Постанова від 24.02.2020 по справі 905/3553/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. м. Київ Справа№ 905/3553/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 24.02.2020р.

розглянув апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019р. (повний текст складено 15.08.2019р.)

у справі № 905/3553/15 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Компанії Ceska Exportni Banka, a.s.

до 1. Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

2. Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в особі відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

3. Управління державної казначейської служби України у м. Артемівську (наразі м. Бахмут) Донецької області,

4. Міністерства юстиції України,

5. Державної казначейської служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю Артемівський завод скловиробів

за участю Прокуратури Донецької області

про стягнення 23 215 729, 00 грн.,

1. Зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом до відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Управління державної казначейської служби України у м. Артемівську Донецької області про стягнення з Державного бюджету України 23 215 729,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області та відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявні підстави для покладення на державу відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області та неправомірної бездіяльності відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в результаті яких майно боржника, що знаходиться у заставі позивача, було відчужено на користь третіх осіб з порушенням черговості задоволення вимог кредиторів під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного господарським судом в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Артемівський завод скловиробів . За твердженнями позивача, розмір заподіяної йому майнової шкоди становить суму вартості неправомірно відчуженого майна боржника, яку було визначено за результатами незалежної оцінки майна, в розмірі 23 215 729,00 грн.

1.3. Відповідач 1 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що будь-яких незаконних дій відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області при здійсненні реалізації майна боржника адміністративним судом у справі №2а/0570/6049/2012 встановлено не було. Відповідач 1 зазначив, що оцінку здійснював відповідний оцінювач, а реалізацію майна проводила спеціалізована торгівельна організація. Згідно з доводами відповідача 1, ВАТ Державний експортно-імпортний банк України мало переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, оскільки відповідні застава та іпотека майна були зареєстровані раніше. Щодо введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2007р. мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника відповідач 1 вказував, що зазначена ухвала суду в матеріалах зведеного виконавчого провадження відсутня, а постанова суду від 18.08.2011р. про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю Артемівський завод скловиробів банкрутом була отримана відділом лише 06.09.2011р.

1.4. Заступник прокурора Донецької області також заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що відсутні підстави для покладення на державу відповідальності за майнову шкоду, оскільки позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідачів 1, 2 та заподіяною шкодою.

1.5. Управління державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області, заперечуючи проти позову, зазначив, що відшкодування шкоди повинно здійснюватись за рахунок відповідного органу.

1.6. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю Артемівський завод скловиробів було подано до суду письмові пояснення, в яких останній на виконання вказівок Вищого господарського суду України зазначив, що наявність чи відсутність підстав для скасування прилюдних торгів не входить до предмету доказування у даній справі. На думку третьої особи, факт того, що прилюдні торги не були скасовані та є такими, що відбулись, не спростовує факт протиправних дій відповідача 1. З посиланнями на норми Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції до 19.01.2013р. ліквідатор зазначає про відсутність можливості надати рішення суду про визнання недійсними правочинів з відчуження майна боржника та доказів повернення неправомірно реалізованого майна до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю Артемівський завод скловиробів .

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом

2.1. 17.07.2006р. між Компанією Ceska Exportni Banka, a.s. (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Артемівський завод скловиробів (Позичальник) було укладено кредитний договір №21030 (далі - Кредитний договір), за умовами якого (п.п. 2.1, 2.2.), Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує 11 475 000, 00 євро, з метою використання кредитних коштів для фінансування поставок за договором поставки № 9934 від 29.03.2006р., який укладено між ТОВ Артемівський завод скловиробів та Компанією Склострой Турнов ЧЗ, с.р.о .

2.2. На виконання вказаного Кредитного договору Компанією Ceska Exportni Banka, a.s. надано ТОВ Артемівський завод скловиробів кредитні кошти у сумі 6 807 050, 00 євро (10.11.2006 року - у розмірі 4 725 000,00 євро та 22.01.2007 року у розмірі 2 807 050, 00 євро).

2.3. ТОВ Артемівський завод скловиробів зобов`язання за Кредитним договором перед Компанією Ceska Exportni Banka, a.s. не виконало, одержані кредитні кошти не повернуло, проценти не сплатило, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 6 913 364, 22 євро.

2.4. З метою забезпечення зобов`язань за Кредитним договором № 21030, між Компанією Ceska Exportni Banka, a.s. та ТОВ Артемівський завод скловиробів 17.07.2006р. було укладено Договір застави, за умовами якого (за згодою власника - Компанії Склострой Турнов ЧЗ, с.р.о ) передано в заставу обладнання.

2.5. 12.10.2006р. між Компанією Ceska Exportni Banka, a.s. та ТОВ Артемівський завод скловиробів було укладено Іпотечний договір (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В. М. та зареєстрований у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1561), зареєстрований в Реєстрі заборон за № 121, за умовами якого Банку передано в іпотеку нерухоме майно Товариства, перелік якого наведений у Додатку № 1 до Договору іпотеки.

2.6. Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду справи №2а/0570/6049/2012 було встановлено , що 15.08.2006р. між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі за текстом - ВАТ/ПАТ Укрексімбанк ) та ТОВ Артемівський завод скловиробів було укладено Іпотечний договір №6806Z230, предметом іпотеки в якому визначено нерухоме майно товариства, аналогічне предмету іпотеки за Іпотечним договором від 12.10.2006р., який укладений між Компанією Ceska Exportni Banka, a.s. та ТОВ Артемівський завод скловиробів .

2.7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2007р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Елітметал порушено провадження у справі № 23/334-б про банкрутство ТОВ Артемівський завод скловиробів ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном.

2.8. 19.09.2007р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. вчинено виконавчі написи №1487, № 1488, №1489, №1490 про звернення стягнення на майно ТОВ Артемівський завод скловиробів на користь ВАТ Укрексімбанк .

2.9. 20.09.2007р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, за заявою ВАТ Укрексімбанк , відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих написів №№1487, 1488, 1489, 1490 (виданих 19.09.2007р. приватним нотаріусом Сульженко Ж. О.) про стягнення з ТОВ Артемівський завод скловиробів на користь ВАТ Укрексімбанк простроченої заборгованості, за рахунок майна ТОВ Артемівський завод скловиробів , відповідно до Кредитних договорів №6805К11 від 10.03.2005р., №6805К12 від 10.03.2005р., №6806К29 від 23.03.2006р., №6807V13 від 29.05.2007р., у сумі 1 919 254,26 грн.

2.10. 19.12.2007р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковою М.В. вчинено виконавчий напис (зареєстрований за номером 1756) про погашення боргу ТОВ Артемівський завод скловиробів перед ВАТ Укрексімбанк за Кредитними договорами №6805К11 від 10.03.2005р., №6805К12 від 10.03.2005р., №6806К29 від 15.08.2006р. та запропоновано звернути стягнення на майно, яке передано в іпотеку ВАТ Укрексімбанк відповідно до Іпотечного договору №6806Z239 (посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В. М., зареєстрованим за номером 3523).

2.11. 21.01.2008р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковою М.В. вчинено виконавчі написи за реєстровими номерами 112, 113 про погашення боргу ТОВ Артемівський завод скловиробів перед ВАТ Укрексімбанк по Кредитним угодам №6805К11 від 10.03.2005р., №6805К12 від 10.03.2005р., №6806К29 від 15.08.2006р. та запропоновано звернути стягнення на майно, яке передано в заставу ВАТ Укрексімбанк , відповідно до Договору застави №6806Z228 (посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Дубровським В.М.).

2.12. ТОВ Артемівський завод скловиробів листом від 04.04.2008р. звернулось до відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з порушенням Господарським судом міста Києва справи про банкрутство ТОВ Артемівський завод скловиробів (підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 1402 від 04.04.2008р.).

2.13. 10.07.2008р. постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (надалі за текстом - ППВР ВДВС ГУЮ у Донецькій області) накладено арешт на все майно ТОВ Артемівський завод скловиробів .

2.14. Постановою ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції від 06.08.2010р. в рамках виконавчих проваджень про стягнення грошових коштів з ТОВ Артемівський завод скловиробів на користь ВАТ Укрексімбанк було знято арешт з усього рухомого майна, яке належить Товариству.

2.15. Постановою начальника ВДВС у Донецькій області від 25.08.2009р. здійснено передачу виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів по стягненню заборгованості з ТОВ Артемівський завод скловиробів на користь фізичних та юридичних осіб, держави до ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції.

2.16. Постановою Головного державного виконавця ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції від 30.01.2008р. приєднано виконавчі провадження №5/342 та №5/341 до зведеного виконавчого провадження стосовно стягнення заборгованості з ТОВ Артемівський завод скловиробів .

2.17. 01.06.2010р. між ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції та Приватним підприємством Нива - В.Ш. (далі за текстом - ПП Нива - В.Ш. ) було укладено Договір №0510269 про надання послуг з організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ Артемівський завод скловиробів , що було предметом іпотеки.

2.18. 22.06.2010р. ПП Нива - В.Ш. були проведені прилюдні торги (протокол № 0510269-1 від 22.06.2010р.) з реалізації арештованого нерухомого майна (що були предметом іпотеки - комплекс нежитлових будівель та споруд у кількості 39 одиниць), та належали ТОВ Артемівський завод скловиробів .

2.19. 08.07.2010р. відділом державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області затверджено Акт №0510269 про виконання робіт (послуг).

2.20. 19.07.2010р. проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке належить заводу, про що складено протокол №0510321-2 від 19.07.2010р.

2.21. У звітах оцінювача Весторобського С. В. визначено вартість майна ТОВ Артемівський завод скловиробів , яке було продане в ході проведення аукціонів з реалізації арештованого майна спеціалізованою торгівельною організацією.

2.22. 29.11.2010р. ВДВС видано акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки. Отримані кошти було розподілено на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України , відповідно до процедури виконавчого провадження.

2.23. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2011р. у справі №23/334-б (залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р.) визнано Компанію Ceska Exportni Banka a.s. кредитором ТОВ Артемівський завод скловиробів на загальну суму 6 913 364,22 євро, що в еквіваленті складає 72 187 558,62 грн., як кредитора першої черги. Кредиторські вимоги Компанії ґрунтувались на Кредитному договорі №21030 від 17.07.2006р., Іпотечному договорі від 23.10.2006р., за умовами якого боржник передав в іпотеку нерухоме майно - комплекс, який розташований за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Кірова, 2, 36.

2.24. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2011р. затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ Артемівський завод скловиробів , до якого включено також вимоги ВАТ Державний експортно-імпортний банк як такі, що забезпечені заставою майна боржника, на загальну суму 112 241 226,74 грн.

2.25. 06.07.2011р. відбулись перші збори кредиторів ТОВ Артемівський завод скловиробів , обрано комітет кредиторів, до складу якого увійшла Компанія Ceska Exportni Banka, a.s.

2.26. Постановою Господарського суду міста Києва від 18.08.2011р. у справі № 23/334-б ТОВ Артемівський завод скловиробів визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Лойфера А. Е.

2.27. 09.09.2011р. державним виконавцем ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції провадження за зведеним виконавчим провадженням, в тому числі з примусового виконання виконавчих написів нотаріуса Харківського міського нотаріального округу: №№1487, 1489, 1490 від 19.09.2007р.; №1756 від 19.12.2007р.; №№112, 113 від 21.01.2008р., - закінчені за п. 7 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження .

2.28. 12.09.2011р. виконавчі документи, з переліком, надіслані рекомендованим листом ліквідатору ТОВ Артемівський завод скловиробів арбітражному керуючому Лойферу А. Е., за адресою: АДРЕСА_1 (за повідомленням Укрпошти рекомендований лист отриманий особисто Лойфером А. Е. 22.09.2011р.).

2.29. Як стверджує позивач, 29.11.2011р. на засіданні комітету кредиторів ТОВ Артемівський завод скловиробів ліквідатор банкрута повідомив, що ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції протягом 2010 року було реалізоване майже все майно боржника (як рухоме так і нерухоме).

2.30. 12.03.2012р. ліквідатор ТОВ Артемівський завод скловиробів арбітражний керуючий Лойфер А. Е. (на запит від 02.02.2012р.) повідомив Компанію Ceska Exportni Banka, a.s. про те, що майже все нерухоме майно, що становить предмет іпотеки банка, відчужене відділом державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області на прилюдних торгах, у процесі здійснення виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса №1490 (про звернення стягнення на майно ТОВ Артемівський завод скловиробів на користь ВАТ Укрексімбанк в особі філії у м. Харкові).

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2019р. по справі №905/3553/15, новий розгляд по постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2017р., позов Компанії Ceska Exportni Banka, а. s. (Чеська Експортні Банка, а. с.) задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Компанії Ceska Exportni Banka, а. s. шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в розмірі 23 215 729,00 грн.

3.2. При прийнятті спірного рішення місцевим судом було встановлено, що всупереч приписам Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у відповідній редакції) та Закону України Про виконавче провадження , за наявності мораторію на задоволення вимог кредиторів, Бахмутським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (відповідач 1) вчинялись дії (неправомірні) з арешту та продажу майна боржника, у тому числі майна, що перебувало в заставі позивача, як заставного кредитора першої черги.

3.3. Обставини, встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі № 2а/0570/6049/2012 від 22.10.2012р. (яка набрала законної сили згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р.) та ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019р. у справі № 908/4057/14 в межах справи про банкрутство ТОВ Артемівський завод скловиробів (яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019р. та постановою Верховного Суду від 16.07.2019р.), щодо наявності неправомірних дій державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо арешту та реалізації майна боржника (під час дії мораторію, за відсутності майна у переліку наведеному у виконавчому написі нотаріуса №1490) мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доведенню при розгляді справи № 905/3553/15.

3.4. Факт того, що прилюдні торги не скасовані та відбулись відповідно до чинного законодавства, про що вказано у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. у справі №2а/0570/6049/2012, не виключає та не спростовує встановлений судом факт протиправних дій відповідача 1, пов`язаних із здійсненням виконавчого провадження під час введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів.

3.5. Місцевим судом встановлено, що розмір суми збитку було визначено у Звіті з незалежної оцінки майна № Д-08/01/14 Реальні збитки, заподіяні заставним кредиторам третіми особами під час процедури банкрутства ТОВ Артемівський завод скловиробів , складеного Українською універсальною біржею на замовлення ТОВ Артемівський завод скловиробів , з рецензією від 10.11.2014р., який відповідає вимогам Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 22.01.1996р.

Крім того, перелік майна, який було оцінено узгоджується із з переліком предмета застави за Договором застави від 17.07.2006р.

3.6. Приймаючи спірне рішення, місцевий суд дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведена наявність всіх складових цивільного правопорушення в діях Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з якими законодавець пов`язує можливість застосування до останнього приписів статті 1173 Цивільного Кодексу України, а саме: факт неправомірності дій органу державної виконавчої служби (який полягає у здійсненні виконавчого провадження та реалізації майна боржника під час введення господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів), наявність шкоди в розмірі 23 215 729,00 грн., що становить вартість неправомірно реалізованого майна, яке перебувало в заставі позивача, причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в сукупності дій державного виконавця, в результаті яких майно, що перебувало в заставі позивача, було реалізовано на публічних торгах під час введеного господарським судом мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

4.1. Не погодившись з прийнятим місцевим судом рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019р. у справі №905/3553/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

4.2. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заступник прокурора зазначив, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових осіб або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

4.3. В порушення ст.ст. 13, 86 Господарського процесуального кодексу України, поза увагою суду залишилось те, що предметом позову у даній справі є відшкодування шкоди, заподіяної позивачу внаслідок звернення стягнення та реалізації рухомого майна ТОВ Артемівський завод скловиробів , що знаходилось у заставі позивача, а не предмета іпотеки - нежитлових будівель і споруд.

4.4. Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. у справі №2а/0570/6049/2012 не містить висновків щодо неправомірності здійснення державним виконавцем опису майна ТОВ Артемівський завод скловиробів , в тому числі і спірного обладнання, та неможливості реалізації зазначеного майна в межах зведеного виконавчого провадження, а лише вказує на наявність порушень встановленої законом процедури передачі вказаного майна на реалізацію та відсутність затвердження актів виконання робіт щодо реалізації рухомого майна на аукціоні.

Таким чином, встановлені під час розгляду адміністративної справи факти порушення процедури проведення виконавчих дій, не свідчать про незаконність реалізації майна в цілому.

4.5. Апелянт зазначив, що помилковим є висновок місцевого суду щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями особи та заподіянням шкоди, заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

4.6. Реалізація майна проводилась спеціалізованою організацією, отримана внаслідок реалізації майна сума перерахована ПАТ Держаний експортно-імпортний банк України , а тому, на думку апелянта, у даних правовідносинах спір фактично виник між позивачем та ПАТ Держаний експортно-імпортний банк України щодо належності заставного майна.

Невжиття позивачем своєчасних заходів, спрямованих на захист його майнових прав, зокрема щодо визнання прилюдних торгів недійсними або витребування спірного майна, не є підставою для відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України.

4.7. За висновками суду, викладеними у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 22.10.2012р. дії державного виконавця щодо виконання виконавчих написів нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно та подальша реалізація цього майна на торгах після порушення судом провадження у справі про банкрутство заставодавця є правомірним і ґрунтуються на правильному застосування норм права.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

5.1. Позивач заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що Господарський суд міста Києва дослідив всі матеріали справи про стягнення збитків, які мають значення для вирішення спору, надав належну оцінку доводам всіх учасників провадження. Ухвалюючи рішення Господарський суд міста Києва врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у справі №908/4057/14 від 16.07.2019р. при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у справі про стягнення збитків.

5.2. Бахмутський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області підтримав апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва, посилаючись на те, що дії державного виконавця щодо виконання виконавчих написів приватних нотаріусів про звернення стягнення на заставне майно та подальша реалізація цього майна на торгах після порушення провадження у праві про банкрутство є правомірним, зазначене було встановлено Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду справи №2а/0570/6049/2012.

Крім того, під час розгляду зазначеної адміністративної справи не було доведено бездіяльності відповідача 1.

Скасування акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 22.11.2010р. не вплинуло на процес проведення прилюдних торгів, оскільки реалізація майна відбулась по іншому виконавчому напису нотаріуса, грошові кошти від такої реалізації все одно були б розподілені в тій самій черговості.

5.3. Від представника позивача надійшли письмові заперечення на пояснення прокуратури м. Києва. Представник позивача зазначив, що у поясненнях прокуратури не наведено будь-якої аргументації порушення місцевим судом норм процесуального права.

Постанова Верховного Суду у справі №908/4057/14 має преюдиційне значення для справи про стягнення збитків, а тому рішення базується на фактах, встановлених у цьому рішенні, та правовій позиції Верховного Суду.

Також представник позивача зазначив, що наведена прокурором норма Закону України Про виконавче провадження , а саме ст. 64, не може бути застосована до спірних правовідносин.

Разом з цим, представник позивача просив суд апеляційної інстанції вирішити питання стосовно витрат на правничу допомогу. Так, станом на 29.12.2017р. розмір понесених витрат на правничу допомогу складав 9 060,20 Євро. До клопотання про понесення витрат, понесених Чеським Експортним Банком було надано виписку з банківського рахунку повіреного про зарахування коштів позивача на суму 6 022,01 Євро.

5.4. Від прокуратури надійшли письмові пояснення стосовно представництва та подання апеляційної скарги у даній справі.

5.5. Відповідачі 2, 3, 4, 5 та третя особа відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подали.

5.6. Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

6.1. 12.09.2019р. на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019р. у справі № 905/3553/15.

6.2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва передано на розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Коротун О.М., судді Майданевич А.Г., Сулім В.В.

6.3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі №905/3553/15 за апеляційною скаргою Прокуратури міста Києва.

6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019р. повернуто апеляційну скаргу Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019р. у справі №905/3553/15.

6.5. 12.09.2019р. на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про повернення апеляційної скарги прокуратури м. Києва, як таку, що оформлена з порушенням вимог ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а тому повинна бути повернута в порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Заява про повернення апеляційної скарги підлягає залишенню без задоволення, оскільки питання повернення або прийняття апеляційної скарги належить до компетенції апеляційного суду. Апеляційний суд своєю ухвалою від 07.10.2019р. відкрив апеляційне провадження у справі №905/3553/15 за апеляційною скаргою Прокуратури міста Києва.

Отже, підстав для повернення апеляційної скарги немає, оскільки чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо повернення апеляційної скарги після відкриття апеляційного провадження.

6.6. Заявою №480 від 31.10.2019р. позивач просив апеляційний суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у справі про стягнення збитків, врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду у справі №911/1107/18 від 25.10.2019р. та у справі №587/430/16-ц від 26.06.2019р. На переконання позивача, прокурором не обґрунтовано в чому саме полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, не вказано підстави звернення до суду, не вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Тобто, приймаючи участь у судовому розгляді справи про стягнення збитків прокурор не виконав вимог ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

6.7. Від позивача надійшло клопотання №382 від 31.11.2019р. (доповнення до відзиву), за яким позивач просив апеляційний суд вирішити питання про розподіл судових витрат за результатом апеляційного провадження з урахуванням витрат, докази яких вже були долучені до матеріалів справи про стягнення збитків, витрат, докази яких долучені разом із клопотанням, та доказами, які будуть долучені в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

6.8. Згідно письмових пояснень апелянта, останній не погоджується із розміром заявлених до стягнення судових витрат, оскільки заявлена сума не підтверджується належними доказами та не відповідає критерію розумності їх розміру.

Враховуючи те, що за спірним рішенням стягнуто понад 23 млн. грн. з державного бюджету, а відповідачі у справі вказане рішення не оскаржили, що свідчить про неналежне здійснення даними органами захисту законних інтересів держави у даних правовідносинах та про наявність підстав для їх представництва прокурором.

6.9. Згідно письмових пояснень від 22.11.2019р. №69617 відповідач 1 заперечив проти заявлено представником позивача суми судових витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України, оскільки не вони не підтверджені належними доказами та не відповідає критерію розумності їх розміру.

6.10. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №905/3553/15 за апеляційною скаргою Заступника прокурора міста Києва передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

6.11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019р. апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019р. у справі № 905/3553/15 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.

6.12. 12.02.2020р. у судовому засіданні оголошувалась перерва.

6.13. Представником позивача усно заявлено клопотання про винесення окремої ухвали.

Відповідно до ст. 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. Апеляційний суд не вбачає порушень норм чинного законодавства з боку прокуратури, а тому відсутні підстави для задоволення усного клопотання представника позивача про винесення окремої ухвали.

6.14. Від представника позивача надійшли письмові додаткові пояснення на пояснення прокуратури м. Києва, згідно яких заявник просить апеляційний суд закрити апеляційне провадження на підставі ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що у прокурора м. Києва відсутня процесуальні дієздатність про стягнення збитків, відсутній належний учасник провадження та відсутність у представника прокуратури м. Києва повноважень на представництво.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилось, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Апеляційний суд не вбачає підстав для закриття апеляційного провадження з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури наділено повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про прокуратуру однією із засад прокуратури є територіальність.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про прокуратуру на прокуратуру покладаються такі функції, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про прокуратуру систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури. (ч. 4 ст. 7 Закону України Про прокуратуру ).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про прокуратуру генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

Накази Генерального прокурора нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів публікуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України з додержанням вимог режиму таємності.

Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про прокуратуру генеральний прокурор має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов`язковими до виконання всіма прокурорами.

Згідно п. 7.2. наказу Генерального прокурора України від 28.05.2015р. №6гн Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень , який втратив чинність на підставі Наказу Генеральної прокуратури №186 від 21.09.2018р., Генеральний прокурор України зобов`язав прокурорів забезпечувати обов`язковий вступ та участь прокурорів за своєю ініціативою при розгляді судами справ про стягнення шкоди за кошт державного бюджету.

Вступ прокурора у дану справу здійснено прокуратурою Донецької області шляхом подачі 26.01.2016р. відповідного листа до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2016р. справу №905/3553/15 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва, 18.04.2016р. прокурором повторно направлено лист про вступ у справу.

Відповідно до п. 6.7. наказу Генерального прокурора України від 28.05.2015р. №6гн Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень , звертаючись із позовом (заявою, поданням) до суду не за місцем розташування прокуратури, його копію з доданими документами одночасно надсилати прокурору, який братиме участь у розгляді справи. Письмово інформувати відповідний суд про необхідність повідомлення цього прокурора про рух справи. Прокурору, який забезпечував участь у суді, про рух справи та результати розгляду невідкладно повідомляти прокурора, який подав позов (заяву, подання).

Підрозділам представництва, іншим підрозділам прокуратур обласного рівня відповідно до компетенції забезпечувати участь у розгляді справ за їх позовами у судах першої та апеляційної інстанції, а також за позовами підпорядкованих прокурорів у місцевих господарських та окружних адміністративних судах за їх місцезнаходженням та у найбільш актуальних та резонансних справах. (п. 11.3. наказу Генерального прокурора України від 28.05.2015р. №6гн).

Прокуратурою Донецької області листом від 13.04.2016р. №05/2-102 вих-16 доручено забезпечення подальшої участі у розгляді даної справи Господарським судом м. Києва Прокуратурі м. Києва.

Таким чином, з квітня 2016р. участь у даній справі забезпечувалась Прокуратурою м. Києва.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про прокуратуру право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур.

Згідно п. 8 наказу Генерального прокурора України від 21.09.2018р. №186 Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень керівництву прокуратур усіх рівнів, працівники яких брали участь у суді, у межах компетенції забезпечувати своєчасне реагування на незаконні судові рішення в цивільних, господарських, адміністративних справах та якісну підготовку апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Апеляційні скарги на судові рішення, прийняті по суті спору або якими закінчується судовий розгляд (судове провадження) за позовами прокурора, і такі ж рішення, постановлені за позовами інших осіб, вносити Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам, першим заступникам, заступникам керівника регіональної прокуратури.

Керівникам місцевих прокуратур у разі виявлення зазначених судових рішень, які потребують реагування шляхом подання апеляційної скарги, інформувати (з наданням відповідних обґрунтувань) про них регіональні прокуратури для вирішення питання щодо апеляційного оскарження.

Апеляційна скарга у даній справі підписана заступником прокурора регіональної прокуратури - Репецьким С.В., який на момент подання апеляційної скарги був заступником прокурора м. Києва згідно наказу Генерального прокурора України №210к від 23.08.2016р.

Отже, прокуратура м. Києва вже приймала участь у справі в суді першої інстанції, а апеляційну скаргу подано заступником прокурора міста Києва.

Верховний Суд у своїй постанові від 11.02.2020р. по справі №910/10890/19 зробив висновок щодо понять участі прокурора та подання апеляційної скарги.

За таких обставин, відсутні підстави для закриття апеляційного провадження.

6.15. Відповідачі 2, 3 та третя особа своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

6.16. Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

6.17. Представник позивача заперечив проти доводів, наведених у апеляційній скарзі та просив відмовити у її задоволенні, а рішення місцевого суду залишити без змін.

6.18. Представник прокуратури підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а рішення місцевого суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6.19. Представники відповідачів 1, 4, 5 підтримали доводи, наведені у апеляційній скарзі прокурора та просили її задовольнити.

7. Джерела права й акти їх застосування

7.1. Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

7.2. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

7.3. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України Про державну виконавчу службу шкода, заподіяна державним виконавцем юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

7.4. Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , в редакції Закону від 21.04.1999р. № 606-XIV (на момент вчинення виконавчого напису 19.09.2007р. за № 1490 та постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 30.08.2007р.), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

7.5. Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону, у відповідній редакції, державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

7.6. Відповідно до ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , у відповідній редакції, державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи - виконавчі написи нотаріусів.

7.7. Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України Про виконавче провадження збитки, завдані державним виконавцем юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

7.8. Відповідно до ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

7.9. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

7.10. Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

7.11. Відповідно до ст. 174 ЦК України держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення

7.12. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

7.13. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у відповідній редакції, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

7.14. Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у відповідній редакції, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

7.15. Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у відповідній редакції, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

7.16. Згідно з пп. а п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються у першу чергу на задоволення вимог, забезпечених заставою.

7.17. Відповідно до ч. 5 ст. 11 Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у відповідній редакції, з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов`язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

7.18. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , у відповідній редакції, виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

8. Позиція апеляційного суду

8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд вважає, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає за наступних підстав.

8.2. В забезпечення виконання умов Кредитного договору між позивачем та третьою особою 17.07.2006р. було укладено Договір застави, за умовами якого (за згодою власника - Компанії Склострой Турнов ЧЗ, с.р.о ) передано в заставу обладнання.

8.3. 12.10.2006р. між Компанією Ceska Exportni Banka, a.s. та ТОВ Артемівський завод скловиробів було укладено Іпотечний договір (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В. М. та зареєстрований у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 1561), зареєстрований в Реєстрі заборон за № 121, за умовами якого Банку передано в іпотеку нерухоме майно Товариства, перелік якого наведений у Додатку № 1 до Договору іпотеки.

8.4. Донецьким окружним адміністративним судом під час розгляду справи №2а/0570/6049/2012 було встановлено , що 15.08.2006р. між Відкритим акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі за текстом - ВАТ/ПАТ Укрексімбанк ) та ТОВ Артемівський завод скловиробів було укладено Іпотечний договір №6806Z230, предметом іпотеки в якому визначено нерухоме майно товариства, аналогічне предмету іпотеки за Іпотечним договором від 12.10.2006р., який укладений між Компанією Ceska Exportni Banka, a.s. та ТОВ Артемівський завод скловиробів .

8.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2007р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Елітметал порушено провадження у справі № 23/334-б про банкрутство ТОВ Артемівський завод скловиробів ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном.

8.6. В силу приписів ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у відповідній редакції, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

8.7. Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у відповідній редакції, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

8.8. Проте, 20.09.2007р. старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, за заявою ВАТ Укрексімбанк , відкриті виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих написів №№1487, 1488, 1489, 1490 (виданих 19.09.2007р. приватним нотаріусом Сульженко Ж. О.) про стягнення з ТОВ Артемівський завод скловиробів на користь ВАТ Укрексімбанк простроченої заборгованості, за рахунок майна ТОВ Артемівський завод скловиробів , відповідно до Кредитних договорів №6805К11 від 10.03.2005р., №6805К12 від 10.03.2005р., №6806К29 від 23.03.2006р., №6807V13 від 29.05.2007р., у сумі 1 919 254,26 грн.

8.9. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , у відповідній редакції, виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

8.10. Верховний Суд у постанові від 16.07.2019р. по справі №908/4057/14 зазначив, що всупереч наведеним вище нормам як Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у визначеній редакції) так і Закону України Про виконавче провадження , за наявності мораторію на задоволення вимог кредиторів, органами державної виконавчої служби вчинялись дії (неправомірні) з арешту та продажу майна боржника, які призвели до зменшення ліквідаційної маси боржника, відповідно і до неможливості задоволення вимог кредиторів - як основної мети ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

8.11. ТОВ Артемівський завод скловиробів листом від 04.04.2008р. звернулось до відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з порушенням Господарським судом міста Києва справи про банкрутство ТОВ Артемівський завод скловиробів (підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку № 1402 від 04.04.2008р.).

8.12. 10.07.2008р. постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (надалі за текстом - ППВР ВДВС ГУЮ у Донецькій області) накладено арешт на все майно ТОВ Артемівський завод скловиробів .

8.13. Постановою начальника ВДВС у Донецькій області від 25.08.2009р. здійснено передачу виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів по стягненню заборгованості з ТОВ Артемівський завод скловиробів на користь фізичних та юридичних осіб, держави до ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції.

8.14. Постановою ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції від 06.08.2010р. в рамках виконавчих проваджень про стягнення грошових коштів з ТОВ Артемівський завод скловиробів на користь ВАТ Укрексімбанк було знято арешт з усього рухомого майна, яке належить Товариству.

8.15. 19.07.2010р. проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, яке належить заводу, про що складено протокол №0510321-2 від 19.07.2010р.

8.16. Постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі № 2а/0570/6049/2012 від 22.10.2012р. (яка набрала законної сили згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р.) позовні вимоги Ceska Exportni Banka (Чеська Експортні Банка, а.с.) про визнання неправомірними дій, противоправною бездіяльність та скасування рішень органів ВДВС - задоволено частково:

визнані протиправними дії відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції в частині складання, затвердження та видачі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 22.11.2010р.;

визнані протиправним дії відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції в частині внесення до акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 22.11.2010р. напису, що реалізація предмету іпотеки відбулась із дотриманням вимог Закону України Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати ;

визнано протиправними дії відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження в частині примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 19.09.2007 № 1490 шляхом звернення стягнення на майно та реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах майна ТОВ Артемівський завод скловиробів , яке не зазначене у виконавчому написі нотаріуса від 19.09.2007р. № 1490;

скасовано акт державного виконавця відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції про реалізацію предмета іпотеки від 22.11.2010р.;

визнано протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області в частині відсутності повідомлення Сеskа Ехрогtnі Ваnка , а.s. (Чеська Експортні Банка, а.с.) про накладення арешту на майно ТОВ Артемівський завод скловиробів згідно постанови від 10.07.2008р. серія АА № 320132 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження;

визнані протиправними дії відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, вчинені під час здійснення виконавчого провадження шляхом звернення стягнення на рухоме майно ТОВ Артемівський завод скловиробів до проведення конкурсу між спеціалізованими організаціями та до укладення договору на реалізацію арештованого майна з ДП Укррезерв ;

визнано протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції в частині відсутності затвердження актів виконання робіт (послуг) по реалізації майна ТОВ Артемівський завод скловиробів , проведеної на підставі аукціону по реалізації рухомого майна згідно протоколу №05026 від 16.04.2010р. (організатор торгів - ДП Укррезерв ) згідно заявки від 19.02.2010р. № 10832 на суму 1 310 000,00 грн. та на підставі аукціону з реалізації рухомого майна згідно протоколу №05026 від 26.04.2010р. (організатор торгів - ДП Укррезерв ) згідно заявки від 15.03.2010р. № 18177 на суму 102 000,00 грн.;

у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

При цьому, встановлено, що у виконавчому написі вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сульженко Ж.О. 19.09.2007р. за № 1490 чітко зазначено перелік майна, на яке звернуто стягнення із зазначенням заставної вартості кожної одиниці переліченого майна, проте державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, в порушення вимог Законів України Про виконавче провадження , Про іпотеку , Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати було складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 22.11.2010р., де зазначено, що згідно виконавчого напису нотаріусу від 19.09.2007р. за № 1490 стягнення звернуто на комплекс нежилих будівель і споруд, яких не зазначено у виконавчому написі взагалі.

Таким чином, постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі №2а/0570/6049/2012 від 22.10.2012р. (яка набрала законної сили згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р.) визнані протиправними дії відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження в частині примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 19.09.2007р. №1490, шляхом звернення стягнення на майно та реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах майна ТОВ Артемівський завод скловиробів , яке не зазначене у виконавчому написі нотаріуса від 19.09.2007р. року №1490, що є належним доказом неправомірних дій державного виконавця.

8.17. Верховний Суд у постанові від 16.07.2019р. по справі №908/4057/14 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що неправомірними діями державного виконавця щодо арешту та реалізації майна боржника (під час дії мораторію, за відсутності майна у переліку наведеному у виконавчому написі нотаріуса №1490), завдали боржнику шкоду, а тому між ними наявний причинно-наслідковий зв`язок.

8.18. Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

8.19. Таким чином, правомірним є висновок місцевого суду про те, що обставини, встановлені постановою Донецького окружного адміністративного суду в справі №2а/0570/6049/2012 від 22.10.2012р. (яка набрала законної сили згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р.) та ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019р. у справі № 908/4057/14 в межах справи про банкрутство ТОВ Артемівський завод скловиробів (яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019р. та постановою Верховного Суду від 16.07.2019р.), щодо наявності неправомірних дій державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо арешту та реалізації майна боржника (під час дії мораторію, за відсутності майна у переліку наведеному у виконавчому написі нотаріуса № 1490) мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доведенню при розгляді справи № 905/3553/15.

8.20. Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №242/4741/16-ц).

8.21. Отже, протиправне діяння було встановлено під час розгляду адміністративної справи №2а/0570/6049/2012 від 22.10.2012р. Посилання відповідача 1 на те, що скасування акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 22.11.2010р. не вплинуло на процес проведення прилюдних торгів, апеляційним судом до уваги не приймається, оскільки не спростовує наявності протиправного діяння.

8.22. В результаті неправомірних дій державного виконавця Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо арешту та реалізації майна боржника позивачу завдані збитки на спірну суму, що підтверджується звітом з незалежної оцінки майна № Д-08/01/14 Реальні збитки, заподіяні заставним кредиторам третіми особами під час процедури банкрутства ТОВ Артемівський завод скловиробів , складеного Українською універсальною біржею на замовлення ТОВ Артемівський завод скловиробів .

Звіт складено відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 22.01.1996р.

В результаті оцінки було визначено вартість реальних збитків, що виникли в результаті фізичного пошкодження та розкрадання обладнання, яке перебувало в заставі Банку Чеська Експортні Банка, а.с. , а саме: Живильник скломаси ДС-П4-1 (2 од), Секційна машина типу АЛ 118-2-2 (2 од), Прилад для металізації склоформуючої машини обприскуванням (2 од), Штовхач виробів ЗО-220/300 (2 од), Вентилятори охолодження форм типу LUFTECHNIK (2 од), Формокомплекти ВВ (1 набір), Формокомлпекти ПВ (1 набір), що становить 23 215 729,00 грн.

Вказаний перелік майна узгоджується з переліком предмета застави за Договором застави від 17.07.2006р., укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором.

8.23. За таких обставин, враховуючи встановлені протиправні дії відповідача 1 та завдані позивачу збитки, наявність причинно-наслідкового зв`язку позовні вимоги підлягають задоволенню

8.24. Стосовно посилань апелянта на те, що предметом позову у даній справі є відшкодування шкоди, заподіяної позивачу внаслідок звернення стягнення та реалізацію рухомого майна ТОВ Артемівський завод скловиробів , що знаходилось у заставі позивача, а не предмета іпотеки - нежитлових будівель і споруд слід зазначити наступне.

Рухоме майно, а саме виробниче обладнання, яке знаходилось у заставі позивача, було поставлено Компанією Склострой, та змонтовано у виробничих приміщеннях ТОВ АЗС , як єдина технологічна лінія з виробництва скляної продукції.

За умовами Контракту поставки обладнання, умови та зберігання придбаного обладнання повинні відповідати певним вимогам об`ємно-просторового характеру будівель (цехів), температурного режиму і режиму вологості виробничі приміщення (будівлі цеху).

Постановою відповідача 2 №320132 від 10.07.2008р. майно третьої особи булло арештоване, описане та розпочато процедуру його реалізації спеціалізованими організаціями.

Зазначене призвело до погіршення фізичного та технічного зносу стану будівель і споруд третьої особи, оскільки не здійснювалась належним чином охорона території заводу як в частині охорони нерухомого майна, так і в частині охорони рухомого майна, яке в ньому знаходилось, в тому числі і обладнання.

Протягом 2010 року будівлі і споруди третьої особи були відчужені на прилюдних торгах, при цьому майно, яке залишилось на його території без охорони та здійснення процедур з надання необхідних умов для збереження цього обладнання. Результатом таких дій стало значне пошкодження обладнання, його часткового знищення, знецінення фактично до не справного стану.

8.25. Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

8.26. Згідно п.п. 1 п. 9 р. VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Державною казначейською службою України. Зазначені рішення передаються до Державної казначейської служби України для виконання.

8.27. Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства України, позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду. Водночас, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів влади, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в справі №907/769/17 від 26.07.2018р.

8.28. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

8.29. ЄСПЛ також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

8.30. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).

8.31. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

8.32. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

8.33. Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. BULGARIA ), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі Олександр Волков проти України , заява № 21722/11).

8.34. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції ( CANTONI v. FRANCE ), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11).

8.35. З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

8.36. При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, стаття 238 ГПК України не встановлює , оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №910/23967/16).

8.37. Посилання апелянта на те, що спір виник між позивачем та ПАТ Держаний експортно-імпортний банк України щодо належності заставного майна, апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки заявлено позов про відшкодування шкоди, а не витребування майна, що є іншим предметом позову.

8.38. Щодо оскарження прилюдних торгів, то Законом не передбачено, що зазначене повинно бути передумовою даного позову про відшкодування шкоди внаслідок неправомірних дій державного виконавця.

8.39. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем вживались заходи щодо захисту майна третьої особи, яке перебувало у заставі позивача.

Повідомленням від 04.04.2008р. позивач повідомив відповідачів 1 та 2 про те, що стосовно третьої особи порушено справу про банкрутство, Банк є кредитором ТОВ АЗС , вимоги якого забезпечені іпотекою; на території ТОВ АЗС знаходиться майно, що належить третім особам та передано у заставу Чеський Експортний Банк, та вказав на необхідність зупинення будь-яких дій щодо виконання напису нотаріуса.

8.40. Крім того, Донецьким окружним судом під час розгляду справи №2а/0570/6049/2012 було встановлено, що під час здійснення виконавчих дій позивача, у якого в іпотеці перебувало рухоме та частина нерухомого майна, не було належним чином повідомлено.

8.41. Щодо посилань прокурора на п. 4 ст. 64 Закону України Про виконавче провадження , в редакції чинній на момент вчинення виконавчий дій, то положення, які зазначена стаття містить не спростовує доведені обставини у даній справі, зокрема, встановлені обставини Донецьким окружним адміністративним судом в справі № 2а/0570/6049/2012 від 22.10.2012р. та Господарським судом міста Києва від 23.01.2019р. у справі № 908/4057/14 в межах справи про банкрутство ТОВ Артемівський завод скловиробів .

Крім того, ст. 64 Закону України Про виконавче провадження у зазначеній редакції стосується звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи , то доказів, як б підтверджували вчинення дій для застосування вказаної норми прокурор не навів та не довів.

8.42. Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії , № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

8.43. Разом з цим, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

9. Висновки апеляційного суду

9.1. Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

9.2. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду в порядку ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

9.3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

9.4. Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, то зазначене відповідно до вимог ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України розглядається першої інстанції.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019р. у справі № 905/3553/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019р. у справі №905/3553/15 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

4. Матеріали справи №905/3553/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2020р.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко