Ухвала

від 18.03.2020 по справі 2-2443/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2443/11 -ц

провадження № 61-1276св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів : Грушицького А. І., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження питання про зупинення касаційного провадження у справі за позовом заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року у складі судді Загороднюка В. І. та рішення апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року у складі суддів: Погорєлової С. О., Калараша А. А., Заїкіна А. П.,до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 372/1684/14-ц,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2009 року заступник прокурора м. Одеси звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянкуплощею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданого 12 грудня 2007 року ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 14 липня 2008 року ОСОБА_2 ; витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради.

В обґрунтування позову зазначав, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2007 року у справі № 2-141/07 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; зобов`язано управління земельних ресурсів при Державному агентстві земельних ресурсів України у м. Одесі та Одеську регіональну філію Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати державний акт на право власності на земельну ділянку та зареєструвати її у відповідному реєстрі. На підставі цього рішення Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі 12 грудня 2007 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку. Вказане рішення суду від 03 вересня 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси, при новому розгляді справи позов залишено без розгляду. 04 лютого 2008 року на підставі договору купівлі-продажу зазначена земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 , яким 14 липня 2008 року отримано державний акт на право власності. Зазначав, що державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку підлягає скасуванню, а майно витребуванню з чужого незаконного володіння у зв`язку із тим, що цей правочин вчинений всупереч актам цивільного законодавства, а також інтересам держави.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий 12 грудня 2007 року ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750502143. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року земельної ділянки площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Гашовою В. Л., та зареєстрований в реєстрі за № 931. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий 14 липня 2008 року ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500913. Витребувано земельну ділянку площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення суду, яке стало підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку та подальшого укладення договору купівлі-продажу, скасовано, а тому виданий на його підставі ОСОБА_1 державний акт про право власності на земельну ділянку є недійсним. З цих підстав недійсним є також укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки та виданий останньому набувачеві державний акт. Оскільки спірна земельна ділянка вибула із власності територіальної громади м. Одеси незаконно, її необхідно витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та передати територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року земельної ділянки, площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Гашовою В. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 931, та визнання недійсним і скасування державного акта про право власності на земельну ділянку, площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданого 14 липня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500913. У задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивована тим, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Враховуючи викладене, позивач неправильно обрав спосіб захисту свого порушеного права, зокрема позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнання недійсним та скасування виданого на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу державного акта на право власності на земельну ділянку. Неспроможним є доводи апеляційної скарги щодо пропуску строків позовної давності. 14 вересня 2009 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року земельної ділянки площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Гашовою В. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 931, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 0,0690 га, розташованого по АДРЕСА_1 , виданого 14 липня 2008 року ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500913 та зобов`язання ОСОБА_2 звільнити зайняту земельну ділянку. Подача вказаного позову обумовлена скасуванням 16 квітня 2008 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2007 року у справі 2-141/07 про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку. Отже, позов прокурором подано в межах трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.В процесі слухання справи прокурором уточнені позовні вимоги щодо цієї ж самої земельної ділянки. За правилами частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Оскільки позовні вимоги прокурора в редакції від 14 вересня 2009 року та в редакції від 22 травня 2015 року стосується земельної ділянки, площею 0,0690 га, розташованої по АДРЕСА_1 , порушене право територіальної громади, яку просив захистити прокурор та позивач, а заява представника ОСОБА_2 про застосування позовної давності пов`язана з подачею уточнених позовних вимог, суд вважає строк позовної не пропущеним.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - просить скасувати судові рішення в частині вирішення позову про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 та відмовити у цій частині позову за спливом строку позовної давності, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вимогу про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 позивач вперше заявив у грудні 2015 року, тобто із пропуском строку позовної давності. Вказана вимога не є складовою частиною інших вимог позову.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Положеннями пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 372/1684/14-ц за позовом міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держземагенства в Київській області до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання державних актів недійсними, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2019 року мотивована тим, що визначення Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зробила висновок, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного й негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Під час вирішення питання про віднесення заявленого у справі позову до віндикаційного чи негаторного, які є різновидами способів захисту права власності, поняття володіння потрібно розглядати як складову змісту такого права у розумінні положень частини першої статті 317 ЦК України. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першій статті 317 ЦК України, зокрема набуває й право володіння. У цій справі прокурор з урахуванням уточнення позовних вимог, заявив як вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про виділення фізичним особам спірних земельних ділянок, так і вимогу про їх витребування від останніх набувачів.Одне із головних правових питань, яке належить вирішити суду касаційної інстанції при вирішенні цього спору по суті - чи поширюється строк позовної давності на вимоги прокурора. Виходячи із висновків щодо застосування норм права, висловлених у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), згідно яких власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку, обидві позовні вимоги у цій справі можна розглядати як складові пред`явленого прокурором негаторного позову. При цьому, з урахуванням висновку, зробленого у пункті 83 цієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду ( суд знає закони ), посилання прокурора у позовній заяві на норми матеріального права, що передбачають право власника на витребування майна з чужого незаконного володіння, формулювання ним вимоги у прохальній частині заяви віндикаційного характеру щодо витребування земельної ділянки, а не знесення парканів, споруд чи іншим способом усунення перешкод, не суперечить застосуванню судом норм матеріального права, що регулюють інститут негаторного позову в цивільному праві України.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вирішила відступити від вищезгаданого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

Ухвалою Великої Палати Верховного Судувід 15 січня 2020 року справу № 372/1684/14-ц призначено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 07 квітня 2020 року.

Враховуючи те, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано судове рішення у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у даній справі.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

Зупинити касаційне провадження у справі за позовом заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року у складі судді Загороднюка В. І. та рішення апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року у складі суддів: Погорєлової С. О., Калараша А. А., Заїкіна А. П.,до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 372/1684/14-ц.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

С. П. Штелик