Постанова

від 01.04.2020 по справі 1.380.2019.005791

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005791 пров. № А/857/1994/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Герман О.В.,

представника позивача Шпака В.В.,

представника відповідача Риб`як В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.005791 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кузан Р.І. в м. Львові Львівської області 26.12.2019 року, згідно з протоколом судового засідання о 11:57 год., повний текст судового рішення складено 02.01.2020), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA2090000/2019/000448/2 від 01.10.2019;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/01113 від 02.10.2019.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 №689 та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та переліку додаткових складових до ціни договору зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 №883/21195, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована відповідно до АСАУР ДФС та складає 4400,00 євро.

Відповідач надіслав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача наполягала на задоволенні такої.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 14.09.2019 позивач придбав у нерезидента України у польської фірми Rafal Janczak KRAC легковий автомобіль марки Renault модель Clio, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм 1461 см3, потужність 66kw, тип кузова - хетчбек, кількість місць - 5, кількість дверей - 5, колір - білий, колісна формула 4х2, рік випуску - 2012, модельний рік - 2013, дата першої реєстрації 29.03.2013, призначений для переміщення на дорогах загального користування.

Згідно з рахунком-фактурою Faktura Procedyra Marza towary uzywane nr 118/M/2019, виданим фірмою Rafal Janczak firma KRAC (Jasienica 1370, 43385 Jasienica, NIP: 9372346283 ), вартість автомобіля 7200 польських злотих. Рахунок сформовано у Чеський Чешин (CZ), форма оплати - готівка, термін оплати - 15.09.2019, платіж отриманий повністю.

18.09.2019 декларантом ФОП ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано до митного контролю митну декларацію №UA 209190/2019/060733 для здійснення митного оформлення імпортованого товару.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість, згідно з п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом (за ціною договору), а саме 7200 PLN. На підтвердження ціни товару декларантом надано рахунок-фактуру інвойс (Commercial invoice) 118/M/2019 від 14.09.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/71684 від 17.09.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 29.03.2019, договір про надання послуг митного брокера б/н від 29.03.2019, інші некласифіковані документи - довідку №17.09.2019-76 від 17.09.2019, довіреність №310 від 19.02.2018, заяву на видачу посвідчення від 18.09.2019, заява фізичної особи від 18.09.2019, фото 18.09.2019, копія митної декларації країни відправлення 19PL402010E1053817 від 17/09.2019, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_5 від 03.07.2017, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 10.06.2004.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості автомобіля Львівською митницею ДФС встановлено розбіжності та направлено декларанту письмову вимогу про необхідність надання додаткових документів.

Суд встановив, що позивачем додаткових документів Львівській митниці ДФС надано не було.

01.10.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA2090000/2019/000448/2, відповідно до п.33 якого скориговано вартість автомобіля до 4400,00 євро.

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/01113, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр.12,45 МД (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару №1 після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару №UA2090000/2019/000448/2). Декларантом порушено умови декларування, передбачені п.1 п.8 ст.257 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа від 30.05.2012 №651), невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД, МКУ №4495-VI від 13.03.2012 ст.54, п.6, п.п.1.

Окрім цього, роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Подання ВМД із змінами у зазначених графах ВМД відповідно до рішення про визначення митної вартості №UA2090000/2019/000448/2). Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до ст.25 МКУ або до суду .

Не погоджуючись з таким рішенням та карткою митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано скоригованої митної вартості, натомість поданими позивачем документами підтверджується заявлена митна вартість автомобіля.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 5, 6 ст. 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частинами 1, 2 ст. 64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як встановлено з матеріалів справи, рішення №UA2090000/2019/000448/2 від 01.10.2019 про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого згідно з п.33 якого скориговано вартість автомобіля до 4400,00 євро.

Підставою для відмови стало твердження відповідача, що в митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС .

З матеріалів справи встановлено, що позивач для здійснення митного оформлення транспортного засобу надав всі наявні у нього додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме надано рахунок-фактуру інвойс (Commercial invoice) 118/M/2019 від 14.09.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/71684 від 17.09.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 29.03.2019, договір про надання послуг митного брокера б/н від 29.03.2019, інші некласифіковані документи - довідку №17.09.2019-76 від 17.09.2019, довіреність №310 від 19.02.2018, заяву на видачу посвідчення від 18.09.2019, заява фізичної особи від 18.09.2019, фото 18.09.2019, копія митної декларації країни відправлення 19PL402010E1053817 від 17/09.2019, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_5 від 03.07.2017, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 10.06.2004.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару автомобіля марки Renault модель Clio, бувший у використанні, номер кузова - НОМЕР_1 , двигун дизельний, об`єм 1461 см3, потужність 66kw, тип кузова - хетчбек, кількість місць - 5, кількість дверей - 5, колір - білий, колісна формула 4х2, рік випуску - 2012, модельний рік - 2013, дата першої реєстрації 29.03.2013, призначений для переміщення на дорогах загального користування, який був у експлуатації та має пошкодження, у розмірі 7200 польських злотих та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки подані документи у своїй сукупності не спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 4400 Євро.

Як слідує із рішення відповідача, підставою для відмови стали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС .

Апеляційний суд зазначає, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Колегією суддів встановлено, що декларант надав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом (рахунок-фактуру (інвойс), митну декларацію країни відправлення), що цілком підтверджують заявлену митну вартість в розмірі 7200 польських злотих. При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані декларантом документи не містили.

Щодо покликань відповідача на те, що інформація у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу про особу-власника, є відмінною від тієї, що склала рахунок-фактуру, суд першої інстанції вірно зазначив, що дана обставина не впливає на числові значення складових митної вартості автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Крім того, розбіжності між власником транспортного засобу згідно з свідоцтвом про його реєстрацію від 29.03.2019 та особою, що його продала, не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу.

Крім того, відповідач прийшов до помилкового висновку про те, що декларантом при поданні митної декларації до митного оформлення не надано документів, що свідчили б про факт оплати товару (чеки, касові документи тощо).

Апеляційний суд зазначає, що подана позивачем рахунок- фактура від 14.09.2019 року № nr 118/M/2019 містить напис форма оплати-готівка , термін оплати - 15.09.2019 , платіж отриманий в сумі 7200,00 злотих , до сплати - 0,00 злотих .

Відтак, оплата за імпортований автомобіль через фінансову установу не здійснювався, тому відсутні будь-які банківські платіжні документи, що стосуються даного товару.

Позивачем до матеріалів справи подано квитанцію від 16.09.2019 №002258, згідно з якою фірмою Rafal Janczak firma KRAC (Jasienica 1370, 43385 Jasienica, NIP: 9372346283 ) суму в розмірі 7200 PLN внесено на свій рахунок, а відтак позивачем виконано зобов`язання перед продавцем з оплати транспортного засобу у повному обсязі. Сам рахунок-фактура і є касовим документом, який підтверджує купівлю-продаж транспортного засобу та здійснення розрахунку за нього.

Тому, доводи апелянта про те, що заявлена митна вартість товару є документально непідтвердженою, апеляційний суд до уваги не бере.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Посилання відповідача на те, що не вказані в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.01.2019 № UA205010/2019/311474, складеному під час перетину митного кордону України, однак, колегія суддів зазначає, що ввезений транспортний засіб має індивідуальні особливості (значні ушкодження), що очевидно впливають (зменшують) його митну вартість. Дефекти транспортного засобу відображені судовим експертом у Висновку експерта № 8716 від 22.11.2019.

Враховуючи викладене, подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відсутність в актах про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/71684 від 17.09.2019 відомостей про пошкодження, що на думку апелянта суперечить рахунку-фактурі, не підтверджує позиції апелянта, тому що зазначені акти огляду (переогляду) не містять відповідних розділів, де б мали зазначатися пошкодження.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За умови не наведення органом доходів і зборів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, що ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу та рівнем вартості такого транспортного засобу по довіднику, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Сумніви органу доходів і зборів можна вважати обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведене свідчить про обов`язок органу доходів і зборів зазначити конкретні обставини, що викликають такі сумніви, та причини неможливості підтвердження заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів, а також зазначити конкретні документи, надання яких може розвіяти вказані сумніви.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен чітко вказати, які саме складові митної вартості, на його думку, є непідтвердженими, а також, які документи слід надати для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів вважає, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування органом доходів і зборів коригування митної вартості є безпідставним.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.005791 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді З. М. Матковська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 01.04.2020