покарання в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України слід призначити у межах, установлених санкцією відповідної частини зазначеної статті КК України, у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, його виправлення і перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства.

Крім того, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в тому, що він умисно знищив чуже майно, вчинене шляхом підпалу.

При цьому, під час судового розгляду прокурор скористався своїм правом, передбаченим ст. ст. 338, 341 КПК України, обгрунтувавши своє рішення щодо відсутності з боку ОСОБА_4 умисного знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, змінив обвинувачення та склав новий обвинувальний акт, в якому сформулював змінене обвинувачення шляхом виключення обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Але присутній у судовому засіданні від 29.01.2020 потерпілий ОСОБА_10 , зазначив, що підтримує обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі. Таким чином, враховуючи, що прокурором обвинувачення за ч. 2 ст. 194 КК України було виключене з обвинувального акту, саме на потерпілого ОСОБА_10 , відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, покладено обов`язок доказування обставин вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, згідно обвинувального акту в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 194 КК України, 15.02.2016 близько 02:00, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_6 , після того, як вчинили крадіжку речей з приміщення гаража, що розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішили знищити сліди вчинення злочину, а саме відбитки пальців рук, які могли бути ними залишені під час вчинення крадіжки речей з вказаного гаража. З цією метою, ОСОБА_4 запропонував вчинити умисне пошкодження приміщення гаража та речей, які у ньому перебували шляхом підпалу, на що ОСОБА_6 погодився і вони повернулись до місця вчинення крадіжки. При цьому вказані особи бачили, що біля гаражу ОСОБА_7 розташовані у безпосередній близькості інші гаражі у кількості 5 шт. Відповідно до обвинувального акту, реалізовуючи свій злочинний намір на пошкодження приміщення гаража шляхом підпалу, пересвідчившись в таємності своїх дій, діючи умисно, ОСОБА_4 , підійшовши до вищевказаних гаражів, передав ОСОБА_6 запальничку та надалі разом із ним підійшов безпосередньо до одного з гаражів. Надалі ОСОБА_4 допоміг ОСОБА_6 піднятись на дах гаража, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 , належний ОСОБА_7 , де через раніше утворений отвір остатній проник всередину приміщення, а ОСОБА_4 залишився стояти біля гаража, та в щілину між дошками спостерігав за діями ОСОБА_6 . Далі, ОСОБА_6 , використовуючи запальничку, яку йому надав ОСОБА_4 для вчинення підпалу, підпалив аркуш паперу, який загорівся та в подальшому з метою знищити сліди вчинення злочину, кинув ганчірку на палаючий папір та все разом перекинув на купу речей під стіною в приміщенні гаражу і дочекавшись доки все почало горіти, залишив приміщення гаражу через отвір в даху. Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишили місце скоєння злочину. Внаслідок умисних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , відповідно до обвинувального акту, внаслідок підпалу приміщення гаражу, розташованого на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 , а також пошкодження вогнем гаражів з майном, які розташовані були поруч, було заподіяно шкоду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , Районній стоматологічній поліклініці м. Ромни, на загальну суму 104 056 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за викладених вище обставин, не визнав і пояснив з цього приводу, що передав ОСОБА_6 на його прохання запальничку, в яку вбудований ліхтарик лише з метою присвітити, бо було темно. Про підпал взагалі мова не йшла. Чому і яким чином ОСОБА_6 здійснив підпал гаража, не знає.

Вирішуючи питання щодо наявності у діянні ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, що було виключено органами прокуратури з обвинувального акту і що, після зміни обвинувачення, підтримав потерпілий ОСОБА_10 , суд виходить з наступного.

Частина ч. 2 ст. 194 КК України передбачає відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Підпал це знищення чи пошкодження майна вогнем, коли створюється загроза життю чи здоров`ю людей або заподіяння великих матеріальних збитків, загроза знищення інших матеріальних об`єктів.

Істотними ознаками підпалу як одного із способів вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є: застосування джерела вогню, його поширення у часі і просторі, не контрольованість та загальну небезпечність. При цьому, загальна небезпечність підпалу полягає у тому, що застосовуючи руйнівні сили вогню, які здатні перерости у пожежу, винна особа втрачає можливість контролювати чи припинити їх стихійний розвиток, що в свою чергу може спричинити істотну шкоду.

Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується умисною формою вини: прямий умисел (особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) або непрямий умисел (особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, відомості про злочин, передбачений ч. 2 ст. 194 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.05.2016 року на підставі повідомлення ОСОБА_15 про те, що у дворах загального користування, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , та АДРЕСА_6 , сталася пожежа (а.с.197, т. 2).

В матеріалах справи наявні протоколи прийняття заяв про вчинене кримінальне правопорушення від потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , відповідно до яких 15.05.2016 при невідомих обставинах виникла пожежа в ряді гаражів у дворі загального користування за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 225, 242-243, 245, 249, т. 2, а.с. 1, т. 3). Протоколи прийняття заяв від потерпілої ОСОБА_14 та від Районної стоматологічної поліклініки м. Ромни відсутні. Згідно довідки від 09.12.2016 гараж за адресою: АДРЕСА_7 обліковується на балансі районної стоматологічної поліклініки (а. с. 3, т. 3).

Відповідно до протоколів огляду місця події від 15.05.2016 та фототаблиць до них, що проведені на ділянці місцевості в м. Ромни у дворі загального корситування між будинками №№ 79, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , а також на території згорівших гаражів, розташованих у дворі загального користування між магазином "Коржівський" в буд. АДРЕСА_5 та котельнею по АДРЕСА_5 , проведено огляд індивідуальних гаражів, де триває пожежа, та виявлено обгорівші автомобілі, які неможливо ідентифікувати. У цих протоколах йде загальний опис пошкоджених гаражів та наявного у них майна (а.с. 204-214, 215, т. 2).

Згідно Акту про пожежу від 15.05.2016, причиною пожежі, що сталась за адресою: АДРЕСА_6 , став занос джерела запалювання ззовні (а.с. 217, т. 2).

Згідно з висновком експерта № 791 від 10.06.2016 за результатами проведення експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів, в наданих на експертизу п`яти спеціальних пакетах, вилучених під час огляду 15.05.2016 місця події за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , слідів нафтопродуктів не виявлено (а.с. 219-222, т. 2).

Згідно постанови про визнання речових доказів від 09.12.2016, пожежозалишки, які знаходяться в пакетах експертної служби, визнані речовими доказами та передані до камери зберігання речових доказів Роменського ВП (а.с. 223, т. 2).

Відповідно до звітів про оцінку вартості матеріальних збитків заподіяних пожежею, що сталась 15.05.2016, сума заподіяних збитків потерпілому ОСОБА_12 складає 10041,00 грн., потерпілій ОСОБА_13 12487,00 грн., потерпілій ОСОБА_14 19130,00 грн. (а. с. 65-71, 117-128, 149-160, т. 1).

Також відповідно до висновків експертного автотоварознавчого дослідження № 370/16 від 02.12.2016, № 377/16 від 20.12.2016, № 376/16 від 09.12.2016, матеріальна шкода, завдана пожежею, що сталась 15.05.2016, може складати: власнику автомобіля Кіа Cerato 1.6 LX, д.р.н НОМЕР_1 166712,00 грн.; власнику автомобіл AUDI A4, д.р.н. НОМЕР_2 105626,00 грн.; власнику речей, що згоріли у гаражі потерпілої ОСОБА_14 45998,50 грн. (а. с. 78-90, 94-112, 175-193, т. 1)

Крім того, в матеріалах справи наявні протоколи проведення слідчого експерименту, як за участю ОСОБА_4 , так і за участю ОСОБА_6 .

Так, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 15.10.2016 (а. с. 194-196, т. 2), проведеного за участі ОСОБА_4 , останній в частині обставин щодо пожежі розповідає, що ніякої змови з ОСОБА_6 з приводу підпалу гаражів не було. Після викрадення майна з гаражу, вдруге повернулись з метою приховати сліди крадіжки. Чому і яким чином ОСОБА_6 , проникнувши в гараж, підпалив його, не знає.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 11.12.2016, проведеного за участі ОСОБА_6 , у присутності його законного представника та захисника, ОСОБА_6 , не заперечуючи та розповідаючи як здійснив підпал гаражу, зазначає, що саме ОСОБА_4 запропонував йому здійснити підпал з метою знищення слідів крадіжки (а. с. 113-117, т. 3).

Крім того, згідно ухвали Липоводолинського районного суду Сумської області від 19.05.2017 у справі № 585/1199/17 (провадження № 1-кп/581/34/17), яка набрала законної сили, за результатами розгляду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні № 12016200100001380 відносно ОСОБА_6 , останній вину у вчиненні суспільно небезпечного діяння за ознаками, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, визнав та пояснив, що після вчинення крадіжки чужого майна з гаражу, який розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 , на пропозицію ОСОБА_4 , вчинив підпал вказаного гаражу з метою знищення слідів крадіжки (а. с. 87-88 т. 2).

Допитані в ході судового розгляду потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 пояснили, що бачили вже саму пожежу, яка сталась у дворі загального користування, де розташовані їхні гаражі. Зазначили, що особисто не бачили і не чули чому сталась пожежа, у зв`язку з чим, хто до цього причетний. І лише як почалось розслідування, від слідчих дізнались, що до цього може бути причетним обвинувачений.

Тобто із всієї сукупності доказів, наявних у матеріалах справи, тільки протокол проведення слідчого експерименту від 11.12.2016 та ухвала Липоводолинського районного суду від 19.05.2017, містять відомості, що можуть підтверджувати, що ОСОБА_4 причетний до пожежі, оскільки з них слідує, що ОСОБА_6 здійснив підпал гаражу на пропозицію ОСОБА_4 . Всі інші докази у своїй сукупності свідчать про наявність самої пожежі, яка сталась 15.05.2016 в результаті заносу джерела запалювання ззовні у дворі загального користування за адресою: АДРЕСА_6 , де розташовані гаражі потерпілих, в результаті якої було заподіяно шкоду потерпілим у визначених розмірах.

При цьому, допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 заперечив, що ОСОБА_4 чи то пропонував, чи то надавав вказівки йому щодо здійснення підпалу гаражу. Натомість пояснив, що було темно і він попрохав у ОСОБА_4 запальничку чи ліхтарик саме з метою присвітити, після чого ОСОБА_4 дав йому запальничку ліхтарик.

Крім того за текстом мотивувальної частини вище зазначеної ухвали Липоводолинського районного суду Сумської області від 19.05.2017 у справі № 585/1199/17, вчинення вказаних в ухвалі діянь неповнолітнім ОСОБА_6 , окрім його визнання, доводиться також протоколами огляду місця події від 15.05.2016 та протоколом слідчого експерименту від 11.12.2016 за його участі. Тобто фактично в основу доказової бази покладені пояснення самого ОСОБА_6 , як на стадії досудового розслідування під час проведення слідчого експерименту від 11.12.2016, так і під час судового розгляду справи щодо нього. У той час як у судовому засіданні під час розгляду даної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 , він же ( ОСОБА_6 ) заперечує, що ОСОБА_4 йому робив пропозицію або ж надавав вказівки щодо підпалу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 2 ст. 23 КПК України).

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч.1 ст.94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пп.10, 13, 15 ст. 7 КПК України).

У зв`язку з цим, безпосередньо сприймаючи під час судового засідання при розгляді даного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 194 КК України, показання ОСОБА_6 , який заперечив будь-які пропозиції чи вказівки йому з боку ОСОБА_4 , а також беручи до уваги неможливість, в силу ч. 4 ст. 95 КПК України, посилання на показання ОСОБА_6 , які ним були надані слідчому під час проведення слідчого експерименту від 11.12.2016 і які мають суперечливий характер, у суду виникають обгрунтовані сумніви щодо пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 194 КК України, а тому вважає, що протокол проведення слідчого експерименту від 11.12.2016 за участю ОСОБА_6 не можна вважати належним доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Щодо ухвали Липоводолинського районного суду Сумської області від 19.05.2017 у справі № 585/1199/17 відносно ОСОБА_6 , суд також не може вважати даний доказ належним саме на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбачного ч. 2 ст. 194 КК України, оскільки судовий розгляд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, проводився лише стосовно ОСОБА_6 , а ОСОБА_4 як свідок судом не допитувався та його показання, в тому числі надані під час проведення слідчого експерименту від 15.10.2016 за його участі не враховувались.

Будь які інші докази, які б прямо підтверджували причетність ОСОБА_4 до пожежі, що сталась 15.05.2016 в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Барбера, Мессег та Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Сумнівний характер обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснуванням достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Зідно ч. ч. 1, 2, 4 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України).

Відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Суд вважає, що беззаперечні докази, які б підтверджували винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, поза розумним сумнівом, відсутні, та, враховуючи, що прокурор змінив обвинувачення, виключивши обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 194 КК України, а потерпілим ОСОБА_10 , який його підтримав, не надано інших доказів, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 194 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду та є недоведеним, а тому, тлумачить це на користь обвинуваченого і доходить до загального висновку про недоведеність вчинення ним злочину за ч. 2 ст. 194 КК України, тому його слід визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , відповідно до вимог ч. 3 ст. 129 КПК України, підлягають залишенню без розгляду.

Цивільний позов Районної стоматологічної поліклініки м. Ромни, окрім відповідно до вимог ч. 3 ст. 129 КПК України, підлягає залишенню без розгляду і у зв`язку з поданням заяви про залишення позову без розгляду.

У справі було проведено судово-товарознавчу експертизу, але будь-які документально підтверджені відомості щодо витрат на залучення експерта для її проведення в матеріалах справи відсутні, тому суд позбавлений можливості стягнути їх з обвинуваченого на користь держави, і вони стягненню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про ухвалення виправдувального вироку за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, то витрати на проведення судової експертизи в цій частині відносяться на рахунок держави.

Долю речових доказів, наявних у цьому кримінальному провадженні, вже повністю було вирішено, відповідно до ст. 100 КПК України, згідно ухвали Липоводолинського районного суду Сумської області від 19.05.2017 у справі № 585/1199/17.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого на даний час не обрано, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 17, 22, 23, 84, 91, 92, 95, 124, 126, 129, 369-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015) ОСОБА_4 у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 16.10.2016 по 10.04.2017 року включно та з 23.11.2017 по 03.06.2019 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання за даним вироком суду, оскільки строк попереднього ув`язнення, відбутий ОСОБА_4 у межах цього кримінального провадження, перевищує фактично призначене йому покарання.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України.

ОСОБА_4 виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Районної стоматологічної поліклініки м. Ромни залишити без розгляду.

Витрати на проведення судової експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів віднести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: ОСОБА_1