Постанова

від 30.03.2020 по справі 478/477/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 478/477/19

провадження № 61-14428св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Казанківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року у складі судді Томашевського О. О., постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року у складі колегії суддів Серебрякової Т. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою.

На обґрунтування заяви посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її син ОСОБА_3 пішов з дому і до теперішнього часу не повернувся. В жовтні 2015 року до неї зателефонувала невідома особа з Донецької області та повідомила, що її син загинув.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що за місцем свого постійного проживання ОСОБА_3 відсутній протягом останніх трьох років, просила суд оголосити його померлим.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сам по собі факт непроживання особи за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання такої особи померлою, в той час як визнання ОСОБА_3 померлим впливатиме на виконання обвинувального вироку суду щодо нього та сприятиме останньому уникнути від кримінального покарання за вчинені ним злочини.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, враховуючи обставини цієї справи щодо відсутності інформації лише щодо місця проживання ОСОБА_3 , які не вказують безпосередньо на наявність підстав вважати його померлим чи таким, що пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, відсутні правові підстави для задоволення заяви про оголошення фізичної особи померлою.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що засудження ОСОБА_3 у 2015 році за вчинення злочинів не виключає факту відсутності відомостей за місцем його постійного проживання про місце його перебування протягом понад трьох років.

На думку заявника, висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_3 умисно ухиляється від відбування призначеного вироком суду покарання без підтвердження будь-якими доказами у справі є припущенням.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Казанківським РВ УМВС України в Миколаївській області 09 липня 2005 року, ОСОБА_3 є громадянином України.

Згідно із листом Казанківської селищної ради Миколаївської області убачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 .

Установлено, вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2015 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другої статті 307, частиною другої статті 309 КК України та призначено покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві особистої власності.

Згідно із листом Казанківсього відділення поліції Новобузького відділу поліції Головного управління поліції в Миколаївській області за № 2094/66-2019 від 14 квітня 2019 року вбачається, що станом на 17 квітня 2019 року громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває у державному розшуку як особа, яка засуджена до покарання у вигляді позбавлення волі та ухиляється від виконання вироку суду. Заведено оперативно-розшукову справу за № 1616010 від 19 жовтня 2015 року. За місцем свого мешкання він не проживає, місце знаходження не відоме.

Відповідно до листа Казанківського відділу обслуговування громадян Баштанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області за № 1155/04 від 03 травня 2019 року ОСОБА_3 за призначенням пенсії до жодного органу Пенсійного фонду України не звертався і на обліку не перебуває.

Згідно із листом Миколаївського обласного центру зайнятості № 18/15/1468-19 від 03 травня 2019 року вбачається, що згідно з даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції ОСОБА_4 до служби зайнятості Миколаївської області за сприянням у працевлаштуванні не звертався та станом на 02 травня 2019 року як безробітний не зареєстрований.

Відповідно до довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України за № 1/126/2019 від 06 травня 2019 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перетнув державний кордон України в напрямку Виїзд , в пункті пропуску КПВВ Каланчак . Інформації щодо повернення вказаної особи на територію України вказана довідка не містить.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Указана норма містить декілька окремих випадків, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 констатує факт відсутності будь-якого зв`язку з її сином ОСОБА_3 та відомостей про місце його знаходження, як одну з передумов для звернення до суду з відповідною заявою.

Достатні належні та допустимі докази на встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_3 , в матеріалах справи відсутні.

Встановивши, що заявником не надано належних доказів на підтвердження місця постійного проживання ОСОБА_3 або наявності обставин, які доводили б, що ця особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову у задоволенні заяви.

При цьому судами вірно взято до уваги, що ОСОБА_3 20 червня 2015 року, тобто відразу після його засудження вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2015 року до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі, перетнув адміністративний в напрямку АРК Крим в пункті пропуску КПВВ Каланчак .

Наведені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 червня 2019 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило