Постанова

від 03.06.2020 по справі 2-2443/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2443/11 -ц

провадження № 61-1276св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів : Грушицького А. І., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року у складі судді Загороднюка В. І. та рішення апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року у складі суддів: Погорєлової С. О., Калараша А. А., Заїкіна А. П.,

учасники справи :

позивач - заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

відповідачі: Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2009 року заступник прокурора м. Одеси звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянкуплощею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданого 12 грудня 2007 року ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року спірної земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 14 липня 2008 року ОСОБА_3 ; витребування земельної ділянки у ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради.

В обґрунтування позову зазначав, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2007 року у справі № 2-141/07 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд; зобов`язано управління земельних ресурсів при Державному агентстві земельних ресурсів України у м. Одесі та Одеську регіональну філію Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати державний акт на право власності на земельну ділянку та зареєструвати її у відповідному реєстрі. На підставі цього рішення Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі 12 грудня 2007 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку. Вказане рішення суду від 03 вересня 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси, при новому розгляді справи позов залишено без розгляду. 04 лютого 2008 року на підставі договору купівлі-продажу зазначена земельна ділянка передана у власність ОСОБА_3 , яким 14 липня 2008 року отримано державний акт на право власності. Зазначав, що державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку підлягає скасуванню, а майно витребуванню з чужого незаконного володіння у зв`язку із тим, що цей правочин вчинений всупереч актам цивільного законодавства, а також інтересам держави.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий 12 грудня 2007 року ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750502143. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року земельної ділянки площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Гашовою В. Л., та зареєстрований в реєстрі за № 931. Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий 14 липня 2008 року ОСОБА_3 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500913. Витребувано земельну ділянку площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення суду, яке стало підставою для реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку та подальшого укладення договору купівлі-продажу, скасовано, а тому виданий на його підставі ОСОБА_1 державний акт про право власності на земельну ділянку є недійсним. З цих підстав недійсним є також укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки та виданий останньому набувачеві державний акт. Оскільки спірна земельна ділянка вибула із власності територіальної громади м. Одеси незаконно, її необхідно витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 та передати територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року земельної ділянки, площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Гашовою В. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 931, та визнання недійсним і скасування державного акта про право власності на земельну ділянку, площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданого 14 липня 2008 року на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500913. У задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Враховуючи викладене, позивач неправильно обрав спосіб захисту свого порушеного права, зокрема позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , визнання недійсним та скасування виданого на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу державного акта на право власності на земельну ділянку. Неспроможними є доводи апеляційної скарги щодо пропуску строків позовної давності. 14 вересня 2009 року прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року земельної ділянки площею 0,0690 га по АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Гашовою В. Л., зареєстрованого в реєстрі за № 931, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 0,0690 га, розташованого по АДРЕСА_1 , виданого 14 липня 2008 року ОСОБА_3 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010850500913 та зобов`язання ОСОБА_3 звільнити зайняту земельну ділянку. Подача вказаного позову обумовлена скасуванням 16 квітня 2008 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2007 року у справі 2-141/07 про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку. Отже, позов прокурором подано в межах трирічного строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України. В процесі слухання справи прокурором уточнені позовні вимоги щодо цієї ж самої земельної ділянки. За правилами частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Оскільки позовні вимоги прокурора в редакції від 14 вересня 2009 року та в редакції від 22 травня 2015 року стосується земельної ділянки, площею 0,0690 га, розташованої по АДРЕСА_1 , порушене право територіальної громади, яку просив захистити прокурор та позивач, а заява представника ОСОБА_3 про застосування позовної давності пов`язана з подачею уточнених позовних вимог, суд вважає строк позовної не пропущеним.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення в частині вирішення позову про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 та відмовити у цій частині позову за спливом строку позовної давності, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вимогу про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 позивач вперше заявив у грудні 2015 року, тобто із пропуском строку позовної давності. Вказана вимога не є складовою частиною інших вимог позову.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються та колегією суддів не переглядаються.

(2) Позиція прокурора

У запереченні на касаційну скаргу заступник прокурора Одеської області вказує, що наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, що були перевірені та спростовані апеляційним судом.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2007 року у справі № 2-141/07 за позовом ОСОБА_1 до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів при Державному агентстві земельних ресурсах України в м. Одесі та Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах про неправомірні дії та бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії та бездіяльність Одеського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, у фактичній відмові ОСОБА_1 у виділенні вільної земельної ділянки під будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0690 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у відповідності до розробленого ліцензованою підрядною організацією технічного звіту за топографо-геодезичним вишукуванням земельної ділянки, в якому визначена ця земельна ділянка. Зобов`язано Управління земельних ресурсів при Державному агентстві земельних ресурсів України у м. Одеса та Одеську регіональну філію Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати ОСОБА_1 державний акт про право приватної власності на земельну ділянку. Зобов`язано Одеську регіональну філію державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах та Управління земельних ресурсів при державному агентстві земельних ресурсах України у м. Одесі видати ОСОБА_1 належним чином оформлений державний акт на право власності на земельну ділянку.

На підставі зазначеного рішення суду Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі 12 грудня 2007 року видано ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0690, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , серії ЯЕ № 677951 , який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010750502143.

ОСОБА_4 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , продала, а ОСОБА_3 , купив земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0690 га, кадастровий номер 5110137500:54:006:0237, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04 лютого 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 931.

У подальшому рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2007 року скасовано, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У запереченні на позов представник відповідача ОСОБА_3 просив застосувати до вимог позивача позовну давність.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Статтею 116 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України).

Таким чином, державний акт про право власності на земельну ділянку є складовою частиною правовстановлюючих документів громадянина на земельну ділянку. Іншою складовою цих документів є підстава видачі вказаного державного акта, у спірних правовідносинах - судове рішення щодо набуття права власності на землю.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду із цим позовом у зв`язку із скасуванням підстави видачі ОСОБА_1 державного акта на право власності та зміст позову полягає у поверненні земельної ділянки площею 0,0690 га, розташованої по АДРЕСА_1 , колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що позовна давність за вимогами щодо спірної земельної ділянки перервалася пред`явленням цього позову у вересні 2009 року.

Уточнення позову не свідчить про пред`явлення нового позову, щодо якого строк позовної давності має обраховуватися заново, оскільки позовні вимоги прокурора в редакції від 14 вересня 2009 року та в редакції від 22 травня 2015 року стосуються земельної ділянки, площею 0,0690 га, розташованої по АДРЕСА_1 , що вибула із власності територіальної громади м. Одеси поза її волею на підставі скасованої судового рішення.

Таким чином, вимога про визнання недісним державного акта про право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 уточнена 22 травня 2015 року в межах позову, який у вересні 2009 року пред`явлено до суду із дотриманням строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги зводяться до помилкового тлумачення норм права щодо застосування строків давності.

З урахуванням викладеного, підстави для скасування судових рішень в оскаржуваній частині відсутні.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України ( Pronina v. Ukraine ) від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 січня 2017 року у частині вирішення позову про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0690 га, розташовану по АДРЕСА_1 , виданого 12 грудня 2007 року ОСОБА_1 , та рішення апеляційного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року в цій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик