Постанова

від 01.07.2020 по справі 2-2443/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2443/11

провадження № 61-9867св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2018 року у складі судді Шеремета Г. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М .,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа для виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2011 року у справі № 2-2443 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за борговою розпискою.

Заява мотивована тим, що між сторонами 11 квітня 2010 року укладено договір позики, згідно з яким позивач позичив, а відповідач отримала у позику 30 000,00 дол. США, про що відповідачем власноручно написана боргова розписка. Остання взяла на себе зобов`язання повернути вказані кошти до 31 грудня 2010 року. Оскільки строк виконання боргового зобов`язання сплив, на неодноразові прохання та звернення про повернення боргу відповідачка не реагувала, позивач змушена була звернутись за захистом свого права до суду.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2011 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за борговою розпискою від 11 квітня 2010 року в розмірі 238 200,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 04 березня 2011 року, та судові витрати в розмірі 171,00 грн, а всього 238 371,00 грн.

Виконавчий документ втрачено під час ремонту, а тому просила заяву задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2018 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не наведено суду ані підстав втрати виконавчого листа, ані обставин, за яких відбулася втрата.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд установ факт виконання ОСОБА_2 свого обов`язку за борговим зобов`язанням, що підтверджено наявністю оригіналу боргової розписки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а не ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа; ОСОБА_2 борг не повернула та оригінал розписки заявник їй не повертала; оригінал виконавчого листа було втрачено під час ремонту.

У липні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 червня 2011 року позов задоволено.

На виконання рішення суду 04 серпня 2011 року Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист, який ОСОБА_1 було подано до Личаківського відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Як вбачається зі змісту постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04 квітня 2013 року, рішення суду було виконано лише частково, оскільки за заявою стягувача ОСОБА_1 виконавчий документ було повернуто їй без виконання.

Заявник зазначала, що заяву про повернення їй виконавчого документа без виконання нею було подано під впливом обіцянок боржниці ОСОБА_2 про погашення нею боргу у добровільному порядку, а ОСОБА_2 зазначала про те, що нею рішення суду виконано повністю, у зв`язку з чим виконавчий документ повернуто без виконання та питання виконання рішення не поставало у період більш як 5 років.

Ухвалою Личаківського районного суд м. Львова від 05 квітня 2018 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 25 червня 2018 року заявнику поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчого листа 2-2443/11, виданого Личаківським районним судом м. Львова 04 серпня 2011 року у справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за борговою розпискою у розмірі 238 200,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США згідно з офіційним курсом Національного банку України 04 березня 2011 року, а також 171,00 грн судових витрат.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання. кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Тобто наявність у заінтересованої особи оригіналу боргової розписки, яка стала підставою для ухвалення рішення суду від 21 червня 2011 року у справі № 2443/11 свідчить про виконання боржницею (заінтересованою особою) свого обов`язку за такою. Факт наявності оригіналу боргової розписки визнано заявницею у апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції встановивши факт повного виконання рішення суду про стягнення боргу, що підтверджується наявністю оригіналу боргової розписки, дійшов обґрунтованого висновку ро відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа, що призведе до повторного виконання рішення суду, яке слід вважати виконаним, та відповідно подвійного стягнення.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично постановив ухвалу про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а не ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа не знайшли свого підтвердження, оскільки помилково зазначена назва ухвали суду першої інстанції не спростовує висновків суду про відсутність підстав для видачі дубліката виконавчого листа та не свідчить про порушення норм процесуального права.

Інші доводи скарги про те, що ОСОБА_2 борг не повернула та оригінал розписки заявник їй не повертала; оригінал виконавчого листа було втрачено під час ремонту, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій та не свідчать про порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 21 грудня 2018 року постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик