Рішення

від 27.03.2020 по справі 905/167/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.2020р. Справа №905/167/20

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237)

до відповідача 1: Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая (85670, Донецька обл., м.Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853)

до відповідача 2: Державного підприємства Національна вугільна компанія (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 42164388)

про солідарне стягнення 44195 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Акціонерне товариство Українська залізниця , м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця , м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача 1, Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая , м.Вугледар та відповідача 2, Державного підприємства Національна вугільна компанія , м.Київ про солідарне стягнення штрафу в сумі 44195 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №68359686, визначена Державним підприємством Шахта ім.М.С.Сургая у накладній №50757723, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Пологи Придніпровської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача 1 на користь позивача штрафу у розмірі 44195 грн. Окрім того, як вказує заявник позову, оскільки відповідач 1 знаходиться в стані припинення та входить до переліку підприємств вугільної галузі, які реорганізуються шляхом приєднання до Державного підприємства Національна вугільна компанія , заявлена сума підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

Ухвалою суду від 27.01.2020р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/167/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві №201 від 18.02.2020р., який надійшов від Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая , відповідач 1 вказував, що останній є неналежним відповідачем по справі, з огляду на те, що відповідно до додатку до розпорядження №1019-р від 06.12.2017р. Кабінету Міністрів України Про утворення державного підприємства Національна вугільна компанія Державне підприємство Шахта ім.М.С.Сургая входить до переліку підприємств вугільної галузі, які реорганізуються шляхом приєднання до названої вище юридичної особи. За твердженням відповідача1, належним відповідачем по справі є Державне підприємство Національна вугільна компанія .

Крім того, у відзиві викладено вимогу про зменшення заявленого до стягнення штрафу до однієї провізної плати, оскільки станом на теперішній час відповідач 1 перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі.

У відповіді б/н від 05.03.2020р. на відзив відповідача 1, позивач заперечив щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, та зазначив, що в цьому випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу (ст.118 вказаного підзаконного нормативно-правового акту України).

Крім того, заперечення Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая стосовно того, що останній не є належним відповідачем у розглядуваному спорі, за твердженням позивача, є хибними, оскільки моментом переходу прав та обов`язків до правонаступників особи, що припиняється, визначається днем підписання передавального акту (наведена правова позиція висвітлена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №922/2301/18, від 02.12.2019р. по справі №904/807/18), який до матеріалів відзиву відповідачем 1 не представлено.

Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком відповідача 1, до господарського суду не надходили.

Відповідач 2 відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, відповідач 2 про відкриття провадження у справі №905/167/20 та розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0160137405552.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що відповідач 2 у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ч.2 ст.178 вказаного нормативно-правового акту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи Маса вантажу, визначена відправником, кг , Спосіб визначення маси заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Як свідчать матеріали справи, 21.07.2019р. Державним підприємством Шахта ім.М.С.Сургая зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Світлодарська Донецької залізниці було направлено за залізничною накладною №50757723, зокрема, у вагоні №68359686 вантаж - вугілля кам`яне, навантаження нижче рівня бортів, маркування - повздовжня смуга білого кольору по всій довжині вагона (вантажоодержувач - Вуглегірська теплова електрична станція Публічного акціонерного товариства Центренерго ).

Крім того, вказана накладна містила наступні відомості:

- маса вантажу - 62000 кг (відомість накладної №50757723);

- спосіб визначення маси - на вагонних вагах (200 т) заводський №0031 (п.26 накладної №50757723);

- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.28 накладної №50757723);

На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відтак, з оформленням та підписанням накладної №50757723 Державне підприємство Шахта ім.М.С.Сургая засвідчило, зокрема, що маса вантажу (нетто) у вагоні №68359686 становила 62000 кг.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом заявником повинно бути доведено, що визначена відповідачем 1 у накладній №50757723 маса вантажу у вагоні №68359686 не відповідала дійсній масі вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ч.1 ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Як встановлено судом, під час прибуття вагону №68359686 на попутну станцію Пологи Придніпровської залізниці, останньою була проведена перевірка маси вантажу у вказаному вагоні, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №50757723, внаслідок чого, 22.07.2019р. вагон №68359686 було затримано для переважування вантажу, який слідував, що відображено в акті загальної форми №2301 від 22.07.2019р.

Згідно з комерційним актом №463003/329/113 від 22.07.2019р. контрольне переважування вагону №68359686 здійснювалось 22.07.2019р. на справних 150 тн електронних вагонних вагах №89 станції Пологи (повірка 04.06.2019р.); за результатами переважування виявилось, що вага брутто становить 79480 кг, тара - 22500 кг, нетто - 56980 кг, що менше ваги, зазначеної у накладній на 5020 кг.

Також, згідно з вказаним комерційним актом навантаження у вагоні навалом, одним пагорбом нижче бортів на 300 - 500 мм, маркований однією полосою по всій довжині вагона, білого кольору; виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень; розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм; перекосу кузова немає, люка закриті.

Наразі, відповідно до технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №89 станції Пологи Придніпровської залізниці, повірка вказаних ваг здійснювалась 04.06.2019р., ваги були визнані придатними для застосування.

Одночасно, відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, комерційні акти повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційних актів й інших працівників залізниці.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17, від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.

Спірний комерційний акт підписано наступними особами: начальником станції ОСОБА_4 , агентом з розшуку ОСОБА_5 , комерційним агентом ОСОБА_3 .

За висновками суду, комерційний акт №463003/329/113 від 22.07.2019р. за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.

Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантажених засобами відправника вагонах, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником. При цьому, Державним підприємством Шахта ім.М.С.Сургая всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №68359686 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №50757723.

Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п`ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

Як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №68359686 становила 8839 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 44195 грн (8839грн * 5).

Водночас, як свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державне підприємство Шахта ім.М.С.Сургая (відповідач 1) з 14.11.2018р. перебуває в стані припинення.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч.1 ст.106 вказаного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Виходячи з положень ст.107 Цивільного кодексу України у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Верховний Суд в постанові від 31.05.2018р. у справі №910/1879/17 звернув увагу, що судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків.

У частині 2 ст.107 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018р. у справі №910/23312/14).

Разом з тим, момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру (висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 02.04.2019р. у справі №922/2301/18 та від 02.12.2019р. у справі №904/807/18).

З наведених вище положень вбачається, що умовою настання правонаступництва Державного підприємства Національна вугільна компанія за Державним підприємством Шахта ім. М.С.Сургая є затверджений передавальний акт та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про відповідне припинення Державного підприємства Шахта ім. М.С.Сургая та державної реєстрації його правонаступника - Державного підприємства Національна вугільна компанія .

Суд зазначає, що станом на дату звернення позивача з розглядуваним позовом до суду (17.01.2020р. - штемпель поштового відділення на конверті, у якому надійшов позов) та на момент винесення рішення у цій справі Державне підприємство Шахта ім. М.С.Сургая не є припиненим та продовжує здійснювати свою господарську діяльність.

Беручи до уваги, що Державне підприємство Шахта ім. М.С.Сургая та Державне підприємство Національна вугільна компанія протягом розгляду справи не надали суду відповідний передавальний акт, на підставі якого суд може встановити факт переходу від відповідача 1 до відповідача 2 спірних зобов`язань, а також відсутність внесення запису про відповідне припинення Державного підприємства Шахта ім. М.С.Сургая до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що на теперішній час не відбулось передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Таким чином, позовні вимоги залізниці підлягають задоволенню до відправника вантажу - відповідача 1 шляхом стягнення з Державного підприємства Шахта ім. М.С.Сургая на користь позивача штрафу у розмірі 44195 грн, а в частині позовних вимог заявлених до Державного підприємства Національна вугільна компанія слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача 1 про зменшення розміру штрафу, суд зазначає, що в розглядуваному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов`язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в цьому випадку чітко визначена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України. Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає. Окрім того, відповідний штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Аналогічна за змістом позиція міститься у висновках Верховного Суду за результатом розгляду досліджуваного питання, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019р. по справі №914/2339/17.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 1 про зменшення розміру штрафу.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2102 грн підлягає стягненню з відповідача 1 на користь позивача.

Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця , м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця , м.Дніпро до Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая , м.Вугледар про стягнення штрафу в сумі 44195 грн задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Шахта ім.М.С.Сургая (85670, Донецька обл., м.Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 44195 грн, а також судовий збір в сумі 2102 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Українська залізниця , м.Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця , м.Дніпро до Державного підприємства Національна вугільна компанія , м.Київ.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 27.03.2020р.

Повний текст рішення складено 01.04.2020р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О.Паляниця