Ухвала

від 20.08.2020 по справі 1-26/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 1-26/11

провадження № 51-2610 зно 19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року,

встановив:

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2011 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі КК) та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. На підставі статті 71 КК за сукупністю вироків, шляхом поглинення невідбутого покарання за вироком Комінтернівського районного суду міста Харкова від 04 лютого 2009 року, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року вирок Апеляційного суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

У своїй заяві про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_4 посилається на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність та порушення його права на захист судом касаційної інстанції.

Перевіривши заяву засудженого ОСОБА_4 на дотримання вимог кримінального процесуального закону, Суд дійшов висновку, що заява підлягає поверненню з наступних міркувань.

Зі змісту заяви засудженого Суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не погоджується з кваліфікацією інкримінованого йому діяння, а саме з тим, що, на його думку, Апеляційним судом Харківської області та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ не було усунуто помилки досудового розслідування. Зазначене дає можливість констатувати той факт, що обставини, на які засуджений посилається, як на нововиявлені, можуть бути досліджені лише судом першої інстанції, оскільки, згідно з положеннями частини 1 статті 463 КПК, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, крім випадку, передбаченого частиною 3 цієї статті.

Суд зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункт 46 рішення у справі «Устименко проти України», пункти 51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», пункт 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», пункт 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Керуючись частиною 3 статті 464, частиною 3 статті 429 КПК Верховний Суд

постановив:

Повернути заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 16 серпня 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 квітня 2012 року особі, яка її подала.

Ухвала Суду остаточна й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3