Ухвала

від 30.03.2020 по справі 921/729/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30 березня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/729/19 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

розглянув заяву б/н від 27.03.2020 (вх №2262 від 27.03.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" про забезпечення позову

у справі

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" (адреса для листування: проспект С.Бандери, 96, кв 146, м Тернопіль, 46013; фактична адреса: вул Гайова, 29, м Тернопіль, 46006)

до відповідача 1 - Фізичної особи - підприємця Прохоренкова Ігоря Васильовича ( АДРЕСА_1 )

відповідача 2 - Приватного підприємства "Меркурій-Вест" (бул П.Куліша, буд 2, кв 52, м Тернопіль, 46016)

відповідача 3 - Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Меркурій Вест" (бул П.Куліша, буд 2, кв 52, м Тернопіль, 46016)

відповідача 4 - Тернопільської міської ради (вул Листопадова, 5, м Тернопіль, 46001), в особі:

Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради (бульвар Т.Г.Шевченка, 1, м Тернопіль, 46001)

Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (вул Коперника, 1, каб 206, м Тернопіль, 46001)

про визнання недійсним та скасування наказу, дозволу та відновлення становища позивача, яке існувало до їх видачі.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів Фізичної особи - підприємця Прохоренкова Ігоря Васильовича, Приватного підприємства "Меркурій-Вест", Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Меркурій Вест" та Тернопільської міської ради, в особі: Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради і Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (з врахуванням заяви б/н від 13.02.2020 про уточнення позовних вимог) про:

- визнання недійсним та скасування наказу Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради №114 від 13.04.2018, затверджені ним Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою провулок Цегельний, 1, м Тернопіль";

- визнання недійсним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2018 за №112182411869 "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою провулок Цегельний, 1, м Тернопіль";

- зобов`язання ФОП Прохоренкова І.В., ПП "Меркурій-Вест", ОК "ЖБК "Меркурій Вест" відновити те становище позивача, яке існувало до видання Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва та дозволу на виконання робіт "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою провулок Цегельний, 1, м Тернопіль".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі без відповідного дозволу позивача як співвласника тунельної печі, на підставі договору дарування тунельної печі (реєстраційне посвідчення на об`єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам записане в реєстрову книгу за № 1241 від 23.11.2005) реконструювали частину тунельної печі під літ К , чим порушили право позивача на мирне володіння майном. У 3-му кварталі 2018 року, на місці усієї тунельної печі, розпочато реконструкцію "власних будівель та споруд" під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток), за адресою: Тернопільська область, м Тернопіль, пров Цегельний, 1, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ТП 112182411869.

Ухвалою суду від 05.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу 921/729/19 до судового розгляду по суті на 26.03.2020.

Разом з цим, з 12 березня по 24 квітня 2020 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 №211 від 11.03.2020, на усій території України установлено карантин.

Відповідно до ст 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У зв`язку з наведеним, з метою вжиття заходів з мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, забезпечення безпеки працівників і відвідувачів судів та органів системи правосуддя, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", рекомендації Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020, розпорядження заступника голови Господарського суду Тернопільської області №7-р від 16.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" та рішення від 16.03.2020 оперативного штабу для координації дій щодо недопущення занесення і поширення на території Тернопільської міської територіальної громади випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом, виявленим у місті Ухань (провінція Хубей, Китай), враховуючи поважність причин, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема учасників справи та працівників суду, ухвалою від 20.03.2020 відкладено розгляд справи №921/729/19.

Окремим п 2 ухвали від 20.03.2020 судом зазначено, що про дату, час та місце проведення наступного судового засідання додатково буде повідомлено сторін.

27.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" звернулось до суду із заявою б/н від 27.03.2020 (вх №2262) про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій - державної реєстрації прав, а також інших дій, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, щодо об`єкту "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток): Тернопільська область, м Тернопіль, пров Цегельний, 1" в цілому чи його частини.

Пунктом 3 частини 1 статті 138 ГПК України передбачено можливість подачі заяви про забезпечення позову після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Свою заяву б/н від 27.03.2020 про забезпечення позову ТОВ "Алігатор ІІ" мотивує тим, що за інформацією офіційної веб-сторінки Державної архітектурно - будівельної інспекції України (за електронною адресою у мережі Інтернет https://dabi.gov.ua/declarate/list.php?sort=num&order=DESC) йому стало відомо, що ФОП Прохоренков І.В. у лютому 2020 року отримав сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

З посиланням на норму ч 9 ст 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності вказує, що зазначений сертифікат є підставлою, зокрема для оформлення права власності на об`єкт такого будівництва.

Дану обставину заявник вважає достаньо обгрунтованою та підтверджену доказами фактичною обставиною, з якою пов`язується застосування заявленого заходу забезпечення позову, з метою уникнення можливих ризиків ухилення відповідачів від виконання рішення, у випадку задоволення позову.

Щодо застосування зустрічного забезпечення, ТОВ "Алігатор ІІ" зазначено, що це право, а не обов`язок суду. А у випадку настання негативних наслідків, пов`язаних із застосуванням заявленого заходу забезпечення позову, статутний капітал позивача складає суму 11880000 грн, якої буде достатньо для покриття можливих збитків.

Посилаючись на вищенаведене, ТОВ "Алігатор ІІ" просить задоволити заяву про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч 1 ст 140 ГПК України).

Розглянувши заяву б/н від 27.03.2020, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, з огляду на таке:

Відповідно до ст 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Частиною 1 статті 137 ГПК України вказано, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України випливає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статті 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно ч 5 ст 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних ; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт ; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Основними складовими вихідних даних, відповідно до ч 1 ст 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , є: 1) містобудівні умови та обмеження ; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва , що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ч 1 ст 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

У частині 1 статті 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності вказано, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч 2 ст 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Відповідно до ч 5 ст 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката .

Зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього (ч 9 ст 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Предметом спору у справі №921/729/19 є: визнання недійсним та скасування наказу , яким затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою провулок Цегельний, 1, м Тернопіль"; визнання недійсним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2018 за №112182411869 щодо зазначеного об`єкту ; зобов`язання підрядника будівельних робіт та власника об`єкта, що підлягав реконструкції відновити становище позивача, яке існувало до їх видачі.

З долученої до заяви від 27.03.2020 про забезпечення позову роздрукованої із офіційної інтернет сторінки Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за електронною адресою у мережі Інтернет https://dabi.gov.ua/declarate/list.php?sort=num&order=DESC, який є загальнодоступним та загальновідомим Інтернет ресурсом, вбачається, що у лютому 2020 року Тернопільською ІДАБК зареєстровано сертифікат № ТП 162200560407 щодо об`єкту під назвою "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток): Тернопільська область, м Тернопіль, провулок Цегельний, 1" категорії складності СС2.

Тобто, сертифікат передбачений ч 2 ст 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

З вищевказаної інформації також вбачається, що підрядником такого будівництва є ПП Меркурій Вест , а замовник - фізична особа.

Зазначений сертифікат № ТП 162200560407 стосується прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, правомірність видачі дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) якого є предметом оскарження у даній справі.

Спірні наказ про затвердження містобудівних умов та дозвіл на виконання будівельних робіт, у визначеній ст ст 26, 29, 37, 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності послідовності, передують видачі сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом спірного об`єкту реконструкції, та без них не можливе законне завершення будівництва (реконструкції) нерухомого майна. Окрім того, даний сертифікат є підставою для визнання права власності на будівлю, проведення реконструкції якої є предметом господарського спору.

Відповідно до п 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво (затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.06.2014 №163) реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Із змісту ч 3 ст 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Позов в процесуальному сенсі - це звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимоги про захист прав чи законних інтересів.

Позовні вимоги ТОВ Алігатор ІІ , в частині визнання недійсними наказу та дозволу зводяться до того, що він є власником частини тунельної печі за адресою провулок Цегельний, у м Тернопіль, тобто власником частини об`єкту, який реконструюється. Позивач стверджує, що спірний наказ про затвердження містобудівних умов видано з недотриманням п 2 ч 3 ст 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності - без його згоди, як власника майна, щодо якого відповідачами вчинені дії по реконструкції.

Посилаючись на зміст доданих до позову матеріалів, позивачем зазначалось, що строк планової здачі об`єкту реконструкції в експлуатацію складав 4 кв 2020 року.

За твердженням ТОВ Алігатор ІІ , вчинення зі сторони відповідачів дій щодо пришвидшеного прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію (у лютому 2020 року) може утруднити виконання рішення суду чи ефективний захист прав позивача, у випадку задоволення позову. Оскільки, зареєстрований сертифікат є підставою для оформлення права власності на об`єкт будівництва за іншими особами, в той час як підставою позову є існування у позивача права власності на частину тунельної печі, яка реконструйована без його згоди.

Наведені у заяві від 27.03.2020 обставини стали підставою для звернення ТОВ Алігатор ІІ до суду з вимогою про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій - державної реєстрації прав, а також інших дій, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, щодо об`єкту "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток): Тернопільська область, м Тернопіль, пров Цегельний, 1" в цілому чи його частини.

У п 2 ч 1ст 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 (надалі - Закон № 1952-IV від 01.07.2004) зазначено, що державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до п 1 ч 1 ст 2 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційна дія - державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру (п 9 ч 1 ст 2 Закону № 1952-IV від 01.07.2004).

Частиною 1 статті 4 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 зазначено, що державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов`язань); інші речові права відповідно до закону; 4) обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

Відповідно до ч 5 ст 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

Систему органів та суб`єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 6 Закону № 1952-IV від 01.07.2004.

Організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори) (ч 1 ст 6 Закону № 1952-IV від 01.07.2004).

Згідно ч 2 ст 6 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

А із змісту ст 10 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 вбачається, що державними реєстраторами є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Вказане свідчить про те, що до суб`єктів державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень належать всі державні та приватні нотаріуси України, державні реєстратори, державні, приватні виконавці, які можуть вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна за його місцезнаходженням.

Відповідно до ч 5 ст 12 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч 1 ст 74 ГПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч 1 ст 73 ГПК України).

Відповідно до ч 1 ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи що предметом спору у даній справі є визнання недійсним та скасування наказу , яким затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями господарського призначення та житловий будинок спеціалізованого типу (гуртожиток) за адресою провулок Цегельний, 1, м Тернопіль"; визнання недійсним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2018 за №112182411869 щодо зазначеного об`єкту; зобов`язання відповідачів відновити становище позивача, яке існувало до їх видачі, а також з огляду на: вчинення відповідачами активних дій щодо прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта реконструкції (шляхом реєстрації відповідного сертифіката) ще до закінчення встановленого для цього строку; реальної можливості зміни характеру спірних правовідносин, після реєстрації на підставі названого сертифіката права власності на об`єкт реконструкції, а також відкладення вирішення спору на невизначений час у зв`язку із карантинними заходами, суд оцінює як обґрунтовані доводи заявника про те, що виправданим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову є заборона вчинення реєстраційних дій - державної реєстрації прав, а також інших дій, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, щодо об`єкту "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток): Тернопільська область, м Тернопіль, пров Цегельний, 1" в цілому чи його частини.

Вже згадуваний п 4 ч 1 ст 137 ГПК України передбачає можливість забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії.

Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав (ч 2 ст 25 Закону № 1952-IV від 01.07.2004).

Стаття 31-1 Закону № 1952-IV від 01.07.2004 передбачає, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником (ч 1 ст 31-1 цього Закону). Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення (ч 2 ст 31-1 цього Закону). Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення. Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору (ч 3 ст 31-1 цього Закону). Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України (ч 4 ст 31-1 цього Закону).

Разом з тим, суд зазначає, що заходи забезпечення позову є у всякому випадку тимчасовими та такими, що вживаються до вирішення спору, тому у випадку встановлення судом необґрунтованості вимог позивача, відповідачі не позбавлені можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Відповідно до ч 6 ст 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч 5 ст 140 ГПК України).

Разом з цим, суд зазначає що основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Вжиття заходів забезпечення позову повинно забезпечити виконання гарантій інших осіб щодо невтручання у мирне володіння ними майном. Здійснюючи реалізацію таких гарантій, можливість забезпечення позову у даному випадку має бути піддана трискладовому тесту (Рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 "Федоренко проти України") на визначення того чи було втручання законним у контексті національного законодавства; чи переслідувало таке втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства та чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.

Здійснюючи аналіз викладених ТОВ Алігатор ІІ у заяві від 27.03.2020 фактів, у випадку встановлення правомірності дій відповідачів при видачі та отриманні оспорюваних у справі №921/729/19 актів, правомірного набуття ними речових прав щодо об`єкту будівництва, не надаючи жодної правової оцінки спірним у справі №921/729/19 наказу та дозволу, на підставі яких та на виконання яких здійснювались будівельні роботи з реконструкції, а в подальшому і прийняття об`єкту в експлуатацію, не надаючи жодної правової оцінки правомірності діям відповідачів при видачі відповідного сертифіката, суд зазначає, що такий захід забезпечення позову - до закінчення розгляду спору жодним чином не порушить права як відповідачів, так і можливо інших осіб (в т ч фізичних) на мирне володіння їхнім майном (за наявності у них для цього правових підстав) та не позбавить їх такого права. Адже, відповідно до ст 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це лише офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття права власності на підставі вчинених до цього правочинів. Державна реєстрація права власності є похідною від самого права власності, при тому що Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не містить обов`язкового чітко визначеного строку, на протязі заінтересована особа мала б звернутись до органу реєстрації із заявою щодо реєстрації за нею права власності.

У разі звернення до державного реєстратора таких осіб із заявами з приводу реєстрації за ними їх права власності, наслідком цього матиме місце лише зупинення державної реєстрації прав, в порядку визначеному ст 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому суд звертає увагу на таке:

- що невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспорюваного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, у разі задоволення позову в майбутньому;

- вжиття заявлених ТОВ Алігатор ІІ у заяві заходів забезпечення позову не є тотожним позовним вимогам та не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого, станом на 30.03.2020, становища учасників по справі - до вирішення спору в даній справі;

- такий захід забезпечення позову має тимчасовий характер, не скасовує оскаржуваних у даній справі актів та не зачіпає прав сторін, які виникли на час його вжиття.

Згідно ч 1 ст 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Вказане є правом, а не обов`язком суду.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив би обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення відповідно до ст 141 ГПК України.

Правові висновки такого ж змісту викладені Верховним Судом у постановах від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 03.12.2018 у справі №903/246/18, від 03.12.2018 у справі №916/1040/18, від 27.06.2019 у справі №916/73/19.

Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підставі наведеного, керуючись стст 13,73-74,76-80,86,136-141, 234 ГПК України, постановою Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" б/н від 27.03.2020 (вх №2262 від 27.03.2020) про забезпечення позову задоволити.

2. Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, в т ч нотаріусам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчинення реєстраційних дій - державної реєстрації прав, а також інших дій, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, щодо об`єкту "Реконструкція власних будівель та споруд під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та житловим будинком спеціалізованого типу (гуртожиток): Тернопільська область, м Тернопіль, пров Цегельний, 1" в цілому чи його частини.

3. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Алігатор ІІ" (адреса для листування: проспект С.Бандери, 96, кв 146, м Тернопіль, 46013; фактична адреса: вул Гайова, 29, м Тернопіль, 46006, ідентифікаційний код 32578302).

4. Боржниками за даною ухвалою є:

Фізична особа- підприємець Прохоренков Ігор Васильович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Приватне підприємство "Меркурій-Вест" (бул П.Куліша, буд 2, кв 52, м Тернопіль, 46016, ідентифікаційний код 39153533);

Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Меркурій Вест" (бул П.Куліша, буд 2, кв 52, м Тернопіль, 46016, ідентифікаційний код 42511333);

Тернопільська міська рада (вул Листопадова, 5, м Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 34334305), в особі:

Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Тернопільської міської ради (бульвар Т.Г.Шевченка, 1, м Тернопіль, 46001)

Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (вул Коперника, 1, каб 206, м Тернопіль, 46001).

5. Дана ухвала є виконавчим документом, який в порядку ч 2 ст 235 ГПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 30.03.2020.

6.Строк пред`явлення даної ухвали до виконання складає три роки - до 31.03.2023 включно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст ухвали складено 30.03.2020.

Суддя І.П. Шумський