Ухвала

від 30.03.2020 по справі 1-26/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАНИ

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 1-26/11

провадження № 51-2610 зно 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року,

встановив:

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2011 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі КК) та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі статті 71 КК за сукупністю вироків, шляхом поглинення невідбутого покарання за вироком Комінтернівського районного суду міста Харкова від 04 лютого 2009 року, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року вирок апеляційного суду відносно ОСОБА_4 залишено без зміни.

У своїй заяві про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та порушення його права на захист судом касаційної інстанції.

Ухвалою Касаційного кримінального суду від 04 березня 2020 року заява засудженого ОСОБА_4 залишена без руху із встановленням п`ятнадцятиденного строку на усунення недоліків. 27 березня 2020 року від засудженого надійшла уточнена заява.

Перевіривши уточнену заяву засудженого ОСОБА_4 на дотримання вимог кримінального процесуального закону, Суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за нововиявленими обставинами слід відмовити з наступних міркувань.

Згідно з положеннями частини 1 статті 463 КПК, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною 3 цієї статті.

Зі змісту уточненої заяви засудженого убачається, що ОСОБА_4 не погоджується з кваліфікацією інкримінованого йому діяння, а саме з тим, що, на його думку, Апеляційним судом Харківської області, який розглядав справу як суд першої інстанції, не було усунуто помилки досудового розслідування з огляду на обставини, які не були відомі і які могли вплинути на законність прийнятого судом рішення.

Встановлене дає можливість колегії суддів зробити висновок про те, що обставини, на які засуджений ОСОБА_4 посилається, як на нововиявлені, можуть бути предметом дослідження лише суду першої інстанції.

З огляду на висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 522/14170/17 (провадження №51-1836 кмо19), положення частини 2 статті 464 КПК про те, що «…суддя вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті.

На підставі вищевикладеного, керуючись частиною 2 статті 464 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року.

Ухвала Суду остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3