Рішення

від 19.03.2020 по справі 908/3417/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/236/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2020 Справа № 908/3417/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» , 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» , 01054, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 33 в особі філії в м. Запоріжжя ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» , 69037, м. Запоріжжя, пр. Металургів/вул. Б. Хмельницького, б. 21/24, оф. 28, 29

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Шурбура Є.С., адвокат, ордер серія ЗП № 053393 від 08.09.2017, договір про надання юридичної допомоги від 08.08.2017;

Балабко А.В., адвокат, ордер серія ДП № 000,113673 від 18.12.2018, договір про надання юридичної допомоги від 01.12.12;

від відповідача: Вілько Н.Г., адвокат, довіреність № 15 від 02.01.2020.

Суть спору

09.12.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» , м. Запоріжжя до відповідача Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» , м. Київ в особі філії в м. Запоріжжя ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» , м. Запоріжжя про стягнення грошових коштів в розмірі 1 476 697,48 грн, з яких: сума пені у розмірі 1 094 884,40 грн, 3% річних у розмірі 169 588,07 грн, інфляційні витрати у розмірі 212 225,01 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2019, справу № 908/3417/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 11.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3417/19, присвоєно справі номер провадження 15/236/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 08.01.2020.

08.01.2020 до суду від ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» надійшло клопотання про передачу справи, на підставі ст. 27 ГПК України, на розгляд за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 08.01.2020 відкладено підготовче засідання на 23.01.2020.

Ухвалою суду від 16.01.2020 відмовлено в задоволені заяви Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 23.01.2020 відкладено підготовче засідання на 07.02.2020. Клопотання відповідача про передачу справи на підставі ст. 27 ГПК України за підсудністю до Господарського суду м. Києва залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 23.01.2020 призначено проведення судового засідання по справі № 908/3417/19 на 07.02.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 07.02.2020 відкладено підготовче засідання на 04.03.2020.

Ухвалою від 04.03.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 11.03.2020 включно. Відкладено підготовче засідання на 11.03.2020.

Ухвалою суду від 11.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/3417/19 до судового розгляду по суті на 19.03.2020.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2019 у справі №908/250/19 стягнуту з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових сплавів 6 787 241,96 грн страхового відшкодування, 100 413,99 грн пені, 8 368,00 грн 3% річних, 103 440,36 грн судового збору. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2019 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2019, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2019 у справі №908/250/19 залишено в силі. Судові витрати покладено на Відповідача ПрАТ АСК ІНГО Україна . Враховуючи невиплату відповідачем страхового відшкодування за договором страхування №570217275.18 від 07.02.2018 просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 094 884,40 грн. Також, приймаючи до уваги положення ст. 625 ЦК України позивач нарахував і просить стягнути 3% річних у розмірі 169 588,07 грн та інфляційні втрати у розмірі 212 225,01 грн. Обґрунтовуючи позов посилається на ст. ст. 919, 979, 988 Цивільного кодексу України, Закон України Про страхування .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові № 369 від 04.12.2019 та відповіді на відзив б/н від 07.02.2020.

Відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві б/н від 22.01.2020 та запереченнях на відповідь на відзив б/н від 04.03.2020. В обґрунтування заперечень, зазначив, що інформація про зникнення застрахованого вантажу внесена до єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2018. Строк прийняття рішення Страховиком - 18.01.2019 року. Відповідно до п. 13.5. Правил страхування виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком протягом (з моменту підписання страховиком страхового акту) якщо сума страхового відшкодування від 1 000 000,00 грн 60 робочих днів. Тобто, за умови визнання страховиком події страховим випадком, 18.01.2019 Страховиком би було підписано страховий акт та протягом 60робочих днів сплачено страхове відшкодування. Тобто страхове відшкодування відповідно до умов договору страхування сплачується до 15.04.2019. На думку відповідача нарахування пені з 05.02.2019 є необґрунтованим, та є таким, що суперечить умовам договору страхування. Відповідно до п. 12.1.3. Правил страхування при викраденні всього чи частини вантажу сума страхового відшкодування визначається як різниця між дійсною вартістю вантажу та частиною вантажу, що залишилася. Із суми страхового відшкодування віднімається франшиза, передбачена договором страхування. Відповідно до розділу 6 договору страхування при настанні страхового випадку із суми страхового відшкодування вираховується сума в розмірі 0.5% від страхової суми по кожному перевезенню на окремому транспортному засобі. Страхова сума за перевезеннями, з приводу яких позивався позивач, складала 6 787 241,9,6 грн, відповідно франшиза складає 0,5 % від 6 787 241,96 грн і становить 33 936,21 грн. Відповідно страхова виплата складає відповідно до умов договору страхування складає 6 753 305,75 грн. За таких обставин нарахування пені із суми 6 787 241,96 гривень є безпідставним та таким, що не відповідає умовам договору страхування. Крім того при розрахунку 3% річних позивачем не враховано франшизу, отже розрахунок 3% річних із суми 6 787 241,96 грн є безпідставним та таким, що не відповідає умовам договору страхування, що також стосується і нарахування інфляційних втрат. Просив відмовити в задоволені позову в повному обсязіє

Судове засідання 19.03.2020 проводилось в режимі відео конференції, відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програми Акорд .

В судому засіданні 19.03.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників позивача, відповідача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

07.02.2018 Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (відповідач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» (позивач, страхувальник) укладено договір страхування № 570217275.18.

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір є угодою між сторонами, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику нанесену матеріальну шкоду відповідно до умов цього Договору та в межах страхової суми, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхову премію у визначеному розмірі та в узгоджені сторонами цього договору строки.

Відповідно до п. 16.1. договору за невиконання або виконання неналежним чином прийнятих на себе зобов`язань сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача у здійсненні виплат, у зв`язку з настанням страхового випадку, звернувся до суду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2019 у справі № 908/250/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових сплавів задоволено в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький завод кольорових сплавів 6 787 241,96 грн страхового відшкодування, 100 413,99 грн пені, 8368,00 грн 3% річних, 103 440,36 грн судового збору.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2019 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2019, а рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2019 у справі № 908/250/19 залишено в силі. Судові витрати покладено на Відповідача ПрАТ АСК ІНГО Україна .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Укладений між сторонами договір страхування № 570217276.18 від 07.02.2018 за своєю правовою природою є договором добровільного страхування.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування» .

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено,що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов`язаний, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Позивач в позові зазначає, що вказана сума заборгованості, яка була стягнута судом у справі № 908/250/19 сплачена відповідачем несвоєчасно, а саме 04.12.2019, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимоги у відповідача сплати пені, інфляційних витрат та 3 % річних. З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 094 884,40 грн за період з 05.02.2019 по 20.07.2019.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 16.2. договору страхування № 570217276.18 від 07.02.2018 передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором винна сторона виплачує потерпілій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату прострочення, від простроченої до сплати суми за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що його наведено за період прострочення з 05.02.2019 по 20.07.2019 на суму боргу 6 787 241,96 грн з урахуванням подвійної облікової ставки Національного Банку України у день: період 05.02.2019-25.04.2019 - 535 541,28 грн, 26.04.2019-18.07.2019 - 546 698,39 грн, 19.07.2019-20.07.2019 - 12 644,72 грн, всього 1 094 884,39 грн. Тоді як, заявлено до стягнення у розрахунку ціни позову пеню в розмірі 1 094 884,40 грн, що на 0,01 грн більше ніж сума у наведеному розрахунку.

Перевіривши розрахунок пені в Юридично-інформаційній пошуковій системі Законодавство , судом встановлено, що розмір пені за період з 05.02.2019-20.07.2019 на суму боргу становить 1 094 884,40 грн. Тобто присудженню з відповідача підлягає пеня в розмірі 1 094 884,40 грн, саме в такому розмірі як заявлено позивачем.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 169 588,07 грн за період з 05.02.2019 по 05.12.2019 та інфляційні втрати у розмірі 212 225,01 грн за період лютий 2019 - жовтень 2019.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, судом встановлено, що відповідач рішення Господарського суду Запорізької області у справ № 908/250/19 виконав 04.12.2019 сплативши кошти у розмірі 6 999 464,31 грн платіжним дорученням № 15760 від 04.12.2019, у т.ч. 6 787 241,96 грн страхового відшкодування, 100 413,99 грн пені, 8368,00 грн 3% річних, 103 440,36 грн судового збору.

Відповідно до п. 13.6. Правил страхування днем виплати страхового відшкодування є день перерахування грошових коштів на поточний рахунок страхувальника. Таким чином зобов`язання виконане відповідачем 04.12.2019, а тому нарахування 3% річних, на думку суду, повинно бути здійснено за з 05.02.2019 по 03.12.2019, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Обґрунтованим розміром 3% річних, який підлягає присудженню до стягнення з відповідача становить 168 472,36 грн. У задоволені позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 1115,71 грн суд відмовляє.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за вказаний позивачем період лютий 2019 - жовтень 2019, суд зазначає про невідповідність наданого суду розрахунку нормам чинного законодавства виходячи з наступного:

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр» . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму інфляційних втрат, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд відзначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 177 401,80 грн за період за березень 2019 - жовтень 2019.

За лютий 2019 року індекс інфляції не враховано, оскільки інфляційні втрати розраховуються за повний місяць прострочення грошового зобов`язання. В даному випадку прострочення у лютому повного місяця не містить.

У стягнення інфляційних втрат у розмірі 34 823,21 грн, суд відмовляє внаслідок безпідставності нарахування.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача.

У відзиві відповідач посилається на ст. 233 Господарського кодексу України, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий етан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідком порушення зобов`язання, невідповідності розміру, стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розмір пені, заявлений позивачем до стягнення не перевищує суму основного грошовою зобов`язання та розрахунок здійснено з урахуванням умов договору та вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань . Відповідач відмовив позивачу у сплаті страхового відшкодування після настання страхового випадку, що стало підставою для звернення позивача до суду з позов про стягнення страхового відшкодування, що було предметом спору у справі № 908/250/19. Кошти у розмірі 6 787 241,96 грн страхового відшкодування відповідачем сплачено з урахуванням постанови Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19.11.2019 у справі № 908/250/19, якою було залишено в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2019 та скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.07.2019, якою у позові було відмовлено, що в свою чергу не свідчить про добровільне виконання зобов`язання зі сплати страхового відшкодування.

Таким чином суд вважає, що відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій.

Також необхідно зазначити, що у пункті 73 постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.11.209 у справі № 908/250/19 зазначено про те, що таким чином, встановивши прострочення сплати відповідачем позивачу страхового відшкодування, місцевий суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми страхового відшкодування, а також 3% річних та пені, нарахованих за період з 20.01.2019 по 04.02.2019. Тобто, як сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті відповідачем так і строк початку перебігу прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором страхування № 570217276 від 07.02.2018 вже було предметом дослідження під час розгляду справи № 908/250/19, а відтак такі обставини відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заперечення відповідача на позов, суд вважає безпідставними з урахуванням викладеного.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна в особі філії в м. Запоріжжя ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» (69037, м. Запоріжжя, пр. Металургів/вул. Б. Хмельницького, б. 21/24, оф. 28, 29; ідентифікаційний код юридичної особи 25742375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод кольорових сплавів» , 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 9; ідентифікаційний код 31549003) суму пені у розмірі 1 094 884,40 грн (один мільйон дев`яносто чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири гривні 40 коп.), суму 3% річних в розмірі 168 472,36 грн (сто шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят дві гривні 36 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 177 401,80 грн (сто сімдесят сім тисяч чотириста одна гривня 80 коп.), судовий збір у розмірі 21 611,38 грн (двадцять одна тисяча шістсот одинадцять гривень 38 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 1115,71 грн та суми інфляційних втрат у сумі 34 823,21 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 березня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов