Рішення

від 24.03.2020 по справі 902/969/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2020 р. Cправа № 902/969/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

у відсутність представників сторін та третіх осіб

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Крижопільське лісове господарство", вул. Юрія Тютюнника, буд. 84, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600, код - 00991427

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісекспортбуд", вул. Миру, 29, с. Пилипи, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78281, код - 37638292

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства, вул. Пирогова, 26, м. Вінниця, 21018; Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21021

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Суринець Олександри Василівни, АДРЕСА_1 ; Фізичної особи - підприємця Соколишина Степана Івановича, с. Гермаківка, Борщівський район, Тернопільська область, 48742

про стягнення 1 140 600,30 грн

В С Т А Н О В И В :

19.11.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Державного підприємства "Крижопільське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісекспортбуд" про стягнення 1 140 600, 30 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 35 від 30.01.2019 року.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов`язань Товариством обмеженою відповідальністю "Лісекспортбуд" по оплаті товару за умовами договору купівлі - продажу № 35 від 30.01.2019 року, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1 140 600, 30 грн.

Ухвалою суду від 25.11.2019 року відкрито провадження у справі № 902/969/19 у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 11.12.2019 року.

В судовому засіданні 11.12.2019 року судом постановлено ухвали про залучення Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладення підготовчого засідання у справі № 902/969/19 на 21.01.2020 року об 10:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

11.01.2020 року від третьої особи - Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства до суду надійшла заява № 04-23/39 від 11.01.2020 року, в якій третя особа надала пояснення щодо можливості Державного підприємства "Крижопільське лісове господарство" заготовити та реалізувати у січні - березні 2019 року 106 метрів кубічних лісоматеріалів круглих дубових.

11.01.2020 року від третьої особи - Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на виконання ухвали суду від 19.12.2020 року надійшли пояснення від 11.01.2020, в яких остання зазначила, що Положенням про Інспекцію не визначено права здійснення Інспекцією перевірки, щодо здійснення позивачем поставки лісопродукції, законності укладення договорів купівлі - продажу, зокрема, щодо круглих лісоматеріалів (порода дуб в обсязі 106 метрів кубічних). Додатково третя особа повідомила, що протягом січня - березня 2019 року Інспекцією не здійснювалися перевірки державного нагляду (контролю) дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства.

15.01.2020 року, на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2020 року, від позивача до суду надійшла заява № 19 від 11.01.2020 року із наданням ряду додаткових документів.

У судовому засіданні 21.01.2020 року судом постановлено ухвали про залучення Фізичної особи-підприємця Суринець О.В., Фізичної особи-підприємця Соколишина С.І., в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладення підготовчого засідання у справі № 902/969/19.

07.02.2020 року від третьої особи - Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства, на виконання вимог ухвали від 28.01.2020 року, до суду надійшла заява № 69 від 05.02.2020 року із наданням ряду додаткових документів.

В судовому засіданні 18.02.2020 року оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2020 року закрито підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 25.02.2020 року та призначено наступну дату судового засідання - 24.03.2020 року.

20.02.2020 року на адресу суду від представників сторін надійшла заява про затвердження мирової угоди (б/н від 20.02.2020 року). В якості додатків до якої додано обопільно підписаний сторонами текст мирової угоди по справі № 902/969/19 від 19.02.2020 року.

За результатами проведеного 25.02.2020 року судового засідання суд постановив ухвалу, якою повідомити учасників, що розгляд справи № 902/969/19 по суті відбудеться 24.03.2020 року о 10:00 год. Також, суд зобов`язав Державне агентство лісових ресурсів України надати відомості щодо того, яка особа обіймає посаду керівника позивача.

28.02.2020 року позивачем на виконання вимог ухвали суду надано оригінали: Договору купівлі-продажу № 35 від 30.01.2019 року; товарно-транспортних накладних №874709 від 31.01.2019 року; №874709 від 31.01.2019 року; №874782 від 27.02.2019 року; №874786 від 28.02.2019 року; №8747788 від 03.03.2019 року; довіреностей на отримання цінностей 02.01.2019, 01.02.2019, 01.03.2019; рахунків на оплату №16 від 30.01.2019; №17 від 30.01.2019; №18 від 22.02.2019; №20 від 25.02.2019; №21 від 25.02.2019; Наказів №688-к від 18.11.2014, №600-к від 03.12.2019, №139-К від 04.12.2019.

23.03.2020 року до суду надійшла заява позивача (вх. №868), в якій зазначено про неможливість прибути у судове засідання та підтримку поданої мирової угоди.

23.03.2020 та 24.03.2020 рр. до суду надійшли заяви відповідача (вх. №846 та №02.1-34/2688/20), до яких додано документи на підтвердження повноважень керівника на підписання мирової угоди, повідомлено про неможливість прибути у судове засідання та підтримано затвердження мирової угоди.

24.03.2020 року Державне агентство лісових ресурсів України надало суду інформацію (вх. №02.1-34/2725/20 від 24.03.2020 року) про те, що до моменту призначення директора ДП "Крижопільське лісове господарство" його обов`язки виконує перший заступник, згідно Статуту цю посаду обіймає головний лісничий підприємства.

Ухвалою від 24.03.2020 року відмовлено у затвердженні мирової угоди у справі №902/969/19, яку укладено сторонами 19.02.2020 року (спільна заява від 20.02.2020 року (вх. №02.1-34/1570/20) та продовжено судовий розгляд справи №902/969/19.

В судове засідання 24.03.2020 року представники сторін, третіх осіб не з`явилися, хоча про дату судового зсіданні повідомлялися належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні заяви позивача, відповідача про неможливість прибуття в судове засідання 24.03.2020 року.

Обізнаність сторін, третіх осіб про дату, час та місце проведення судового засідання підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які вказують на отримання ухвали суду 28.02.2020 року (вх. № № 2831, 2915, 2919, 3162, 3301, 3302).

Отже, сторін, третіх осіб завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України повідомлено про розгляд справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Враховуючи отримання сторонами, третіми особами ухвали суду, в якій визначено дату та час розгляду справи, з огляду за закінчення процесуальних строків розгляду справи по суті, судом вирішено розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов`язань Товариством обмеженою відповідальністю "Лісекспортбуд" по оплаті товару за умовами договору купівлі - продажу № 35 від 30.01.2019 року, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1 140 600, 30 грн.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, 30.01.2019 року між ДП "Крижопільське лісове господарство" (Продавець) та ТОВ "Лісекспортбуд" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу № 35.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного Договору.

Предмет договору визначений в п.1.2. останнього.

Згідно п.2.1. Договору оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати за кожну партію підготовленої до відправки та прийнятої Покупцем товару.

Строки оплати після отримання рахунку від Продавця 5 банківських днів (п.2.3. Договору).

Відповідно до п. 2.5. Договору загальна сума Договору орієнтовно становить: 3033740, 00 грн. з ПДВ.

Згідно п.п. 3.1. - 3.5. Договору Поставка товару по даному Договору здійснюється на умовах франко - верхній склад Продавця партіями, як правило пропорційними частинами. Покупець вибирає товар власним автотранспортом. Продавець забезпечує завантаження лісопродукції на транспорт Покупця. Комплект товаросупровідних документів: рахунок - фактура, специфікація, товарно - транспортна накладна. Інші документи на вимогу Покупця надаються за окрему плату.

Приймання товару по якості здійснюється на складі Продавця представником Покупця відповідно до ДСТУ. Приймання товару представник Покупця повинен здійснити в термін 5 робочих днів після отримання повідомлення від Продавця про наявність транспортної партії товару (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Відповідно до п.7.3. Договору даний Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 березня 2019 року.

За твердженнями позивача, відповідачу поставлено товар на загальну суму 1 140 600,30 грн.

На підтвердження доводів позову позивачем надано товарно-транспортні накладні №874709 від 31.01.2019 року на суму 295 525,93 грн; №874709 від 31.01.2019 року на суму 254 307,28 грн; №874782 від 27.02.2019 року на суму 191 521,19 грн; №874786 від 28.02.2019 року на суму 183 557,66 грн; №8747788 від 03.03.2019 року на суму 215 688,24 грн (а.с. 15-21); довіреності на отримання цінностей на ім`я Гаврилюка М.В.

Також, до позову долучено рахунки на оплату, акт звіряння розрахунків (а.с. 25-30).

Однак, як зазначає позивач, відповідачем не проведено розрахунок за поставлений товар.

Непроведення відповідачем розрахунків за поставлений товар в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 627, 628 та 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 6 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця поставити товар (пункт 1 частини 1 статті 664 ЦК України).

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 693 ЦК України попередньою оплатою визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5).

Згідно з частиною 3 статті 13, частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 78, частиною 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, всупереч вимогам законодавства надані позивачем докази не відповідають ознакам первинних документів обліку, на підставі яких можна стверджувати про виникнення господарських правовідносин.

Так, товарно-транспортні накладні:

- №874709 від 31.01.2019 року на суму 254 307,28 грн - не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові особи, яка отримала деревину, реквізитів доручення на отримання цінностей, інформації про перевізника та підпису особи, яка прийняла товар до перевезення;

- №874782 від 27.02.2019 року на суму 191 521,19 грн - не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові особи, яка отримала деревину, її підпису, реквізитів доручення на отримання цінностей, інформації про перевізника, повноважень водія ( ОСОБА_1 ) приймати товар до перевезення;

- №874786 від 28.02.2019 року на суму 183 557,66 грн - не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові особи, яка отримала деревину, її підпису, реквізитів доручення на отримання цінностей, інформації про перевізника, повноважень водія ( ОСОБА_2 ) приймати товар до перевезення;

- №8747788 від 03.03.2019 року на суму 215 688,24 грн - не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові особи, яка отримала деревину, її підпису, реквізитів доручення на отримання цінностей, інформації про перевізника, повноважень водія ( ОСОБА_3 ) приймати товар до перевезення.

Одночасно, рахунки на оплату, акт звіряння розрахунків (а.с. 22-30) підписані лише зі сторони позивача, тому не доводять визнання відповідачем вказаних господарських операцій.

Товарно-транспортні накладні, які не містять підписів уповноважених осіб, які засвідчували б факт отримання товару стороною, не можуть вважатись належним доказом поставки та отримання товару (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 березня 2020 року у справі № 914/384/19).

Отже, сума позовних вимог у розмірі 845 074,37 грн) не підтверджена належними та допустимими засобами доказування, тому суперечать вимогам закону (ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.1., 2.4., 2.5. Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88).

Наведене вище свідчить про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в частині стягнення 845 074, 37 грн заборгованості, в зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Проте, суд приймає до уваги товарно-транспортну накладну № 874709 від 31.01.2019 року на суму 295 525,93 грн., яку підписано Гаврилюк Н.В., на ім`я якого видано довіреність №1 від 03.01.2019 року (а.с. 22).

Тобто, даний документ оформлено належним чином. з дотриманням вимог законодавства щодо складання первинних документів бухгалтерського обліку.

Тому суд вважає вимогу позивача в цій частині (295 525,93 грн) правомірною та обґрунтованою.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 295 525,93 грн.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судом задоволено вимоги у співвідношенні 25,91% від предмету позову, тому на користь позивача підлягає стягненню 4 432,89 грн, судових витрат, при цьому судовий збір в сумі 12 676,11 грн - слід залишити за позивачем.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 03.10.2019 року між Державним підприємством "Крижопільське лісове господарство" (Замовник) та Аадвокатом Білошкурським Олександром Валерійовичем (Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги та представництва (а.с. 42-43).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Змовнику правничу допомогу та представляти його інтереси в справі щодо стягнення з ТОВ "Лісекспортбуд" заборгованості за невиконання умов договору купівлі - продажу № 35 від 31.01.2019 року.

Згідно п. 4.1., п.4.2. Договору за надання визначених Договором послуг, передбачених даним Договором, Замовник сплачує Виконавцеві винагороду в розмірі 2000 гривень за годину роботи Виконавця (адвоката). Надання послуг за даним Договором підтверджується актом прийому - передачі послуг, який є невід`ємною частиною даного Договору, складається сторонами по факту виконаних робіт.

Зокрема, згідно наданого акту № 1 прийому - передачі послуг від 12.11.2019 року Адвокатом здійснювалась зустріч, попередня консультація з правових питань, роз`яснення прав; роз`яснення та надання замовнику переліку необхідних документів для звернення до суду; опрацювання законодавчої бази та судової практики; вивчення документів наданих клієнтом, формування позиції у справі; підготовка, виготовлення ксерокопій для учасників справи та надання до суду позовної заяви.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).

В обґрунтування суми наданих послуг з правової (правничої) допомоги додано акт приймання - передачі послуг № 1 від 12.11.2019 року, за змістом якого вказано конкретний перелік видів правової допомоги та загальну суму - 38 000 грн. Також, додано платіжне доручення № 2459 від 12.11.2019 року про сплату авансу за надання правничої допомоги та представництва в сумі 5 000,00 грн.

Матеріали справи місять також ордер серії ВН № 124064, копію свідоцтва про право за заняття адвокатською діяльністю № 538 від 29.05.2007 року Білошкурського Олександра Валерійовича.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат, на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити не співмірність таких витрат.

Тому, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 Закону).

Отже, достатньо підставою для визначення суми гонорару є його фіксований розмір та умови виплати у договорі про надання правової допомоги.

Тому, суд вважає достатніми доказами надання правничої допомоги надані договір та акт прийому-передачі послуг (а.с.42-44).

Верховний Суд прийшов до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Правова позиція Обднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).

Таким чином, достатньо підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про перерахування коштів на користь адвоката.

Враховуючи зміст п.4.3. Договору №1 про надання правничої допомоги та представництва від 03.10.2019 року, у позивача виник обов`язок з відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 38 000,00 грн.

Отже, за відсутності заперечень відповідача, суд вважає доведеним розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 38 000,00 грн.

Згідно з п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судом задоволено позовні вимоги у співвідношенні 25,91% від предмету позову, тому на користь позивача підлягає відшкодуванню 9 845,80 грн, витрат на професійну правничу допомогу, при цьому витрати на адвоката в сумі 28 154,20 грн - суд залишає за позивачем.

Враховуючи складність справи, керуючись ст. ст. 13, 74, 76-80, 123, 126, 129, 233, 238-241, 253, 254, 256, 257 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісекспортбуд" (вул. Миру, 29, с. Пилипи, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78281, код - 37638292) на користь Державного підприємства "Крижопільське лісове господарство" (вул. Юрія Тютюнника, буд. 84, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600, код - 00991427) 295 525,93 грн. - заборгованості за Договором купівлі-продажу № 35 від 30.01.2019 року, 4 432, 89 грн. - судового збору за подачу позовної заяви, 9 845,80 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 845 074,37 грн - заборгованості за Договором купівлі-продажу № 35 від 30.01.2019 року.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви в сумі 12 676,11 грн. та 28 154,20 грн витрат на професійну правничу допомогу - залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

6. Копію повного судового рішення надіслати учасникам судового процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне рішення складено 31 березня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( АДРЕСА_2 )

3 - відповідачу (вул. Миру, 29, с. Пилипи, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78281)

4- третій особі (Вінницькому обласному управлінню лісового та мисливського господарства) (вул. Пирогова, 26, м. Вінниця, 21018)

5 третій особі (Державній екологічній інспекції у Вінницькій області) (вул. 600-річчя, 19, м. Вінниця, 21021)

6 - третій особі - ФОП Суринець О.В.,

АДРЕСА_3 - третій особі - ФОП Соколишину С.І., 48742, Тернопільська обл., Борщівський район, село Гермаківка