Постанова

від 19.03.2020 по справі 548/1772/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/1772/19 Номер провадження 22-ц/814/790/20Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) "Веселка" загального типу міста Хорол

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2019 року, ухвалене суддею Старокожко В.П., повний текст рішення складено 08 січня 2020 року,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) "Веселка" загального типу міста Хорол про визнання незаконним та скасування доган, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду з позовом до Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка загального типу м. Хорола про визнання незаконним та скасування доган, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначила, що згідно наказу № 398 від 01.10.2009 року вона була прийнята на постійну роботу до Хорольського ясла-садок Веселка на 0.85 % ставки вихователем. 07 лютого 2011 року згідно наказу № 149 була переведена на посаду вихователя-методиста.

28 травня 2019 року на підставі наказу № 68 їй була винесена догана, у зв`язку з невиконанням посадової інструкції, а саме п.п. 1.8.1, 1.8.3, 2.1, 2.5, 2.7, 2.11., а також за систематичну нетактовну поведінку у стосунках з колегами-вихователями, за тиск на вихователів, за підвищення голосу, за непрофесійну, неякісну підготовку документів (плану роботи, як річного так і щомісяця, атестаційної документації), а також у зв`язку з непідготовкою методичних розробок та рекомендацій.

31 травня 2019 року наказом № 70 відповідачем винесена їй повторна догана фактично за ті ж самі порушення, що зазначені в наказі від 28 травня 2019 року. Підставою для винесення другого наказу стало, за позицією відповідача, невиконання посадової інструкції вихователя-методиста, а саме у зв`язку з неякісною підготовкою звіту за роботу закладу за 2018-2019 н.р., за "сфальшований" звіт по інноваційних технологіях за 2018-2019 н.р., за нібито не підготовлений план на літній оздоровчий період, а також, за ігнорування усних вказівок відповідача, що стало невиконанням пп. 2.9, 2.12 посадової інструкції.

Згодом, 22 липня 2019 року на підставі наказу № 132 їй була оголошена третя догана та звільнено з посади вихователя-методиста відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених обов`язків, а саме систематичне невиконання посадової інструкції Позивачем, а саме пп. 2.2., 2.3., 2.4., 2.18., 2.20., яке виявилось в повному ігноруванню контролю за навчально-виховною роботою в дитячому садку.

Вказуючи на те, що накази № 132 від 22 липня 2019 року, № 68 від 28.05.2019 року та № 70 від 31.05.2019 року є незаконним і необґрунтованим, оскільки за одне і теж порушення трудової дисципліни до неї було застосовано одразу два види стягнення - догану та звільнення; за одне і теж порушення трудової дисципліни було винесено три догани; в оскаржуваних наказах не зазначено, коли саме було виявлено невиконання посадової інструкції та якими доказами це підтверджено; до застосування дисциплінарних стягнень відповідач не зажадав від неї письмових пояснень; на неї покладено додаткові обов`язки, які не передбачені посадовою інструкцією; її звільнення проведено без звернення та отримання відповідачем попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового органу)

За вказаних підстав просила суд визнати накази про оголошення їй доган та звільнення незаконними, поновити на посаді, стягнути середній розрахунок за час вимушеного прогулу.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2019 року цивільний позов ОСОБА_1 до Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка загального типу м. Хорола про визнання незаконним та скасування доган, наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка загального типу м. Хорол Івахненко Алли Миколаївни від 22 липня 2019 року № 132 Про винесення догани та звільнення з посади вихователя-методиста ОСОБА_1

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вихователя-методиста Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка м. Хорол.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Стягнуто з Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка загального типу м. Хорол на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 липня 2019 року по 28 грудня 2019 року 44 058 (сорок чотири тисячі п`ятдесят вісім) грн. 20 коп. та судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім ) грн. 40 коп., а всього 44 826 (сорок чотири тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 60 коп. (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Стягнуто з Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка загального типу м. Хорол судовий збір в розмірі 1 536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на користь держави.

Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Хорольському районі Полтавської області повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений 16.08.2019 року судовий збір (згідно квитанції № 0.0.1438301124.1) при подачі позову, що становить 768 грн. 40 коп.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 7670 грн. 85 коп.

З рішенням місцевого суду не погодився відповідач Дошкільний навчальний заклад (ясла-сад) Веселка загального типу міста Хорол, оскарживши його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, внаслідок неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів. Прохає скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове в цій частині про відмову в позові та стягнути з позивачки судові витрати.

Вказує, що позовні вимоги стосовно неправомірного винесення доган наказами ДНЗ № 68 від 28.05.2019 р., від 31.05.2019 року № 70, від 22.07.2019 р. № 132 спростовуються наявними у справі доказами.

Вважають, що звільнення позивачки проведено з дотриманням положень чинного законодавства, а накази про оголошення доган є законними.

Актом інспекційного відвідування за результатами перевірки Управлінням держпраці у Полтавській області ЗДО я/с Веселка від 30.08.2019 р. порушень законодавства при звільненні ОСОБА_1 з посади не виявлено. Профком погодив звільнення позивачки.

Вважають, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги листок непрацездатності, який позивачка надала в судовому засіданні, чим порушено порядок подання доказів, встановлений ЦПК України, а її позовні вимоги не обґрунтовані тією підставою, що звільнення відбулося в період перебування на лікарняному.

Крім того, зазначає, що листок непрацездатності не було пред`явлено позивачкою роботодателю та вважає його недостовірним.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 25.02.2020 року, ОСОБА_1 прохає апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням положень матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, що згідно наказу № 398 від 01.10.2009 року ОСОБА_1 була прийнята на постійну роботу до Хорольського ясла-садок Веселка на 0.85 % ставки вихователем.

Згідно наказу № 149 від 07.02.2011 року ОСОБА_1 була переведена на посаду вихователя-методиста.

28.05.2019 року наказом № 68 директора Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка загального типу м. Хорол Івахненко А.М. ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання посадової інструкції в частині п.п. 1.8.1, 1.8.3, 2.1, 2.5, 2.11, що виявилося у систематичній нетактовній поведінці вихователя-методиста ОСОБА_1 у стосунках із колегами-вихователями, за систематичний необґрунтований безпідставний тиск на вихователів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за недопустиме підвищення голосу з переходом на крик в присутності вихованців, особливо ясельного віку, за створення недоброзичливих відносин та недружніх стосунків, неякісну підготовку документів (плану роботи, як річного, так і щомісячного, атестаційної документації) (том 1 а.с. 13).

31.05.2019 року наказом № 70 директора Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка загального типу м. Хорол Івахненко А.М. позивачці оголошено догану за неякісну підготовку звіту на 4 педагогічну разу закладу дошкільної освіти Веселка та звіту по інноваційних технологіях за 2018-2019 навчальні роки, непідготовку та непредставлення колективу педагогів на обговорення проекту річного плану роботи на 2019-2010 роки, непідготовку плану на літній оздоровчий період, непідготовку відповіді на лист відділу освіти за № 01-18/1134, що на контролі у РВОМС, невиконанні наказів керівництва, зокрема наказу № 69 від 29 травня 2019 року, ігноруванні зауважень керівника. (т. 1 а.с. 15-16).

Наказом відповідача № 132 від 22 липня 2019 року за систематичне невиконання посадової інструкції вихователя-методиста п.п. 2.2., 2.3, 2.4, 2.18, 2.20, р. 2, яке виявилося в повному ігноруванню контролю за начально-виховною роботою в дитячому садку оголошено ОСОБА_1 догану та на підставі п.п. 4.1, 4.3, 4.4., 4.6 р. 4 звільнено її з посади вихователя-методиста за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього… 22 липня 2019 року (т. 1 а.с. 18-19).

При вирішенні даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про визнання незаконним та скасування наказу директора Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка загального типу м. Хорол Івахненко Алли Миколаївни від 22 липня 2019 року № 132 Про винесення догани та звільнення з посади вихователя-методиста ОСОБА_1 , поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог.

При цьому, суд послався на те, що статтею 139 КЗпП України встановлено обов`язок працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 140 КзПП України, роботодавець щодо окремих несумлінних працівників вправі застосовувати в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Таким чином, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, Правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливо застосування положень ст.147 КЗпП України, згідно з якою за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

За змістом цієї норми догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника саме за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни.

При цьому, закон вимагає, щоб факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Крім того, при притягненні працівника до даного виду відповідальності адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Відповідно до статті 149 Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Згідно зі статтею 150 Кодексу дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV Кодексу).

Як роз`яснено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів N 9 від 06.11.1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У п. 23 вказаної Постанови роз`яснено, що за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказів від 28 травня 2019 року № 68 та від 31 травня 2019 року № 70 відповідачем не оскаржується, тому колегією суддів у цій частині не переглядається.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу директора Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка загального типу м. Хорол Івахненко Алли Миколаївни від 22 липня 2019 року № 132 Про винесення догани та звільнення з посади вихователя-методиста ОСОБА_1 , поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 у суді першої інстанції серед іншого послалася на те, що в день звільнення 22 липня 2019 року вона перебувала на лікарняному.

Тоді як згідно з частиною 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом п`ятим цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Як роз`яснено в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів N 9 від 06.11.1992 року, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки).

Відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України та наведених у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів N 9 від 06.11.1992 року, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України.

Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Згідно ч.1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40, частини другої статті 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240 1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Кодекс законів про працю України не передбачає такого способу захисту трудових прав як зміна дати звільнення працівника, та не може свідчити про належне відновлення порушених прав працівника.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21.05.2014 р. № 6-33 цс14.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 22 липня 2019 року по 26 липня 2019 року ОСОБА_1 знаходилася на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДЦ № 153850 , виданим Комунальним некомерційним підприємством Хорольська центральна районна лікарня Хорольської районної ради Полтавської області.

Згідно додаткової інформації, отриманої судом першої інстанції із вказаного лікувального закладу за клопотанням позивачки, ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні в травматологічному відділенні КНП Хорольська ЦРЛ з 22.07.2019 року з 12 год. 30 хв. по 26.07.2019 року до 09 год. 00 хв.

Листок непрацездатності був виданий з 22.07.2019 року по 26.07.2019 року лікарем травматологом.

Оригінал листка непрацездатності досліджено в місцевому суді та його копія приєднана до матеріалів справи (том 2 а.с. 170).

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП України) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір - тобто судом відповідно до ст. 232 КЗпП України.

Відповідно до ст. 235 ч.5 КЗпП України та п.2, 4 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Вірно встановивши, що у день звільнення ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, оригінал якого був досліджений у суді першої інстанції, що підтверджує її тимчасову непрацездатність, місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що її звільнення в цей день було здійснено з порушенням вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, а тому є незаконним.

Висновки місцевого суду узгоджуються з практикою Верховного Суду при розгляді справ з аналогічних правовідносин, зокрема, у постанові від 2 вересня 2018 року при розгляді цивільної справи № 127/21890/16-ц .

Крім того, як передбачено ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Разом з тим, як убачається з наказу № 132 від 22.07.2019 року на ОСОБА_1 було накладено одночасно два види стягнення: догана та звільнення, що протирічить нормам ст. 147 КЗпП України і є недопустимим.

Встановивши зазначені обставини, проаналізувавши наведені правові норми та роз`яснення, надані у Постанові пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. № 9, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання незаконним та скасування наказу директора Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) Веселка загального типу м. Хорол Івахненко Алли Миколаївни від 22 липня 2019 року № 132 Про винесення догани та звільнення з посади вихователя-методиста ОСОБА_1 .

Також місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 44 058,20 грн., з попереднім відрахуванням із вказаної суми передбачених законом обов`язкових податків та платежів.

При цьому, наведений у рішенні суду розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу узгоджується з вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, відповідачем не спростовано та сумнівів у колегії суддів не викликає.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 7670.85 грн. судом першої інстанції обґрунтовано допущено до негайного виконання, що відповідає вимогам ст. 430 ЦПК України.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги вірних висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо законності звільнення позивачки та винесення їй догани не знайшли свого підтвердження, тому до уваги колегії суддів не приймаються.

Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на те, що наказом від 22.07.2019 року до ОСОБА_1 були застосовані два різних заходи дисциплінарного стягнення: догана і звільнення за різні порушення, оскільки зміст наказу не містить чіткого розмежування допущених позивачкою порушень.

Акт інспекційного відвідування за результатами перевірки Управління держпраці у Полтавській області ЗДО я/с Веселка від 30.08.2019 р., на який посилається в апеляційній скарзі відповідач, та яким не виявлено порушень законодавства при звільненні ОСОБА_1 з посади, а також та обставина, що профком погодив звільнення позивачки, - не спростовують правильних висновків місцевого суду про задоволення позову та визнання незаконним наказу про звільнення позивачки, яке відбулося в той час, коли вона перебувала на лікарняному.

Доводи про те, що позивачкою порушено порядок подання доказів, встановлений ЦПК України, а її позовні вимоги не обґрунтовані тією підставою, що звільнення відбулося в період перебування на лікарняному, - також не спростовують правильних висновків місцевого суду, так як звільнення особи під час перебування на лікарняному є безумовною підставою для скасування наказу про звільнення цієї особи.

Твердження відповідача про те, що листок непрацездатності є недостовірним, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Так, як вказувалося вище, оригінал листка непрацездатності був досліджений у суді першої інстанції, до справи приєднана його копія.

За інформацією КНП Хорольська ЦРЛ від 26.07.2019 р. за № 1-23/01-04, ОСОБА_1 знаходилась на лікуванні в травматологічному відділенні КНП Хорольська ЦРЛ з 22.07.2019 року з 12:30 по 26.07.2019 р. до 09:00 год. Діагноз: двобічний гонартроз 2ст., хронічний синовіт, випіт лівого колінного суглобу (том 3 а.с. 106-107).

Посилання представника відповідача стосовно того, що їй не було відомо про наявність лікарняного листка та перебування позивачки на лікуванні не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з листа КНП Хорольська ЦРЛ від 26.07.2019 р. за № 1-23/01-04, надісланого директору ЗДО я/с Веселка Івахненко А.П. , нею був направлений запит 24.07.2019 р. до медичної установи з приводу того, чи знаходилась ОСОБА_1 на лікуванні в травматологічному відділенні з 22.07.2019 року по 26.07.2019 р., на що їй було надана відповідь про те, що позивачка дійсно перебувала на лікуванні (том 3 а.с. 106-107).

Висновки суду про наявність підстав розглядати справу у спрощеному позовному провадженні є вірними, а відповідачем не доведена відсутність таких підстав. тому доводи апеляційної скарги в цій частині на увагу колегії суддів не заслуговують.

Рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

Колегія суддів, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Дошкільного навчального закладу (ясла-сад) "Веселка" загального типу міста Хорол залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 28 грудня 2019 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Чумак О.В.

Судді: Кривчун Т.О.

Пилипчук Л.І.