Рішення

від 01.04.2020 по справі 640/3084/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2020 року м. Київ № 640/3084/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Експрес Лок до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Експрес Лок (надалі по тексту також - позивач, ТОВ Торговий дім Експрес Лок ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту також - відповідач, Київська митниця ДФС), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 05.12.2018 № 125110/2018/110674/2;

- зобов`язати Київську митницю Державної фіскальної служби підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Експрес Лок суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією ІМ40 ДЕ № UA125110/2018/424015 і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що товариством надано всі необхідні документи, що передбачені Митним кодексом України для визначення митної вартості товару із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зауважено, що відповідачем не встановлено конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору, а тому підстави для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості відсутні.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що подані позивачем документи мають розбіжності, містять недостовірні та непідтверджені відомості, а тому митним органом правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості товару.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Між компанією BODA INDUSTRIAL &TRADE Co., LTD , Китай (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Експрес Лок (покупець) укладений зовнішньоекономічний договір поставки від 25.09.2018 №20180925.

Конкретні умови кожної окремої поставки визначаються у відповідному інвойсі (п.2.1. договору). Згідно з договору умови поставки визначено за інкотермс 2010 - FOB Нінгбо (п. 3.4. договору). Загальна сума договору становить USD 33 627 (тридцять три тисячі шістсот двадцять сім доларів США), п.1.4. договору. Оплата за Договором здійснена Позивачем 16.10.2018 шляхом сплати авансу у розмірі 100 % від загальної суми Договору (п. 6.1. Договору).

Уповноваженою особою декларанта 03.12.2018 TOB Заммлер Україна до митного оформлення Київської митниці ДФС подано митну декларацію від 03.12.2018 №UA125110/2018/423782 року на товар згідно вище вказаного договору, а саме: арматури кріплення, завіси: петлі (різних розмірів) за заявленою митною вартістю 33 627,00 долар США (1180). Митна вартість товару визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з митною декларацією були подані документи: декларація митної вартості; контракт від 25.09.2018 № 20180925; інвойс від 25.09.2018 № 20180925 та додаток до інвойсу № 20180925, переклад інвойсу від 25.09.2018 № 20180925 та додатку до інвойсу № 20180925; пакувальний лист, платіжне доручення № 344 по системі swift-платежів щодо перерахування 100% оплати після підтвердження замовлення; міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 95611, акт проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 500030/2018/4404, прайс-лист за період з 01.08.2018-31.12.2018, переклад розрахунку вартості товару, копія митної декларації країни відправлення від 17.10.2018 № 292120180218837963, сертифікат походження 18С4401А1264/13124; експертну довідку від 04.12.2018 № Фц-18/1089, довідка та рахунок про вартість транспортно-експедиційних послуг; коносамент №WMS818101010; договір транспортно-експедиторського обслуговування від 11.07.2018 № ХЗУ1107/18; інформацію про страхування вантажу.

Київською митницею Державної фіскальної служби запропоновано позивачу надати додаткові документи, які б підтверджували визначену декларантом митну вартість товару згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Позивачем була надана відповідь на повідомлення від митного органу щодо митної декларації від 03.12.2018 № UA125110/2018/110674/2, в якій зазначено, що всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів були надані.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 05.12.2018 № 125110/2018/110674/2, яким митний орган встановив вартість за одиницю товару в розмірі 3,14 дол. США. Коригування було здійснено за резервним методом (6), а в основу покладені митні декларації, оформлені іншими імпортерами.

Згідно пункту 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частини 1-4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частини 1, 7, 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1, 2, 5-8, 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

В графі 33 спірного рішення вказано, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до п.п. 2.1; 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 25.09.2018 №20180925 вид, кількість, ціна, вартість та умови поставки фіксуються в інвойсах, які є невід`ємною складовою контракту, однак поданий до митного оформлення рахунок-фактура від 25.09.2018 №20180925 не містить умов поставки товарів, які є обов`язковими для формування ціни товарів; наданий до митного оформлення прайс-лист також не містить інформації щодо умов поставки; в поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 17.10.2018 №292120180218837963 відсутні будь-які відомості щодо товаросупровідних документів та вона не відповідає умовам ст.254 МКУ, що унеможливлює ідентифікацію з наданими товаросупровідними документами; відповідно до п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 25.09.2018 №20180925 покупець сплачує 100% вартості товару після підтвердження замовлення, однак до митного оформлення не надано платіжний документ про 100% оплату за товар, а надане платіжне доручення яке є лише розрахунковим документом, який містить доручення банку про здійснення переказу. За вказаних обставин відповідач просив надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні.

Разом з тим, суд зазначає, що умови поставки товару зазначені, як в додатку до інвойсу від 25.09.2018 № 20180925, де зазначено, що умовами поставки є FOB NINGBO (п. 2) також про умови поставки зазначено в п. 3.4. контракту від 25.09.2018 № 20180925, де зазначено, що поставка товару здійснюється у відповідності з правилами інкотермс-2010 на умовах FOB NINGBO морський порт.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу належні та допустимі документи, що підтверджують умови поставки, що надають можливість визначити митну вартість товару.

Щодо твердження про відсутність документів, що підтверджують оплату товару у розмірі 100% суд бере до уваги, що відповідно до п. 1.4. контракту від 25.09.2018 № 20180925 загальна сума контракту складає 33 627 USD (тридцять три тисячі шістсот двадцять сім) доларів США. Також, загальна вартість інвойсу від 25.09.2018 20180925 складає так само 33 627 USD (тридцять три тисячі шістсот двадцять сім) доларів США.

Таким чином, ціни контракту від 25.09.2018 № 20180925 та інвойсу від 25.09.2018 20180925 року є тотожними, отже за контрактом була передбачена тільки одна поставка та відповідно виписано тільки один інвойс.

При цьому, як у платіжному дорученні доручені, що було надано відповідачу, так і додатково наданих платіжних документах зазначений номер та дата документу, а також назва товару, за який була проведена оплата. Крім того, сума оплати повністю є тотожною, що зазначена, як в інвойсі так і в контракті.

Слід зазначити, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним вартості (ч. 8 ст. 55 МК України).

Отже, позивачем на адресу відповідач направлено заяву про підтвердження раніше заявленої митної вартості від 21.02.2019 вих. № 276 та додаткові документи, а саме: довідку АТ КБ ПриватБанк від 14.02.2019 № 22363925/13727536, що підтверджують сплату позивачем коштів за договором від 25.09.2018 № 20180925, банківську інформацію про рух коштів з рахунку позивача, платіжне доручення в іноземній валюті від 16.10.2018 № 344, виписку по рахунку НОМЕР_1 за 16.10.2018, повторно інвойс від 25.09.2018 № 20180925 та додаток до інвойсу № 20180925, що підтверджуються копією опису вкладення у цінний лист, відповідним фіскальним чеком та накладною 0220605282130.

Таким чином, позивачем були надані митному органу всі наявні документи, що передбачені Митним кодексом України для визначення митної вартості товару із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), натомість твердження відповідача про надання декларантом до митного оформлення документів, які не містять всіх відомостей про митну вартість та обраний метод її визначення є необґрунтованим.

Суд зауважує, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім цього, відповідачем не було обґрунтовано, яким чином розбіжності у документах позбавляють його можливості перевірити заявлену позивачем митну вартість товару та не надано інформації чому саме документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми для застосування основного методу визначення митної вартості чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована, отже рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 05.12.2018 № 125110/2018/110674/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача підготувати та направити висновок про повернення з Державного бюджету України сум надмірно сплачених митних платежів, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини першої статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється, відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з вимогами пунктами 43.1, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику, відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно із частиною третьою статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що виникнення права на повернення сплачених податків і зборів пов`язується з певними обставинами та відповідною процедурою, зокрема: наявність факту подання заяви платником.

Проте, з матеріалів справи не вбачається наявність факту звернення позивача з відповідною заявою, з урахуванням чого суд дійшов висновку про передчасність заявленої позовної вимоги та, як наслідок, відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 246, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Експрес Лок до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 05.12.2018 № 125110/2018/110674/2.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Експрес Лок понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань солідарно з Київської митниці Державної фіскальної служби.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Експрес Лок (адреса: 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, кім. 47, код ЄДРПОУ 37414807).

Відповідач: Київська митниця Державної фіскальної служби (адреса: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль , код ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко