Постанова

від 30.07.2020 по справі 640/3084/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3084/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шевченко Н.М. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Експрес Лок" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Експрес Лок" звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 05.12.2018 № 125110/2018/110674/2;

- зобов`язати Київську митницю Державної фіскальної служби підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Експрес Лок" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митною декларацією ІМ40 ДЕ № UA125110/2018/424015 і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 05.12.2018 № 125110/2018/110674/2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Київською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що подані позивачем документи містили розбіжності, недостовірні та непідтверджені відомості, а тому митним органом правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості та прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Крім того, звернув увагу на те, що всі докази, які не були предметом дослідження митниці при прийнятті спірного рішення є неналежними доказами в розумінні ст. 73 КАС України.

У відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Експрес Лок" на апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби зазначено, що митним органом не встановлено конкретних та достатніх обставин, які б перешкоджали митному оформленню товарів за ціною договору, а тому підстави для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості були відсутні. Відтак вказано на правомірність висновків суду першої інстанції, який прийняв обґрунтоване рішення, належно та повно встановивши обставини справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Експрес Лок" (покупець) та компанією "BODA INDUSTRIAL &TRADE Co., LTD", Китай (продавець) укладений зовнішньоекономічний договір поставки від 25.09.2018 №20180925.

Конкретні умови кожної окремої поставки визначаються у відповідному інвойсі (п.2.1. договору). Згідно з договору умови поставки визначено за інкотермс 2010 - FOB Нінгбо (п. 3.4. договору). Загальна сума договору становить USD 33 627 (тридцять три тисячі шістсот двадцять сім доларів США), п.1.4. договору. Оплата за Договором здійснена Позивачем 16.10.2018 шляхом сплати авансу у розмірі 100 % від загальної суми Договору (п. 6.1. Договору).

Уповноваженою особою декларанта 03.12.2018 TOB "Заммлер Україна" до митного оформлення Київської митниці ДФС подано митну декларацію від 03.12.2018 №UA125110/2018/423782 року на товар згідно вище вказаного договору, а саме: "арматури кріплення, завіси: петлі (різних розмірів)" за заявленою митною вартістю 33 627,00 долар США (1180). Митна вартість товару визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з митною декларацією були подані документи: декларація митної вартості; контракт від 25.09.2018 № 20180925; інвойс від 25.09.2018 № 20180925 та додаток до інвойсу № 20180925, переклад інвойсу від 25.09.2018 № 20180925 та додатку до інвойсу № 20180925; пакувальний лист, платіжне доручення № 344 по системі swift-платежів щодо перерахування 100% оплати після підтвердження замовлення; міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 95611, акт проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA 500030/2018/4404, прайс-лист за період з 01.08.2018-31.12.2018, переклад розрахунку вартості товару, копія митної декларації країни відправлення від 17.10.2018 № 292120180218837963, сертифікат походження 18С4401А1264/13124; експертну довідку від 04.12.2018 № Фц-18/1089, довідка та рахунок про вартість транспортно-експедиційних послуг; коносамент №WMS818101010; договір транспортно-експедиторського обслуговування від 11.07.2018 № ХЗУ1107/18; інформацію про страхування вантажу.

Київською митницею Державної фіскальної служби запропоновано позивачу надати додаткові документи, які б підтверджували визначену декларантом митну вартість товару згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Позивачем була надана відповідь на повідомлення від митного органу щодо митної декларації від 03.12.2018 № UA125110/2018/110674/2, в якій зазначено, що всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів були надані.

Надалі митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 05.12.2018 № 125110/2018/110674/2, яким встановлено вартість за одиницю товару в розмірі 3,14 дол. США, а коригування здійснено за резервним методом (6) на підставі митних декларацій, оформлених іншими імпортерами.

Не погоджуючись із правомірністю зазначеного рішення про коригування митної вартості, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив, зокрема, з того, що позивачем були надані митному органу всі наявні документи, що передбачені Митним кодексом України для визначення митної вартості товару із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в той час як твердження відповідача про надання декларантом до митного оформлення документів, які не містять всіх відомостей про митну вартість та обраний метод її визначення є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень ч. 2, 4, 8, 9 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до частини 1-4 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини 1, 2, 3, 5 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до частини 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно частини 1, 7, 8, 9 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1, 2, 5-8, 10 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Колегією суддів встановлено, що підставою для коригування митної вартості зазначено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- відповідно до п.п. 2.1; 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 25.09.2018 №20180925 вид, кількість, ціна, вартість та умови поставки фіксуються в інвойсах, які є невід`ємною складовою контракту, однак поданий до митного оформлення рахунок-фактура від 25.09.2018 №20180925 не містить умов поставки товарів, які є обов`язковими для формування ціни товарів;

- наданий до митного оформлення прайс-лист також не містить інформації щодо умов поставки;

- в поданій до митного оформлення копії декларації країни відправлення від 17.10.2018 №292120180218837963 відсутні будь-які відомості щодо товаросупровідних документів та вона не відповідає умовам ст.254 МКУ, що унеможливлює ідентифікацію з наданими товаросупровідними документами;

- відповідно до п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту від 25.09.2018 №20180925 покупець сплачує 100% вартості товару після підтвердження замовлення, однак до митного оформлення не надано платіжний документ про 100% оплату за товар, а надане платіжне доручення яке є лише розрахунковим документом, який містить доручення банку про здійснення переказу.

За вказаних обставин відповідач просив надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність умов поставки в наданих документах, позаяк такі умови поставки зазначені в додатку до інвойсу від 25.09.2018 № 20180925, де зазначено умовами - FOB NINGBO, а також про умови поставки зазначено в п. 3.4. контракту від 25.09.2018 № 20180925, де зазначено, що поставка товару здійснюється у відповідності з правилами інкотермс-2010 на умовах FOB NINGBO морський порт.

В частині посилань відповідача на відсутність розрахункових документів, то відповідно до п. 1.4. контракту від 25.09.2018 № 20180925 загальна сума контракту складає 33 627 USD доларів США. Також, загальна вартість інвойсу від 25.09.2018 20180925 складає так само 33 627 USD доларів США. У платіжному дорученні, що було надано відповідачу, так і додатково наданих платіжних документах зазначений номер та дата документу, а також назва товару, за який була проведена оплата. Крім того, сума оплати повністю є тотожною, що зазначена, як в інвойсі так і в контракті.

Судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що розрахункові документи не були надані йому при митному оформленні товару, оскільки такі доводи не спростовують правомірність зазначення декларантом ціни товару за ціною договору та жодним чином не свідчать про наявність підстав для коригування митної вартості товару.

В частині твердження апелянта щодо невідповідності прайс-листа та відсутності у такому інформації щодо умов поставки, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що прайс-лист належить до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України та є документом довільної форми, а чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16.

Відтак, дані посилання апелянта є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи викладені обставини та положення закону, колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем не було обґрунтовано, яким чином розбіжності у документах позбавляють його можливості перевірити заявлену позивачем митну вартість товару та не надано інформації чому саме документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми для застосування основного методу визначення митної вартості чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а відтак правильність визначення митної вартості товару за ціною договору апелянтом не спростована, що вказує на неправомірність рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 05.12.2018 № 125110/2018/110674/2 та обґрунтоване скасування такого судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи апелянта щодо втручання в дискреційні повноваження відповідача, як суб`єкта владний повноважень, при скасуванні спірного рішення, позаяк враховуючи неправомірність коригування митної вартості останнім та викладених вище положень закону та обставин справи, відповідач не наділений повноваженнями в спірних правовідносинах діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, змінюючи митну вартість імпортованих товарів.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

В справі East/WestAllianceLimited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, колегія суддів вказує на правомірність скасування судом першої інстанції рішення про коригування митної вартості від 05.12.2018 № 125110/2018/110674/2, а посилання апелянта на наявність дискреційних повноважень - необгрунтованими.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність прийнятого рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Кузьменко В.В.

Василенко Я.М.