Ухвала

від 19.03.2020 по справі 758/9495/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

19 березня 2020 року

м. Київ

справа № 758/9495/19

провадження № 61-3942 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Поліщук Світланою Юріївною, на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_2 інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання будинку особистою приватною власністю.

24 липня 2019 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на Ѕ частини будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 18053146); гаражний бокс (ряд 4) в ОК ГБК Керамблоки плюс , гараж АДРЕСА_2, м. Київ (реєстраційний номер об`єкта 1748077180000), а також, просив заборонити ОСОБА_1 проводити будь-які дії пов`язані з відчуженням зазначеного майна.

Заяву обґрунтовано тим, що з 12 грудня 2003 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, спільними зусиллями подружжя набуто Ѕ частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , гаражний бокс (ряд 4) в ОК ГБК Керамблоки плюс , АДРЕСА_1.

У зв`язку з наведеним, позивач вважає, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими ним вимогами та не є забороненими законом.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Найєма Масі-Мустафи задоволено.

Накладено арешт на: Ѕ частини будинку, яка належить на спільній приватній власності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер майна 18053146); гаражний бокс (ряд 4) який належить на приватній власності ОСОБА_1 в ОК ГБК Керамблоки плюс , гараж АДРЕСА_1

Заборонено ОСОБА_1 та особам, що мають повноваження державного реєстратора, вчинення дій, спрямованих на відчуження, розпорядження та (або) реєстрацію, перереєстрацію зареєстрованого за ОСОБА_1 на праві спільної власності Ѕ частини будинку та на праві власності гаражний бокс (ряд 4), також вчиняти будь-які дії щодо Ѕ частини будинку, яка належить на спільній приватній власності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер майна 18053146); гаражного боксу (ряд 4) який належить на приватній власності ОСОБА_1 в ОК ГБК Керамблоки плюс , гараж АДРЕСА_1 м. Київ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1748077180000) та будь-які дії щодо внесення записів про припинення/зміну/скасування/поновлення та інші дії, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Судове рішення мотивовано тим, що між сторонами дійсно існує спір щодо Ѕ частини будинку та гаражного боксу (ряд 4), а відтак незабезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення про задоволення позову, оскільки відповідач може у будь-який час відчужити спірне майно.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року в частині заборони вчиняти дії скасовано та в цій частині у задоволенні заяви відмовлено.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення мотивовано тим, що обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на житлове приміщення, яке належить на праві власності відповідачу, є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень статей 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно. Крім того, ухвала суду першої інстанції в частині вимог заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії підлягала скасуванню, оскільки застосований судом вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно є достатнім та співмірним із заявленими позовними вимогами, а відтак немає необхідності у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти дії.

03 березня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Поліщук С. Ю., на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Разом з касаційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року.

Проте, зміст постанови Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року свідчить про те, що її повний текст складено 11 лютого 2020 року. Враховуючи викладене, останній день подачі касаційної скарги на оскаржувану постанову апеляційної інстанції - 12 березня 2020 року, а тому строк на касаційне оскарження заявником не пропущено.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права безпідставно дійшли висновку про наявність підстав для арешту майна відповідача за відсутності достатніх, допустимих, достовірних та належних доказів щодо таких обставин. Крім того, суди дійшли передчасного висновку про можливість настання негативних наслідків у зв`язку із незастосування арешту майна, титульним власником якого є ОСОБА_1 у випадку задоволення позову ОСОБА_3 у повному обсязі. При цьому, у разі задоволення позовних вимог позивача, судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню, у зв`язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про доцільність та співмірність застосування арешт майна з точки зору уникнення ситуації з неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову ОСОБА_3 .

Також, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спільне сумісне майно подружжя не може бути відчужене іншим з подружжя за відсутності згоди іншого на вчинення такої дії.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також шляхом забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на те, що між сторонами виник спір щодо визнання права власності на частину будинку, яка належить на спільній приватній власності ОСОБА_1 та гаражного боксу (ряд 4), який належить на приватній власності ОСОБА_1 , та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на нерухоме майно, оскільки такі види забезпечення позову у найбільший мірі спрямовані на забезпечення предмету спору та співмірні із заявленими позивачем вимогами. При цьому, суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що застосований судом вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно є достатнім та співмірним із заявленими позовними вимогами дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в частині заборони вчиняти дії.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Поліщук Світланою Юріївною, на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року за заявою ОСОБА_2 інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров