Рішення

від 30.03.2020 по справі 922/364/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2020 р. Справа № 922/364/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Шаповалову О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 , м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліліум", м. Харків Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Центр надання адміністративних послуг м. Харкова про скасування запису за участю представників сторін:

позивача - Дробчак Л.В. (ордер серії ХВ № 20090033 від 07.02.2020);

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , м. Донецьк (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліліум", м. Харків в якій просить суд скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис про керівника (директора) ТОВ "Ліліум" (код ЄДРПОУ 39144843) - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); визначити наступний порядок виконання судового рішення - шляхом проведення Центром надання адміністративних послуг м. Харкова реєстраційної дії за судовим рішенням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено зазначену справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 10.03.2020; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центр надання адміністративних послуг м. Харкова.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2020.

Третя особа також не надала до суду письмових пояснень щодо поданої позовної заяви в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 10.02.2020.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 30.03.2020.

На судове засідання 30.03.2020 прибув представник позивача, який просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та третя особа у судове засідання 30.03.2020 своїх уповноважених представників не направили, при причини неприбуття суд не повідомили, хоча судом вжито всіх передбачених законом для повідомлення останніх про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Третя особа надіслані на її адресу копії ухвал від 10.02.2020 та від 10.03.2020 отримали, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії зворотних поштових повідомлень.

Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 10.02.2020 та від 10.03.2020, проте вони повернулись на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за даною адресою" (а. с. 36-39, 47-50).

Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 21.03.2014 державним реєстратором було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Ліліум (код ЄДРПОУ: 39144843; Номер запису: 1 480 102 0000 062067).

Засновником названого товариства в реєстрі зазначено громадянку ОСОБА_2 , а її керівником з моменту реєстрації - позивача у даній справі, громадянина ОСОБА_1 .

Однак, як зазначає ОСОБА_1 , при проведенні державної реєстрації ТОВ ТОВ Ліліум в реєстраційній картці його зазначили як директора названого товариства за усною згодою з її засновником - громадянкою ОСОБА_3 , проте після проведення державної реєстрації трудові відносини між ним та ТОВ Ліліум так і не виникли, сторони не укладали будь-яких договорів з цього приводу, та домовились, що засновниця ТОВ Ліліум ОСОБА_3, внесе зміни до відомостей про юридичну особу щодо керівника.

Як зазначає ОСОБА_1 , 02.09.2019 у зв`язку з укладенням попереднього договору про створення юридичної фірми між ним та адвокатом Дробчак Л.В., який одним із пунктів передбачає обов`язкову відсутність діючих записів про те, що сторони попереднього договору є керівниками інших юридичних осіб, шляхом моніторингу сторонами цього договору Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було встановлено, що в даному реєстрі ОСОБА_1 все ще зазначений керівником ТОВ Ліліум .

ОСОБА_1 зазначає, що він не є і ніколи не був директором ТОВ Ліліум , проте самостійно виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про керівника ТОВ Ліліум він не може, адже не має будь-яких повноважень та документів, які б надали йому таке право.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Ліліум з заявою вих. № 01-22/10-2019 від 22.10.2019 з проханням внести зміни щодо відомостей про юридичну особу та виключити з реєстру запис про керівника (директора) товариства ТОВ Ліліум (а. с. 9-15), однак, відповіді на вказану заяву не отримав, відомостей про ОСОБА_1 як директора названого товариства, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань так і не було внесено.

Зазначені обставини стали підставами для звернення ОСОБА_1 до Дзержинського районного суду м. Харкова з відповідним позовом, однак ухвалою вказаного суду від 15.01.2020 по справі № 638/491/20 відмовлено в відкритті провадження за даним позовом з огляду на непідвідомчість спору судам загальної юрисдикції та його підвідомчості господарським судам.

З посиланням на вказані обставини ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За умовами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державна реєстрація - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 розділу IV Проведення державної реєстрації прав Закону, заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з положеннями п. 5 р. II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 (далі за текстом - порядок), у разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор перевіряє обсяг повноважень такої особи за документом, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Положеннями статей 41, 59 Закону України Про господарські товариства (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що повноваження щодо утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства належать до виключної компетенції вищих органів акціонерних товариств, товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю і не може бути передано іншим органам товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ЦК України Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Частиною 4 ст. 145 ЦК України (в редакції, чинній на момент реєстрації підприємства відповідача), передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, створення і відкликання виконавчого органу товариства.

Згідно з п. п. 7, 14 ч. 1 ст. 30 Закону України Про товариства з обмеженою відповідальністю , до компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства, прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.

Відносини між працівником та фізичною особою, що використовує найману працю, регулюється трудовим законодавством.

Статтею 21 КЗПП зокрема передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, трудові відносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають як результат впливу норм трудового права на поведінку суб`єктів трудової діяльності в результаті укладення трудового договору, внаслідок якого між ними виникають правові зв`язки, а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємстві, навчання й перекваліфікації за місцем роботи та відносини, пов`язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.

Матеріали даної справи свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ Ліліум трудові відносини не виникли, та окрім як в документах, що подавались на реєстрацію, ОСОБА_1 не зазначений як керівник вказаного товариства. Зокрема матеріали даної справи не містять ні доказів укладання між ОСОБА_1 та ТОВ Ліліум трудового договору, ні доказів внесення до трудової книги ОСОБА_1 запису про прийняття на роботу на посаду керівника ТОВ Ліліум .

При цьому, як зазначає ОСОБА_1, та не спростовується матеріалами справи, останній ніколи не виконував та не виконує функції керівника зазначеного товариства, а трудової книги взагалі не має.

Суд зазначає, що зазначені обставини також можуть підтверджуватися листами ДПС України від 08.10.2019 та від 07.10.2019, наданими на адвокатські запити адвоката Дробчак Л.В. від 07.10.2019, відповідно до яких, ТОВ Ліліум з 2014 року діяльності не здійснює, податкову звітність по теперішній час не подавало та відповідно обов`язкові платежі до бюджету не сплачувало.

В листі ДПС України від 08.10.2019 також зокрема зазначається, що ТОВ Ліліум за період з 01.01.2014 по теперішній час до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, на рахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого податку за формою № 1-ДФ не надавало (а. с. 10, 25-29).

Згідно з абз. 2 п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подається рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, яке викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, для того, щоб зміна директора (керівника) юридичної особи (підприємства/товариства/тощо) була зареєстрована в Єдиному Державному Реєстрі (ЄДР), потрібно внести необхідні зміни до відомостей про юридичну особу, які знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та подати з цих підстав державному реєстратору вичерпний перелік документів, як того вимагає Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Однак, як свідчать матеріали справи, ТОВ Ліліум з 2014 року господарську діяльність фактично не здійснює, найманих працівників на ньому немає, а його засновник, як зазначає ОСОБА_1 та не спростовується матеріалами справи, перебуває за межами України.

Разом з тим, наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про те, що ОСОБА_1 є директором ТОВ Ліліум породжує для ОСОБА_1 певні обов`язки як керівника ТОВ Ліліум , які він не бажає нести в зв`язку з відсутністю будь-яких відносин з ТОВ Ліліум . Однак, наявність вказаних вище обставин щодо нездійснення ТОВ Ліліум будь-якої діяльності, відсутність між сторонами трудових відносин, відсутність будь-яких відповідей з боку засновника ТОВ Ліліум на відповідні звернення ОСОБА_1 щодо ініціювання питання про внесення змін до реєстру, свідчать про необхідність судового захисту прав та інтересів ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 ГПК України також передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За таких обставин, суд приходить до висновків про задоволення заявленого ОСОБА_1 позову, та скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запису про нього, як керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліліум" (код ЄДРПОУ 39144843).

Згідно з вимогами ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може зокрема визначити порядок його виконання.

Відповідно до абз. 5, 6 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду щодо зокрема зобов`язання вчинення реєстраційних дій та скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

З огляду на викладене, є також підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 про визначення порядку виконання даного судового рішення шляхом проведення Центром надання адміністративних послуг м. Харкова відповідної реєстраційної дії за цим рішенням.

З урахуванням вимог ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Вимоги позивача про покладення на нього судових витрат у даній справі є такими, що суперечать положенням ст. 129 ГПК України. До того ж, ініціювання питання про подальше стягнення судових витрат з відповідача за даним судовим рішенням є правом позивача, а не його обов`язком.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис про керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліліум" (адреса: 61166, м. Харків, вул. Серпова, 4, оф. 403; код ЄДРПОУ 39144843) - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Визначити порядок виконання судового рішення: шляхом проведення Центром надання адміністративних послуг м. Харкова (адреса: 61010, м. Харків, Гімназійна набережна, 26) реєстраційної дії за даним судовим рішенням.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліліум" (адреса: 61166, м. Харків, вул. Серпова, 4, оф. 403; код ЄДРПОУ 39144843) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2102 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "30" березня 2020 р.

Суддя О.І. Байбак