Рішення

від 06.04.2020 по справі 263/10518/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 263/10518/18

Провадження № 2/263/79/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2020 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя у складі:

головуючого судді Кияна Д.В.,

за участю секретаря Рябова С.М.,

у відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Житлово-будівельний кооператив "РОДІНА", Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі", Товариство з обмеженою відповідальністю Азовгаз , Маріупольська міська рада "Маріупольтепломережа", Комунальне підприємство "Комунальник", Комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визначення порядку користування квартирою та розділ особових рахунків та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Житлово-будівельний кооператив "РОДІНА", Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі", Товариство з обмеженою відповідальністю Азовгаз , Маріупольська міська рада "Маріупольтепломережа", Комунальне підприємство "Комунальник", Комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визначення порядку користування квартирою,

В С Т А Н О В И В:

01.08.2018 р. до Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Житлово-будівельний кооператив "РОДІНА", Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі", Товариство з обмеженою відповідальністю Азовгаз , Маріупольська міська рада "Маріупольтепломережа", Комунальне підприємство "Комунальник", Комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визначення порядку користування квартирою та розділ особових рахунків.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що їй та ОСОБА_2 на підставі спадкового договору від 19.08.2008 зареєстрованого в реєстрі за номером №2-3227 укладеного з відчуджувачем ОСОБА_3 , належить на праві спільної часткової власності по Ѕ частки, квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до технічного паспорту складеного Маріупольським бюро технічної інвентаризації вказана квартира складається з наступних приміщень: 1 коридор - площею 7,4 кв.м; 2 туалет - площею 1 кв.м.; 3 ванна - площею 2,1 кв.м.; 4 кухня - площею 5,1 кв.м.; 5 жила - площею 12,2 кв.м.; 6 комора - площею 1,6 кв.м.; 7 жила - 16,7 кв.м.; балкон - площею 0,8 кв.м.

Вказує, що між ними виникли проблеми щодо розподілу прав та обов`язків, сплати комунальних платежів та користування кімнатами, які неможливо вирішити шляхом домовленості між сторонами через сталі неприязні стосунки.

У зв`язку з чим, керуючись, ст.ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 21, 356, 358, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 150, 155 ЖК України просила суд ухвалити рішення, яким встановити порядок користування приміщеннями квартири квартира АДРЕСА_1 визначений висновком експерта, що наведений у Висновку №5-и експертного будівельно-технічного дослідження від 09.08.2017 судового експерта Новікова В.С., виділивши в користування ОСОБА_2 приміщення 5 жила кімната - площею 12,2 кв.м.; 6 комора - площею 1,6 кв.м.; балкон - площею 0,8 кв.м, а всього площу - 14,6 кв.м., в користування ОСОБА_1 приміщення 7 жила кімната - площею 16,7 кв.м. та залишити в загальному користуванні сторін 1 коридор - площею 7,4 кв.м; 2 туалет - площею 1 кв.м.;3 ванна - площею 2,1 кв.м.; 4 кухня - площею 5,1 кв.м. та подівлити особові рахунки з оплати житлово-комунальних послуг між співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

16.10.2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що їм на підставі спадкового договору від 19.08.2008 р., що зареєстрований в реєстрі за номером №2-3227 на праві спільної часткової власності належить по Ѕ частки, квартира АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі вона мешкає разом зі своєю дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , регулярно сплачує за комунальні послуги, виконує поточний ремонт квартири. Зазначає, що ОСОБА_1 фактично не мешкає у спірній квартирі, а мешкає з сім`єю в м. Голіцено, РФ. Враховуючи, що між ними виникли проблеми щодо розподілу прав та обов`язків та користування кімнатами, що не можливо вирішити шляхом домовленості, уточнивши позовні вимоги просить виділити їй в користування приміщення 7 жила кімната - площею 16,7 кв.м. та виділити ОСОБА_1 приміщення 5 жила кімната - площею 12,2 кв.м., а в загальному користуванні сторін залишити: 1 коридор - площею 7,4 кв.м; 2 туалет - площею 1 кв.м.; 3 ванна - площею 2,1 кв.м.; 4 кухня - площею 5,1 кв.м., 6 комора - площею 1,6 кв.м. та балкон - площею 0,8 кв.м. Запропонований нею варіант користування квартирою є найбільш прийнятним з технічної точки зору, а відхилення від ідеальної частки такого варіанту користування є несуттєвим.

Позивач за первинним позовом ОСОБА_1 надала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 , оскільки позовні вимоги не обґрунтовані та не відповідають дійсності.

ОСОБА_2 надала відповідь на відзив, в обґрунтування зазначила, що фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , сплачує за комунальні послуги, тому просить визначити запропонований нею порядок користування квартирою, а в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

03.09.2018 р. ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

07.12.2018 р. ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області прийнята зустрічна позовна заява та об`єднана з первісним позовом.

19.07.2019 р. ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву з клопотанням розглянути справу за її відсутності, за участю її представника Ярового А.В. , наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник Позивача ОСОБА_1 , адвокат Яровой А.В. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилась з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено. Заяви про розгляд справи за її відсутністю суду не надала, про причини неявки не повідомила.

Такі обставини, відповідно до ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник ТОВ Азовгаз надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що третьою особою у вказаній справі новино виступати ПАТ Маріупольгаз .

Представник ККП "Маріупольтепломережа" надав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Представник КП "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності.

Представник третіх осіб ЖБК "РОДІНА", АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", КП "Комунальник" у судове засідання не з`явилися з невідомих суду причин про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Заяв про розгляд справи за їх відсутністю суду не надали, про причини неявки не повідомили.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом установлені наступні фактичні обставини та відповідно до них зміст спірних правовідносин.

Відповідно до спадкового договору від 19.08.2008 зареєстрованого в реєстрі за номером №2-3227 укладеного з відчуджувачем ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності, по Ѕ частки, квартира АДРЕСА_1 , що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.07.2018 р. № 130078677.

Квартира АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту складеного Маріупольським бюро технічної інвентаризації складається з наступних приміщень: 1 коридор - площею 7,4 кв.м; 2 туалет - площею 1 кв.м.;3 ванна - площею 2,1 кв.м.; 4 кухня - площею 5,1 кв.м.; 5 жила - площею 12,2 кв.м.; 6 комора - площею 1,6 кв.м.; 7 жила - 16,7 кв.м.; балкон - площею 0,8 кв.м.

Відповідно до інформації Центра надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради про кількість зареєстрованих у житловому приміщені осіб від 10.01.2019 № 045-13.07-00642 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 3 особи, а саме: ОСОБА_4 2005 р.н., ОСОБА_2 1967 р.н., ОСОБА_1 1961 р.н.

Згідно з висновком №5-и експертного будівельно-технічного дослідження від 09.08.2017 року складеного експертом ОСОБА_5 містить висновки про те, що поділити квартиру АДРЕСА_1 на дві рівні частки з організацією в натурі ізольованих квартир для кожної частини незалежно від розміру такої частини є неможливим з технічної точки зору.

Експертом запропоновано варіант поділу квартири, де першому співвласнику виділити в користування приміщення 5 жила кімната - площею 12,2 кв.м.; 6 комора - площею 1,6 кв.м.; балкон - площею 0,8 кв.м, а всього площу - 14,6 кв.м., другому співвласнику виділити в користування приміщення 7 жила кімната - площею 16,7 кв.м. та залишити в загальному користуванні сторін 1 коридор - площею 7,4 кв.м; 2 туалет - площею 1 кв.м.;3 ванна - площею 2,1 кв.м.; 4 кухня - площею 5,1 кв.м.

Зазначено, що таке відхилення від ідеальної частки такого варіанту користування є несуттєвим. Питання, щодо компенсації за таке відхилення є зайвим, так як частки власності не змінюються

За змістом ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Представлені суду докази відповідають замісту статей 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 391 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За відсутністю згоди порядок володіння та користування майном визначається судом за позовом одного або декількох співвласників.

Згідно ст. 150 ЖК України, відповідно до якої громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до правил ст. 155 ЖК України власника квартири не може бути позбавлено права користування квартирою.

У відповідності до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (1950р.), кожен має право на повагу до його приватного, сімейного життя та до житла.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у правах за позовами про захист права приватної власності", судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визначення порядку володіння, користування і розпорядження майном, що є спільною власністю.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Водночас доводи відповідача за первісним позовом про те, що визначення порядку користування квартирою де одному з співвласників виділяється в користування жила кімната 7 - площею 16,7 кв.м, другому співвласнику жила кімната 5- площею 12,2 кв.м., а 6 комора - площею 1,6 кв.м.; балкон - площею 0,8 кв.м, та 1 коридор - площею 7,4 кв.м; 2 туалет - площею 1 кв.м.;3 ванна - площею 2,1 кв.м.; 4 кухня - площею 5,1 кв.м, залишити в загальному користуванні сторін є найбільш прийнятним з технічної точки зору, а відхилення від ідеальної частки такого варіанту користування є несуттєвим, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені відповідними висновками, а відхилення від ідеальної частки при такому визначені порядку користування, є суттєвими.

Правовідносини з приводу користування та утримання квартир, у тому числі тих, що належать громадянам на праві власності, регулюються, зокрема, Законами України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45).

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця надання послуг своєчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, право споживача на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

Згідно з пунктом 2 Правил користування приміщеннями житлових будинків користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно зі свідоцтвом на право власності або договором найму (оренди), а згідно з пунктом 7 - власник зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з пунктом 10 мешканці квартири, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

За умови відсутності по кімнатного обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім`ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі, більше ніж місяць; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар). Спори між власниками у квартирах, в яких проживає два і більше власників, при розподілі витрат на оплату комунальних та інших послуг розв`язуються судом.

Таким чином, оскільки цивільним законодавством України не встановлено прямої норми, яка б регулювала правовідносини з приводу поділу особового рахунку з оплати житлово-комунальних послуг між співвласниками квартири, то вирішити питання про поділ особових рахунків, як це передбачено Законом України Про житлово-комунальні послуги , суд може саме у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка претендує на оформлення особового рахунку на своє ім`я, а відповідно до запропонованого порядку користування, у житловій власності сторін по справі буде по одній ізольованій кімнаті, а квадратна площа кімнат відповідає частці власників, буде визначено площі приміщень, що перебуватимуть у спільному користуванні, що в свою чергу дає можливість розподіляти плату житлово-комунальних та інших послуг між співвласниками.

Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що позовні вимоги, як за первісним позовом так і за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18липня 2006 року).

Відповідно до статті 133 ЦПК України судовий збір є складовою судових витрат.

Позивач за первісним позовом, яка є і відповідачем за зустрічним позовом, - ОСОБА_1 при зверненні з позовом сплатила судовий збір в розмірі 1409,60 грн. ОСОБА_2 при зверненні до суду з зустрічним позовом сплатила судовий збір - 704,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог за позовами сторін, то судові витрати мають бути компенсовані пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, так з ОСОБА_1 підлягають стягненню на корить ОСОБА_2 судові витратив розмірі 352,40 грн. (50% від 704,80 грн.), а з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн. (50% від 1409,60 грн.)

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 84, 89, 137, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Житлово-будівельний кооператив "РОДІНА", Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі", Товариство з обмеженою відповідальністю Азовгаз , Маріупольська міська рада "Маріупольтепломережа", Комунальне підприємство "Комунальник", Комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визначення порядку користування квартирою та розділ особових рахунків - задовольнити частково.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи Житлово-будівельний кооператив "РОДІНА", Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі", Товариство з обмеженою відповідальністю Азовгаз , Маріупольська міська рада "Маріупольтепломережа", Комунальне підприємство "Комунальник", Комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про визначення порядку користування квартирою - задовольнити частково.

Встановити порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 виділивши в користування ОСОБА_1 приміщення 5 жила кімната - площею 12,2 кв.м.; 6 комора - площею 1,6 кв.м.; балкон - площею 0,8 кв.м, а всього площею - 14,6 кв.м., ОСОБА_2 приміщення 7 жила кімната - 16,7 кв.м. та залишити в загальному користуванні сторін 1 коридор - площею 7,4 кв.м; 2 туалет - площею 1 кв.м.;3 ванна - площею 2,1 кв.м.; 4 кухня - площею 5,1 кв.м.

Поділити особові рахунку з оплати житлово-комунальних послуг між співвласниками квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Житлово-будівельний кооператив "РОДІНА", код ЄДРПОУ 23775979, юридична адреса: пр.Миру, буд. 86, м. Маріуполь, Донецька область, 87555.

Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі", код ЄДРПОУ 00131268, юридична адреса: вул. Комерційна, буд. 8, м. Краматорськ, Донецька область, 84302.

Товариство з обмеженою відповідальністю Азовгаз , код ЄДРПОУ 39539390, юридична адреса: вул. Миколаївська, буд. 16, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, тел. (0629) 59-53-02, e-mail: azovgaz@margaz.com.ua

Маріупольська міська рада "Маріупольтепломережа", код ЄДРПОУ 33760279, юридична адреса: вул. Гризодубової, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87534, тел. (0629) 34-85-40, e-mail: mtm.main@ukr.net

Комунальне підприємство "Комунальник", код ЄДРПОУ 32164402, юридична адреса: вул.Набережна, буд. 18, м. Маріуполь, Донецька область, 87505.

Комунальне підприємство "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", код ЄДРПОУ 03361508, юридична адреса: вул. Соборна, 7, м.Маріуполь, Донецька область, 87555, тел. (0629)33-62-87, e-mail: Vodokanal@mvk.org.ua

Суддя Д.В. Киян